Постанова

від 20.10.2020 по справі 461/7913/16-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/7913/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М.

Провадження № 22-ц/811/1636/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія: 84

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Ванівського О.М.

суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я.,

секретаря: Іванової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 05 грудня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця та начальника Галицького відділу державної виконавчої служби у м.Львові Головного територіального управління юстиції у Львівській області незаконними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, в якій просив визнати незаконними дії державного виконавця Левко Л.Р. та начальника Галицького ВДВС у м.Львові Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зорени П.І. щодо відновлення виконавчого провадження, зняття арешту та закриття виконавчого провадження №43611837 від 05.08.2016 року. Крім того, просив скасувати постанову про відновлення виконавчого провадження №43611837 від 05.08.2016 року та постанову про закінчення виконавчого провадження №43611837 від 05.08.2016 року, а також, зобов`язати Галицький ВДВС у м.Львові Головного територіального управління юстиції у Львівській області накласти арешт на майно боржника, а саме: на житлову будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136600:01:007:0004; на автомобіль марки Тойота Ленд Крузер Прадо , кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , згідно ухвали Галицького районного суду м.Львова від 04.06.2014 року у справі №461/5969/14-ц та ухвали Апеляційного суду Львівської області від 25.09.2014 року.

Вказану скаргу мотивував тим, що, 23.11.2016 року, під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №43611837 йому стало відомо, що 05.08.2016 року головним державним виконавцем Левко Л.Р. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження та постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із зняттям арешту з майна боржника, які затверджені начальником Галицького відділу державної виконавчої служби у м.Львові Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зореною П.І. Так, 20.07.2016 року ОСОБА_2 було подано державному виконавцю заяву та ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 13.06.2014 року у справі №461/5969/14-ц, якою задоволено клопотання про скасування арешту на майно, накладеного ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 04.06.2014 року, на підставі яких, державним виконавцем були прийняті вищевказані постанови. Крім того, в порушення вимог ЗУ Про виконавче провадження державний виконавець не скерувала сторонам копій вказаних постанов, відтак скаржнику не було вчасно відомо про існування таких. На підставі наведеного, вважає, що дії державного виконавця Левко Л.Р. та начальника Галицького ВДВС у м.Львові Зорени П.І. є протиправними, а постанови від 05.08.2016 року є незаконними та таким, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 05 грудня 2019 року скаргу задоволено частково.

Визнано дії головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Левко Л.Р. щодо відновлення виконавчого провадження, зняття арешту та закінчення виконавчого провадження - незаконними.

Постанову про відновлення виконавчого провадження №43611837 від 05.08.2016 року та постанову про закінчення виконавчого провадження №43611837 від 05.08.2016 року - скасовано.

В задоволенні решти вимог скарги - відмовлено.

Вказану ухвалу суду оскаржив Галицький відділ державної виконавчої служби у м. Львові.

Вважає, що ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Покликається на те, що у Галицькому відділі ДВС м.Львів на виконанні перебувало ВП №43611837 з примусового виконання ухвали суду в справі №461/5969/14-ц, виданої 04.06.2014 року Галицьким районним судом м.Львова про накладення арешту 06.06.2014 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 23.06.2016 року виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. 20.07.2016 року на адресу відділу ДВС поступила заява ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження №43611837, до якої долучено оригінал ухвали у справі №461/5969/14-ц, виданої Галицьким районним судом м.Львова 13.06.2014 року про скасування заходів забезпечення позову по справі №461/5969/14-ц. Вказана ухвала підписана головою Галицького районного суду м.Львова Волоско І.Р., скріплена відбитком гербової печатки суду та зареєстрована в Єдиному реєстрі судових рішень після закінчення терміну для оскарження, 18.08.2014 року. Відтак, державний виконавець, керувався вимогами ст.51 ЗУ Про виконавче провадження , відповідно до яких у разі, якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів забезпечення позову виконавче провадження підлягає відновленню (без винесення постанови про зняття арешту, оскільки арешт знімається постановою про закінчення виконавчого провадження). Враховуючи відновлення виконавчого провадження, ухвала про скасування заходів забезпечення позову, яка пред`являється до виконання лише стягувачем, не має відповідати вимогам виконавчого документа та строк пред`явлення останньої, можливий на весь період до скасування заходів забезпечення позову (ст. 18 ЗУ Про виконавче провадження ), оскільки дана ухвала долучається до матеріалів виконавчого провадження, а не заводиться державному виконавцю, як окреме виконавче провадження. Звертають увагу суду на те, що державний виконавець не зобов`язаний перевіряти наявність рішень судів вищих інстанцій, які повністю чи частково скасовують ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову. Також, зазначає, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвала про часткове скасування ухвали від 13.06.2014 року, видана Апеляційним судом Львівської області від 25.09.2014 року у справі №461/5969/14-ц відсутня.

Разом з тим, вказує, що 13.01.2016 року у справі №461/12463/15-ц Галицьким районним судом м.Львова визнано право власності за ОСОБА_3 на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ; на автомобіль марки Тойота Ленд Крузер Прадо , кузов № НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_2 . Відтак, на момент відновлення оскаржуваного виконавчого провадження та зняття арешту з майна 05.08.2016 року на підставі чинної ухвали Галицького районного суду м.Львова у справі №461/5969/14-ц, виданої 13.06.2014 року вказане майно вже не належало боржнику ОСОБА_2 .

Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, хоч належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно з ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України суд, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача ,дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду відповідає зазначеним вимогам.

Судом встановлено, що у Галицькому відділі ДВС м. Львів на виконанні перебувало ВП №43611837 з примусового виконання ухвали суду в справі № 461/5969/14-ц, виданої 04.06.2014 року Галицьким районним судом м. Львова про накладення арешту.

Так, 06.06.2014 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого повадження та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

23.06.2016 року виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

20.07.2016 року на адресу відділу ДВС поступила заява ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження № 43611837, до якої долучено оригінал ухвали у справі № 461/5969/14-ц, виданої Галицьким районним судом м. Львова 13.06.2014 року про скасування заходів забезпечення позову по справі № 461/5969/14-ц.

На підставі вказаної заяви головним державним виконавцем Галицького ВДВС ЛМУЮ Левко Л.Р. 05.08.2016 року винесено постанова про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання ухвали суду в справі № 461/5969/14-ц, виданої 04.06.2014 року Галицьким районним судом м. Львова про накладення арешту.

Цього ж числа (05.08.2016 року) головним державним виконавцем Галицького ВДВС ЛМУЮ Левко Л.Р. 05.08.2016 року винесено постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання ухвали суду в справі № 461/5969/14-ц, виданої 04.06.2014 року Галицьким районним судом м. Львова про накладення арешту, якою припинено чинність арештів майна боржника. Та скасовано інші заходи примусового виконання рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на час винесення оскаржуваних постанов) у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно із ч. 11 ст. 153 ЦПК України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017 року) оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, 18.06.2014 року ОСОБА_1 на адресу Галицького ВДВС м. Львова було подано заяву, в якій виконавця повідомлено про те, що ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 13.06.2014 року ним оскаржено в апеляційному порядку. При цьому, в якості додатків до вказаної заяви долучено копію оскаржуваної ухвали та копію його апеляційної скарги від 17.06.2014 року.

Маючи у своєму розпорядженні дану інформацію, а також те, що подана ОСОБА_2 копія ухвали Галицького районного суду м. Львова від 13.06.2014 року про скасування заходів забезпечення позову по справі у справі № 461/5969/14-ц не містить відмітки, що така набрала законної сили, державний виконавець прийняв передчасне рішення про відновлення виконавчого провадження, і як наслідок про його закінчення, із одночасним зняттям арештів, на підставі чинної на той час ухвали суду про забезпечення позову.

Встановивши такі обставини, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про неправомірність дій державного виконавця та обґрунтовано скасував оскаржувані постанови.

Аналіз вимог апеляційної скарги дає підстави для висновку, що ухвала суду першої інстанції оскаржуються лише в частині задоволених вимог, а в іншій частині в апеляційному порядку не оскаржуються, а тому апеляційним судом не переглядаються.

Іншими учасниками справи ухвала суду в апеляційному порядку не оскаржено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а ухвала суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи, і її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові - залишити без задоволення.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 05 грудня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 20.10.2020 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Крайник Н.П.

Мельничук О.Я.