Постанова

від 21.10.2020 по справі 425/895/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 425/895/20

Провадження № 22-ц/810/691/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Луганського апеляційного суду:

головуючого судді Дронської І. О.,

суддів Карташова О. Ю., Коновалової В. А.,

за участю секретаря Вовчанської С.В.

учасники справи:

заявниця ОСОБА_1 ,

представник заявниці адвокат Косогова Людмила Олексіївна,

заінтересовані особи: Луганська міська багатопрофільна лікарня №7, Рубіжанський міський центр зайнятості,

розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 на ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 01 вересня 2020 року, ухвалене у складі судді Овчаренко О.Л. 01.09.2020 року в м. Рубіжне

за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту припинення трудових відносин, заінтересовані особи: Луганська міська багатопрофільна лікарня №7, Рубіжанський міський центр зайнятості

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року заявниця ОСОБА_1 , через свою представницю ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеною заявою в обґрунтування якої посилалась на те, що з 23.07.2013року перебувала на посаді сестри медичної (палатної) неврологічного відділення Луганської міської багатопрофільної лікарні №7, яка розташована за адресою: м.Луганськ, вул. Шеремета, 1.

Станом на поточну дату м. Луганськ, Луганської області віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження відповідно до розпорядження КМУ від 07.11.2014року № 1085-р.

Луганська міська багатопрофільна лікарні №7, за даними Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не перемістилася з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження у повному обсязі.

31.03.2016 року заявниця була звільнена з займаної посади за власним бажанням, про що відповідний запис внесено в її трудову книжку та засвідчено печаткою відділу кадрів так званого, мовою оригіналу Государственного учреждения Луганская государственная многопрофильная больница №7 Луганская Народная Республика .

Заявниця вважає, що трудові правовідносини з Луганською міською багатопрофільною лікарнею №7 були фактично припинені 31.03.2016року, але, відповідно до положень ст.9 Закону України Про забезпечення свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України звільнення ОСОБА_1 відбулося не у встановлений законом порядок, оскільки відповідний запис про звільнення до її трудової книжки внесений посадовою особою на тимчасово окупованій території України ( м.Луганськ), яка призначена у порядку, не передбаченому законом та засвідчена печаткою, що не має законної сили на території України, при цьому звільнитися у передбачений законом спосіб ОСОБА_1 не має можливості, оскільки Луганська міська багатопрофільна лікарня №7 не перемістилася на підконтрольну Україні територію.

У теперішній час заявниця мешкає та зареєстрована на підконтрольній державі Україна території за адресою: АДРЕСА_1 . Вона є одинокою матір`ю та сама виховую дитину та у зв`язку з народженням дитини та потребою в грошових коштах у ОСОБА_1 виникла необхідність працевлаштування, але за відсутності юридичного підтвердження факту припинення трудових правовідносин з Луганською міською багатопрофільною лікарнею №7 вона позбавлена можливості офіційно працевлаштуватися, що відповідно обмежує конституційне право ОСОБА_1 на вільний вибір праці.

Заявниця вважає, що вона не має в інший спосіб окрім звернення до суду припинити свої трудові правовідносини, зважаючи, що трудові правовідносини ОСОБА_1 з Луганською міською багатопрофільною лікарнею №7 фактично не існують з 31.03.2016року, а відтак є необхідним встановлення факту припинення трудових правовідносин у судовому порядку.

ОСОБА_1 просила суд встановити факт припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 , яка зареєстрована та мешкає за адресою АДРЕСА_1 та Луганською міською багатопрофільною лікарнею №7, місцезнаходження якої м.Луганськ, вул О.О. Шеремета, буд.1, за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з 31.03.2016року.

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 01 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту припинення трудових відносин, заінтересовані особи: Луганська міська багатопрофільна лікарня №7, Рубіжанський міський центр зайнятості, залишено без розгляду із роз`ясненням ОСОБА_1 щодо наявності права на подання позову на загальних підставах.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що встановлення факту, який просить встановити заявниця, пов`язується з подальшим вирішенням спору про право, оскільки на даний час ОСОБА_1 та Луганська міська багатопрофільна лікарня №7 перебувають у трудових відносинах, які не припинені відповідно до чинного законодавства і між ними вбачається спір про право, а саме спір щодо припинення трудових правовідносин, оскільки припинення трудового договору має певні правові наслідки як для заявника, так і для роботодавця, а тому заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, заявниця ОСОБА_1 , через свою представницю ОСОБА_2 подала до суду апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, скаржниця просила скасувати ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 01.09.2020року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що визначення спору про право вбачає, що спір про право має місце лише за наявності сторін спору з різними позиціями щодо предмета спору, які вони викладають в заявах по суті. Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 була звільнена з займаної посади за власним бажанням 21.03.2016року і відповідний запис в трудовій книжці заявниці засвідчено печаткою (мовою оригіналу): Отдел кадров Государственное учреждение Луганская многопрофильная больница №7 Луганской Народной Республики , тобто, як вважає заявниця, трудові відносини ОСОБА_1 з роботодавцем Луганською багатопрофільною лікарнею №7 були фактично припинені з 31.03.2016року, але цей запис не можна вважати таким, що відповідає законодавству України, оскільки внесений на непідконтрольній державі Україна території та неуповноваженою на це особою, але між ОСОБА_1 , як робітницею та Луганською багатопрофільною лікарнею №7, як роботодавцем, будь-який спір щодо звільнення ОСОБА_1 з роботи за власним бажанням відсутній.

Луганська багатопрофільна лікарня №7 не перемістилася з непідконтрольній Україні території, що позбавляє ОСОБА_1 подати роботодавцю заяву про звільнення за власним бажанням у порядку ст. 38 КЗпП України та відповідно ОСОБА_1 , не може звільнитися у встановленому законом порядку, у свою чергу роботодавець не оспорював її звільнення за власним бажанням та звільнив останню, але ж не за нормами КЗпП України.

Скаржниця звертає увагу суду на те, що стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані набійські винятки , якими зазначено, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде до за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

В контексті інтересів заінтересованої особи Рубіжанського міського центру зайнятості, ОСОБА_1 зазначає, що заява про встановлення факту припинення трудових правовідносин була подана не з метою отримання допомоги по безробіттю, а з метою самостійного подальшого працевлаштування, яке заявниці необхідно як для організації свого життя так і для утримання, як одинокою матір`ю своєї дитини та надання дитині відповідного рівня життя.

Заявниця-скаржниця та треті особи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надали.

Справу розглянуто на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України без участі зазначених осіб за участю представниці скаржниці ОСОБА_2 .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представниці скаржниці, перевіривши матеріали справи, законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали вбачається, що підставою для висновку суду про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду з роз`ясненням останній про наявність права подати позов на загальних підставах є те, що під час розгляду справи у порядку окремого провадження судом встановлено наявність спору про право, а тому заява про встановлення факту припинення трудових відносин підлягає залишенню без розгляду.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки такий висновок є передчасним та таким, що порушує норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору проправо.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він маєправо звернутися досуду з позовом на загальних підставах.

Тобто, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суттю суперечності, конфлікту, протиборству сторін; спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Отже, у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Аналогічних висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 19 березня 2020 року у справі № 639/489/18 та від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19.

Постановляючи ухвалу про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду та посилаючись на встановлення судом першої інстанції наявності спору про право між ОСОБА_1 та Луганською міською багатопрофільною лікарнею №7, з якою, як вважав суд першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах та які не припинені відповідно до вимог чинного законодавства, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме те, що Луганська міська багатопрофільна лікарня №7 знаходиться у населеному пункті, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (м.Луганськ), та Луганська міська багатопрофільна лікарня №7 не перемістилась на територію, на якій органи влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, а також суд першої інстанції не надав відповідної оцінки доводам заявниці, наданим в обґрунтування заяви, у тому числі й наявності запису у трудовій книжці ОСОБА_1 про звільнення з займаної посади Луганської багатопрофільної лікарні №7 за власним бажанням та за таких обставин не навів обґрунтованих доводів, у чому саме полягає спір між ОСОБА_1 та Луганською багатопрофільною лікарнею №7.

Згідно із пунктами 1,4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала Рубіжанського міського суду Луганської області від 01 вересня 2020 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задовольнити.

Ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 01 вересня 2020 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 26.10.2020року.

Головуючий І. О. Дронська

Судді О.Ю. Карташов

В. А. Коновалова