Постанова

від 01.06.2021 по справі 425/895/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 425/895/20

Провадження № 22-ц/810/100/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року місто Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Стахової Н. В.,

суддів : Кострицького В. В., Лозко Ю. П.,

за участю секретаря

судового засідання: Залюшного О. Г.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи - Луганська міська багатопрофільна лікарня № 7, Рубіжанський міський центр зайнятості,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Косогова Людмила Олексіївна , на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 26 листопада 2020 року, ухвалене у складі судді Овчаренко О.Л. в приміщенні того ж суду

за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту припинення трудових відносин, заінтересовані особи Луганська міська багатопрофільна лікарня № 7, Рубіжанський міський центр зайнятості,

в с т а н о в и в:

У березні 2020 року ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Косогова Л.О., звернулась до Рубіжанського міського суду Луганської області з заявою, в якій просить встановити факт припинення трудових відносин за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України з 31.03.2016 року між ОСОБА_1 та Луганською міською багатопрофільною лікарнею №7.

Заява мотивована тим, що з 23.07.2013 ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Луганською міською багатопрофільною лікарнею №7, займаючи посаду сестри медичної (палатної) неврологічного відділення Луганської міської багатопрофільної лікарні № 7. Станом на 12.03.2020 лікарня не перемістилась з населеного пункту м. Луганськ, який віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. 31.03.2016 заявниця звільнилась із займаної посади за власним бажанням, про що у її трудовій книжці вчинено відповідний запис (мовою оригіналу) Отдел кадров Государственное учреждение Луганская государственная многопрофильная больница №7 Луганской Народной Республики . Тобто трудові відносини заявниці із Луганською міською багатопрофільною лікарнею №7 були фактично припинені з 31.03.2016. Разом з тим звільнення заявника здійснене не у встановленому законом порядку, оскільки відповідний запис внесений посадовою особою на тимчасово окупованій території, яка призначена у порядку, не передбаченому законом, та засвідчений печаткою, що не має законної сили на території України. При цьому звільнитись у встановленому законом порядку заявниця не має можливості. На даний час ОСОБА_1 зареєстрована у АДРЕСА_1 . Встановлення зазначеного факту необхідно заявнику для офіційного працевлаштування.

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 26.11.2020 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту припинення трудових відносин відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати зазначене рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити заяву.

Доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не взяв до уваги копію паспорта заявниці, згідно якого ОСОБА_1 з 18.06.2018 зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 та копію індивідуальних відомостей про застраховану особу, згідно якої Луганська міська багатопрофільна лікарня № 7 з серпня 2014 року не виплачує ОСОБА_1 заробітну плату. Судом першої інстанції також не взято до уваги Намібійські винятки , за якими документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Судом не застосована практика Європейського суду з прав людини. Невизнання відповідних записів в трудовій книжці ОСОБА_1 здійснених установою, що розташована на тимчасово окупованій території та створена не в порядку передбаченому законом, фактично нівелює конституційне право ОСОБА_1 на працю.

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило.

В судове засіданні заявниця та представники заінтересованих осіб не з`явилися, належним чином і в установленому законом порядку повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Луганська міська багатопрофільна лікарня № 7 повідомлена у відповідності до вимог ст. 1-1 Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції.

Представник заявника - адвокат Косогова Л.О. у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, а рішення суду - скасувати. Надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника заявниці, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зауважує наступне.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що записи, здійснені в трудовій книжці заявниці Луганською міською багатопрофільною лікарнею № 7, що розташована на тимчасово окупованій території є недійсними і не створюють правових наслідків відповідно до ч.3 ст. 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України . Вчинені записи не є належними доказами на підтвердження заявлених вимог, оскільки вони не доводять факту припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та Луганською міською багатопрофільною лікарнею № 7 за власним бажанням і саме з 31.03.2016.

Колегія суддів вважає цей висновок суду першої інстанції правильним, оскільки він відповідає встановленим обставинами справи та правильно застосованим до правовідносин сторін нормам матеріального та процесуального права, та зауважує наступне.

Судом встановлено, що відповідно до копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 18.06.2018 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії довідки № 917-5000282178 від 07.05.2020 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 взято на облік як внутрішньо переміщену особу .

З копії трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що вона містить, зокрема, наступні записи:

- 23.07.2013 прийнята на посаду сестри медичної (палатної) неврологічного відділення Луганської міської багатопрофільної лікарні №7;

- 22.09.2014 мовою оригіналу: На основании приказа МЗ ЛНР от 20.09.2014 №64/02 Луганская городская многопрофильная больница №7 переподчинена Министерству зравоохранения Луганской Народной Республики ;

- 04.05.2015 мовою оригіналу: Уволена с занимаемой должности по переводу в ГУ Луганская городская многопрофильная больница №7 ЛНР, п. 5 ст. 36 КЗоТ Украины ;

наступна сторінка трудової книжки заявника містить штамп та печатку Государственного учреждения Луганская городская многопрофильная больница №7 Луганской Народной Республики та такі записи:

- 05.05.2015 мовою оригіналу: Принята на должность сестры медицинской палатной неврологического отделения по переводу из ЛГМБ №7 ;

- 31.03.2016 мовою оригіналу: Уволена с занимаемой должности по собственному желанию на основании ст. 93 Трудового кодекса ЛНР .

З індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 вбачається, Луганська міська багатопрофільна лікарня № 7 не виплачує заробітну плату ОСОБА_1 з серпня 2014 року.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Луганська міська багатопрофільна лікарня №7 не перебуває у процесі припинення, її місцезнаходженням є адреса: м. Луганськ, вул. О.С. Шеремета, буд.1 .

Згідно копії витягу із наказів про прийняття рішення по особі: ОСОБА_1 від 24.04.2020 року, Рубіжанський міський центр зайнятості відмовив заявнику у наданні статусу безробітного.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частина 3 статті 294 ЦПК України).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як роз`яснено в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 5 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення , в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1.Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення. 2. Встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах. 3. Заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо). 4. Чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Відповідно до ст.9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України :

1. Державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

2. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

3. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що будь-які дії (зокрема внесення записів до трудової книжки працівників) незаконно створених на території України організацій не створюють правових наслідків.

Звертаючись до суду про встановлення факту припинення трудових відносин, заявниця зазначала, що встановлення вказаного факту їй необхідно для працевлаштування.

Нормами статті 25 КЗпП України встановлено, що при укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, реєстрацію місця проживання чи перебування та документи, подання яких не передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 1.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, при влаштуванні на роботу працівники зобов`язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Водночас законодавством про працю не передбачено можливості відмови працівнику у працевлаштуванні у зв`язку з наявністю у трудовій книжці записів, внесених незаконно створеними на території організаціями.

Заявниця вказуючи, що встановлення факту їй необхідно для працевлаштування, доказів при цьому, що їй було відмовлено у працевлаштуванні на роботу, у зв`язку з записами у трудовій книжці Луганською міською багатопрофільною лікарнею № 7, не надає.

Посилання скаржниці на те, що суд не взяв до уваги копію індивідуальних відомостей про застраховану особу, не приймаються до уваги, оскільки вказані відомості не є підставою для встановлення факту про припинення трудових відносин з 31.03.2016, оскільки лише підтверджують факт невиплати заробітної плати заявниці з серпня 2014 року.

Надана заявницею копія паспорту також підтверджує лише її зареєстроване місце проживання.

Довід скаржниці, що судом не було застосовано Намібійські винятки та практика Європейського сулу з прав людини, до уваги не приймається, оскільки записи в трудовій книжці заявниці є недійсними і не створюють правових наслідків відповідно до ст.9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України .

У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Косогова Людмила Олексіївна , залишити без задоволення.

Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 26 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Дата складення повного тексту постанови - 04 червня 2021 року.

Головуючий

Судді: