Ухвала

від 02.12.2020 по справі 922/1101/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/1101/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Краснова Є. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2020 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційне підприємство "Постачальник" до 1. Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство", 2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях про зобов`язання передати майно за актом приймання-передачі,

ВСТАНОВИВ:

09.11.2020 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях звернулося із касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 (колегія суддів: Істоміна О. А., Барбашова С. В., Пелипенко Н. М.) і рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2020 (суддя Калініченко Н. В.)

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2020 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Пільков К. М.

Перевіривши матеріали касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Пунктом 1 частини 1 статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 11 ГПК України Верховенство права та джерела права, що застосовуються судом :

2. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

3. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу на те, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 ) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2 ) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; пункт 3 ) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, скаржник зазначив, що підставою касаційного оскарження судових рішень стало неправильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а також відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми у подібних правовідносинах.

У зв`язку з вищенаведеним та формальним викладенням підстав касаційного оскарження, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху. Для усунення недоліків касаційної скарги, скаржник має зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи, а також підстави касаційного оскарження судових рішень передбачених абзацом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Частиною 3 статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Оскільки порядок подання заяви про усунення недоліків саме у вигляді незазначення передбачених вищенаведеними вимогами закону підстав оскарження судових рішень чинним ГПК України не визначений, Суд визначає, що скаржнику необхідно направити заяву про усунення недоліків іншим учасникам справи та надати Суду докази такого направлення.

Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 169, 174, 234, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях залишити без руху до 24.12.2020.

2. Встановити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

3. Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду (01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6) докази про дату вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

4. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 та всім іншим учасникам справи, додавши до заяви про усунення недоліків докази такого направлення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов