Ухвала

від 28.10.2020 по справі 947/28773/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/28773/20

Провадження № 1-кс/947/15866/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2020 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , вивчивши матеріали клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12020160000000180 від 16.03.2020, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 176 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160000000180від 16.03.2020, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 176 КК України.

Так,16.03.2020 на адресу СУ ГУНП в Одеській області надійшли матеріали за заявою заступника голови Української антипіратської асоціації ОСОБА_5 про те, що невстановлена особа, станом на 03.03.2020, умисно порушує авторські права окремих суб`єктів кінематографічної діяльності, шляхом розповсюдження аудіовізуальних творів (кінофільмів) через всесвітню мережу Інтернет, не маючи на те відповідної ліцензії, завдавши майнової шкоди в особливо великому розмірі.

Так, відповідно до ст. 14 Закону України «Про кінематографію» встановлено, що розповсюдження і демонстрування фільмів в Україні здійснюються відповідно до затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері кінематографії технічних стандартів, норм та правил розповсюдження і демонстрування фільмів. Дотримання цих стандартів, норм та правил є обов`язковим для суб`єктів кінематографії незалежно від форм власності.

Частиною 3 статті 14 Закону встановлено, що порядок розповсюдження фільму визначається угодою, укладеною розповсюджувачем фільму з авторами фільму або особою, яка має виключне право на фільм.

Статтею 15 Закону встановлено, що право на розповсюдження і демонстрування національних та іноземних фільмів на всіх видах носіїв зображення надається суб`єктам кінематографії центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії. Документом, який засвідчує це право та визначає умови розповсюдження і демонстрування, є державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів. Фільми, на які видані державні посвідчення на право розповсюдження і демонстрування, вносяться до державного реєстру фільмів. Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів затверджується Кабінетом Міністрів України.

При цьому встановлено, що державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів видається на платній основі суб`єкту кінематографії протягом десяти робочих днів з дня подання заяви та інших документів і матеріалів, визначених Кабінетом Міністрів України.

Термін розгляду заяви про видачу державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів може бути продовжений на двадцять п`ять робочих днів у разі виникнення розбіжностей щодо індексу фільму та перегляду фільму експертною комісією з питань розповсюдження і демонстрування фільмів.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, єпіратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп`ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, незаконне оприлюднення програм організацій мовлення, камкординг, кардшейрінг, а також Інтернет-піратство, тобто вчинення будь-яких дій, які відповідно до цієї статті визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет.

В ході досудового розслідування допитано в якості представника потерпілого ОСОБА_5 який надав детальне роз`яснення обставин виявленого ним кримінального правопорушення, та способу його здійснення.

Так, з заяви ОСОБА_5 встановлено, що на даний час на території м. Одеси існує інтернет ресурс «kinomob.com», який всупереч установленого законом порядку в режимі реального часу здійснює трансляцію аудіовізуальних творів, не маючи на те відповідного дозволу.

Зі змісту заяви ОСОБА_5 вбачається, що вчиненим кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди власникам авторських прав на кінематографічні твори, зокрема таким юридичним особам: WarnerBros. EntertaimentInc. (Warner), Disney Emterprises. Inc. (Disney), Universal City Studios LLLP (Universal), Columbia Pictures Industries. Inc (Sony).

Так, в ході проведення оперативним підрозділом, за дорученням слідчого, оперативно (розшукових) заходів під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що до адміністрування інтернет ресурсу «kinomob.com», який всупереч установленого законом порядку в режимі реального часу здійснює трансляцію аудіовізуальних творів, не маючи на те відповідного дозволу причетний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Окрім цього встановлено, що за допомогою онлайн-кінотеатру«kinomob.com» здійснюється розповсюдження тізерної реклами, яка надається тізерною мережею etarg.network. Вказана тізерна мережа надає можливість рекламодавцям (тобто адміністраторам інтернет ресурсу « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») отримувати виплату грошових коштів з за розміщення та відтворення тізерної реклами на вказаному інтернет ресурсі) за перегляди реклами користувачамимережі Інтернет, тобто фактично за допомогою вказаної тізерної мережі здійснюється фінансування незаконної трансляції аудіовізуальних творів інтернет ресурсом «kinomob.com».

При цьому, встановлено, що до функціонування тізерної мережі etarg.network безпосередньо причетна ТОВ «ЛІД ТІМ» (код ЄДРПОУ 38018187), а також наступні особи, а саме: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Таким чином встановлено, що невстановлені особи, всупереч Закону України «Про авторське право і суміжні права», Закону України «Про кінематографію», інших нормативно-правових актів у сфері кінематографії, здійснюють незаконну трансляції аудіовізуальних творів через інтернет ресурс «kinomob.com», а також здійснюють фінансування вказаних дій, у зв`язку з чим в діях невстановлених осіб, вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 176 КК України.

Так, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у реєстрі відсутнє зареєстроване право власності на вказаний об`єкт нерухомості.

У подальшому, а саме 15.10.2020 старшим слідчим СУ ГУНП в Одеській області на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси проведено санкціонований обшук за місцем проживання ОСОБА_6 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 в ході проведення якого виявлено та вилучено зазначене у клопотанні майно.

З метою забезпечення його збереження, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з даним клопотанням про арешт майна.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Відповідно до положеньст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Положеннями ст.ст.2,7 КПК Українивизначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбаченіст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.

Частиною другоюст.173 КПК Українивстановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно з ч.1ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другоюстатті 170 КПК Українивстановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч. 2ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положеньстатті 170 цього Кодексута відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостоїстатті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Як вбачається з поданого клопотання та долучених в його обґрунтування матеріалів, слідчим під час складання клопотання не було дотримано вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, що позбавляє можливості слідчого суддю розглянути таке клопотання по суті.

Так, в порушення вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого про арешт майна належним чином не обґрунтовано наявність підстав та необхідності в дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

Зокрема, згідно з нормами Глави10та Глави17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з поданого клопотання, у ньому зазначено, що вилучені грошові кошти, отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також вилучення комп`ютерна техніка є речовими доказами, а саме: матеріальним об`єктом, який зберіг на собі сліди кримінального правопорушення та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюються під час даного кримінального провадження, у зв`язку з чим існує реальна загроза його зникнення, втрати, пошкодження, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Між тим, попри здійснення вказаного посилання на ймовірне доказове значення вилучених грошових коштів для даного кримінального провадження, подане клопотання не містить відомостей з приводу того, на підтвердження яких конкретно обставин можливого вчинення кримінально-протиправних дій за обставинами даного кримінального провадження можуть бути використані вилучені грошові кошти та комп`ютерна техніка.

Викладене в певній мірі свідчить про формальний підхід до підготовки такого клопотання, й безумовно свідчить про те, що стороною обвинувачення належним чином не було дотримано вимог ст. 171 КПК України, з огляду на що, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність повернення такого клопотання прокурору для усунення зазначених вище недоліків.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12020160000000180 від 16.03.2020, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 176 КК України - повернути прокурору.

Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1