Рішення

від 21.10.2020 по справі 600/512/18

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 600/512/18

Справа № 2/951/40/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року смт. Козова

Козівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючої судді - Гриновець О.Б.,

з участю: секретаря судового засідання - Галаса В.І.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Кузіва Р.Я. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Козова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Купчинецької сільської ради Козівського району Тернопільської області про визнання незаконними дій сільської ради та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в:

21.06.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Денисівської сільської ради Козівського району Тернопільської області, згідно з якої просить визнати незаконними дії Денисівської сільської ради щодо передачі земельної ділянки виділеної ОСОБА_1 на масиві Кути у власність інших осіб. Ухвалити рішення про витребування земельної ділянки виділеної ОСОБА_1 на масиві Кути з чужого незаконного володіння .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 18.04.2006 року рішенням сесії Денисівської сільської ради за №12 позивачу були передачі у безоплатну приватну власність земельні ділянки площею 0,20 га для обслуговування житлового будинку та 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на масиві Кути . 02.10.2017 року він звернувся до сільського голови із заявою про надання згоди на виготовлення проектів землеустрою на вказані земельні ділянки, однак йому було повідомлено, що з невідомих сільській раді причин земельна ділянка площею 2,0 га, яка була йому надана для ведення особистого селянського господарства на масиві Кути не була виділена на місцевості, вказана ділянка не була внесена в господарську та кадастрову книги, протягом 2006 р. - 2017 р. ним не сплачувався земельний податок за земельну ділянку площею 2,0 га, та на даний час вільних ділянок на масиві Кути немає. Вказує на те, що бажає отримати земельну ділянку в масиві Кути , а тому просить у судовому порядку визнати незаконними дії сільської ради щодо передачі земельної ділянки у власність іншим особам та витребувати земельну ділянку, яка йому була виділена на масиві Кути з чужого незаконного володіння.

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області від 02.09.2018 рокупозовна заява залишена без руху.

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області від 31.08.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 13.02.2019 року постановлено закрити підготовче провадження у справі та призначити її до розгляду по суті.

11.06.2019 року ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області постановлено, серед іншого, витребувати у Денисівської сільської ради Козівського району Тернопільської області належним чином завірений протокол засідання сесії сільської ради за 18.04.2006 року.

19.02.2020 року ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області замінено неналежного відповідача Денисівську сільську раду Козівського району Тернопільської області належним відповідачем та її правонаступником - Купчинецькою сільською радою Козівського району Тернопільської області (а.с.100).

У судовому засіданні позивачпідтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити такі в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечив.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення, серед іншого, суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Судом встановлено, що згідно з виписки з рішення Денисівської сільської ради Козівського району Тернопільської області від 18 квітня 2006 року №12, ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність із земель запасу сільської ради, які знаходяться в межах населеного пункту земельні ділянки площею 0,20 га для обслуговування житлового будинку та 2,00 га ріллі для ведення особистого селянського господарства на масиві Кути (а.с.5).

Відповідно до повідомлення Денисівської сільської ради Козівського району Тернопільської області від 03.11.2017 року №Р168/020-023/2-19, вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено про те, що на підставі рішення сесії Денисівської сільської ради від 18.04.2006 року за №12 останньому (позивачу) була передана у безоплатну приватну власність земельна ділянка площею 0,20 га для обслуговування житлового будинку та 2,00 га ріллі для ведення особистого селянського господарства на масиві Кути . Другим пунктом вказаного рішення зазначено, що секретарю сільської ради було доручено провести відповідні записи в по господарській книзі. Дане рішення приймалося першою сесією п`ятого скликання Денисівської сільської ради та у ньому не вказані суміжні власники (користувачі) земельних ділянок, так як, масив Кути займає загальну площу 138 га. З невідомих причин земельна ділянка площею 2,00 га не була виділена в натурі (на місцевості) на масиві Кути та не внесена в кадастрову та по господарську книги. Відповідно до ст.91 ч.1 п. в Земельного кодексу України, позивач на протязі 2006 - 2017 років за земельну ділянку площею 2,00 га не сплачував земельного податку, а земельних ділянок, які б не були у користуванні чи приватній власності громадян площею 2,00 га на масиві Кути немає (а.с.7).

Згідно з протоколів сесії Денисівської сільської ради Козівського району Тернопільської області від 7 квітня 2014 року та від 20 березня 2015 року вбачається, що на порядок денний винесено ряд питань, серед яких, розглянуто питання щодо припинення права постійного користування земельними ділянками та надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж в натурі (на місцевості) для передачі у власність земельних ділянок громадянам, однак у даних протоколах не зазначено яким саме громадянам припинено право користування земельними ділянками (а.с.73-77, 79-83).

При цьому, згідно з виписок з рішення Денисівської сільської ради Козівського району Тернопільської області від 7 лютого 2014 року №240, надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність наступним громадянам, а саме:

- ОСОБА_3 орієнтовною площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства в с.Денисів на масиві Кути з земель запасу сільської ради не наданих у власність та користування (рілля);

- ОСОБА_4 орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в с.Денисів на масиві Кути з земель наданих у користування (рілля);

- ОСОБА_5 орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в с.Денисів на масиві Кути з земель наданих у користування (рілля);

- ОСОБА_6 орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в с.Денисів на масиві Кути з земель наданих у користування (рілля) (а.с.86, 87, 88, 90).

Як вбачається із виписки з рішення з Денисівської сільської ради Козівського району Тернопільської області від 7 квітня 2014 року №253, надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_7 орієнтовною площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства в с.Денисів на масиві Кути з земель наданих у користування (рілля) (а.с.78).

Окрім цього, як вбачається із виписки з Денисівської сільської ради Козівського району Тернопільської області від 20 березня 2015 року №332, надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж в натурі (на місцевості) для передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_8 орієнтовною площею 1,70 га для ведення особистого селянського господарства в с.Денисів на масиві Кути з земель сільськогосподарського призначення (сіножаті) (а.с.72).

В подальшому, судом з`ясовано, що ОСОБА_1 було відмовлено у виділенні земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га на масиві Кути у зв`язку з відсутністю вільних земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, згідно з виписки з рішення Денисівської сільської ради Козівського району Тернопільської області від 04 червня 2018 року №236 (а.с.4), що підтверджується поданою ним заявою від 11.05.2018 року (а.с.11, 30).

Частинами першою - третьою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, шляхом одержання громадянами земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га (ст.121 ЗК України).

Статтею 118 ЗК України визначено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Не можуть передаватись у власність земельні ділянки, які уже перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб. Такі земельні ділянки можуть бути передані у власність лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законодавством (ст.ст.140, 141 ЗК України).

Разом з тим, позивачем не надано будь - якого обґрунтування та доказів на підтвердження свого позову.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати: захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (ст.55).

Відповідно до ст.ст.317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Віндикація (від лат. Vindicatio захист) витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Відповідно до ст.387 ЦК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що таке майно поза її волею вибуло з її володіння і знаходиться у володінні відповідача.

Суд вважає, що подані суду докази позивачем належності земельної ділянки, згідно з виписки з рішення сесії сільської ради від 18.04.2006 року №12, не можна визнати належними та достатніми доказами, які б підтверджували право власності останнього оскільки право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду 12 лютого 2020 року прийняв постанову у справі № 761/17142/15-ц (провадження № 6112309св19) з якої вбачається, що порушувати питання щодо витребування майна може тільки власник.

Однак, поданими позивачем доказами доведено лише його право на земельну ділянку. Факт вибуття ділянки з його володіння та протиправного заволодіння такою ділянкою відповідачем чи іншою особою поданими доказами не підтверджено та не доведено.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що позивачем не доведено факт заволодіння та користування іншими особами належною йому земельною ділянкою, а відтак, вимога про визнання незаконними дій відповідача щодо передачі земельної ділянки виділеної ОСОБА_1 на масиві Кути у власність іншій особі та витребування такої ділянки з чужого незаконного володіння є необґрунтованою та безпідставною.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-82, 89, 247, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, ст.387 ЦК України, -

ухвалив:

в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Купчинецької сільської ради Козівського району Тернопільської області про визнання незаконними дій сільської ради та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з врахуванням вимог п.15.5 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: с.Денисів, Козівський район, Тернопільська область; РНОКПП: НОМЕР_1 ; дані паспорта: серія НОМЕР_2 , виданий Козівським РВ УМВС України в Тернопільській області 15.11.1997 року.

Відповідач - Купчинецька сільська рада Козівського району Тернопільської області; місце знаходження: с.Купчинці, Козівський район, Тернопільська область; код ЄДРПОУ 04395544.

Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 28.10.2020 року.

Суддя О.Б.Гриновець