Рішення

від 19.10.2020 по справі 420/2181/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2181/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Іщенко С.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Гаврилюка Ю.С. (згідно ордеру),

представника відповідача - Дяченко О.М. (за довіреністю),

представника третьої особи - Фінєєва Д.С. (за довіреністю),

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна служба з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 13 березня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками про визнання незаконним та скасування наказу.

Ухвалою суду від 18 березня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без руху. Встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України.

27 травня 2020 року до суду від позивача за вх. №ЕП/7722/20 електронною поштою надійшла заява про усунення недоліків, позовна заява з доказами та заява про поновлення позивачу строку звернення до суду.

01 червня 2020 року ухвалою суду продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

01 червня 2020 року до суду від позивача за вх.№20900/20 надійшли оригінали заяви про усунення недоліків, заяви про поновлення позивачу строку звернення до суду та позовної заяви з доказами.

Ухвалою від 04 червня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 (вх.№20900/20), відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом учасників процесу.

Ухвалою суду від 01 липня 2020 року прийнято до провадження заяву представника ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог (вх. №ЕП/9704/20), в якій позовні вимоги викладені в наступній реакції:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками № 168-к від 15.06.2012 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Державної служби з лікарських засобів в Одеській області на підставі п.7 ч.1 ст. 36 КЗпП України (у зв`язку з набранням законної сили вироком суду);

2. Зобов`язати Державну службу України з лікарських засобів та контролю поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів в Одеській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 06.08.2009 року був прийнятий на посаду завідуючого сектору організаційного та матеріально-технічного забезпечення Одеської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів. Відповідно до наказу № 06-к від 07.12.2011 року позивача переведено на посаду заступника начальника Служби у зв`язку з реорганізацією. Відповідно до наказу Державної служби України з лікарських засобів № 168-к від 15.06.2012 року та наказу Державної служби з лікарських засобів в Одеській області № 20-к від 21.06.2012 року позивача звільнено з займаної посади на підставі п.7 ч.1 ст. 35 КЗпП України (у зв`язку з набранням законної сили вироком суду). Позивач зазначає, що з наказом № 168-к від 15.06.2012 року не погоджується, вважає його протиправним та незаконним. Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2012 року ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні злочину за ч.3 ст. 382 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк: 4 роки з позбавленням права обіймати керівні посади строком 2 роки. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2012 року зазначений вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін. Позивач вказує, що у зазначеній кримінальній справі після апеляційного розгляду було подано касаційні скарги захисників Мхітаряна О.С., Оськіна М.Д. і засудженого ОСОБА_1 на вказані судові рішення. 21 березня 2013 року Колегією суддів судової палати у кримінальних справа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ було розглянуто кримінальну справу за касаційними скаргами захисників Мхітаряна О.С. , Оськіна М.Д. та засудженого ОСОБА_1 , на судові рішення та винесено відповідну ухвалу, якою вирок Приморського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2012 рок та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд. Станом на теперішній час справа знаходиться на розгляді в суді першої інстанції, а вирок суду, що набрав би законної сили, не ухвалено.

29 липня 2020 року усною ухвалою внесеною до протоколу судового засідання залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державну службу з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області.

Ухвалою суду від 30 липня 2020 року у задоволенні клопотання відповідача про проведення судового засідання, призначеного на 03.09.2020 року о 15:00 год., в режимі відеоконференції в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва або Київського окружного адміністративного суду відмовлено.

10 серпня 2020 року до суду від відповідача за вх. №31171/20 надійшов відзив на позов (т.2 а.с.89-91), в якому відповідач зазначає, що Держлікслужба вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню. Зазначено, що Відповідно до вироку Приморського районного суду м. Одеси від 24.02.2012 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою статті 382 Кримінального кодексу України та призначено покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади строком на 2 (два) роки. Оскільки вирок набрав законної сили 17.05.2012, наказом Державної служби України з лікарських засобів від 15.06.2012 № 168-к Про звільнення ОСОБА_1 звільнено ОСОБА_1 , заступника начальника Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Одеській області, з займаної посади 15.06.2012, у зв`язку з набранням законної сили вироком суду, відповідно до пункту 7 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Зазначає, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.03.2013 касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 було задоволено частково, вирок Приморського районного суду м. Одеси від 24.02.2012 та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2012 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

08 вересня 2020 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження по справі №420/2181/20 до набрання чинності рішенням у кримінальній справі №522/11550/13-к.

Ухвалою суду від 08 вересня 2020 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу №420/2181/20 до судового розгляду по суті.

18 вересня 2020 року ухвалою суду клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення EasyCon задоволено.

Ухвалою суду від 22 вересня 2020 року клопотання представника Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками задоволено та доручено Подільському районному суду м.Києва забезпечити проведення судового засідання з розгляду адміністративної справи №420/2181/20 в режимі відеоконференції о 15:30 год. на 07.10.2020 року.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечували.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 (т.1 а.с.165-174), позивач 04 серпня 2010 року був прийнятий на посаду заступника начальника Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Одеській області, та 07 грудня 2011 року переведений на посаду заступника начальника Державної служби з лікарських засобів в Одеській області у зв`язку з реорганізацією.

15 червня 2012 року Державною службою України з лікарських засобів прийнято наказ №168-к (т.1 а.с.11, 175, т.2 а.с.145), яким відповідно до п.7 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України, п.5 ч.1 ст.30 Закону України Про державну службу , враховуючи вирок Приморського районного суду міста Одеси від 24.02.2012 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2012 року звільнено ОСОБА_1 , заступника начальника Державної служби з лікарських засобів в Одеській області з займаної посади 15 червня 2012 року у зв`язку з набранням законної сили вироком суду.

21 червня 2012 року Державною службою з лікарських засобів в Одеській області на підставі наказу Державної служби України з лікарських засобів №168-к від 15 червня 2012 року було прийнято наказ №20-к про звільнення ОСОБА_1 , заступника начальника Державної служби з лікарських засобів в Одеській області з займаної посади 15 червня 2012 року (т.2 а.с.149, 151).

Не погоджуючись з наказом Державної служби України з лікарських засобів прийнято наказ №168-к від 15 червня 2012 року, вважаючи його протиправним позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначені Кодексом законів про працю України.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.36 КЗпП підставами припинення трудового договору є, зокрема, набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи.

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті визначені Законом України Про державну службу №3723-XII від 16 грудня 1993 року (тут і далі - Закон, у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 30 Закону визначені підстави припинення державної служби, пункті 5 частини 1 якої зазначено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі.

Судом встановлено, що 24 лютого 2012 року Приморський районним судом м. Одеса було винесено вирок по справі (т.1 а.с.16-23, 180-194, т.2 а.с.110-125), яким ОСОБА_1 визнано винним за ст.382 ч.3 Кримінального кодексу України та визначено йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади терміном на 2 роки.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2012 року (т.1 а.с.24-30, 195-208, т.2 а.с.126-139) апеляції потерпілого ОСОБА_4 , адвоката Оськіна М.Д. та засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Приморського районного суду м. Одеса від 24 лютого 2012 року щодо засудженого ОСОБА_1 - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 401 Кримінального процесуального кодексу України від 28.12.1960 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вирок місцевого суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляцій, а вирок апеляційного суду - після закінчення строку на подання касаційної скарги, якщо його не було оскаржено. У разі подачі апеляцій, касаційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи відповідно апеляційною чи касаційною інстанцією, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Таким чином, вирок суду про притягнення позивача до кримінальної відповідальності набрав законної сили 17 травня 2012 року - з моменту прийняття рішення за результатами апеляційного розгляду справи.

При цьому, КПК України 1960-го року не містить норм, які б передбачали, що вирок суду першої інстанції у випадку касаційного оскарження набирає законної сили після закінчення касаційного розгляду справи, а відтак доводи позивача щодо того, що вирок, яким його притягнено до кримінальної відповідальності станом на момент прийняття спірного наказу не набрав законної сили є необґрунтованими.

Однак, судом встановлено, що 15 червня 2012 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ прийнято постанову (т.2 а.с.51), якою витребувано кримінальну справу щодо ОСОБА_1 та відповідно до вимог ч.3 ст.388 КПК України зупинено виконання вироку Приморського районного суду м. Одеси щодо ОСОБА_1 від 24.02.2012 року до розгляду касаційної скарги його представника.

Відтак вбачається, що оскаржуваний наказ Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками № 168-к був прийнятий відповідачем 15.06.2012 року, тобто в той самий день, коли судом касаційної інстанції зупинено виконання вироку, на підставі якого такий наказ було прийнято.

Відтак, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача щодо скасування наказу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками № 168-к від 15.06.2012 року Про звільнення ОСОБА_1 .

В той же час суд зазначає, що постанова Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 15 червня 2012 року була прийнята за відсутності учасників справи, доказів її вручення відповідачу 15 червня 2012 року до суду не надано, а відтак, враховуючи необізнаність відповідача про зупинення виконання вироку Приморського районного суду м. Одеси від 24.02.2012 року про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, зокрема у вигляді заборони займати керівні посади строком 2 роки, станом на момент прийняття спірного наказу, суд доходить висновку про відсутність у діях Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками ознак протиправності.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Державну службу України з лікарських засобів та контролю поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів в Одеській області, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на виконання наказу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками №168-к від 15.06.2012 року був прийнятий наказ №20-к від 21.06.2012 року Державної служби з лікарських засобів в Одеській області.

При цьому, з трудової книжки позивача вбачається, що запис про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади заступника начальника Державної служби з лікарських засобів в Одеській області з 15.06.2012 року було здійснено саме на підставі наказу Державної служби з лікарських засобів в Одеській області №20-к від 21.06.2012 року.

При цьому в провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа №420/542/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області, в якому позивач просить: визнати наказ №20-к від 21.06.2012 року Державної служби з лікарських засобів в Одеській області про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади на підставі п.7 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (у зв`язку з набранням законної сили вироком суду) - незаконним; скасувати наказ №20-к від 21.06.2012 року Державної служби з лікарських засобів в Одеській області про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади на підставі п.7 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (у зв`язку з набранням законної сили вироком суду); скасувати в трудової книжці серія НОМЕР_1 від 20 грудня 1976 року запис №46 про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади на підставі п.7 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (у зв`язку з набранням законної сили вироком суду) на підставі наказу № 20-к від 21.06.2012 року; зобов`язати Державну службу з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів в Одеській області.

24 червня 2020 року ухвалою суду по справі №420/542/20 було зупинено до набрання законної сили рішенням по справі №420/2181/20.

Таким чином, враховуючи те, що наказ № 20-к від 21.06.2012 року, прийнятий на реалізацію оскаржуваного в межах даної справи наказу № 168-к від 15.06.2012 року є не скасованим, приймаючи до уваги те, що позивача фактично було звільнено на підставі наказу Державної служби з лікарських засобів в Одеській області № 20-к від 21.06.2012 року, відтак вимоги щодо поновлення ОСОБА_1 повинні вирішуватись у межах справи №420/542/20.

Таким чином, у вимогах позивача щодо зобов`язання Державну службу України з лікарських засобів та контролю поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів в Одеській області слід відмовити.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір за подачу даної позовної заяви у розмірі 840,80 грн. згідно квитанції №0.0.17515176537.1 від 22.05.2020 року.

Враховуючи скасування судом спірного наказу, суд вважає за доцільне стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 840,80 грн.

07 жовтня 2020 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду та зазначено, що повний текст рішення суду буде виготовлено у строк, визначений ч.3 ст.243 КАС України.

Згідно з приписами ч.3 ст.243 КАС України залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Враховуючи, що 10-й день складання повного тексту рішення припав на вихідний день (субота), в силу положень ст.120 КАС України, повний текст рішення суду складено 19 жовтня 2020 року (перший робочий день).

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Скасувати наказ Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками № 168-к від 15.06.2012 року Про звільнення ОСОБА_1 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ).

Відповідач - Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (просп.Перемоги, 120А, м.Київ, 03115, код ЄДРПОУ 40517815).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна служба з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області (просп.Гагаріна, буд.8, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 37089367).

Повний текст рішення складено та підписано 19.10.2020 року.

Суддя О.А. Вовченко