Рішення

від 21.08.2007 по справі 8/21-07(10/6-07(8/270-06))

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/21-07(10/6-07(8/270-06))

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.07.07р.

Справа № 8/21-07(10/6-07(8/270-06))

За позовом:          Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" (м. Дніпропетровськ)

до:          1)Амур-Нижньодніпровського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (м. Дніпропетровськ)

2)Спеціалізованого державного підприємства "Укрспец'юст" в особі Дніпропетровської філії підприємства (м. Дніпропетровськ)

3)Товариства з обмеженою відповідальністю "Акотранс" (м. Дніпропетровськ)

4)Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ)

про:          стягнення 89 436,07 грн.

та

за зустрічним позовом:

          Товариства з обмеженою відповідальністю "Акотранс" (м. Дніпропетровськ)

до:          1)Амур-Нижньодніпровського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (м. Дніпропетровськ)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" (м. Дніпропетровськ)

3)Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ)

про:          стягнення 204 039,69 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

від позивача:                    не з'явився

від відповідача1:          не з'явився

від відповідача2:          Кошова А.О. - юрисконсульт (дов. № 10/04-06 від 30.01.06 р.)

від відповідача3:          не з'явився

від відповідача4:          Гусарова К.О. –пров. спец./юр. (дов. № 12-05/09 від 09.01.07 р.)

Суть спору:

Позивач, з урахуванням останнього уточнення позовних вимог, звернувся до відповідачів з позовом про стягнення з останніх солідарно 89 436,07 грн., які складаються з суми, сплаченої позивачем за визнаною недійсною угодою, у розмірі 55 200,00 грн., та суми збитків, понесених в ході визнання вказаної угоди недійсною, у розмірі 34 236,07 грн.

Позов мотивовано тим, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.04 р. по справі № 32/49(А12/113), яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.04.05 р., було визнано недійсними: свідоцтво про придбання виробничої бази по вул. Береговій, 141 в м. Дніпропетровську з публічних торгів (аукціону) від 08.10.02 р., протокол про проведення публічних торгів № 1 від 20.09.02 р. та акт про проведення публічних торгів (аукціону) від 03.10.02 р., згідно яким позивач став переможцем вказаних торгів. Причинами визнання вказаних торгів недійсними стали винні дії відповідачів 1 та 2, які порушили порядок виконання судового рішення та проведення згаданих торгів. У зв'язку з викладеним позивачу спричинені збитки на загальну суму 89 436,07 грн. у вигляді:

Ш          сплаченої на аукціоні за придбаний об'єкт суми у розмірі 55 200,00 грн.;

Ш          втрат від інфляції, нарахованих на вищеназвану суму, у розмірі 19 139,73 грн.;

Ш          сплаченої до Пенсійного фонду суми у розмірі 552,00 грн.;

Ш          витрат на оплату юридичних послуг у розмірі 12 254,16 грн.;

Ш          витрат на оформлення права власності на придбане на аукціоні майно у розмірі 2 290,18 грн.

Відповідач1 проти позову заперечує, посилаючись на те, що він не є боржником позивача та не має будь-якого зобов'язання перед останнім. Грошові кошти, отримані від стягнення за виконавчими документами, перераховуються стягувачам, а суми виконавчого збору –до державного бюджету. Грошові кошти, отримані від реалізації арештованого майна боржника були направлені стягувачам –фізичним особам, що вказує на необхідність їх залучення до участі у справі та передачу справи за підвідомчістю. Відповідач1 вважає, що при вирішенні спору повинен застосовуватись регресний порядок стягнення грошових коштів, в залежності від того, ким були отримані грошові кошти від реалізації майна. Крім того, відповідач1 зазначив, що він не є правонаступником структури, яка здійснювала виконавче провадження на момент реалізації майна боржника.

Відповідач2 також позов не визнав, посилаючись на те, що між ним та ВДВС АНД РУЮ м. Дніпропетровська був укладений договір про надання послуг по організації та проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 03.09.02 р. Вказані торги були проведені у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а отримані від продажу грошові кошти за відрахуванням комісійної винагороди були направлені на рахунок ВДВС.

Ухвалою господарського суду від 23.08.06 р. до участі у справі було залучено у якості відповідача3 ВАТ "Дніпробудважмаш".

Відповідач3 проти позову заперечує, мотивуючи це тим, що при визнанні судами торгів недійсними було також встановлено, що відповідач3 добровільно перерахував на виконання судового рішення суму у розмірі 22 165,00 грн. Крім того, позивачем не надано доказів, які підтверджували б факти розподілу грошових коштів, отриманих від реалізації майна, між відповідачами. Також відповідач3 вважає, що висновок позивача про встановленність судовими рішеннями факту винних дій відповідачів є помилковим, а посилання позивача на норми закону, які передбачають відповідальність за порушення договорних правовідносин, є необгрунтованим, оскільки такі відносини між позивачем та відповідачем3 відсутні.

Ухвалою господарського суду від 20.10.06 р. до участі у справі було залучено у якості відповідача4 Управління ДКУ в АНД районі м. Дніпропетровська, яке відзив на позов суду не надало.

Ухвалою господарського суду від 26.02.07 р. справу було прийнято до розгляду суддею Дубініним І.Ю.

Відповідач4 повідомив суду, що він не є юридичною особою, а являє собою відокремлений структурний підрозділ Головного управління ДКУ у Дніпропетровській області.

В подальшому до суду надійшла зустрічна позовна заява ТОВ "Акотранс", як правонаступника ВАТ "Дніпробудважмаш", до позивача та відповідачів 1 та 4 про зобов'язання відповідача4 перерахувати ТОВ "Акотранс" суму збитків, спричинених відповідачем1, у розмірі 146 701,75 грн., а також стягнення з позивача збитків у розмірі 45 635,90 грн. та суми отриманого позивачем доходу у розмірі 11 702,04 грн.

Ухвалою господарського суду від 29.03.07 р. вказаний зустрічний позов було прийнято до розгляду сумісно з первісним позовом, відповідача4 було замінено належним відповідачем –Головним управлінням Державного казначейства України у Дніпропетровській області.

Ухвалою господарського суду від 24.05.07 р. відповідача3 було замінено його правонаступником - ТОВ "Акотранс", а відповідача1 було замінено належним відповідачем - Амур-Нижньодніпровським відділом Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

Позивач проти зустрічного позову заперечує, посилаючись на те, що зустрічні вимоги ТОВ "Акотранс" не пов'язані з первісними позовними вимогами. Крім того, позивач вважає, що ТОВ "Акотранс" не доведено наявності збитків у вигляді неотриманого доходу, оскільки до прийняття судом рішення про визнання недійсними торгів позивач був добросовісним набувачем майна, придбаного на торгах, а ТОВ "Акотранс" весь цей час продовжувало користуватись цим майном і не надало доказів того, що мало наміри здати майно в оренду.

Відповідачі 1, 2 та 3 відзивів на зустрічний позов не надали.

Відповідач4 проти зустрічного позову заперечує, мотивуючи це тим, що він є бюджетною установою, яка не відповідає за зобов'язаннями держави та інших державних установ, зокрема –відповідача1. Видатки, пов'зані з утриманням ДВС здійснюються Головним управлінням юстиції в області. Крім того, відповідач4 не є розпорядником коштів державного бюджету, а відшкодування шкоди, завданої органами ДВС, має відбуватись на загальних засадах. Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік" не передбачено коштів на відшкодування такої шкоди, яка повинна відшкодовуватись за рахунок коштів бюджету, передбачених для відповідного органу, який зобов'язаний вжити всіх заходів для того, щоб забезпечити відповідні бюджетні асигнування для цієї мети.

В судове засідання 23.07.07 р. представники відповідача2 не з'явились, причин свого нез'явлення суду не повідомили.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю вказаних представників, оскільки останні були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Вислухавши наявних представників сторін, розглянувши матеріали справи, господарський суд,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.04 р. по справі №32/49(А12/113), яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.04.05 р., було визнано недійсними: протокол про проведення прилюдних торгів № 1 від 20.09.02 р., акт про проведення прилюдних торгів (аукціону) від 03.10.02 р. по реалізації арештованого майна –виробничої бази № 1, розташованої за адресою: вул. Берегова, 141 у м. Дніпропетровську, та свідоцтво про придбання приміщень виробничого складу № 1 по вул. Береговій, 141 в м. Дніпропетровську з прилюдних торгів (аукціону) від 08.10.02 р.

Як вбачається з названої постанови, в ній брали участь ті самі сторони, що і в цій справі.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При викладених обставинах факти, встановлені вказаною постановою по справі №32/49(А12/113), не підлягають доведенню в цій справі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.04 р. по справі №32/49(А12/113) було встановлено:

Рішенням місцевого суду Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська від 30.05.02 р. у справі № 2-129/02 з рахунку ВАТ "Дніпробудважмаш" стягнено на користь громадянина Морозова Геннадія Миколайовича 21 110 грн. 38 коп., а також щомісячно на відшкодування шкоди —434 грн. 48 коп. з травня 2002 року, видано відповідний наказ.

16.07.02 року відділом ДВС Амур-Нижньодніпровського районного управління юстиції м. Дніпропетровська (далі-ВДВС) було відкрито виконавче провадження по виконанню вищевказаного судового рішення, на підставі наказу місцевого суду Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська (далі —місцевий суд) від 09 липня 2002 року.

07 серпня 2002 року на виконання зазначеного судового рішення місцевого суду ВДВС було складено акт опису та арешту нерухомого майна, зокрема, виробничої бази № 1 по вул. Береговій, 141 у м. Дніпропетровську, яка належала ВАТ "Дніпробудважмаш" на праві колективної власності, що підтверджується свідоцтвом № 778 від 18 квітня 2000 року.

03 вересня 2002 року між філією СПД "Укрспец'юст" та ВДВС укладено договір по реалізації майна боржника - ВАТ "Дніпробудважмаш", на підставі вимог якого СПД "Укрспец'юст" було передано виробничу базу № 1 по вул. Береговій, 141 у м. Дніпропетровську для проведення аукціону з її продажу.

Вартість будівель та споруд виробничої бази становила 54 763 грн. (висновок експерта у звіті про експертну оцінку від 30 липня 2002 року).

04 вересня 2002 року в газеті "Інтернет бізнес панорама" №16 (33) було опубліковано інформаційне повідомлення щодо проведення аукціону з продажу виробничої бази № 1.

20 вересня 2002 року за результатами проведених прилюдних торгів виробничу базу № 1 було продано ТОВ з ІІ "УПС" за 55 200 грн. 00 коп. (протокол № 1 про проведення прилюдних торгів від 10 вересня 2002 р., акт від 03 вересня 2002 року).

ВАТ "Дніпробудважмаш" не був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення прилюдних торгів (немає повідомлення про отримання цієї інформації ВАТ "Дніпробудважмаш"), що порушило його права як власника майна та учасника торгів.

Акт ДПІ від 18 листопада 1999 року № 007634 підтверджує той факт, що спірне майно знаходилось в податковій заставі. Ця обставина також підтверджуеться листом ДПІ від 29 травня 2000 року, відповідно до якого:

Ш          ВАТ "Дніпробудважмаш" повідомлено про знаходження всього майна та майнових прав ВАТ "Дніпробудважмаш" в податковій заставі на підставі п. 2 Указу Президента України "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами" № 167/98 від 04 березня 1998 року;

Ш          зазначено, що відповідно до п. 5 цього Указу реалізація майна можлива за умови надходження коштів від реалізації на погашення заборгованості по платежам у бюджет.

Станом на 20 вересня 2002 рік ВАТ "Дншробудважмаш'' мало поточну заборгованість 25 грн. 47 коп., а також залишок несплаченої розстроченої суми, строк сплати якої ще не настав в сумі 34828 грн. 11 коп.

Листом ДПІ за № 12433/10/24 від 31 серпня 2002 року було повідомлено ВДВС про те, що все майно та майнові права ВАТ "Дніпробудважмаш" перебувають у податковій заставі відповідно до отриманого останнім повідомлення № 6602/24-28 від 24 липня 1998 року.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України № 167/98 від 04 березня 1998 року "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами" податкова застава, на час її виникнення у позивача, не потребувала будь-якого письмового оформлення, оскільки орган ДПІ у триденний строк від дня виникнення податкової застави повідомляе у письмовій формі відповідного платника податків.

Так, відповідно до п. 5 вказаного Указу та п. 8.6.1 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відчуження майна та майнових прав, які перебувають у податковій заставі, здійснюється лише за письмовою згодою органів державної служби за місцезнаходженням платника податків, крім товарів в обороті.

В матеріалах справи відсутні докази щодо надання згоди податковими органами на реалізащю спірного нерухомого майна боржника.

Згідно зі ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", виконуючи певні дії, державний виконавець має право на офіційне звернення до всіх органів, організацій, посадових осіб, громадян та юридичних осіб, в тому числі як до державних нотаріальних контор, так і до податкових органів за місцезнаходженням платника податку, що випливає не тільки покладеною на державного виконавця функцією щодо захисту прав стягувача, а й державних інтересів.

Крім того, ВДВС не було враховано, що на момент проведення торгів на рахунку боржника були грошові кошти, що, в свою чергу, не викликало необхідності звернення стягнення на майно, а 24.09.02 р. на рахунок ВДВС ВАТ "Дніпробудважмаш" здійснено перерахування 22 165,88 грн. по виконавчому листу № 2-129 від 16.07.02 р. на виконання рішення від 30.05.02 р.

Викладене стало підставою для визнання недійсними вищевказаних протоколу, акту та свідоцтва.

Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події і застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Як було встановлено судом по справі №32/49(А12/113), 20 вересня 2002 року за результатами проведених прилюдних торгів виробничу базу № 1 було продано ТОВ з ІІ "УПС" за 55 200 грн. 00 коп. (протокол № 1 про проведення прилюдних торгів від 10 вересня 2002 р., акт від 03 вересня 2002 року).

Факт внесення ТОВ з ІІ "УПС" продажної ціни реалізації виробничої бази № 1 у розмірі 55 200 грн. підтверджується актом про проведення прилюдних торгів від 03.10.02 р. та відомістю прилюдних торгів від 04.10.02 р.

З вказаної відомості також вбачається, що розмір комісійної винагороди філії СПД "Укрспец'юст" склав 11 040,00 грн., які підлягають стягненню з останньої на користь ТОВ з ІІ "УПС", а суму в розмірі 44 160,00 грн. було перераховано на рахунок ВДВС.

Останній факт також підтвердив відповідач1 у відзиві на позов.

З вказаного відзиву також видно (і це не спростовано сторонами по справі), що сума 44 160,00 грн. була розподілена наступним чином:

Ш          громадянам –стягувачам –33 057,51 грн.;

Ш          в оплату послуг експерта –3 200,00 грн.;

Ш          на рахунок ВАТ "Дніпробудважмаш" –6 249,62 грн.;

Ш          в оплату виконавчого збору (до державного бюджету) –1 652,87 грн.

Таким чином, ВАТ "Дніпробудважмаш" фактично отримав з вказаної суми, отриманої від реалізації виробничої бази № 1, 6 249,62 грн. особисто та 33 057,51 грн., які пішли на погашення заборгованості ВАТ "Дніпробудважмаш" перед фізичними особами, всього –39 307,13 грн., які підлягають стягненню з ВАТ "Дніпробудважмаш", правонаступником якого є ТОВ "Акотранс", на користь ТОВ з ІІ "УПС".

Що стосується стягнутого ВДВС виконавчого збору в сумі 1 652,87 грн. та витрат на оплату послуг експерта в сумі 3 200,00 грн., які були здійснені ВДВС в ході підготовки торгів, то вказані суми підлягають стягненню з ВДВС в загальному розмірі 4 852,87 грн.

Господарським судом також встановлено:

Згідно ст.ст. 541, 1190 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Відповідно до ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.04 р. по справі №32/49(А12/113) встановлено той факт, що відповідачем1, під час проведення примусової реалізації арештованого майна ВАТ "Дніпробудважмаш", було порушено вимоги чинного законодаства України, а саме: було здійснено реалізацію майна боржника, яке знаходилось в податковій заставі, без отримання згоди відповідного податкового органу, а також, як зауважив апеляційний суд, наявність грошових коштів на рахунку боржника та перерахування останнім 24.09.02 р. на рахунок ВДВС 22 165,88 грн. по виконавчому листу № 2-129 від 16.07.02 р. на виконання рішення від 30.05.02 р. не викликали необхідності звернення стягнення на арештоване майно боржника.

Цією ж самою постановою було також встановлено той факт, що ВАТ "Дніпробудважмаш" не був належним чином повідомлений філією СПД "Укрспец'юст" про дату, час та місце проведення прилюдних торгів (немає повідомлення про отримання цієї інформації ВАТ "Дніпробудважмаш"), що порушило його права як власника майна та учасника торгів.

Отже, встановленими є ті факти, що внаслідок дій відповідачів 1 та 2, які призвели до визнання недійсними прилюдних торгів (аукціону) по реалізації майна боржника, були також спричинені матеріальні збитки позивачу за первісним позовом - ТОВ з ІІ "УПС", а відповідачі 1 та 2 є солідарними боржниками останнього.

Що стосується відповідача3, то суд зазначає наступне:

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.04 р. по справі №32/49(А12/113) встановлено той факт, що при проведенні прилюдних торгів (аукціону) від 20.09.02 р. відповідачами 1 та 2 були порушені права ВАТ "Дніпробудважмаш", а отже боржником не вчинялось будь-яких дій, наслідком яких стало спричинення збитків ТОВ з ІІ "УПС".

Таким чином, ВАТ "Дніпробудважмаш", правонаступником якого є ТОВ "Акотранс", не є солідарним боржником ТОВ з ІІ "УПС", а отже в частині первісного позову про стягнення з ТОВ "Акотранс" збитків солідарно слід відмовити.

Стосовно відповідача4 господарський суд зазначає, що останній також не є солідарним боржником ТОВ з ІІ "УПС" в розумінні ст.ст. 541, 543, 1190 ЦК України, оскільки будь-яких дій, що спричинили б позивачу шкоду, не вчиняв.

Викладене є підставою для відмови в задоволенні первісного позову щодо відповідача4.

Згідно ст.ст. 16, 22 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

За ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Враховуючи вищенаведене, ТОВ з ІІ "УПС" має право вимагати сплаченої ним продажної ціни реалізації виробничої бази № 1 у розмірі 55 200 грн., а також спричинених діями відповідачів 1 та 2 збитків, як від солідарних боржників.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було нараховано за період з березня 2003 року по лютий 2006 року включно втрати від інфляції на сплачену на торгах суму 55 200 грн., які складають 19 139,73 грн.

Розрахунок втрат від інфляції судом перевірений і відповідає вимогам чинного законодавства.

Викладене є підставою для задоволення первісного позову в частині стягнення з відповідачів 1 та 2 солідарно втрат від інфляції у розмірі 19 139,73 грн.

Крім того, позивачем також були понесені витрати на сплату відрахування до Пенсійного фонду за нерухоме майно у розмірі 552,00 грн., а також витрати на оформлення права власності на придбане на аукціоні майно у розмірі 2 290,18 грн., що підтверджується копіями платіжних документів.

Наведене є підставою для стягнення з відповідачів 1 та 2 солідарно сум вказаних витрат.

Що стосується заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату юридичних послуг у розмірі 12 254,16 грн., то господарський суд зазначає наступне:

Як вбачається з наданого позивачем договору на надання правових послуг від 15.02.05 р., укладеного між позивачем та Юридичною фірмою "Салком", предметом вказаного договору є комплексні консультації з юридичних питань і забезпечення супроводження та юридичного захисту майнових інтересів позивача в процесі перегляду в касаційному порядку Вищим господарським судом України постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.04 р. по справі № 32/49(А12/113).

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача.

При викладених обставинах господарський суд зазначає, що заявлені позивачем до стягнення витрати на оплату юридичних послуг у розмірі 12 254,16 грн. по справі № 32/49(А12/113) не є збитками, а є судовими витратами, які відшкодовуються в межах вказаної справи, в залежності від результатів розгляду спору.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення цієї частини первісного позову відсутні.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив також з наступного:

ТОВ "Акотранс", як правонаступником ВАТ "Дніпробудважмаш", подано зустрічну позовну заяву про зобов'язання відповідача4 перерахувати ТОВ "Акотранс" суму збитків, спричинених відповідачем1, у розмірі 146 701,75 грн., а також стягнення з позивача збитків у розмірі 45 635,90 грн. та суми отриманого позивачем доходу у розмірі 11 702,04 грн.

Як вбачається із зустрічного позову, свої вимоги до відповідача4 ТОВ "Акотранс" обгрунтовує наявністю винних дій відповідача1, які призвели до визнання недійсними торгів (аукціону) від 20 вересня 2002 року.

При цьому ТОВ "Акотранс" не надано суду будь-якого правового обгрунтування необхідності покладення відповідного зобов'язання на відповідача4, який не приймав участі у спірних правовідносинах, будь-яких дій щодо сторін у справі не вчиняв.

Згідно ст. 96 ЦК України, кожна юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Отже, ТОВ "Акотранс" не надано належних доказів, які підтверджували б його позовні вимоги до відповідача4, тоді як за ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наведене є підставою відмови у задоволенні зустрічного позову до відповідача4.

Крім того, господарський суд не знаходить також достатніх підстав для задоволення зустрічних позовних вимог до позивача, виходячи з наступного:

Обгрунтовуючи свої вимоги, ТОВ "Акотранс" наводить лише відповідний розрахунок недоотриманого прибутку, виходячи з вартості корисного використання об'єкта та певного періоду часу.

Разом з тим, ТОВ "Акотранс" не надано суду будь-яких документів, які підтверджували б наявність пропозицій потенціальних орендарів на оренду приміщень, повністю або в частині, за відповідною ставкою орендної плати, на певний строк тощо.

Таким чином, відсутність вказаних доказів унеможливлює доведеність факту не отримання ТОВ "Акотранс" реальних доходів від оренди приміщень, що суперечить вимогам ст. 22 ЦК України.

Крім того, суд зазначає, що основною правовою підставою для стягнення збитків є винні дії особи, яка спричинила збитки.

Як вже було встановлено судом вище, будь-яка вина позивача у визнанні прилюдних торгів (аукціону) недійсним відсутня. Позивач повністю сплатив продажну ціну реалізації виробничої бази № 1 у розмірі 55 200 грн., тобто –був добросовісним набувачем придбаного майна.

Матеріалами справи також підтверджується, що причиною визнання прилюдних торгів (аукціону) недійсним є винні дії відповідачів 1 та 2, які порушили вимоги чинного законодавства при реалізації арештованого майна та проведенні самих торгів.

Що стосується посилання ТОВ "Акотранс" на отримання доходу від реалізації виробничої бази № 1 ПП "Гремко" у розмірі 11 702,04 грн., то слід зазначити, що на момент укладення позивачем договору купівлі-продажу з ПП "Гремко" (04.08.03 р.) не існувало судових рішень, які спростовували б право власності позивача на продане ним за договором майно, а сам позивач був добросовісним набувачем вказаного майна.

Згідно ст. 390 ЦК України, на яку посилається ТОВ "Акотранс", власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним. Власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

Таким чином, оскільки позивач, як добросовісний набувач, дізнався про незаконність володіння згаданим майном вже після продажу майна і отримання доходу в сумі 11 702,04 грн., правові підстави витребування у позивача вказаної суми ТОВ "Акотранс" відсутні.

Викладене є підставою для відмови в задоволенні зустрічного позову до ТОВ з ІІ "УПС".

Судові витрати за первісним позовом слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а за зустрічним позовом –на ТОВ "Акотранс".

Керуючись Законом України "Про виконавче провадження", ст.ст. 16, 22, 96, 216, 390, 541, 543, 625, 1190, 1212 ЦК України, ст.ст. 33 - 35, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов до Амур-Нижньодніпровського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції задовольнити частково.

Стягнути з Амур-Нижньодніпровського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (49051, м. Дніпропетровськ, пр. ім. Газети "Правда", 42, код 33907554, рахунки в установах банків відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, 29-А, к. 502; п/р № 26004118871001 в КБ "Приватбанк", МФО 305299, код 24427542) - 1 652,87 грн. виконавчого збору, 3 200,00 грн. витрат на оплату послуг експерта, 158,44 грн. витрат на держмито, 20,91 судових витрат, а також солідарно 21 981,91 грн. збитків, видавши наказ.

Первісний позов до Спеціалізованого державного підприємства "Укрспец'юст" в особі Дніпропетровської філії підприємства задовольнити частково.

Стягнути з Спеціалізованого державного підприємства "Укрспец'юст" в особі Дніпропетровської філії підприємства (49040, м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 27; п/р № 26002301623 в АКБ "Форум" м. Київ, МФО 322948, код 30551713) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, 29-А, к. 502; п/р № 26004118871001 в КБ "Приватбанк", МФО 305299, код 24427542) - 11 040,00 грн. комісійної винагороди, 220,31 грн. витрат на держмито, 29,06 судових витрат, а також солідарно 21 981,91 грн. збитків, видавши наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акотранс" (49021, м. Дніпропетровськ, вул. Берегова, 141; код 04836801, п/р № 2600330130008 в ГРУ ПІБ, МФО 305437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, 29-А, к. 502; п/р № 26004118871001 в КБ "Приватбанк", МФО 305299, код 24427542) - 6 249,62 грн. безпідставно отриманих коштів, 33 057,51 грн., які пішли на погашення заборгованості перед фізичними особами, 393,07 грн. витрат на держмито, 51,86 грн. судових витрат, видавши наказ.

В решті первісного позову до вказаних відповідачів відмовити.

В задоволенні первісного позову до Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ) відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

Суддя                                                                                                              І.Ю. Дубінін