Рішення

від 22.10.2020 по справі 640/5636/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 року м. Київ № 640/5636/20

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства КМ Техно до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов дочірнього підприємства КМ Техно (далі також - ДП КМ Техно , позивач) до Державної казначейської служби України (далі також - ДКСУ, Казначейство, відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність ДКСУ щодо не нарахування компенсації трьох відсотків річних за порушення строку перерахування коштів за наказом №910/9927/13 від 25 вересня 2013 року, виданим Господарським судом міста Києва, наказом № 910/4568/18 від 21 лютого 2019 року, виданим Господарським судом міста Києва, наказом №910/21050/17 від 11 вересня 2018 року, виданим Господарським судом міста Києва;

зобов`язати ДКСУ протягом 30 днів нарахувати, прийнявши відповідне рішення про виплату компенсації, та виплатити на користь ДП КМ Техно компенсацію трьох відсотків річних за порушення строку перерахування коштів за наказом №910/9927/13 від 25 вересня 2013 року, виданим Господарським судом міста Києва на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 22 липня 2013 року у справі № 910/9927/13, за наказом № 910/4568/18 від 21 лютого 2019 року, виданим Господарським судом міста Києва на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 31 липня 2018 року у справі № 910/4568/18, за наказом № 910/21050/17 від 11 вересня 2018 року, виданим Господарським судом м. Києва на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 19 березня 2018 року у справі № 910/21050/17, у порядку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ;

стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію у порядку ч. 1 статті 5 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень у розмірі 4 562 436, 26 грн.;

зобов`язати ДКСУ подати у 30-ти денний строк звіт про виконання судового рішення у цій справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку загального позовного провадження.

В подальшому, суд протокольною ухвалою перейшов до розгляду справи №640/5636/20 в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем вчинено протиправну бездіяльність щодо не нарахування компенсації трьох відсотків річних за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів в порядку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач у наданому суду відзиві наголошує на тому, що перерахування коштів позивачу із затримкою відбулось не через протиправні дії чи бездіяльність ДКСУ, а у зв`язку із наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та передбаченими в Законах України Про Державний бюджет України обмеженими асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за судовими рішеннями, забезпечення виконання яких гарантовані державою. Виконання рішень поза чергою є неможливим, так як це призведе до перевищення повноважень працівників Казначейства та порушення принципу рівності стягувачів перед законом.

Такі доводи відповідача були заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Як вбачається з матеріалів справи, 22 липня 2013 року Господарським судом міста Києва ухвалено рішення у справі №910/9927/13 за позовом ДП КМ Техно до Державної служби статистики України (надалі - ДСС України), яким з ДСС України стягнено на користь ДП КМ Техно грошові кошти у загальному розмірі сумі 47 102 992,16 грн.

На виконання вказаного судового рішення 25 вересня 2013 року Господарським судом міста Києва було видано наказ про примусове виконання рішення № 910/9927/13.

17 жовтня 2013 року у порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження , ДП КМ Техно звернулося до ДКСУ із заявою про примусове виконання вказаного вище наказу.

Відповідачем було скеровано наказ Господарського суду міста Києва від 25 вересня 2013 року № 910/9927/13 до Головного управління ДКС України у м. Києві листом від 21 лютого 2019 року № 5-08-08/3340.

Також, 01 жовтня 2018 року ДП КМ Техно звернулося до Головного управління ДКС України у м. Києві із заявою про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва від 11 вересня 2018 року № 910/21050/17 на загальну суму 27 854 145,30 грн.

07 березня 2019 року ДП КМ Техно звернулося до ДКСУ із заявою про примусове виконання ще одного наказу Господарського суду міста Києва від 21 лютого 2019 року №910/4568/18 на загальну суму 1 105 944, 71 грн.

Станом на квітень 2019 року у Головному управлінні ДКС України у м. Києві перебували 3 виконавчих документа № 910/9927/13, № 910/21050/18, № 910/4568/18 про стягнення на користь позивача заборгованості із ДСС України, що підтверджується листом від 05 квітня 2019 року №07-08.10/1453 (т. 1 а.с. 58-60).

Заборгованість за судовим рішенням у справі № 910/9927/13 була погашена 04 липня 2019 року та за судовими рішеннями № 910/4568/18, № 910/21050/18 - 27 грудня 2019 року відповідно.

17 січня 2020 року позивач звернувся до ДКСУ та Головного управління ДКС України у м. Києві із заявами про виплату компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .

Відповідач листом від 21 лютого 2020 року № 5-06-06/3684 повідомив, що оскільки рішення суду по справах №№ 910/21050/17, 910/4568/18, 910/9927/13 виконані за рахунок бюджетних асигнувань боржника - Державної служби статистики України, компенсація може бути окремо нарахована та стягнута за рахунок бюджетних асигнувань безпосередньо боржника, відповідно до глави 23 Господарського кодексу України та параграфу 2 Цивільного кодексу України.

Незгода з бездіяльністю відповідача щодо не нарахування позивачу компенсації у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, обумовила його звернення до суду із даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі по тексту нормативно-правові акти наведені у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо не зазначено іншого), органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 2 статті 6 Закону України Про виконавче провадження , рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України Про виконавче провадження (далі - рішення суду), та особливості їх виконання встановлює Закон України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень (далі також - Закон № 4901-VI).

За правилами статті 2 Закону № 4901-VI, Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:

державний орган;

державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство);

юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.

Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Відповідно до ч.ч. 1-2 статті 3 Закону № 4901-VI, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України Про виконавче провадження , із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

При цьому, згідно з ч. 4 статті 3 Закону № 4901-VI, перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Згідно з ч.ч. 1-2 статті 5 Закону № 4901-VI, у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440 затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (далі також - Порядок № 440), який визначає механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , інвентаризації та погашення заборгованості за ними.

Відповідно до п. 3 Порядку № 440, рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Згідно з п. 20 Порядку № 440, погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 61, ст. 2431; 2013 р., № 9, ст. 334).

Так, механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45) (далі також - Порядок № 845).

Пунктами 24-32 Порядку № 845 встановлено механізм безспірного списання коштів з рахунків боржника.

Як було встановлено під час розгляду справи та не заперечується сторонами, 17 жовтня 2013 року до Казначейства на виконання надійшов наказ Господарського суду міста Києва по справі № 910/9927/13 за позовом ДП КМ Техно про стягнення з ДСС України коштів на суму 47 034 172, 16 грн., з яких 43 551 242,04 грн. - основна заборгованість, 2 902 215, 41 грн. - пеня, 580 714, 71 грн. - 3% річних.

У зв`язку з тим, що ДСС України перерахувала на рахунок ДП КМ Техно на виконання умов договору від 26 вересня 2012 року № 102 кошти в сумі 16 208 770, 00 грн., до стягнення за наказом суду по справі № 910/9927/13 підлягали кошти в сумі 30 825 402,16 грн.

Після здійснення Казначейством заходів, передбачених пунктами 24-32 Порядку №845, наказ Господарського суду міста Києва по справі № 910/9927/13 знаходився на виконанні за Бюджетною програмою КПКВК 3504040.

Казначейством здійснювалося перерахування коштів на користь позивача за рахунок ДСС України як добровільне часткове погашення існуючої заборгованості боржником, а саме: 25 березня 2016 року в сумі 942 200, 00 грн., 21 листопада 2016 року в сумі 19 569, 00 грн., 27 грудня 2016 року в сумі 11 002,00 грн., 28 березня 2017 року в сумі 930 300, 00 грн., 28 грудня 2017 року в сумі 45 427,38 грн., 12 березня 2018 року в сумі 25 393 973, 66 грн.

21 лютого 2019 року Казначейством передано наказ № 910/9927/13 на виконання до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки) - Головного управління ДКС України у м. Києві для вжиття заходів, передбачених пунктом 33 Порядку № 845. Залишок заборгованості складав 3 482 930, 12 грн.

Протягом березня-липня 2019 року Головним управлінням ДКС України у м. Києві було здійснено безспірне списання залишку коштів з рахунків боржника - ДСС України на користь ДП КМ Техно в розмірі 3 482 930,12 грн.

Накази Господарського суду міста Києва по справі № 910/21050/17 на загальну суму 27 854,1 тис. грн. та по справі № 910/4568/18 на загальну суму 1 105,9 тис. грн. отримані Головним управлінням ДКС України у м. Києві 01 жовтня 2018 року та 11 березня 2019 року відповідно.

Після здійснення заходів, передбачених пунктами 24-32 Порядку № 845, вказані вище накази знаходились на виконанні за Бюджетною програмою КПКВК 3504040, що підтверджується листами Головного управління ДКС України у м. Києві від 05 квітня 2019 року № 07-08.10/1453, від 16 квітня 2019 року № 07-08.10-06/1765, які наявні в матеріалах справи.

27 грудня 2019 року заборгованість за виконавчими документами № 910/21050/17 та № 910/4568/18 погашена повністю за рахунок бюджетних асигнувань ДСС України.

Відповідач наголошує, що при виконанні рішень суду, за якими боржником є держава, ДКСУ обмежена відповідними бюджетними призначеннями державного органу та коштами, передбаченими програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного/несвоєчасного виконання обов`язкових дій/ухвалення рішень або невиконання їх узагалі. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

У відповідності до п. 49 та п. 50 Порядку № 845, у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.

Компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується за заявами стягувачів:

Казначейством, якщо боржником є державний орган;

державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку.

Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів за черговістю надходження таких заяв стягувачів та після погашення заборгованості за рішеннями суду відповідно до пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .

У той же час, матеріалами справи не підтверджено, що відповідач звертався до Міністерства фінансів України із запитами та пропозиціями щодо збільшення видатків для виконання рішень судів, гарантованих державою, в яких ДКСУ повідомляло про критичний стан виконання виконавчих документів за бюджетною програмою КПКВК 3504040 Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою , накопичення значної заборгованості, що утворилася внаслідок недостатніх бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості та прохання збільшити визначення бюджетних асигнувань шляхом внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, наказ Господарського суду міста Києва №910/9927/13 від 25 вересня 2013 року був виконаний у липні 2019 року (тобто зі спливом майже 6 років), наказ Господарського суду міста Києва № 910/4568/18 від 21 лютого 2019 року був виконаний у грудні 2019 року (тобто зі спливом майже 10 місяців) та наказ Господарського суду міста Києва №910/21050/17 від 11 вересня 2018 року був виконаний у грудні 2019 року (тобто зі спливом майже 1 року та 3 місяців), що свідчить про порушення строків перерахування коштів на виконання рішень суду про стягнення коштів з органу державної влади, визначених у ч. 1 статті 5 Закону № 4901-VI.

Наведене свідчить, що Казначейство не виконало обов`язку, визначеного статтею 3 Закон № 4901-VI та не забезпечило своєчасне перерахування ДП КМ Техно коштів, присуджених позивачу за судовими рішеннями, які набрали законної сили та підлягають обов`язковому виконанню, що утворює підстави для виплати позивачу відповідної компенсації.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ) від 15 жовтня 2009 року по справі Комнацький проти України , вказано, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією

У рішенні ССПЛ від 17 січня 2006 року по справі Тіордєєви і Гурбик проти України зазначено, що державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду. Таким чином, відмовою протягом декількох років здійснити необхідні заходи для виконання остаточних судових рішень державні органи України частково позбавили положення пункту 1 статті 6 Конвенції її корисного ефекту. Цього достатньо для того, щоб Суд міг зробити висновок про те, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

Отже, відповідно до правової позиції Європейського суду, в тому числі, рішення ЄСПЛ від 8 листопада 2005 року по справі Кечко проти України , якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Відтак доводи відповідача про недостатнє асигнування за бюджетною програмою КПКВК 3504040 Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою не узгоджується із правовою позицією Європейського суду з прав людини.

Стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду (практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19.03.97 у справі Горнсбі проти Греції , п. 40).

Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі Immobiliare Saffi проти Італії , заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V). Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (рішення ЄСПЛ у справі Войтенко проти України ).

Згідно рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх ех-officio .

Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію верховенства права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд доходить до висновку, що у позивача виникло право на отримання компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішеннями суду про стягнення коштів з державного органу на підставі статті 5 Закону №4901-VI та п. 50 Порядку № 845, а тому позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності ДКСУ щодо не нарахування компенсації трьох відсотків річних за порушення строку перерахування коштів за наказом №910/9927/13 від 25 вересня 2013 року, виданим Господарським судом міста Києва, наказом № 910/4568/18 від 21 лютого 2019 року, виданим Господарським судом міста Києва та наказом №910/21050/17 від 11 вересня 2018 року, виданим Господарським судом міста Києва,підлягають задоволенню.

Водночас, верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Ураховуючи наведене та з огляду на те, що такий спосіб захисту як зобов`язання ДКСУ протягом 30 днів нарахувати, прийнявши відповідне рішення про виплату компенсації, та виплатити на користь ДП КМ Техно компенсацію трьох відсотків річних за порушення строку перерахування коштів, у порядку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень не призведе до ефективного відновлення права позивача, суд дійшов висновку про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права ДП КМ Техно , є стягнення з відповідача компенсації у розмірі 4 562 436, 26 грн. Тому, позовні вимоги у наведеній частині підлягають частковому задоволенню.

Суд звертає увагу, що відповідачем в ході судового розгляду справи не заперечувалась сума компенсації, яка підлягає стягненню.

Щодо вимог позивача зобов`язати ДКСУ у встановлений судом строк подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно ч. 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття судового рішення у справі. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 31 липня 2018 рок у справі №235/7638/16-а.

Разом з тим, стаття 382 КАС України визначає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду, яке пов`язано з наявністю певних передумов, які можуть свідчити про ухилення відповідача від обов`язку виконати судове рішення.

З матеріалів справи судом не встановлено, а позивачем не доведено, що відповідач ухилятиметься від обов`язку виконати судове рішення, яке, в силу статті 129-1 Конституції України є обов`язковим до виконання.

Відтак, зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов`язання Казначейство подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної бездіяльності на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, доходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки бездіяльність відповідача не відповідає наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям, а тому наявні підстави для визнання її протиправною.

Згідно зі статтею 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 23 122, 00 грн. (судовий збір) за рахунок бюджетних асигнувань ДКСУ.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов дочірнього підприємства КМ Техно (04136, місто Київ, вулиця Північно-Сирецька, будинок 1-3; код ЄДРПОУ 13681467) до Державної казначейської служби України (01601, місто Київ, вулиця Бастіонна, будинок 6; код ЄДРПОУ 37567646) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо не нарахування компенсації трьох відсотків річних за порушення строку перерахування коштів за наказом №910/9927/13 від 25 вересня 2013 року, виданим Господарським судом міста Києва, наказом № 910/4568/18 від 21 лютого 2019 року, виданим Господарським судом міста Києва, наказом №910/21050/17 від 11 вересня 2018 року, виданим Господарським судом міста Києва.

Стягнути з Державної казначейської служби України на користь дочірнього підприємства КМ Техно компенсацію, у порядку ч. 1 статті 5 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , у розмірі 4 562 436, 26 грн. (чотири мільйона п`ятсот шістдесят дві тисячі чотириста тридцять шість гривень двадцять шість копійок).

У задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України на користь дочірнього підприємства КМ Техно понесені останнім судові витрати у розмірі 23 122, 00 грн. (двадцять три тисячі сто двадцять дві гривні).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк