Постанова

від 21.10.2020 по справі п/811/2419/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № П/811/2419/14

адміністративне провадження № К/9901/18099/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Світловодської міської ради Управління економіки, ресурсів та розвитку виконавчого Світловодської міської ради , третя особа - Міський голова Котенко Юрій Миколайович , про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Котенка Юрія Миколайовича на постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 травня 2015 року (головуючий суддя - Андріянов О.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року (головуючий суддя -Шлай А.В., судді - Іванов С.М. Чабаненко С.В.) .

І. Суть спору

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області з адміністративним позовом до Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконавчого комітету Світловодської міської ради (далі - відповідач, Управління), третя особа: Світловодський міський голова Котенко Юрій Миколайович (далі - третя особа, Котенко Ю.М. , скаржник), в якому просила:

визнати незаконним і скасувати розпорядження Світловодського міського голови № 167-к від 18 червня 2014 року про звільнення її з посади начальника Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконавчого комітету Світловодської міської ради;

поновити позивачку на роботі на вказаній вище посаді;

стягнути з Виконавчого комітету Світловодської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу з часу 18 червня 2014 року по день поновлення на посаді із розрахунку 6617,50 грн. на місяць та на відшкодування моральної шкоди 15000 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 травня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково, так як відповідачем було звільнено позивача із порушенням вимог трудового законодавства.

Визнано розпорядження Світловодського міського голови № 167 - к від 18.06.2014 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконавчого комітету Світловодської міської ради, незаконним.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконавчого комітету Світловодської міської ради.

Стягнуто з Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконавчого комітету Світловодської міської ради на користь ОСОБА_1 сімдесят три тисячі дев`ятсот дев`ять гривень 51 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та п`ять тисяч гривень, - матеріального еквіваленту відшкодування моральної шкоди. Суми, що підлягають до стягнення, визначені без урахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконавчого комітету Світловодської міської ради на користь відповідного бюджету судовий збір в сумі одну тисячу п`ятсот сімдесят вісім гривень 19 коп.

Покладено на Світловодського міського голову Котенко Юрія Миколайовича обов`язок відшкодувати заподіяну установі матеріальну шкоду, пов`язану з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в сумі 73909,51 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову з тих підстав, що прокурорською перевіркою діяльність Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконавчого комітету Світловодської міської ради не перевірялась та порушення законодавства у його діяльності перевіркою встановлено не було. Крім того, не знайшов підтвердження факт одноразового порушення позивачкою трудових обов`язків, так як майно передавалося в оренду з вказаними порушеннями комунальними підприємствами, а не Управлінням та про наявність такого майна, яке може бути включено до реєстру та передано в оренду на умовах конкурсу, Управління вказаними комунальними підприємствами не повідомлялося. Також не було встановлено, що збитки від передачі майна в оренду, яке передавалося комунальними підприємствами, були заподіяні саме позивачем. Згідно наявного порядку розподілу орендної плати за оренду комунального майна, затвердженого рішеннями міської ради № 723 від 29.01.2013, із внесеними змінами рішенням № 812 від 18.06.2013, отримані суми від оренди майна повинні зараховуватися на рахунки цих комунальних підприємств, у розмірах 100%, а до міського бюджету - 0%. Тобто, надходження коштів від оренди майна, незалежно від дотримання процедури передачі його в оренду, повністю надходять до комунального підприємства, орендодавця. Також суд вказав, що під час розгляду справи по суті не були встановлені підстави для відшкодування моральної шкоди у заявленому позивачем розмірі, так як ним зазначений розмір матеріального еквіваленту моральної шкоди не був доведений, Неправомірні дії відповідача обумовили виникнення моральної шкоди у вигляді додаткових зусиль для організації життя позивача, що виявилось у тривалому відстоюванні своїх прав у суді та сам факт незаконного звільнення, а тому суд дійшов висновку про необхідність відшкодування моральної шкоди в сумі 5000,0 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Апеляційні скарги Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконкому Світловодської міської ради, Світловодського міського голови Котенка Юрія Миколайовича - задоволено частково.

Постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 травня 2015 року у справі № П/811/2419/14 (2-а/401/63/15) - скасовано.

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано Розпорядження Світловодського міського голови Котенко Ю.М. № 167-К від 18 червня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконкому Світловодської міської ради.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконкому Світловодської міської ради з 19 червня 2014 року.

Стягнуто з Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконкому Світловодської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 червня 2014 року по 10 квітня 2016 року у розмірі 150876 (сто п`ятдесят тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. 72 коп.

У задоволенні решти позову - відмовлено.

Стягнуто з Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконавчого комітету Світловодської міської ради (вул. Героїв України (Леніна), 14, м. Світловодськ, Кіровоградська область, ЄДРПОУ 33860878) до спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач - УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, Р/Р 31217206781004 (КБКД 22030101), код ЄДРПОУ 37989274, банк отримувач ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровська, МФО 805012, призначення платежу - судовий збір за апеляційною скаргою, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 913 (дев`ятсот тринадцять) грн. 50 коп.

Скасовуючи частково постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що наведене формулювання звільнення позивачки, як то неналежний контроль за використанням комунального майна порушення не може розглядатись як одноразове, оскільки свідчить про його тривалість. Окрім того, для визначення порушення як одноразового необхідні відомості щодо конкретних обставин, як-то, дата вчинення, подія, яка характеризується як порушення. Також посадова інструкція начальника Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Виконавчого комітету Світловодської міської ради містить перелік його завдань, обов`язків та повноважень (т. 1 а.с. 22). При цьому, у спірному розпорядженні не зазначено, невиконання якого конкретно обов`язку, передбаченого цією інструкцією є одноразовим грубим порушенням. Суд також вказав, що підставою для прийняття спірного рішення стало подання Світловодського міжрайонного прокурора № 2-1317 від 22.04.2014, отриманого міськвиконкомом 06.05.2014 вх. 266/01-16 (т. 1 а.с. 25-30). Подання прокурора не містить встановлених фактів допущення саме позивачем порушень закону та вимоги притягнення її до відповідальності, про що додатково позивачу було роз`яснено листом Світловодського міжрайонного прокурора від 26.06.2014 № 3-39-14 (т. 1 а.с. 35). Отже, при звільненні позивача 18 червня 2014 року також не був дотриманий строк і притягнення до дисциплінарної відповідальності, визначений статтею 148 КЗпП України. Щодо позовних вимог про стягнення 15000 грн. на відшкодування моральної шкоди, то суд вказав, що наведені у позовній заяві підстави не є достатніми для задоволення позову в цій частині, оскільки не містять, серед іншого, і обґрунтування заявленої до відшкодування суми у даному розмірі. Щодо доводів апеляційної скарги позивача про необхідність зміни судового рішення із визначенням в ньому конкретної особи, яка має поновити її на посаді, колегія суддів зазначила, що виконання рішення суду про поновлення особи на посаді передбачає видання відповідного наказу (розпорядження) уповноваженою посадовою особою установи, якою, у даному випадку, є міський голова, як це передбачено п.п. 6.1 п.6 Положення про Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Виконавчого комітету Світловодської міської ради, затвердженого рішенням міської ради № 545 від 26.06.2012 (т. 1 а.с.20).

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

04 січня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Котенка Юрія Миколайовича на постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 травня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року, в якій скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені рішення судів та направити справу на новий розгляд.

В обґрунтування поданої касаційної скарги Котенко Юрій Миколайович вказує на те, що, в порушення вимог статті 52 КАС України, суд першої інстанції не вирішив питання щодо залучення скаржника як другого відповідача, що має відповідати за вимогами про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення та поновлення на роботі, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Скаржник вважає безпідставними посилання суду апеляційної інстанції на приписи ст. 195 КАС України, що не дозволяють суду апеляційної інстанції розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції, оскільки позовні вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення і поновлення на роботі заявлялися в суді першої інстанції, але не до особи, яка має відповідати за цими вимогами. Водночас, як стверджує скаржник приписи ст. 195 КАС України не завадили суду апеляційної інстанції, розглянувши вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудити стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не по день винесення постанови судом першої інстанції (21.05.2015), а по 10.04.2016.

27.03.2017 на адресу суду касаційної інстанції надійшли заперечення ОСОБА_1 на вказану касаційну скаргу, в яких, посилаючись на необґрунтованість і безпідставність доводів останньої, позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року касаційну скаргу Котенка Юрія Миколайовича прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 з 13 червня 2012 року була призначена на посаду начальника Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Виконавчого комітету Світловодської міської ради, що підтверджується розпорядженням № 215-к від 13 червня 2012 року за підписом першого заступника міського голови (т. 1 а.с.11).

Розпорядженням Світловодського міського голови Кіровоградської області Котенко Ю.М. № 167-к від 18 червня 2015 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади згідно п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків (т. 1 а.с.6).

Судами досліджено, що зі змісту Розпорядження № 167-к слідує, що ОСОБА_1 була звільнена з посади за незабезпечення якісного виконання підпорядкованим їй Управлінням економіки, ресурсів та розвитку міста Виконавчого комітету Світловодської міської ради, що полягає в неналежному контролі за використанням комунального майна.

Підставою для прийняття спірного рішення стало подання Світловодського міжрайонного прокурора № 2-1317 від 22.04.2014, отриманого міськвиконкомом 06.05.2014 вх. 266/01-16 (т. 1 а.с. 25-30). Подання прокурора не містить встановлених фактів допущення саме позивачем порушень закону та вимоги притягнення її до відповідальності, про що додатково позивачу було роз`яснено листом Світловодського міжрайонного прокурора від 26.06.2014 року № 3-39-14 (т. 1 а.с. 35).

14 липня 2014 року, ОСОБА_1 пред`явила позовні вимоги до Виконавчого комітету Світловодської міської ради, з якого просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та суму на відшкодування моральної шкоди. Одночасно, вона просила визнати незаконним та скасувати розпорядження Світловодського міського голови про її звільнення з посади, зазначивши процесуальний статус останнього в якості третьої особи з боку відповідача без самостійних вимог (т. 1 а.с.2-5).

23 березня 2015 року від представника відповідача по справі - Виконавчого комітету Світловодської міської ради до суду надійшло письмове клопотання про залучення Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Виконавчого комітету Світловодської міської ради до участі у справі в якості третьої особи з боку відповідача без самостійних вимог, оскільки нарахування заробітної плати здійснюється Управлінням, яке є юридичною особою (т. 1 а.с.123). Суд, розглянувши зазначене клопотання, відмовив у його задоволенні, залучивши, при цьому, Управління як належного відповідача, про що свідчить журнал судового засідання (т. 1 а.с.130-132).

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Згідно ст. 52 КАС України: Суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє третю особу.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Після заміни сторони, вступу третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Частина 2 статті 55 КАС України: Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, мають права та обов`язки, визначені у статті 49 цього Кодексу.

Частини 1-3 статті 49 КАС України: Особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов`язки.

Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Особи, які беруть участь у справі, мають право:

1) знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів;

2) знайомитися з матеріалами справи;

3) заявляти клопотання і відводи;

4) давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення;

5) подавати докази, брати участь у дослідженні доказів;

6) висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам;

7) подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

8) знайомитися з технічним записом, журналом судового засідання, протоколом про вчинення окремої процесуальної дії і подавати письмові зауваження до них;

9) робити із матеріалів справи виписки, знімати копії з матеріалів справи, одержувати копії судових рішень;

10) оскаржувати судові рішення у частині, що стосується їхніх інтересів;

11) користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Згідно із частинами першою, другою статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Суд зауважує, що скаржник у доводах касаційної скарги висловлює незгоду з висновками рішень судів попередніх інстанцій виключно в частині незалучення судами належного відповідача до участі у справі та періоду вимушеного прогулу і, відповідно, розміру середнього заробітку . Відтак, враховуючи вищенаведені приписи ч. 1 ст. 341 КАС України, касаційна скарга відповідача підлягає розгляду в межах даних доводів.

Суд також зауважує, що, оскільки судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції та постановлено нове, то касаційному перегляду підлягає рішення суду апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем у справі - ОСОБА_1 пред`явлено позов до Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконавчого комітету Світловодської міської ради, яке є відповідачем у даних спірних правовідносинах. Скаржник Котенко Ю.М. у вказаній справі займає процесуальний статус третьої особи без самостійних вимог.

Суд звертає увагу, що предметом оскарження у справі є розпорядження Світловодського міського голови № 167-к від 18 червня 2014 року про звільнення позивачки з посади начальника Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконавчого комітету Світловодської міської ради.

Суд не заперечує, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Водночас, Суд погоджується із доводами позивачки, викладеними у запереченні, що відповідачами у справах щодо спорів про поновлення, проходження та звільнення з публічної служби є орган, на зайняття посади в якому претендувала особа, орган, з яким службовець перебуває у відносинах публічної служби чи з якого звільнений. Третьою особою без самостійних вимог на стороні відповідача в таких справах можуть бути залучені посадові особи, які прийняли оскаржувані рішення, інші особи, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки.

Суд підкреслює, що Котенко Ю.М. , приймаючи участь у справі в якості третьої особи без самостійних вимог та володіючи обсягом прав, визначених частиною 3 статті 49 КАС України, включаючи право подачі заяв та клопотань, мав можливість прохати суди попередніх інстанцій про зміну свого процесуального статусу, проте не скористався даним правом.

Суд також враховує зазначене скаржником у касаційній скарзі про закінчення 12.11.2015 строку повноважень Котенка Ю.М. на посаді Світловодського міського голови.

Таким чином, зважаючи на наведене, Суд не вбачає порушень норм процесуального права, що призвели до ухвалення незаконного рішення та які б слугували підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Стосовно доводів скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права шляхом присудження стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не по день винесення постанови судом першої інстанції (21.05.2015), а по 10.04.2016, то Суд зауважує наступне.

Так, нормами частини 2 статті 235 КзПП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Вказані правові норми знаходять своє відображення в правовій позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 14.01.2014 по справі № 21-395а13, згідно якої, суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку №100.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про поновлення позивачки на посаді було прийнято судом першої інстанції 21.05.2015, який також і визначив розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Однак через помилковість алгоритму обрахування, судом апеляційної інстанції присуджено стягнення середнього заробітку з дотримання приписів Порядку № 100.

Суд зауважує, що, оскільки поновлення позивачки відбулося на підставі рішення суду, то стягнення середнього заробітку має відбуватися по вказану дату проголошення судового рішення.

Зважаючи на викладене, кількість днів вимушеного прогулу позивачки становитиме 389, а не 465, як визначено судом апеляційної інстанції.

Тому, враховуючи те, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 становив 330,87 грн., то розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складатиме 128708,43 грн. (330,87* 389).

Вказане є підставою для зміни рішення суду апеляційної інстанції в мотивувальній та резолютивній частинах щодо визначення розміру стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Приписами частини 3 статті 351 КАС України визначено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно частини 4 статті 351 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Тому, враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені в касаційній скарзі доводи Котенка Юрія Миколайовича в частині порушення судом апеляційної інстанції приписів ст. 52 КАС України безпідставними, а висновки суду апеляційної інстанції - обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні. Водночас, Суд дійшов до переконання щодо необхідності зміни мотивувальної та резолютивної частин рішення суду апеляційної інстанції стосовно визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Керуючись статтями 341, 345, 349-356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Котенка Юрія Миколайовича задовольнити частково./.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року - змінити в мотивувальній частині з врахуванням цієї постанови Верховного Суду та викласти абзац 7 резолютивної частини в наступній редакції:

Стягнути з Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконкому Світловодської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 червня 2014 року по 21 грудня 2015 року у розмірі 128708 (сто двадцять вісім тисяч сімсот вісім) грн. 43 коп.

У решті постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська Н.В. Шевцова