Постанова

від 13.10.2020 по справі 523/19818/14-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3618/20

Номер справи місцевого суду: 523/19818/14-ц

Головуючий у першій інстанції Середа І. В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого - Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,

за участю секретаря - Чепрас А.І.,

учасники справи:

заявник (боржник) - Товариство з додатковою відповідальністю АТП-15142 ,

стягувач - ОСОБА_1 ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2019 року у складі судді Середи І.В.,

в с т а н о в и в:

У січні 2019 року Товариство з додатковою відповідальністю АТП-15142 звернулося до суду з заявою про поворот виконання заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30.07.2015 та додаткового рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16.11.2015 у справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ АТП-15142 , третя особа- ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди.

В обґрунтування заяви вказано, що постановою Верховного Суду від 08.08.2018 заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30.07.2015 та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28.09.2016 (після перегляду заочного рішення) скасовано в частині стягнення із ВАТ АТП-15142 на користь ОСОБА_1 заборгованості щодо виплати середнього мінімального заробітку з 1996 року по липень 2015 року з урахуванням індексації та 3% річних у розмірі 157918,46 грн., заборгованості з оплати додаткового харчування з листопада 2012 року по липень 2015 року з урахуванням індексації та 3% річних у розмірі 147519,00 грн.; додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16.11.2015 та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28.09.2016 (після перегляду додаткового рішення) скасовано; відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ АТП-15142 , правонаступником якого є ПАТ АТП-15142 , про стягнення заборгованості щодо виплати середнього мінімального заробітку за період з вересня 2012 року по липень 2015 року та з липня 2015 року - довічно з урахуванням індексації та 3% річних; провадження за позовом ОСОБА_1 до ВАТ АТП-15142 , правонаступником якого є ПАТ АТП-15142 , про стягнення заборгованості щодо виплати середнього мінімального заробітку за період з квітня 1996 року по серпень 2012 року з урахуванням індексації та 3% річних закрито. Отже, на користь ОСОБА_1 безпідставно було стягнуто 229 655,26 грн., які підлягають поверненню товариству. Крім того, боржник просив визначити порядок і спосіб виконання рішення щодо повороту виконання.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2019 року заяву про поворот виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в порядку виконання повороту рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30.07.2015 та додаткового рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16.11.2015 грошові кошти у розмірі 229 655,26 грн. В іншій частині вимог відмовлено.

Не погодившись з зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу,в якій просить її скасувати в частині задоволення вимог Товариства з додатковою відповідальністю АТП-15142 про стягнення з ОСОБА_1 в порядку виконання повороту рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30.07.2015 та додаткового рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16.11.2015, 229 655,26 грн., в іншій частині ухвалу залишити без змін.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що гроші, які просить стягнути з ОСОБА_1 товариство в порядку повороту виконання рішення стосуються її заробітку, який вона отримувала до настання ДТП та втрати працездатності, у зв`язку з отриманням каліцтва, тобто це була її заробітна плата, поворот виконання якої за правилами ст. 445 ЦПК України не допускається незалежно від того, в якому порядку ухвалене рішення. Матеріали справи не містять жодного доказу, який підтверджує, що сума, яку вимагає повернути товариство, списана банком. Відповідачем надані поштові квитанції про перерахування коштів, в яких не зазначено їх відправника, відсутні ініціали отримувача та цільове призначення платежу. При цьому, розпорядження державного виконавця та постанова про закінчення виконавчого провадження, на які звертає увагу суд, не є платіжним документом банківської установи, а тому не є достатнім доказом по справі, а матеріали виконавчого провадження не містять відомостей про вручення стягувану постанови про закриття виконавчого провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу товариство просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції без змін.

ОСОБА_1 в судове засідання 13.10.2020 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник Товариства з додатковою відповідальністю АТП-15142 вважав доводи апеляційної скарги необґрунтованими, рішення просив залишити без змін.

Враховуючи, що справа тривалий час перебуває на розгляді в апеляційному суді, матеріали справи містять всі необхідні відомості для вирішення спору, не вирішення апеляційної скарги є перешкодою для руху справи, провадження в якій відкрите ще в травні 2019 року, суд дійшов висновку здійснювати розгляд справи без участі ОСОБА_1 задля дотримання розумного строку розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.

Поворот виконання рішення представляє собою повернення стягувачем боржнику всього, що ним було отримано за скасованим згодом рішенням з метою відшкодування боржнику збитків, завданих виконанням рішення. Отже, поворот виконання є процесуальною формою поновлення судом порушених прав боржника, що забезпечує можливість зворотного стягнення зі стягувача всього безпідставно отриманого ним за скасованим рішенням. З іншого боку, поворот виконання рішення є самостійним засобом захисту прав сторін, який повинен здійснюватися шляхом подання заяви про поворот виконання. Необхідність у повороті виконання судового рішення і поверненні сторін у первісне становище виникає тоді, коли рішення виконане, але згодом скасоване судом апеляційної чи касаційної інстанції, якщо цей суд закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року №13-рп/2011поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових правособи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

У відповідності до вимог ст. 444 ЦПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що інститут повороту виконання судових рішень не є абсолютним та має певні обмеження.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив заяву про поворот виконання судового рішення.

Встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м.Одеси у справі №523/19818/14-ц від 30.07.2015 позов ОСОБА_1 до ВАТ АТП - 15142 , третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - задоволено. Стягнуто з ВАТ АТП-15142 на користь ОСОБА_1 - 344 707,90 грн. у рахунок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, яка складається з: заборгованості по виплаті середнього мінімального заробітку з 1996 року по липень 2015 рік з урахуванням індексації та 3% річних на суму 157918,46 гривень; заборгованості по сплаті додаткового харчування з листопада 2012 року по липень 2015 року з урахуванням індексації та 3% річних на суму 147 519,00 гривень; заборгованості по відшкодуванню витрат пов`язаних з придбанням ліків в період з 2013 року по липень 2015 р. у відповідності з рецептом лікарів на суму 39 270,44 гривень. Збільшено суму грошових коштів, які стягуються з ВАТ АТП-15142 на додаткове (посилене) харчування на користь ОСОБА_1 та встановити її на рівні 6059,00 гривень починаючи з серпня 2015 року та довічно. Додатковим рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2015 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ВАТ АТП-15142 на користь ОСОБА_1 80 % мінімальної заробітної плати, починаючи з липня 2015 року та довічно. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 28 вересня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ АТП-15142 відхилено, заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року залишено без змін. Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 серпня 2018 року касаційну скаргу ПАТ АТП-15142 задоволено частково. Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 28 вересня 2016 року (після перегляду заочного рішення) скасовано в частині стягнення з ВАТ АТП-15142 на користь ОСОБА_1 заборгованості щодо виплати середнього мінімального заробітку з 1996 року по липень 2015 рік з урахуванням індексації та 3 % річних у розмірі 157 918,46 грн, заборгованості з оплати додаткового харчування з листопада 2012 року по липень 2015 року з урахуванням індексації та 3 % річних у розмірі 147 519 грн. Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ АТП-15142 , правонаступником якого є ПАТ АТП-15142 , про стягнення заборгованості щодо виплати середнього мінімального заробітку за період із вересня 2012 року по липень 2015 року та з липня 2015 року - довічно з урахуванням індексації та 3 % річних. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ АТП-15142 , правонаступником якого є ПАТ АТП-15142 , про стягнення заборгованості щодо виплати середнього мінімального заробітку за період із квітня 1996 року по серпень 2012 року з урахуванням індексації та 3 % річних закрито. У частині вирішення позову ОСОБА_1 до ВАТ АТП-15142 , правонаступником якого є ПАТ АТП-15142 , про стягнення заборгованості з оплати додаткового харчування з листопада 2012 року по липень 2015 року з урахуванням індексації та 3 % річних у розмірі 147 519 грн справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 28 вересня 2016 року (після перегляду заочного рішення) у частині стягнення із ВАТ АТП-15142 на користь ОСОБА_1 заборгованості з відшкодування витрат, пов`язаних з придбанням ліків в період з 2013 року по липень 2015 року, у розмірі 39 270,44 грн та збільшення суми грошових коштів на додаткове (посилене) харчування до 6 059 грн, починаючи з серпня 2015 року та довічно, залишено без змін. Додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 28 вересня 2016 року (після перегляду додаткового рішення) скасовано. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2018 року в перегляді постанови ОСОБА_1 було відмовлено.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що борг на користь ОСОБА_1 стягнуто з боржника у повному обсязі та перераховано за призначенням за наслідком чого прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження.

Державним виконавцем було визначено, що ОСОБА_1 на рахунки, відкриті нею в Ощадбанку, було перераховано суми коштів: 104450,05 грн., 240257,85 грн., 82708 грн. Боржник перерахував стягувачу ОСОБА_1 також грошові кошти по виплатам на додаткове (посилене) харчування у розмірі 6059,00 гривень та 80% мінімальної заробітної плати щомісячно, що підтверджується розрахунком виконавця від 02.06.2016 та квитанціями про перерахування через відділення Укрпошти, загальна сума яких склала 58648,80 грн.

Дії державного виконавця та постанову про закінчення виконавчого провадження, прийняту 03.06.2016 ОСОБА_1 не оскаржувала.

За таких обставин, судом першої інстанції обґрунтовано застосовані правила ст. 444 ЦПК України та задоволено заяву Товариства з додатковою відповідальністю АТП-15142 про поворот виконання заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30.07.2015 та додаткового рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16.11.2015 у справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ АТП-15142 , третя особа- ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди.

Доводи апелянта про те, що гроші, які просить стягнути з ОСОБА_1 товариство в порядку повороту виконання рішення стосуються її заробітку, а тому поворот виконання за правилами ст. 445 ЦПК України не допускається є безпідставними, так як спір, який став предметом розгляду скасованих рішень суду виник у зв`язку з ушкодженням здоров`я ОСОБА_1 внаслідок ДТП, яка сталася 26.10.1996, а не з трудових відносин. Вказане підтверджується висновком, викледеним в постанові Верховного Суду від 08.08.2018.

У вказаній постанові касаційний суд дійшов висновку, що на момент завдання шкоди ОСОБА_1 досягла пенсійного віку, тобто була непрацездатною. Доказів продовження нею праці за трудовим договором після досягнення пенсійного віку, яку вона не могла виконувати внаслідок ушкодження здоров`я, матеріали справи не містять, тому в частині стягнення заробітку у розмірі мінімальної заробітної плати за період із вересня 2012 року по липень 2015 року та з липня 2015 року довічно судові рішення в цій частині були скасовані з ухваленням нового про відмову у позові. Щодо вимог про стягнення заробітку за період із квітня 1996 року по серпень 2012 року, у цій частині позову провадження у справі закрито. Каційний суд вказав, що ОСОБА_1 заявляла вимоги про відшкодування заробітку, втраченого внаслідок ушкодження здоров`я після ДТП, за період із жовтня 1995 року по березень 1996 року та із квітня 1996 року по серпень 2012 року. Розгляд вказаних вимог завершено ухваленням рішень Суворовського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2010 року та від 25 лютого 2013 року відмовою у їх задоволенні. При цьому суд виходив із того, що договір, який був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є договором підряду, правовідносини між ними не можна вважати трудовими, а тому ВАТ АТП-15142 не може нести відповідальність на підставі статті 455 ЦК Української PCP 1963 року.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.

УхвалуСуворовського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 26.10.2020.

Головуючий:

Судді: