Ухвала

від 21.05.2021 по справі 523/19818/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

21 травня 2021 року

м. Київ

справа № 523/19818/14-ц

провадження № 61-7467ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення та касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства АТП-15142 , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство АТП-15142 , про стягнення заборгованості за прострочення виконання грошового зобов`язання,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства АТП-15142 , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство АТП-15142 (далі - ПАТ АТП-15142 ), про відшкодування шкоди.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ВАТ АТП-15142 на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди, завданої каліцтвом у розмірі 344 707,90 грн, яка складається з: 157 918,46 грн - заборгованість щодо виплати середнього мінімального заробітку з 1996 року до липня 2015 року з урахуванням індексації та 3% річних; 147 519 грн - заборгованість з оплати додаткового харчування з листопада 2012 року до липня 2015 року з урахуванням індексації та 3% річних; 39 270,44 грн - заборгованість з відшкодування витрат, пов`язаних з придбанням ліків у період часу з 2013 року до липня 2015 року відповідно до рецепту лікарів.

Збільшено суму грошових коштів, які стягуються з ВАТ АТП-15142 на користь ОСОБА_1 на додаткове (посилене) харчування та встановлено її на рівні 6 059 грн, починаючи з серпня 2015 року та довічно.

Додатковим рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2015 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ВАТ АТП-15142 на користь ОСОБА_1 80% мінімальної заробітної плати, починаючи з липня 2015 року та довічно.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 28 вересня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ АТП-15142 відхилено, а заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 08 серпня 2018 року касаційну скаргу ПАТ АТП-15142 задоволено частково.

Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 28 вересня 2016 року скасовано в частині стягнення з ВАТ АТП-15142 на користь ОСОБА_1 заборгованості щодо виплати середнього мінімального заробітку з 1996 року до липня 2015 рік з урахуванням індексації та 3% річних у розмірі 157 918,46 грн, заборгованості з оплати додаткового харчування з листопада 2012 року до липня 2015 року з урахуванням індексації та 3% річних у розмірі 147 519 грн.

У задоволенні позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості з виплати середнього мінімального заробітку за період часу з вересня 2012 року до липня 2015 року, з липня 2015 року - довічно з урахуванням індексації та 3% річних відмовлено.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 у частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості з виплати середнього мінімального заробітку за період часу з квітня 1996 року до серпня 2012 року з урахуванням індексації та 3% річних закрито.

У частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості з оплати додаткового харчування з листопада 2012 року до липня 2015 року з урахуванням індексації та 3% річних у розмірі 147 519 грн справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 28 вересня 2016 року у частині стягнення з ВАТ АТП-15142 на користь ОСОБА_1 заборгованості з відшкодування витрат, пов`язаних з придбанням ліків у період часу з 2013 року до липня 2015 року у розмірі 39 270,44 грн та збільшення суми грошових коштів на додаткове (посилене) харчування до 6 059 грн, починаючи з серпня 2015 року та довічно, залишено без змін.

Додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 28 вересня 2016 року скасовано.

У січні 2019 року ТОВ АТП-15142 звернулося до суду із заявою про поворот виконання заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року та додаткового рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2015 року.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2019 року, з урахуванням ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2019 року про виправлення описки, заяву ТОВ АТП-15142 про поворот виконання заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року та додаткового рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2015 року задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ АТП-15142 грошові кошти у розмірі 229 655,26 грн у порядку виконання повороту заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року та додаткового рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2015 року.

У задоволенні інших вимог заяви відмовлено.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Допущено поворот виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ АТП-15142 грошові кошти у розмірі 58 925,79 грн.

Постановою Одеського апеляційного суду від 16 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2019 року - без змін.

У травні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 березня 2021 року, з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки згідно з поштовим штемпелем на конверті відправлена до Верховного Суду 29 квітня 2021 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першою та другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинна бути зазначена, у тому числі, дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що з повним текстом оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вона ознайомилася у Єдиному державному реєстрі судових рішень 02 квітня 2021 року. Вважає дані обставини поважними для поновлення зазначеного строку.

Наведені особою, яка подала касаційну скаргу, підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки нею не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку.

Заявником не долучено до касаційної скарги доказів, які підтверджують дату отримання копії судового рішення.

Отже особі, яка подала касаційну скаргу необхідно подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та надати докази поважності причин його пропуску в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії, якими можуть бути оригінал поштового конверту (з штрихкодовим ідентифікатором для відстеження поштового відправлення), довідка із суду, поштового відділення зв`язку тощо, або навести інші підстави з відповідними доказами.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.

Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Крім того, подана касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявниками у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках :

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;

4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;

5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;

8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.

Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Отже, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Визнати наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 березня 2021 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець