Постанова

від 20.10.2020 по справі 922/1101/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2020 р. Справа № 922/1101/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Пелипенко Н.М.

секретар судового засідання Полупан Ю.В.

за участю представників:

позивача - директора Волторніста С.І., паспорт серія НОМЕР_1 від 31.07.2002,

1-го відповідача - Куц К.К., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 311 від 30.11.2006, ордер серія ХВ№0000541998 від 20.10.2020,

2-го відповідача - Зучек Є.Н., положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях №487 від 22.05.2019, положення про юридичний відділ Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях №7-к від 27.06.2019, наказ №126-к від 11.07.2019, довіреність №64 від 26.12.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (вх.№2318Х/3) та апеляційну скаргу Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство» (вх. №2444Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2020 у справі №922/1101/20 (суддя Калініченко Н.В., повний текст рішення підписано 25.08.2020)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «Постачальник» , м. Харків

до 1. Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство» , м. Мерефа Харківської області

2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, м. Харків

про зобов`язання передати майно за актом приймання-передачі, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Комерційне підприємство «Постачальник» , звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ДП «Жовтневе лісове господарство» , про зобов`язання передати державне окреме індивідуально визначене майно - група інвентарних об`єктів загальною площею 405,50 кв. м. (перелік майна, його інвентарні номера, літери та площі, зазначені позивачем в прохальній частині позовної заяви), розташованих за адресою: Харківська область, Харківський район, селище Безлюдівка, вулиця Нагірна, 59, за актом приймання - передавання від 30.01.2020. При цьому, позивач формуючи позовну заяву та визначаючи суб`єктне коло учасників господарської справи зазначив в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (61057, місто Харків, майдан Театральний будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 43023403).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.06.2020 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (61057, місто Харків, майдан Театральний будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 43023403) залучено в якості співвідповідача у справі №922/1101/20.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.08.2020 позов задоволено повністю. Зобов`язано ДП «Жовтневе лісове господарство» (62472, Харківська область, Харківській район, місто Мерефа, вулиця Лесі Українки, будинок 63, ідентифікаційний код юридичної особи 00993165) та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (61057, місто Харків, майдан Театральний будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 43023403) передати ТОВ «Комерційне підприємство «Постачальник» (61039, місто Харків, проспект Любові Малої, будинок 99, ідентифікаційний код юридичної особи 42386929) державне окреме індивідуально визначене майно - група інвентарних об`єктів загальною площею 405,50 кв. м., а саме: будинок відпочинку площею 51,50 кв. м., інв. №103113, літ «В-2» (реєстраційний номер 00993165.12.ВЦФИНК139); будинок відпочинку площею 51,50 кв. м., інв. № 103114, літ «Г-2» (реєстраційний номер 00993165.12ВЦФИНК144); будинок відпочинку площею 51,50 кв. м., інв. №103115, літ. «Е-2» (реєстраційний номер 00993165.12.ВЦФИНК145); будинок відпочинку площею 50,20 кв. м., інв. № 103116, літ. «Л-2» (реєстраційний номер 00993165.12.ВЦФИНК146); будинок відпочинку площею 50,20 кв. м., інв. №103117, літ. «Ж-2» (реєстраційний номер 00993165.12.ВЦФИНК147); будинок відпочинку площею 50,20 кв. м., інв. № 103118, літ. «З-2» (реєстраційний номер 00993165.12.ВЦФИНК148); будинок відпочинку площею 50,20 кв. м., інв. №103119, літ. «И-2» (реєстраційний номер 00993165.12.ВЦФИНК149); будинок відпочинку площею 50,20 кв. м., інв. № 103120, літ. «К-2» (реєстраційний номер 00993165.12.ВЦФИНК150), розташованих за адресою: Харківська область, Харківський район, селище Безлюдівка, вулиця Нагірна, 59, за актом приймання - передавання орендованого майна на виконання умов договору оренди № 0180Х/2020 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 30.01.2020, зареєстрованому в Реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.01.2020 за номером 35270769.

Другий відповідач, РВ ФДМ по Харківській, Донецькій та Луганській областях, з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення в частині задоволення позовних вимог ТОВ «КП «Постачальник» до РВ ФДМ по Харківській, Донецькій та Луганській областях та винести нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «КП «Постачальник» до РВ ФДМ по Харківській, Донецькій та Луганській областях.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що на його думку, приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального права в супереч обставинам справи та доказам, які надавались сторонами судового процесу. При цьому, Регіональне відділення наполягає на відсутності будь-яких доказів порушення ним прав та законних інтересів ТОВ КП Постачальник . Так, відповідно преамбули акту приймання-передавання від 30,01.2020, у передачі об`єкту оренди приймали участь дві сторони договору оренди Регіональне відділення, як орендодавець, та ТОВ КП Постачальник , як орендар. Приймаючи до уваги зміст договору оренди та акт приймання-передавання, Регіональне відділення повністю виконало покладений на орендодавця обов`язок щодо передачі об`єкту оренди.

08.09.2020 системою автоматизованого розподілу апеляційних скарг (справ) між суддями для розгляду справи №922/1101/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Істоміна О.А.; суддя Барбашова С.В.; суддя Пелипенко Н.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях та призначено її до розгляду на 06.10.2020.

Перший відповідач, ДП «Жовтневе лісове господарство» , з вказаним рішенням місцевого господарського суду також не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та винести нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «КП «Постачальник» до ДП «Жовтневе лісове господарство» та до РВ ФДМ по Харківській, Донецькій та Луганській областях. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що на його думку, приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновків, які не узгоджуються між собою, мають суперечливий характер, рішення прийнято внаслідок неправильного встановлення всіх обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права, які не підлягали застосуванню. Так, перший відповідач наполягає на відсутності в нього (як у балансоутримувача, а не власника) обов`язку передати орендоване майно позивачу за актом приймання-передачі з огляду на те, що він не є стороною договору оренди і такі зобов`язання не передбачені Законом України Про оренду державного і комунального майна .

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2020 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Пелипенко Н.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 апеляційну скаргу Державного підприємства ДП «Жовтневе лісове господарство» залишено без руху через відсутність доказів сплати судового збору у відповідному розмірі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 оголошено перерву у справі №922/1101/20 за розглядом апеляційної скарги РВ ФДМ по Харківській, Донецькій та Луганській областях до 20.10.2020 з огляду на наявність другої апеляційної скарги по даній справі, залишеної без руху.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2020, після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «Жовтневе лісове господарство» та призначено її до розгляду на 20.10.2020.

Враховуючи те, що апеляційні скарги РВ ФДМ по Харківській, Донецькій та Луганській областях та стосуються однієї і тієї ж справи, між тими ж сторонами, предметом оскарження є рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2020 у справі №922/1101/20, колегія суддів вважає доцільним об`єднати зазначені скарги в одне апеляційне провадження для їх сумісного розгляду.

20.10.2020 на адресу Східного апеляційного господарського суду від ТОВ КП Постачальник надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач повністю погоджується з висновками, які покладені в основу рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2020 у справі №922/1101/20, вважає, що останнє прийняте з повним з`ясуванням дійсних обставин справи, вірним застосуванням норм чинного законодавства України, а тому відсутні правові підстави для його скасування, а посилання другого відповідача на необґрунтованість судового рішення є безпідставними та суперечать положенням Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В ході судового засідання представник 1-го відповідача та представник 2-го відповідача підтримали вимоги та доводи своїх апеляційних скарг відповідно.

Представник позивача підтримав доводи, наведені у відзиві на апеляційні скарги.

За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга 1-го відповідача та апеляційна скарга 2-го відповідача не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 236 зазначеного Кодексу судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Наведені норми зобов`язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків.

Як свідчать матеріали справи та підтверджується в ході її апеляційного розгляду, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (орендодавець, 2-й відповідач по справі) та ТОВ Комерційне підприємство Постачальник (орендар, позивач по справі) укладено договір оренди №0180Х/2020 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, посвідчений 30.01.2020 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Галіщевою О.А. за реєстровим номером 28.

Так, за умовами даного договору оренди:

- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - група інвентарних об`єктів загальною площею 405,50 кв.м, а саме:

будинок відпочинку площею 51,50 м 2 , інв. №103113, літ «В-2» (реєстраційний №00993165.12.ВЦФИНК139);

будинок відпочинку площею 51,50 м 2 , інв. №103114, літ «Г-2» (реєстраційний №00993165.12ВЦФИНК144);

будинок відпочинку площею 51,50 м 2 , інв. №103115, літ. «Е-2» (реєстраційний №00993165.12.ВЦФИНК145);

будинок відпочинку площею 50,20 м 2 , інв. №103116, літ. «Л-2» (реєстраційний №00993165.12.ВЦФИНК146);

будинок відпочинку площею 50,20 м 2 , інв. №103117, літ. «Ж-2» (реєстраційний №00993165.12.ВЦФИНК147);

будинок відпочинку площею 50,20 м 2 , інв. №103118, літ. «З-2» (реєстраційний №00993165.12.ВЦФИНК148);

будинок відпочинку площею 50,20 м 2 , інв. №103119, літ. «И-2» (реєстраційний №00993165.12.ВЦФИНК149);

будинок відпочинку площею 50,20 м 2 , інв. №103120, літ. «К-2» (реєстраційний №00993165.12.ВЦФИНК150),

розташованих за адресою: Харківська область, Харківський район, селище Безлюдівка, вулиця Нагірна, 59, що перебуває на балансі ДП Жовтневе лісове господарство , вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31.12.2019 і становить за незалежною оцінкою 1.396.667,00 грн (п.1.1);

- орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати нотаріального посвідчення цього договору та дати підписання сторонами акту приймання-передавання майна (п. 2.1);

- обов`язок щодо складання акту приймання-передавання покладається на орендодавця (п. 2.4);

- в разі припинення або розірвання договору оренди майно має бути повернуто орендарем саме балансоутримувачу, за актом приймання-передавання про повернення майна (п.п. 5.10, 10.9, 10.10);

- орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з ним договором, після нотаріального посвідчення цього договору (п. 7.1);

- орендодавець зобов`язується не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього договору (п. 7.2);

- договір укладено строком на 5 років, що діє з 30.01.2020 до 29.01.2025 включно (п. 10.1).

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №198408761 від 30.01.2020 підтверджується, що спірний договір пройшов державну реєстрацію у встановленому законодавством порядку.

Перебування зазначеного майна на балансі 1-го відповідача підтверджується довідкою ДП Жовтневе лісове господарство №366 від 02.04.2019 та наказом в.о. директора ДП Жовтневе лісове господарство №233/1 від 26.10.2018 Про введення в експлуатацію основних засобів .

30.01.2020 на виконання пункту 2.4 договору оренди орендодавець - РВ ФДМ по Харківській, Донецькій та Луганській областях склав та підписав зі своєї сторони трьохсторонній акт приймання-передавання орендованого майна до договору оренди №0180Х/2020 від 30.01.2020, орендар - ТОВ КП Постачальник - зі своєї сторони також підписав акт приймання-передавання від 30.01.2020, чим підтвердив свій намір прийняти майно в оренду.

В той же час, не зважаючи на зазначені обставини, 1-й відповідач ДП Жовтневе лісове господарство , на балансі якого перебуває майно, зі свого боку не підписав переданий йому акт приймання-передавання у трьох примірниках, чим фактично та юридично не підтвердив здійснення передачі визначеного договором оренди нерухомого майна у платне користування позивачеві.

Користуючись правом досудового врегулювання спору, ТОВ КП Постачальник - позивач по справі (орендар за договором) - неодноразово звертався письмово до ДП Жовтневе лісове господарство (балансоутримувача) з вимогою невідкладно підписати та повернути акт приймання-передавання від 30.01.2020 за договором оренди №0180Х/2020 від 30.01.2020 для юридичного підтвердження факту передачі в оренду нерухомого майна, про що свідчать відповідні листи: №161 від 10.02.2020; №251 від 28.02.2020; вимога №1-1 від 31.03.2020.

Проте, акт приймання-передачі від 30.01.2020, складений у трьох примірниках, що є невід`ємною складовою договору оренди №0180Х/2020 від 30.01.2020, з боку ДП Жовтневе лісове господарство , як балансоутримувача орендованого майна, - підписано так і не було.

Зазначений факт став підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав та законних інтересів як орендаря, в зв`язку з чим він просив зобов`язати балансоутримувача та орендодавця передати за актом приймання - передавання від 30.01.2020 державне окреме індивідуально визначене майно, яке є предметом спірного договору оренди, чим забезпечити фактичну передачу майна орендарю, позивачу по справі.

Господарський суд Харківської області, при винесенні оскаржуваного рішення та задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що відповідачі, діючи поза межами повноважень, що передбачені чинним законодавством, необґрунтовано ухиляються від фактичної передачі об`єкту та від належного підписання з позивачем акту приймання-передачі. Наявний в матеріалах справи акт приймання-передачі від 30.01.2020 не містить підпису уповноваженої особи підприємства-відповідача (балансоутримувача майна), майно фактично не є переданим позивачу та, відповідно, суд рахує, що відповідачами порушено право позивача на правомірне очікування щодо мирного володіння майном.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами ч. 1, 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Предметом спору у даній справі є фактична передача об`єкту оренди за договором оренди державного майна, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України Про оренду державного та комунального майна та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом ст.760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Статтею 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Приписами статі 284 ГК України визначено, що істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

За вимогами статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Отже, найм (оренда) - це договір для якого необхідно вчинення такої дії, як передача майна , оскільки саме передача однією особою (орендодавцем) іншій особі (орендарю) майна у тимчасове володіння і користування за плату є основною ознакою договорів оренди (найму).

Порядок укладення договорів оренди державного майна визначений Законом України Про оренду державного та комунального майна (в даному випадку, в редакції, що була чинною на момент укладання договору оренди та виникнення спірних правовідносин ) та нормативно-правовими актами, прийнятими органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень, з урахуванням загальних засад укладення договорів, закріплених Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у відповідній редакції) об`єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств (пункт 3 частини 1 статті 4 Закону).

Згідно з положеннями ст. 287 Господарського кодексу України, абз. 1 ст. 5 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендодавцями є, зокрема Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.

До чинної на моменту укладення договору редакції спеціального закону (ст. 12 Закон України «Про оренду державного та комунального майна» ) договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Відповідно до вимог частини 2 статті 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна (у відповідній редакції) укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов відповідає типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Як вже зазначалось, за умовами пункту 1.1. спірного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - група інвентарних об`єктів загальною площею 405,50 кв.м, розташованих за адресою: Харківська обл., Харківський р-н., селище Безлюдівка, вул. Нагірна, 59 , що перебуває на балансі Державного підприємства Жовтневе лісове господарство (код ЄДРПОУ 00993165) .

При цьому, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати нотаріального посвідчення цього договору та дати підписання сторонами акту приймання-передавання майна (п. 2.1).

Згідно з вимогами пункту 2.4 договору оренди обов`язок щодо складання акту приймання-передавання покладається на орендодавця.

Орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна , який підписується одночасно з договором, після нотаріального посвідчення цього договору (п. 7.1).

Таким чином, з урахуванням наведених положень договору слідує, що сторони досягли згоди щодо моменту вступу позивача у строкове користування майном та настання зобов`язань за ним - з моменту підписання акту приймання-передавання.

Відповідно до інструкційного листа Фонду державного майна України №10-16-18900 від 28.11.2007 Щодо виконання положень Типового договору оренди , який адресовано Регіональним відділенням Фонду державного майна України , акт приймання-передавання орендованого державного майна з боку сторони, яка передає майно, підписується як орендодавцем, так і балансоутримувачем майна, якщо це дві різні юридичні особи.

На виконання умов договору оренди відповідачі зобов`язані забезпечити фактичну передачу зазначеного вище майна позивачу та підписання акту приймання-передавання орендованого майна 30.01.2020. Тобто, обидва відповідачі, як Регіональне відділення, так і лісове господарство повинні довести процедуру передачі орендованого майна до її фактичного виконання.

30.01.2020 орендодавець на виконання пункту 2.4 договору оренди склав та підписав зі своєї сторони трьохсторонній акт приймання-передавання орендованого майна до договору оренди №0180Х/2020 від 30.01.2020, однак майно орендарю фактично не передав, оскільки об`єкт оренди перебуває на балансі першого відповідача та його фактичну передачу має забезпечити саме він.

Слід зазначити, що складаючи акт приймання-передавання, Регіональне відділення визначило коло осіб, які повинні засвідчити факт передачі державного майна в оренду, зокрема, така передача повинна здійснитися за участю балансоутримувача орендованого майна.

Відповідно до положень частини 1 статті 317 ЦК України саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном , які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів.

Не зважаючи на зазначені обставини, перший відповідач, на балансі якого перебуває майно, зі свого боку не підписав переданий йому акт приймання-передавання у трьох примірниках, чим фактично та юридично не підтвердив здійснення передачі визначеного договором оренди нерухомого майна у платне користування позивачеві.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело прав. Перша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів".

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" постановлено, що ст. 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

З наведеного слідує висновок про те, що особа, якій відповідним рішенням надано право користування, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (права оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення; після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об`єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

В даному випадку вбачається факт порушення прав позивача на мирне володіння його майном у формі правомірних очікувань після проходження усіх встановлених законом процедур на укладення договору оренди відповідного майна, яке є об`єктом правового захисту згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції, та факт порушення відповідачами покладених на них законодавством обов`язків, що у свою чергу призвело до порушень вимог Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Бездіяльність або помилка відповідачів не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог у даній справі, враховуючи наявність правомірних очікувань позивача, який належно виконав усі умови для отримання відповідного зазначеного у цій справі майна в оренду (аналогічна позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 в справі "Рисовський проти України", де суд дійшов висновку, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються).

Відповідно до частини 1, 2 статті 13 Закону України Про оренду державного та комунального майна (у відповідній редакції ) передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. Якщо орендодавець у строки і на умовах, визначених у договорі оренди, не передасть орендареві об`єкт оренди, орендар має право вимагати від орендодавця передачі об`єкта та відшкодування збитків, завданих затриманням передачі, або відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків, завданих йому невиконанням договору оренди.

За умовами спірного договору, орендодавець взяв на себе зобов`язання не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього договору.

Ухилення від передачі майна за актом приймання-передавання з боку відповідачів порушує права позивача, оскільки фактично унеможливлює його законне користування майном за укладеним договором оренди.

В той же час, як вже зазначалось, умовами спірного договору оренди передбачено, що в разі припинення або розірвання договору оренди, майно має бути повернуто орендарем саме балансоутримувачу за актом приймання-передавання про повернення майна.

А зважаючи на той факт, що балансоутримувачем так і не було підтверджено передання орендованого майна за актом приймання-передавання у платне користування орендарю, після закінчення строку дії договору оренди орендар об`єктивно не матиме можливості виконати умови договору зі своєї сторони та повернути майно балансоутримувачеві.

З урахуванням відсутності підпису балансоутримувача на вищезазначеному акті від 30.01.2020, юридично вважається, що з боку лісового господарства майно так і не було передано.

Перший та другий відповідачі, обґрунтовуючи апеляційні скарги, наголошують на тому, що умови договору оренди щодо передачі спірного майна були виконанні орендодавцем, а тому позивач юридично володіє об`єктом оренди з моменту підписання сторонами договору оренди та акту приймання-передавання майна сторонами договору. При цьому, ДП Жовтневе лісове господарство наполягає на тому, що обов`язку, щодо передачі майна за договором балансоутримувач не має, а тому він жодним чином не порушує інтереси позивача.

Проте, такі твердження першого відповідача спростовуються його листом за №360/1 від 01.04.2020, в якому він повідомив позивача, про те, що ДП "Жовтневе лісове господарство", як балансоутримувач нерухомого майна переданого ТОВ КП Постачальник в оренду не має можливості підписати акт приймання-передавання майна , оскільки такий акт як і в цілому договір оренди , йде в супереч інтересам підприємства ДП "Жовтневе лісове господарство". Погодження на укладання вказаного договору є хибним, прийнятим в супереч інтересам підприємства ДП "Жовтневе лісове господарство'' .

Відповідно до умов спірного договору оренди, додатки до цього договору є його невід`ємною і складовою частиною, зокрема такими є: розрахунок орендної плати; звіт про оцінку/акт оцінки майна, що передається в оренду; акт приймання- передавання орендованого майна . Всупереч зазначеним умовам, балансоутримувач акт приймання-передавання не підписав та не сформулював мотивованої відмови від його підписання, три примірника акту приймання-передавання, що є невід`ємною складовою частиною договору оренди, не повернуті орендарю.

Колегія суддів, зважаючи на те, що:

- після підписання та нотаріального посвідчення договору оренди №0180/2020 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна від 30.01.2020 у позивача виникли правомірні очікування мирного володіння спірним майном та надання доступу до орендованого майна;

- визначене умовами договору оренди майно на цей час фактично не передано орендарю в користування;

- орендар, після проходження усіх встановлених законом процедур на укладення договору оренди відповідного майна, на цей час позбавлений права використовувати зазначене вище майно за цільовим призначенням, що порушує його права та інтереси;

- затримання передачі майна за договором оренди позбавляє права орендодавця на отримання орендної плати за цим договором, що має надходити до державного бюджету,

приходить до висновку, що відповідачі, діючи поза межами повноважень, передбачених чинним законодавством, необґрунтовано ухиляються від фактичної передачі об`єкту та від належного підписання з позивачем акту приймання-передачі, що і було правомірно визначено в суді першої інстанції.

Доводи Регіонального відділення в апеляційній скарзі про те, що наведена в рішення суду першої інстанції міжнародна практика в даному випадку не є доречною, адже не доводить порушення Регіонального відділення як орендодавця щодо передачі об`єкту оренди, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані. При вирішенні даного спору суд першої інстанції навів правову позицію Європейського союзу з прав людини щодо принципу належного орендування , який за загальним висновком для відповідної категорії спорів є об`єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Бездіяльність або помилка державного органу не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в даній справі, враховуючи наявність правомірних очікувань позивача, який належно виконав усі умови для отримання відповідного зазначеного по цій справі майна в оренду.

Відповідно, доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та спростовуються доводами викладеними у мотивувальній частині постанови.

У справі Устименко проти України (заява №32053/13) Європейський суд з прав людини констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Процедура розгляду справи судами повинна відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та має бути збалансована з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Керуючись практикою Європейського Суду з прав людини, колегія суддів зазначає, що у Рішенні Серявін та інші проти України (№4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010) Високий Суд вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статей 76 - 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, першим відповідачем та другим відповідачем всупереч вищенаведених норм права, не було подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в апеляційних скаргах, а наведені доводи не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Оскільки апеляційні скарги першого відповідача та другого відповідача не підлягають задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ними судові витрати за апеляційними скаргами - не відшкодовуються.

Керуючись статтями 129, 270, пунктом 1 частини 1 статті 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державного підприємства Жовтневе лісове господарство - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2020 у справі №922/1101/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 22.10.2020

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя С.В. Барбашова

Суддя Н.М. Пелипенко