Постанова

від 20.10.2020 по справі 160/4481/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 160/4481/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

судді-доповідача Чумака С.Ю.,

суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,

секретар судового засідання Сколишев О.О.

за участі представника позивача Клещ О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністертва юстиції (м. Дніпро)

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року справі № 160/4481/20 (суддя І інстанції - Сидоренко Д.В.)

за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністертва юстиції (м. Дніпро) про скасування постанови про стягнення виконавчого збору,

В С Т А Н О В И В :

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністертва юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач, Управління) про визнання протиправною та скасування постанови від 23.01.2019 про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадженням № 58162291 у розмірі 37657,85 доларів США, винесену старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Клименко Наталією Олександрівною за виконавчим документом № 201/10079/16-ц від 15.01.2019.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року позов задоволений.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

В обґрунтування скарги вказує, що оскаржена позивачем постанова від 23.01.2019 року про стягнення виконавчого збору є правомірною, оскільки рішення не було виконано боржником до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

04.12.2018 Ленінським районним судом м. Дніпропетровська розглянуто цивільну справу № 201/10079/16-ц за позовом Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Рішення набрало законної сили 10.01.2019 року. (а.с. 36)

15.01.2019 видано виконавчий лист № 201/10079/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ Банк Кредит Дніпро заборгованості за кредитним договором від 29.10.2003 № 291003/1-USD у сумі 376578,58 доларів США, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 376578,58 доларів США. (а.с. 38)

23.01.2019 за заявою стягувача старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Клименко Н.О. (далі - державний виконавець) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 201/10079/16-ц.

Також, 23.01.2019 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору, якою стягувачем (Відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області) стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 37657,85 доларів США (USD). (а.с. 8-9)

Повідомленням АТ Банк Кредит Дніпро від 18.10.2019 №34-4533, 16.10.2019 року АТ Банк Кредит Дніпро набув право власності на: нежитлове приміщення в житловому будинку літ.Б-9 приміщення магазину у підвалі поз.1-4, ХХІІІ площею - 54,4 кв.м., на І поверсі поз.1-7,І площею - 140,8 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на підставі застереження, що містися в договорі застави № 291003/І-USD-з виданого 29.10.2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Кохан Л.Г. За рахунок даного майна було частково погашено заборгованість за кредитним договором № 291003/1-USD від 29.10.2003 року в розмірі 182674,66 доларів США (еквівалент за курсом НБУ за 16.10.2019 становить 4527730,00 грн), в тому числі: 182674,66 доларів США - прострочена заборгованість за процентами. У зв`язку з цим повідомлено про звільнення від виконання обов`язків по сплаті решти заборгованості за кредитним договором № 291003/1-USD від 29.10.2003 року, внаслідок припинення зобов`язань (прощення) залишку заборгованості в розмірі 543459,52 доларів США, в тому числі: 376578,58 доларів США - анульований борг заборгованості за кредитом; 166880,94 доларів США - анульований борг заборгованості за процентами. (а.с. 21)

Отже, стягувачем самостійно було задоволено вимоги, шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, реалізацією такого майна було частково погашено заборгованість за кредитним договором, а саме анульовано борг за кредитом у розмірі 376578,58 доларів США, а залишкову частину боргу прощено.

10.02.2020 відповідачем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, за змістом якої до відділу примусового виконання рішень надійшла заява представника стягувача (за довіреністю) від 10.02.2020 року про повернення виконавчого листа по справі № 201/10079/16-ц, виданого 15.01.2019 Ленінським районним судом м. Дніпропетровська стягувачу. У зв`язку з цим відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) постановлено виконавчий документ № 201/10079/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 376578,58 доларів США та авансовий внесок у розмірі 41730,00 грн повернути стягувачу. Припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення. Постанова про стягнення виконавчого збору ВП № 58162291 від 23.01.2019 та постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП № 58162291 від 10.02.2020 підлягають подальшому виконанню згідно вимог чинного законодавства (а.с. 39-40).

Законність та обґрунтованість винесеної державним виконавцем постанови від 23.01.2019 про стягнення виконавчого збору за ВП № 58162291 у розмірі 37657,85 доларів США за виконавчим документом № 201/10079/16-ц від 15.01.2019 стали підставою звернення позивача до суду із цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, пославшись на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі 540/3203/18, виходив з того, що при стягненні виконавчого збору без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника суми виконавчого збору без реального виконання рішення суду. Суд вказав, що державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду, а також не стягував у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому листі, відтак дійшов висновку що у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам ст. 27 Закону № 1404-VIII.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ

5 жовтня 2016 року набув чинності Закон № 1404-VIII, згідно з яким примусове виконання рішень проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Питання щодо виконавчого збору регулюються статтею 27 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Станом на час прийняття Закону № 1404-VIII частиною 2 ст. 27 Закону було визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Між тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" № 2475-VIII від 3 липня 2018 року внесені зміни до Закону № 1404-VIII.

Зокрема, у частині 2 статті 27 Закону № 1404-VIII слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінено словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів".

Ці зміни набрали чинності 28 серпня 2018 року.

Отже, частина 2 статті 27 Закону № 1404-VIII щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом діяла лише до 28 серпня 2018 року, а після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми яка підлягає стягненню.

Апеляційний суд зауважує, що оскільки стягнення виконавчого збору, як окрема виконавча дія, здійснена державним виконавцем після набрання чинності Законом № 1404-VIII, а саме 23 січня 2019 року, то в даному випадку підлягають застосуванню положення саме цього закону, з урахуванням змін, які вносились до законодавства України, станом на час винесення оскарженої постанови, а саме Закону № 2475-VIII від 3 липня 2018, який набрав чинності 28 серпня 2018 року.

Так, згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 27 Закону № 1404-VIII (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

На підставі ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII відповідачем винесено оскаржену постанову від 23.01.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 37657,85 доларів США.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Частиною 3 ст. 40 Закону № 1404-УІІІ визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених, зокрема пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 39 Закону № 1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Отже, після набуття чинності змінами до ч. 2 ст. 27 Закону № 1404 стягнення виконавчого збору не пов`язується із фактично стягнутою виконавцем сумою, а обчислюється у відсотках від суми, яка підлягає стягненню. Єдиною підставою нестягнення виконачого збору є виконання рішення до відкриття виконавчого провадження. При цьому Закон не ставить стягнення виконавчого збору в цьому випадку від способу виконання рішення, зокрема, чи стягнуто суму боргу безпосередньо виконавцем, чи сплачено боржником, чи стягувачем звернуто стягнення на предмет нерухомості як заставлене майно. Головним у цьому випадку є те, коли відбулось виконання - до чи після відкриття виконавчого провадження.

Оскільки у спірних відносинах виконання рішення відбулось після відкриття виконавчого провадження, то виконавчий збір підлягає стягненню з боржника, тобто позивача в цій справі.

При цьому безпідставними є посилання суду першої інстанції при ухваленні рішення на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі 540/3203/18, оскільки предметом спору в зазначеній справі була постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору, яка винесена 3 серпня 2018 року, тобто до набуття чинності зазначеними вище змінами у ч. 2 ст. 27 Закону № 1404.

ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністертва юстиції (м. Дніпро) задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року справі № 160/4481/20 скасувати.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністертва юстиції (м. Дніпро) про скасування постанови про стягнення виконавчого збору відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з тієї ж дати.

Суддя-доповідач С.Ю. Чумак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко