Ухвала

від 26.04.2021 по справі 640/5636/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 640/5636/20

адміністративне провадження № К/9901/12505/21

Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,

перевіривши касаційну скаргу Державної казначейської служби України

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року

у справі №640/5636/20 за адміністративним позовом дочірнього підприємства КМ Техно до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ :

Дочірнє підприємство КМ Техно звернулось з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність ДКСУ щодо не нарахування компенсації трьох відсотків річних за порушення строку перерахування коштів за наказом №910/9927/13 від 25 вересня 2013 року, виданим Господарським судом міста Києва, наказом № 910/4568/18 від 21 лютого 2019 року, виданим Господарським судом міста Києва, наказом №910/21050/17 від 11 вересня 2018 року, виданим Господарським судом міста Києва;

- зобов`язати ДКСУ протягом 30 днів нарахувати, прийнявши відповідне рішення про виплату компенсації, та виплатити на користь ДП КМ Техно компенсацію трьох відсотків річних за порушення строку перерахування коштів за наказом №910/9927/13 від 25 вересня 2013 року, виданим Господарським судом міста Києва на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 22 липня 2013 року у справі № 910/9927/13, за наказом № 910/4568/18 від 21 лютого 2019 року, виданим Господарським судом міста Києва на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 31 липня 2018 року у справі № 910/4568/18, за наказом № 910/21050/17 від 11 вересня 2018 року, виданим Господарським судом м. Києва на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 19 березня 2018 року у справі № 910/21050/17, у порядку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ;

- стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію у порядку ч. 1 статті 5 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень у розмірі 4562436, 26 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо ненарахування компенсації трьох відсотків річних за порушення строку перерахування коштів за наказом №910/9927/13 від 25 вересня 2013 року, виданим Господарським судом міста Києва, наказом № 910/4568/18 від 21 лютого 2019 року, виданим Господарським судом міста Києва, наказом №910/21050/17 від 11 вересня 2018 року, виданим Господарським судом міста Києва.

Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь дочірнього підприємства КМ Техно компенсацію, у порядку ч. 1 статті 5 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , у розмірі 4 562 436, 26 грн. (чотири мільйони п`ятсот шістдесят дві тисячі чотириста тридцять шість гривень двадцять шість копійок). У задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державною казначейською службою України подано касаційну скаргу до Верхового Суду.

За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити відповідні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Так, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що вона не містить посилань на конкретний підпункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та належних обґрунтувань такого посилання. Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи, незгоди відповідача із оскаржуваними рішеннями судів попередніх інстанцій та посиланням на нормативно-правові акти, що свідчить про формальний підхід скаржника до належного оформлення касаційної скарги в частині обов`язкового зазначення підстав касаційного оскарження з урахуванням частини 4 статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі №640/5636/20 за адміністративним позовом дочірнього підприємства КМ Техно до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду В. Е. Мацедонська