Ухвала

від 21.05.2021 по справі 640/5636/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 травня 2021 року

м. Київ

справа № 640/5636/20

адміністративне провадження № К/9901/15838/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. перевірив касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі за позовом Дочірнього підприємства КМ ТЕХНО до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії ,

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство КМ ТЕХНО звернулось до суду з позовом до Державної казначейської служби України, у якому просило суд:

визнати протиправною бездіяльність ДКСУ щодо не нарахування компенсації трьох відсотків річних за порушення строку перерахування коштів за наказом №910/9927/13 від 25 вересня 2013 року, виданим Господарським судом міста Києва, наказом № 910/4568/18 від 21 лютого 2019 року, виданим Господарським судом міста Києва, наказом №910/21050/17 від 11 вересня 2018 року, виданим Господарським судом міста Києва;

- зобов`язати ДКСУ протягом 30 днів нарахувати, прийнявши відповідне рішення про виплату компенсації, та виплатити на користь ДП КМ Техно компенсацію трьох відсотків річних за порушення строку перерахування коштів за наказом №910/9927/13 від 25 вересня 2013 року, виданим Господарським судом міста Києва на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 22 липня 2013 року у справі № 910/9927/13, за наказом № 910/4568/18 від 21 лютого 2019 року, виданим Господарським судом міста Києва на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 31 липня 2018 року у справі № 910/4568/18, за наказом № 910/21050/17 від 11 вересня 2018 року, виданим Господарським судом м. Києва на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 19 березня 2018 року у справі № 910/21050/17, у порядку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ;

- стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію у порядку ч. 1 статті 5 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень у розмірі 4562436, 26 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо не нарахування компенсації трьох відсотків річних за порушення строку перерахування коштів за наказом №910/9927/13 від 25 вересня 2013 року, виданим Господарським судом міста Києва, наказом № 910/4568/18 від 21 лютого 2019 року, виданим Господарським судом міста Києва, наказом №910/21050/17 від 11 вересня 2018 року, виданим Господарським судом міста Києва.

Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь дочірнього підприємства КМ Техно компенсацію, у порядку частини першої статті 5 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , у розмірі 4 562 436, 26 грн. (чотири мільйони п`ятсот шістдесят дві тисячі чотириста тридцять шість гривень двадцять шість копійок).

У задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовлено.

30 квітня 2021 року відповідач засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року. Скаржник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що касаційну скаргу подано на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, і вказує, що відсутній висновок у спірних правовідносинах.

Суд касаційної інстанції звертає окрему увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Інші доводи та аргументи скаржника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судом апеляційної інстанції, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Отже, враховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі за позовом Дочірнього підприємства КМ ТЕХНО до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала .

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Кашпур