Постанова

від 18.02.2021 по справі 640/5636/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5636/20 Суддя (судді) першої інстанції: Вовк П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "КМ Техно" до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Дочірнє підприємство "КМ Техно" з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просило суд:

- визнати протиправною бездіяльність ДКСУ щодо не нарахування компенсації 3% річних за порушення строку перерахування коштів за наказами виданими Господарським судом міста Києва № 910/9927/13 від 25 вересня 2013 року, № 910/4568/18 від 21 лютого 2019 року, №910/21050/17 від 11 вересня 2018 року;

- зобов`язати ДКСУ протягом 30 днів нарахувати, прийнявши відповідне рішення про виплату компенсації, та виплатити на користь ДП "КМ Техно" компенсацію 3% річних за порушення строку перерахування коштів за наказами виданими Господарським судом міста Києва № 910/9927/13 від 25 вересня 2013 року, № 910/4568/18 від 21 лютого 2019 року, №910/21050/17 від 11 вересня 2018 року, у порядку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

- стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію у порядку ч. 1 статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у розмірі 4 562 436, 26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем вчинено протиправну бездіяльність щодо не нарахування компенсації 3% річних за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів в порядку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо не нарахування компенсації трьох відсотків річних за порушення строку перерахування коштів за наказом № 910/9927/13 від 25 вересня 2013 року, виданим Господарським судом міста Києва, наказом № 910/4568/18 від 21 лютого 2019 року, виданим Господарським судом міста Києва, наказом №910/21050/17 від 11 вересня 2018 року, виданим Господарським судом міста Києва.

Стягнути з Державної казначейської служби України на користь дочірнього підприємства "КМ Техно" компенсацію, у порядку ч. 1 статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", у розмірі 4 562 436, 26 грн. (чотири мільйона п`ятсот шістдесят дві тисячі чотириста тридцять шість гривень двадцять шість копійок).

У задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, відповідно до змісту якої, апелянт посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на обставини аналогічні тим, що були викладені у відзиві на позовну заяву. Крім того, апелянт наголошує, що питання своєчасного погашення заборгованості залежало безпосередньо від дій боржника, оскільки знаходження наказу господарського суду на виконанні в Казначействі за рахунок Бюджетної програми КПКВК 3504040 не забороняє боржнику самостійно вживати заходи щодо погашення заборгованості. У свою чергу, Казначейством вчинялись передбачені законодавством заходи щодо виконання судового рішення. Проте, у зв`язку із наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та передбаченими в Законах України "Про Державний бюджет України" обмеженими асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за судовими рішеннями, забезпечення виконання яких гарантовані державою, відповідач не мав реальної можливості виконати зазначені виконавчі документи, видані Господарським судом позивачу.

За наведених обставин та враховуючи, що Казначейською службою вчинялись всі залежні від нього дії з метою своєчасної виплати заборгованості позивачу, апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо несвоєчасного виконання наказів суду.

Разом з цим, апелянт просить суд врахувати, що перерахування коштів на користь позивача за наказами господарського суду здійснено безпосередньо за рахунок коштів боржника, а тому відповідно відсутні правові підстави для нарахування та здійснення компенсації позивачу Казначейством. Також, апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо стягнення компенсації саме з Казначейства, оскільки виплата відповідної компенсації здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Позивачем, у свою чергу, було подано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого останній зазначає, що вимоги апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а викладені у апеляційній скарзі доводи такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства. Разом з цим, позивач стверджує, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору було правильно встановлено обставини справи та надано їм належну правову оцінку з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

З огляду на викладені у відзиві обставини, позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Учасники судового процесу явку уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.

За наведених обставин та керуючись положеннями ст. 313 КАС України колегія суддів дійшла висновку, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розгляду справи та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України вирішила розглянути дану справу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17 жовтня 2013 року у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", ДП "КМ Техно" звернулося до ДКСУ з заявою про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі № 910/9927/13 про стягнення з Державної служби статистики України (надалі - ДСС України) коштів на суму 47 034 172, 16 грн., з яких 43 551 242,04 грн. - основна заборгованість, 2 902 215, 41 грн. - пеня, 580 714, 71 грн. - 3% річних.

У зв`язку з тим, що ДСС України перерахувала на рахунок ДП "КМ Техно" на виконання умов договору від 26 вересня 2012 року № 102 кошти в сумі 16 208 770, 00 грн., до стягнення за наказом суду по справі № 910/9927/13 підлягали кошти в сумі 30 825 402,16 грн.

Після здійснення Казначейством заходів, передбачених пунктами 24-32 Порядку № 845, наказ Господарського суду міста Києва по справі № 910/9927/13 знаходився на виконанні за Бюджетною програмою КПКВК 3504040.

Казначейством здійснювалося перерахування коштів на користь позивача за рахунок ДСС України як добровільне часткове погашення існуючої заборгованості боржником, а саме: 25 березня 2016 року в сумі 942 200, 00 грн., 21 листопада 2016 року в сумі 19 569, 00 грн., 27 грудня 2016 року в сумі 11 002,00 грн., 28 березня 2017 року в сумі 930 300, 00 грн., 28 грудня 2017 року в сумі 45 427,38 грн., 12 березня 2018 року в сумі 25 393 973, 66 грн.

21 лютого 2019 року Казначейством передано наказ № 910/9927/13 на виконання до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки) - Головного управління ДКС України у м. Києві для вжиття заходів, передбачених пунктом 33 Порядку № 845. Залишок заборгованості складав 3 482 930, 12 грн.

Протягом березня-липня 2019 року Головним управлінням ДКС України у м. Києві було здійснено безспірне списання залишку коштів з рахунків боржника - ДСС України на користь ДП "КМ Техно" в розмірі 3 482 930,12 грн. Заборгованість за судовим рішенням у справі № 910/9927/13 була погашена 04 липня 2019 року.

Накази Господарського суду міста Києва по справі № 910/21050/17 на загальну суму 27 854,1 тис. грн. та по справі № 910/4568/18 на загальну суму 1 105,9 тис. грн. отримані Головним управлінням ДКС України у м. Києві 01 жовтня 2018 року та 11 березня 2019 року відповідно.

Отже, станом на квітень 2019 року у Головному управлінні ДКС України у м. Києві перебували 3 виконавчих документа № 910/9927/13, № 910/21050/18, № 910/4568/18 про стягнення на користь позивача заборгованості з ДСС України.

Після здійснення заходів, передбачених пунктами 24-32 Порядку № 845, вказані вище накази знаходились на виконанні за Бюджетною програмою КПКВК 3504040, що підтверджується листами Головного управління ДКС України у м. Києві від 05 квітня 2019 року № 07-08.10/1453, від 16 квітня 2019 року № 07-08.10-06/1765, які наявні в матеріалах справи.

27 грудня 2019 року заборгованість за виконавчими документами № 910/21050/17 та № 910/4568/18 погашена повністю за рахунок бюджетних асигнувань ДСС України.

17 січня 2020 року позивач звернувся до ДКСУ та Головного управління ДКС України у м. Києві з заявами про виплату компенсації в розмірі 3% річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Відповідач листом від 21 лютого 2020 року № 5-06-06/3684 повідомив, що оскільки рішення суду по справах №№ 910/21050/17, 910/4568/18, 910/9927/13 виконані за рахунок бюджетних асигнувань боржника - Державної служби статистики України, компенсація може бути окремо нарахована та стягнута за рахунок бюджетних асигнувань безпосередньо боржника, відповідно до глави 23 Господарського кодексу України та параграфу 2 Цивільного кодексу України.

Незгода з бездіяльністю відповідача щодо не нарахування позивачу компенсації у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, обумовила його звернення до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Казначейство не виконало обов`язку, визначеного статтею 3 Закону № 4901-VI та не забезпечило своєчасне перерахування ДП "КМ Техно" коштів, присуджених останньому за судовими рішеннями, які набрали законної сили та підлягають обов`язковому виконанню. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для виплати позивачу відповідної компенсації. При цьому, судом першої інстанції зазначено, що доводи відповідача про недостатнє асигнування за бюджетною програмою КПКВК 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" не узгоджуються з правовою позицією Європейського суду з прав людини.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною першою статті 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV Про виконавче провадження (який був чинний на момент видачі наказу) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Положення аналогічного змісту містить частина друга статті 6 чинного Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII Про виконавче провадження .

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання встановлює Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі також - Закон № 4901-VI).

Частиною першою статті 2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Згідно з частиною першої статті 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Отже, обов`язок саме Державної казначейської служби України та її територіальних органів виконувати рішення суду про стягнення коштів з державного чи місцевого бюджету шляхом їх безспірного списання на підставі рішення суду визначений положеннями законодавства України.

При цьому, частиною четвертою статті 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень передбачено, що перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Отже, з аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що підставою для виплати стягувачу компенсації, передбаченої даним Законом, слугує порушення органом казначейства строків перерахування коштів на виконання рішення суду про стягнення коштів з органу державної влади.

Таким чином, з огляду на вказані норми законодавства колегія суддів зазначає, що встановлений частиною четвертою статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" строк перерахування коштів стягувачу є імперативним, а його недодержання є порушенням гарантій держави щодо виконання судових рішень. Передбачена статтею 5 цього Закону виплата в розмірі трьох відсотків річних за порушення такого строку має компенсаційний характер та не дає підстав тлумачити наявність такої компенсації як законну можливість недодержання тримісячного строку перерахування коштів стягувачу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у справі № 640/5757/19, яка відповідно до ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування судом апеляційної інстанції при вирішенні даного спору.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до статті 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін. Державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням (рішення від 29.06.2004 у справі "Жовнер проти України" (Заява N 56848/00) пункти 33 та 38).

З урахуванням викладеного, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта, що абзац 2 підпункту 1 пункту 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України та пункт 3 Порядку № 845, передбачає безспірне списання коштів державного бюджету за черговістю надходження таких рішень та в межах бюджетних асигнувань, з огляду на те, що положеннями частини четвертої статті 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень та абзацу 2 пункту 48 Порядку № 845 щодо строку перерахування коштів, законодавцем визначені чіткі часові межі виконання рішень суду. У будь-якому разі черговість здійснення перерахування коштів стягувачу за рішенням суду повинна узгоджуватися з такими приписами закону й рішення судів можуть виконуватися за чергою, однак, у тримісячний строк.

Також колегія суддів критично оцінює доводи апелянта відносно того, що відповідач не є належним суб`єктом для нарахування та виплати позивачу компенсації у порядку ч. 1 ст. 5 ЗУ Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , з огляду на наступне.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 50 Порядку № 845 компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується, зокрема, Казначейством, якщо боржником є державний орган. Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

Відповідно до пункту 51 Порядку № 845 у рішенні (постанові) про виплату компенсації зазначаються: назва і дата видачі виконавчого документа, найменування органу, що його видав; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), код згідно з ЄДРПОУ або податковий номер (для юридичних осіб), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серія і номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття такого номера, реквізити рахунків стягувача і боржника; дата надходження документів та відомостей, необхідних для перерахування коштів, дата закінчення встановленого законом строку для перерахування коштів, дата перерахування коштів стягувачу; строк прострочення платежу; реквізити рахунка, з якого здійснюється безспірне списання; спосіб перерахування коштів стягувачу; сума нарахованої компенсації. Рішення про виплату компенсації затверджується Головою Казначейства, а постанова - керівником органу державної виконавчої служби.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується та виплачується Казначейством, якщо боржником є державний орган.

Таким чином, з огляду на вказані норми законодавства та встановлені обставини справи, враховуючи, що наказ Господарського суду міста Києва №910/9927/13 від 25 вересня 2013 року був виконаний у липні 2019 року (тобто зі спливом майже 6 років), наказ Господарського суду міста Києва № 910/4568/18 від 21 лютого 2019 року був виконаний у грудні 2019 року (тобто зі спливом майже 10 місяців) та наказ Господарського суду міста Києва №910/21050/17 від 11 вересня 2018 року був виконаний у грудні 2019 року (тобто зі спливом майже 1 року та 3 місяців), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем строків перерахування коштів на виконання рішень суду про стягнення коштів з органу державної влади, визначених у ч. 1 статті 5 Закону № 4901-VI.

Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Казначейство не виконало обов`язку, визначеного статтею 3 Закон № 4901-VI та не забезпечило своєчасне перерахування ДП "КМ Техно" коштів, присуджених позивачу за судовими рішеннями, які набрали законної сили та підлягають обов`язковому виконанню, що утворює підстави для виплати позивачу відповідної компенсації.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта про недопущення відповідачем бездіяльності в частині не виконання судових наказів, а також надані до апеляційної скарги докази, оскільки даний спір виник з підстав саме несвоєчасного виконання відповідачем зазначених виконавчих документів, внаслідок чого позивач отримав право на отримання компенсації, а не щодо виконання відповідачем обов`язку по погашенню заборгованості перед позивачем за судовими рішеннями.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, апелянтом не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано суду жодних належних та допустимих доказів які б свідчили про правомірність дій Державної казначейської служби України щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації за порушення строку перерахування коштів за наказами виданими Господарським судом міста Києва.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана бездіяльність відповідача не відповідає критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати що оскаржувана бездіяльність суб`єкта владних повноважень є протиправною, оскільки суперечить встановленим законодавствам вимогам.

Отже, на підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права, а також з урахуванням правової позиції Верховного Суду.

У свою чергу, вказані представником відповідача в апеляційній скарзі доводи не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 313, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О.Беспалов

В.Ю. Ключкович