Постанова

від 18.10.2020 по справі 138/2900/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 138/2900/19

Провадження № 22-ц/801/1462/2020

Категорія: 44

Головуючий у суді 1-ї інстанції Холодова Т. Ю.

Доповідач:Денишенко Т. О.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 рокуСправа № 138/2900/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складіколегії суддів судової палати у цивіль-них справах:

судді-доповідача Денишенко Т. О.,

суддів Рибчинського В. П., Голоти Л. О.,

за участі секретаря судового засідання Топольської В. О., скаржника, позивача ОСОБА_1 , представників відповідача Держави Україна в особі Могилів-По-дільського міськрайонного центру зайнятості ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розгля-нувши за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спроще-ного позовного провадження, в приміщенні апеляційного суду в м. Вінниці ци-вільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Держави Україна в особі державного

органу Могилів - Подільського міськрайонного центру зайнятості,

Державної казначейської служби України про відшкодування майно-

вої та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Мо-гилів - Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01 липня 2020 року, ухвалене у приміщенні суду у м. Могилів - Подільський Вінницької об-ласті за головування судді Холодової Т. Ю., повний текст якого складений 03 липня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

19 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся у Могилів-Подільськийміськрайонний суд Вінницької області з позовом до Держави Україна в особі державного органу Могилів-Подільського міськрайонного центру зайнятості, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та мо-ральної шкоди, завданої Могилів-Подільським міськрайонним центром зайня-тості. Позовні вимоги мотивовані наступним. 31 липня 2014 року на підставі Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607/2014 «Про часткову мобілізацію» позивач був призваний на військову службу до Збройних Сил України. Отримавши 29 липня 2014 року повістку, ОСОБА_1 повідомив ад-міністрацію магазину «Український супермаркет», де працював вантажником, про свою мобілізацію, залишив «Повідомлення керівнику підприємства ( уста-нови )», отримане разом з повісткою, на столі бухгалтера, відмовився на її про-позицію написати заяву про звільнення з роботи за власним бажанням і поки-нув приміщення магазину. Під час перебування на військовій службі, через пів-тора місяці після мобілізації з телефонної розмови з дружиною позивач дізнав-ся, що його доньці, яка працювала у тому ж магазині що й він, було повернуте залишене на столі бухгалтера «Повідомлення керівнику підприємства ( устано-ви )» та його трудова книжка із записом від 14 серпня 2014 року № 31 про звільнення з роботи за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України, тобто через два тижні після призову ОСОБА_1 на військову службу. Із запису у трудовій книжці позивач, який з 20 грудня 2013 року працював у магазині «Український супермаркет», дізнався про його трудовий договір № 02120001472 з ФОП ОСОБА_4 , зареєстрований 06 лютого 2014 року у Моги-лів-Подільському міськрайонному центрі зайнятості без його відома. Запис у трудовій книжці завірений підписом директора центру та печаткою відповідача. У зв`язку з проходженням військової служби ОСОБА_1 був позбавлений можливості звернутися за захистом своїх прав до суду. Під час перебування у короткостроковій відпустці позивач ознайомився з копією трудового договору, що зазначений в його трудовій книжці, та побачив проставлені від його імені сторонньою особою три підписи. У подальшому ОСОБА_1 уклав строковий контракт на військову службу на п`ять років до 19 березня 2022 року, але за станом здоров`я наказом начальника 11 прикордонного загону Донецько-Лу-ганського регіонального управління від 11 квітня 2019 року № 117-ОС він звільнений у відставку.

З приводу порушень при звільненні ОСОБА_1 з роботи було порушене кримінальне провадження за частиною першою статті 172 КК України, внесене 29 вересня 2015 року до ЄРДР. 02 вересня 2019 року на своє звернення позивач отримав відповідь з Могилів-Подільської місцевої прокуратури з постановою про закриття кримінального провадження. Ця постанова за скаргою позивача у судовому порядку скасована. В результаті ознайомлення 01 вересня 2019 року з матеріалами кримінального провадження ОСОБА_1 довідався, що почерко-знавча експертиза його підпису у заявіна звільненняз роботи не була прове-дена у зв`язку з відсутністю оригіналу чи копії цієї заяви, хоча копія цієї заяви раніше знаходилася в матеріалах цього провадження.

Відсутність заяви ОСОБА_1 на звільнення з роботи за власним бажанням є доказом його незаконного звільнення під час мобілізації.

Згідно позовної заяви ОСОБА_1 посадовими особами Могилів-Подільсь-кого міськрайонного центру зайнятості під час зняття трудового договору з ре-єстрації грубо порушені норми КЗпП України, Порядок реєстрації трудових від-носин між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, безпідставно було розірвано трудовий договір між ним та ФОП ОСОБА_4 , звільнено його з роботи за власним бажанням під час мобілізації до Збройних Сил України.

Позивача позбавлено законного права на збереження робочого місця, поса-ди і середньої заробітноїплати на період мобілізації та військової служби, у тому числі за контрактом під час особливого періоду, чим завдано майнову та моральну шкоди.

Щодо відшкодування майнової шкоди в сумі 140773,49 гривень позивач вказував, що згідно трудового договору з ФОП ОСОБА_4 він на час призову на військову службу працював вантажником і це місце роботи за ним повинно зберігатися протягом усього строку служби. Відповідно до вимог Закону Украї-ни «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» таким працівникам за рахунок Державного бюджету України здійснюється ви-плата грошового забезпечення. Через недотримання посадовими особами відпо-відача порядку перевірки законності підстав звільнення ОСОБА_1 з роботи, останньому не виплачена заробітна плата за період з 31 липня 2014 року по 11 квітня 2019 року ( період служби у Збройних Силах України ) у розмірі 140773,49 гривень, розрахована із середньомісячного заробітку за два останні місяці перед мобілізацією.

Оцінюючи моральну шкоду на суму 150000,00 гривень, позивач вказує, що через протиправні дії посадових осіб відповідача він змушений був звертатися за захистом своїх прав у правоохоронні та спеціалізовані органи, суд, але пору-шені його права не були захищені. ОСОБА_1 терпить глибоку емоційну, пси-хологічну травму, тривалий нервовий стрес, пов`язаний з відчуттям глибокої несправедливості, почуттям приниження гідності у зв`язку із вчиненням щодо нього протиправних дій посадовими особами відповідача. З 18 по 27 червня 2019 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у м. Вінниці, з 19 по 27 вересня цього ж року - у кардіологічному відділенні лікарні у м. Могилів-Подільський, витрачає значні особисті кошти на придбання необхідних ліків, має статус особи з інвалідністю внаслідок війни.

ОСОБА_1 просив суд позов задоволити, стягнути на його користь з Дер-жави Україна суму майнової та моральної шкоди у розмірі 290773,49 гривень.

Рішенням Могилів - Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01 липня 2020 року у позові ОСОБА_1 до Держави Україна в особі дер-жавного органу Могилів-Подільського міськрайонного центру зайнятості, Дер-жавної казначейської служби України про відшкодування майнової та мораль-ної шкоди відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 оскаржує його в апеляційному порядку, просить скасувати судове рішен-ня, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Виклавши у скарзі аналогічні мотивам позовної заяви фактичні обставини справи, скаржник ствер-джує про відповідальність посадової особи центру зайнятості, яка засвідчила записи у трудовому договорі та його трудовій книжці про зняття з реєстрації трудового договору, за зміст запису. Заперечуючи обґрунтування судом ухвале-ного рішення, ОСОБА_1 посилається на представлені ним у матеріали спра-ви докази, які, на його думку, є достатніми для задоволення скарги, його позов-них вимог.

03 серпня 2020 року до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 голови комісії з припинення юридичної особи Могилів-По-дільського міськрайонного центру зайнятості ОСОБА_3 , де вона підкреслює по-зицію відповідача стосовно безпідставності заявлених позовних вимог, що де-тально викладено у відзиві на позов, запереченні на відповідь ОСОБА_1 на відзив. Останній не розмежовує повноваження роботодавця та служби зайня-тості при прийнятті/звільненні працівника, проведенні державної реєстрації або ж знятті трудового договору з реєстрації, визначені Порядком реєстрації трудо-вого договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики Украї-ни від 08 червня 2001 року № 260. Роль служби зайнятості полягає у засвідчен-ні наявного факту трудових відносин між сторонами, які їх оформили, шляхом реєстрації укладеного договору або ж зняття його з реєстрації без втручання, впливу на такі відносини. Служба зайнятості виконує лише обов`язки реєстра-тора з легітимізації трудових відносин між працівником та фізичною особою - підприємцем, який використовує найману працю, які полягають у державній ре-єстрації уже укладених на момент звернення трудових договорів та знятті з ре-єстрації після їх розірвання між роботодавцем та найманим працівником. 15 серпня 2014 року центром зайнятості шляхом зняття з реєстрації було зареєс-тровано розірвання 14 серпня 2014 року трудових відносин між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за власним бажанням працівника. Засвідчуючи записи у трудовому договорі та трудовій книжці позивача, Могилів-Подільський міськ-районний центр зайнятості підтвердив, що трудові відносини дійсно припинені, але не взяв на себе відповідальність за їх зміст та достовірність, оскільки пере-віряти підставу звільнення з посади найманого працівника до компетенції служ-би зайнятості не входить. Відповідальність за достовірність відомостей, внесе-них до трудової книжки і трудового договору, несе фізична особа - підприє-мець. За відсутності складу правопорушення зі сторони відповідача, що є під-ставою для цивільно-правової відповідальності, такого основного елемента від-повідальності як протиправне діяння, за відсутності взаємного причинно-на-слідкового зв`язку між діянням і шкодою, Могилів-Подільський міськрайонний центр зайнятості не може нести відповідальність за вимогами ОСОБА_1 ; представник відповідача просить у відзиві на апеляційну скаргу відмовити у її задоволенні.

Колегія суддівапеляційного суду,заслухавши поясненнята запереченняна апеляційнускаргу сторіну справі,розглянувши їїза наявнимиу нійматеріа-лами,дослідивши представленісторонами докази,проаналізувавши всукупнос-тіпідґрунтя заявленихвимог ізаперечень наних,доводи кожногоз учасниківсправи,дійшла висновку,що апеляційнаскарга ОСОБА_1 задоволенню непідлягає.

Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підста-ву своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам, воно є правильним, об`єктивним та обґрунтованим.

Судом встановлено,що 06лютого 2014року міжфізичною особою-підпри-ємцем ОСОБА_4 та ОСОБА_1 був укладенийтрудовий договір,який уцей жедень бувзареєстрований у Могилів-Подільськомуміськрайонному цен-трізайнятості за № 021214002. 14 серпня 2014 року цей договір сторонами ро-зірваний за ініціативи працівника ОСОБА_1 , про що роботодавець ОСОБА_4 зробила відповідний запис у трудовому договорі, посвідчений обома його сторонами, та у трудовій книжці звільненого працівника. Ці дії вчинені у відпо-відності до положень Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08 червня 2001 року № 260. Згідно цього ж Порядку в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальна особа центру зайнятості у випадку припинення дії трудового договору протягом трьох робочих днів знімає такий договір з ре-єстрації, про що робить відповідний запис у Книзі реєстрації трудових догово-рів. Зняття з реєстрації 15 серпня 2014 року трудового договору № 021214002 відбулося у присутності обох його сторін, що підтверджується, зокрема, влас-норучним підписом ОСОБА_1 , проставленим у цій Книзі.

Суд першої інстанції дав оцінку доводам скаржника щодо вчинення викла-дених вище дій посадовими особами відповідача без його відома і присутності, вказавши, зокрема, про можливість доведення підробки його підпису у Книзі реєстрації трудових договорів шляхом проведення судової почеркознавчої екс-пертизи. Однак ОСОБА_1 не скористався таким своїм правом, роз`ясненим йому судом у відповідності з частиною п`ятою статті 12 ЦПК України.

Крім цього суд встановив, що станом на 15 серпня 2014 року ОСОБА_1 перебував у м. Могилів-Подільський, що є однією з обставин, яка не заперечує можливості позивача бути присутнім у центрі зайнятості при знятті трудового договору з реєстрації. Суд зазначив, що згідно з довідкою військової частини № НОМЕР_1 від 22 жовтня 2014 року № 572 позивач з 31 липня 2014 року проходив військову службу у цій частині в м. Могилів-Подільський і вибув у Луганську область лише 20 вересня 2014 року, тобто уже після зняття трудового договору з реєстрації. Така обставина, не заперечення ОСОБА_1 у судовому засідан-ні перебування його 15 серпня 2014 року у м. Могилі-Подільський, не виклю-чала для нього можливості покидати в установленому порядку територію війсь-кової частини. Викладені факти були ретельно перевірені судом саме у зв`язку з твердженням відповідача Могилів-Подільського міськрайонного центру зайня-тості про присутність ОСОБА_1 у центрі під час зняття трудового договору з реєстрації та вчинення відповідної відмітки у його трудовій книжці. З урахуван-ням оцінених у сукупності фактичних обставин, що мають місце, суд дійшов висновку, що зняття відповідачем трудового договору з реєстрації відбулося у присутності обох його сторін.

Суд першої інстанції констатував, що дії відповідача у цій справі щодо знят-тя з реєстрації трудового договору від 06 лютого 2014 року № 02121400072 від-повідали вимогам Порядку, вони не були протиправними.

Судом підкреслено, що підставою вимог про відшкодування майнової та мо-ральної шкоди позивач визначив незаконні, на його думку, дії посадових осіб Могилів-Подільськогоміськрайонного центрузайнятості,вчинені признятті зреєстрації трудовогодоговору від06лютого 2014року №02121400072,укладе-ногоміж нимта ФОП ОСОБА_4 .Ураховуючи вимогистатей 1167,1173ЦК України,беручи доуваги правовівисновки ВеликоїПалати ВерховногоСуду,викладені упостановах від27листопада 2019року усправі №242/4741/16-ц,від 03липня 2019року усправі №750/1591/18-ц,положення Порядкуреєстра-ціїтрудового договоруміж працівникомі фізичноюособою,яка використовуєнайману працю,затвердженого наказомМіністерства праціта соціальноїполі-тикиУкраїни від08червня 2001року №260(у редакції,чинній начас виник-ненняспірних правовідносин),суд напідставі встановлених об`єктивних об-ставин у справі не знайшов законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Колегія суддівапеляційного судупогоджується зобґрунтуванням судупер-шоїінстанції,викладеним воскаржуваному рішенні,оскільки воноє вірним, зробленим за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Згідно зістаттею 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підста-ві, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України. Статтею 56 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування мате-ріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи безді-яльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх поса-дових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Серед заподіювачів шкоди законодавець виокремлює особливого суб`єкта - органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керів-ники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян.

Відповідно до статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних

прав і обов`язків є завдання майнової ( матеріальної ) та моральної шкоди іншій

особі. Згідно із статтею 23 цього Кодексу особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи без-діяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішен-нями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або служ-бової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України. Так відповідно достатті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повнова-жень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рі-шеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу держав-ної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого са-моврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується держа-вою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіян-ня шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відпові-дальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. Також підставою для застосування такого ви-ду відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушен-ня, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 1174 ЦК України, є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шко-дою і протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Застосовуючи статті1173,1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого норма-тивного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкодифізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави поклас-ти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування». Такий правовий висно-вок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 ( провадження № 12-208гс18 ), який відповід-но до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українисуд враховує при виборі і за-стосуванні норми права до спірних правовідносин.

Як уже зазначалося, відповідно до положеньстатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізич-на особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошко-дженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ді-лової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшко-дування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Розмір відшкодування визнача-ється судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка за-подіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов-язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наяв-ність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, на що звернув увагу Верховний Суд України у пункті п`ятому постанови Пленуму від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди». Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок мо-ральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізич-ній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Від-повідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних пережи-ваннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності ( в тому числі інтелектуальної ), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нор-мальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного гро-мадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні ін-ших негативних наслідків.

Оскаржуючи судове рішення від 01 липня 2020 року, ОСОБА_1 відступає від предмету заявленого позову, зазначає про чисельні порушення його прав при прийнятті на роботу ( оформленні трудового договору ), конфлікт з керів-ництвом магазину «Український супермаркет», зокрема, з бухгалтером магази-ну ОСОБА_5 , порушення законодавства при звільненні з роботи без його ві-дома, згоди. У скарзі ОСОБА_1 вказує на пізнішу власну поінформованість про те, що особи, які називали себе адміністрацією магазину, були фізичними особами - підприємцями, котрі укладали трудові договори з найманими праців-никами у порушення існуючого порядку. Стверджуючи факт зняття з реєстрації трудового договору, укладеного в лютому 2014 року з ФОП ОСОБА_4 , без його відома, за його відсутності, скаржник покладає відповідальність за пору-шення своїх прав саме на відповідача - Могилів-Подільський міськрайонний центр зайнятості.

Однак доводи скаржника не можна визнати обґрунтованими, безсумнівни-ми, такими, що є достатніми для стягнення коштів з держави через виконання посадовими особами відповідача своїх повноважень, визначених Порядком ре-єстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка викорис-товує найману працю, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08 червня 2001 року № 260. В ході судового розгляду справи, з огляду на відмову позивача за пропозицією суду провести у справі су-дову почеркознавчу експертизу його підпису у Книзі реєстрації трудових дого-ворів на доведення невчинення ним цього підпису за його ж твердженням, су-дом не віднайдено безспірних доказів доведеності вимог ОСОБА_1 . Згаданим Порядком не передбачено обов`язку працівників відповідача перевіряти закон-ність звільнення працівника з роботи, вони лише виконують функцію зі зніман-ня з реєстрації розірваного трудового договору при наявності відповідних доку-ментів. У цій справі не йдеться про відсутність будь-яких документів, що пе-решкоджало б зняттю з реєстрації трудового договору від 06лютого 2014року за№ 021214002.

Судом надана вірна та об`єктивна оцінка тій позиції позивача, що зняття з реєстрації трудового договору відбулося без його відома та присутності, а та-кож суд визнав дії відповідача такими, що з порушеного питання відповідають вимогам чинного законодавства, яке його регулює.

За відсутностівини, цивільногоправопорушення у діях посадових осіб Мо-гилів-Подільського міськрайонного центру зайнятості, елементами якого є шко-да, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, апеляційний суд відхиляє мотиви апеляційної скарги, які фактично зводяться до посилань на доведеність пред`явлених позовних вимог та незакон-ність відмови у задоволенні позову, оскільки суд першої інстанції розглянув да-ну справу, дотримавшись принципу диспозитивності цивільного судочинства, передбаченого статтею 13 ЦПК України, та вирішив спір в межах заявлених позовних вимог на підставі наявних доказів.

Україна якВисока ДоговірнаСторона КонвенціїРади Європипро захистправ людиниі основоположнихсвобод 1950року гарантуєкожному,хто пере-буваєпід їїюрисдикцією,право насправедливий суд,закріплене встатті 6цієї Конвенції,згідно з пунктом першим якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і без-стороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Вимога пункту першого статті 6 Конвенції щодо обґрунтування судових рішень не може розумітись як обовязок суду де-тально відповідати на кожен довід заявника. Міра,до якоїсуд маєвиконати обов`язокщодо обґрунтуваннярішення,може бутирізною взалежності відха-рактерурішення (Seryavinandothersv.Ukraine,№ 4909/04,§ 58,Європейський судз правлюдини,від 10лютого 2010року; Проніна проти України, № 63566/00, § 23, Європейський судз правлюдини, від 18 липня 2006 року ). Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законо-давства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав люди-ни оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи від-мови у прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на ре-зультат розгляду справи.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає критерію обґрунто-ваності судового рішення.

Згідно з частиною першоюстатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстан-ції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та пере-віряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах дово-дів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції за-лишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо ви-знає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм ма-теріального та процесуального права.

Керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задо-волення.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонногосуду Вінницькоїобласті від01липня 2020року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 -ча до Держави Україна в особі Могилів-Подільського міськрайонного центру зайнятості, Державної казначейської служби України про відшкодування май-нової та моральної шкоди залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, од-нак вона може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду про-тягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 20 жовтня 2020 року.

Суддя-доповідач Т. О. Денишенко

Судді В. П. Рибчинський

Л. О. Голота