Ухвала

від 26.10.2020 по справі 193/1149/20

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 193/1149/20

Провадження 2/193/446/20

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

У Х В А Л А

26 жовтня 2020 року смт.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кащук Д. А.,

за участі секретаря судового засідання Ратушної В. В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Савенко М. В.,

Гавриленко В. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Софіївка заяву представника позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Державний реєстратор Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Волос Олена Володимирівна, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та припинення права оренди, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ :

Представник позивача ОСОБА_1 ,який діє в інтересах позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 та фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Державний реєстратор Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Волос Олена Володимирівна, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та припинення права оренди, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки . Разом із позовною заявою представник позивач надав заяву про забезпечення позову.

Згідно заяви про забезпечення позову вказує, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки кадастровий номер 1225285200:01:002:0006 площею 10.19 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №105681 .

Вказує, що на даний час, спірна земельна ділянка, з кадастровим номером 1225285200:01:002:0006 площею 10.19 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ - 01.01), яка знаходиться на адміністративній території Нововасилівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області та яка є власністю ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 105681, знаходиться оброблена та підготовлена до посіву озимих сільськогосподарських культур.

На думку позивача, належне забезпечення позову можливе шляхом заборони ОСОБА_3 , та ФОП ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії, пов`язані з володінням чи користуванням земельною ділянкою з кадастровим номером 1225285200:01:002:0006 площею 10.19 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, як то обробіток землі, внесення добрив чи засобів захисту рослин, посів чи висадка сільськогосподарських культур та будь-які інші дії (роботи чи заходи), пов`язані з доступом до вказаної земельної ділянки чи її використанням у будь-який спосіб.

Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити поновлення його порушених прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки такий захід необхідно застосувати з метою забезпечення виконання умов договору оренди земельної ділянки, укладеного 20.01.2010 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1225285200:01:002:0006, площею 10,19 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, а також з метою недопущення збитків, які будуть завдані позивачу у разі неможливості використання даної земельної ділянки за її цільовим призначенням з вини відповідача.

Крім того, позивач вважає, що доцільним також буде забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим особам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, до набрання законної сили судовим рішенням у справі за цивільним позовом, вчинення реєстраційних дій та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-яких відомостей щодо речових прав похідних від права власності щодо спірної Земельної ділянки з кадастровим номером 1225285200 : 01 : 002 : 0006 , площею 10,19 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області.

Доцільність встановлення такого виду забезпечення позову обгрунтовується тим, що відповідач в будь-який момент розгляду справи у суді щодо визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки може провести реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за іншим орендарем. Таким чином, зникне предмет позову та розгляд справи стане недоцільним та неефективним.

Представник позивача у судовому засіданні просить заяву про забезпечення позову задовольнити в частині заборони реєструючим органам до набрання законної сили судовим рішенням вчинення реєстраційних дій та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-яких відомостей щодо речових прав похідних від права власності щодо спірної Земельної ділянки.

Представники відповідача 1 у судовому засіданні заперечували проти задоволення заяви про забезпечення позову, зазначаючи що в такому разі буде выдбуватися втручання з боку держави у мирне володіння майном, яке належить відповідачу на праві власності.

Відповідач 2 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце його проведення

Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, вислухавши доводи представника позивача та враховуючи пояснення представників відповідача 1, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до норм ч. 2 ст.149 ЦПК України Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду .

Разом з тим ст.150 ЦПК України не містить вичерпний перелік заходів забезпечення позову, так пунктом 10 частини 1 вказаної статті визначено, що позов забезпечується також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Ч. 3, 4 ст. 153 ЦПК України встановлено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Також п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", передбачено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суду необхідно врахувати практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі Шмалько проти України право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

На думку суду, запропонований заявником вид забезпечення позову може обмежити можливість реалізації для сторін права користуватись та розпоряджатись зазначеним майном, яке належить на праві власності відповідачу, з врахуванням цільового призначення земельної ділянки та може призвести до незворотних наслідків.

Разом з тим, суду не надано належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Доводи представника позивача в заяві про забезпечення позову щодо вимоги про заборону вчиняти будь-які дії, пов`язані з володінням чи користуванням земельною ділянкою з кадастровим номером 1225285200:01:002:0006 площею 10.19 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, як то обробіток землі, внесення добрив чи засобів захисту рослин, посів чи висадка сільськогосподарських культур та будь-які інші дії (роботи чи заходи), пов`язані з доступом до вказаної земельної ділянки чи її використанням у будь-який спосіб ґрунтуються лише на його припущеннях, не доведено співмірність заходу забезпечення позову пред`явленим позовним вимогам.

Положеннями ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Статтею 1 Протоколу № 1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише на умовах, передбачених законом , а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію законів . Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах Колишній король Греції та інші проти Греції та Малама проти Греції ).

Відповідно до норм ЦПК України одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог та передбачають вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що вимога про заборону ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4 користування земельною ділянкою, як то обробіток землі, внесення добрив чи засобів захисту рослин, посів чи висадка сільськогосподарських культур та будь-які інші дії (роботи чи заходи), пов`язані з доступом до вказаної земельної ділянки чи її використанням у будь-який спосіб не є обґрунтованою, оскільки користування земельною ділянкою не тягне за собою її знищення або зменшення її цінності.

Стосовно заяви про забезпечення позову в частині заборони реєструючим органам до набрання законної сили судовим рішенням вчинення реєстраційних дій та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-яких відомостей щодо речових прав похідних від права власності щодо спірної Земельної ділянки суд приходить до висновку, що заявником обгрунтовано, що невжиття таких заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду в майбутньому .

Керуючись постановою Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ,статтями 149-153 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ :

Заяву представника позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Державний реєстратор Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Волос Олена Володимирівна, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та припинення права оренди, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки - задовольнити частково .

Заборонити Міністерству юстиції України, суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим особам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, до набрання законної сили судовим рішенням у справі за цивільним позовом, вчинення реєстраційних дій та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-яких відомостей щодо речових прав похідних від права власності щодо спірної Земельної ділянки з кадастровим номером 1225285200 : 01 : 002 : 0006 , площею 10,19 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області.

В іншій частині в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала відповідно до вимог ч. 1 ст.157 ЦПК України підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Д. А. Кащук