Постанова

від 16.03.2021 по справі 523/19818/14-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3604/21

Номер справи місцевого суду: 523/19818/14-ц

Головуючий у першій інстанції Середа І.В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2021 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Дубрянської Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства АТП-15142 , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство АТП-15142 , про стягнення заборгованості за прострочення виконання грошового зобов`язання, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Середи І.В. 18 листопада 2019 року у м. Одеса, -

встановила:

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом, який було уточнено, до ВАТ АТП-15142 (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство АТП-15142 ) про стягнення заборгованості за прострочення виконання грошового зобов`язання (т. 1 а.с. 1-3, 57-60).

В обгрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на те, що 25 лютого 2013 року Суворовським районним судом м. Одеси було ухвалено рішення у цивільній справі № 1527/2-2857/11 за позовом ОСОБА_1 до ВАТ АТП-15142 про відшкодування матеріальної шкоди, витрат на лікування, за яким позовні вимоги були задоволені частково, а саме - стягнуто з ВАТ АТП-15142 на користь ОСОБА_1 суму витрат на придбання ліків у розмірі 33 736,00 грн., вартість санаторно-курортного лікування у розмірі 2 334 грн. 76 коп., заборгованість за додаткове (посилене) харчування на період з жовтня 2008 по листопад 2012 року у розмірі 117 292,00 грн., а всього стягнуто суму у розмірі 154 826 грн. 76 коп.; стягнуто з ВАТ АТП-15142 на користь ОСОБА_1 щомісячно та довічно витрати за додаткове (посилене) харчування у розмірі 2 393 грн. 78 коп.

21 травня 2013 року апеляційний суд Одеської області постановив ухвалу, якою відхилив апеляційні скарги ОСОБА_1 та ВАТ АТП-15142 , рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2013 року залишив без змін.

17 червня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановив ухвалу про відмову ОСОБА_1 та ВАТ АТП- 15142 у відкритті касаційного провадження.

Як встановлено судами, 26 жовтня 1995 року біля 17:00 годин водій автобуса ЛІАЗ 677 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належав на праві власності ВАТ АТП- 15142 , ОСОБА_2 , який перебував у трудових правовідносинах із зазначеним підприємством, порушуючи пункт 12.3. правил дорожнього руху, рухаючись по вулиці Старомиколаївська у місті Одесі, не вжив заходів зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого наїхав на автомобіль Москвич 2140 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований за ОСОБА_3 , та належав останньому разом із дружиною ОСОБА_1 на праві спільної власності.

Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2004 року ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєні злочину, передбаченого ст. 215 ч.2 КК України, йому було призначене покарання у вигляді двох років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10 лютого 2004 року вказаний вирок був залишений без змін.

Позивач зазначала, що в результаті ДТП їй були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, та згідно висновку судмедекспертизи № 60/3068 від 20 лютого 1997 року ОСОБА_1 втратила загальну працездатність на 45%, працездатність по зору на 35%, всього працездатність втрачена на 80%, окрім цього був пошкоджений автомобіль Москвич 2140 .

Оскільки до теперішнього часу рішення судів не виконані, жодної виплати з боку відповідача на користь позивачки не було зроблено, остання змушена була звернутись до суду із даним позовом.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року позов ОСОБА_1 було задоволено. Стягнуто з ВАТ АТП-15142 на користь ОСОБА_1 344 707,90 грн. у рахунок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, яка складається з: заборгованості по виплаті середнього мінімального заробітку з 1996 року по липень 2015 рік з урахуванням індексації та 3% річних на суму 157 918,46 гривень; заборгованості по сплаті додаткового харчування з листопада 2012 року по липень 2015 року з урахуванням індексації та 3% річних на суму 147 519,00 гривень; заборгованості по відшкодуванню витрат, пов`язаних з придбанням ліків в період з 2013 року по липень 2015 р. у відповідності з рецептом лікарів на суму 39 270,44 гривень. Збільшено суму грошових коштів, які стягуються з ВАТ АТП-15142 на додаткове (посилене) харчування на користь ОСОБА_1 та встановлено її на рівні 6 059,00 гривень починаючи з серпня 2015 року та довічно (т. 1 а.с. 123-126).

Додатковим рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2015 року заяву ОСОБА_1 було задоволено. Сятгнуто з ВАТ АТП-15142 на користь ОСОБА_1 80 % мінімальної заробітної плати, починаючи з липня 2015 року та довічно (т. 1.а.с. 136-137).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28 вересня 2016 року апеляційну скаргу представника ПАТ АТП-15142 було відхилено. Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року залишено без змін (т. 2 а.с. 60-64).

Ухвалою апеляційного сууд Одеської області від 28 вересня 2016 року апеляційну скаргу представника ПАТ АТП-15142 було відхилено. Додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2015 року залишено без змін (т. 2 .а.с 65-68).

Ухвалою Верховного суду від 08 серпня 2018 року касаційну скаргу ПАТ АТП-15142 задоволено частково. Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28 вересня 2016 року (після перегляду заочного рішення) скасовано в частині стягнення із ВАТ АТП - 15142 на користь ОСОБА_1 заборгованості щодо виплати середнього мінімального заробітку з 1996 року по липень 2015 рік з урахуванням індексації та 3 % річних у розмірі 157 918 грн 46 коп., заборгованості з оплати додаткового харчування з листопада 2012 року по липень 2015 року з урахуванням індексації та 3 % річних у розмірі 147 519 грн. Додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28 вересня 2016 року (після перегляду додаткового рішення) скасовано.

Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ АТП-15142 (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство АТП-15142 ) про стягнення заборгованості щодо виплати середнього мінімального заробітку за період із вересня 2012 року по липень 2015 року та з липня 2015 року - довічно з урахуванням індексації та З % річних. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ АТП-15142 , правонаступником якого є ПАТ АТП-15142 , про стягнення заборгованості щодо виплати середнього мінімального заробітку за період із квітня 1996 року по серпень 2012 року з урахуванням індексації та 3 % річних - закрито.

У частині вирішення позову ОСОБА_1 до ВАТ АТП-15142 (правонаступником якого є ПАТ АТП-15142 ) про стягнення заборгованості з оплати додаткового харчування з листопада 2012 року по липень 2015 року з урахуванням індексації та 3 % річних у розмірі 147 519 грн., справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28 вересня 2016 року року (після перегляду заочного рішення) у частині стягнення із відкритого акціонерного товариства АТП - 15142 на користь ОСОБА_1 заборгованості із відшкодування витрат, пов`язаних з придбанням ліків в період з 2013 року по липень 2015 року, у розмірі 39 270 грн 44 коп. та збільшення суми грошових коштів на додаткове (посилене) харчування до 6 059 грн, починаючи з серпня 2015 року та довічно, - залишено без змін (т. 2 а.с. 181-187).

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Допущено поворот виконання рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 30 липня 2015 року та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДДВ Автотранспортне підприємство -15142 грошові кошти у розмірі 58 925,79 грн. (т. 3 а.с. 50-51).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, посилаючись порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, на думку апелянта, суд помилково встановив, що вимоги ОСОБА_1 є законними лише в частині стягнення меншої суми, ніж нею було заявлено, оскільки стягнення грошових коштів в сумі 95 170, 68 грн - це відповідальність боржника за несвоєчасне виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2013 року щодо відшкодування витрат на додаткове харчування в період з жовтня 2008 року по листопад 2012 року. Вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 147519, 00 грн. стосуються додаткового харчування в період з листопада 2015 року, що вбачається з резолютивної частини рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року, тобто, це окрема вимога за інший період, а суд ототожнив дві різні вимоги та обґрунтував рішення таким чином, що грошові кошти виплачуються відповідачем у якості відповідальності останнього за несвоєчасне виконання рішення суду від 2013 року, що є незаконним, а сума заборгованості перед апелянтом на додаткове харчування, в період з листопада 2012 року по липень 2015 року, становить 144 737, 96 грн. Також ОСОБА_1 зауважує, що вона не надавала згоди на припинення грошового зобов`язання відповідача щодо виплати грошових коштів у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду від 2013 року та вважає, що таке зобов`язання повинно бути виконано відповідачем в повному обсязі шляхом виплати грошових коштів (т. 3 а.с. 53-57).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 лютого 2013 року Суворовським районним судом м. Одеси ухвалено рішення у цивільній справі № 1527/2-2857/11 за позовом ОСОБА_1 до ВАТ АТП-15142 про відшкодування матеріальної шкоди, витрат на лікування, за яким позовні вимоги були задоволені частково, а саме - стягнуто з ВАТ АТП-15142 на користь ОСОБА_1 суму витрат на придбання ліків у розмірі 33 736,00 грн., вартість санаторно-курортного лікування у розмірі 2 334 грн. 76 коп., заборгованість за додаткове (посилене) харчування на період з жовтня 2008 по листопад 2012 року у розмірі 117 292,00 грн., а всього стягнуто суму у розмірі 154 826 грн. 76 коп.; стягнуто з ВАТ АТП-15142 на користь ОСОБА_1 щомісячно та довічно витрати за додаткове (посилене) харчування у розмірі 2 393 грн. 78 коп.;

21 травня 2013 року апеляційний суд Одеської області постановив ухвалу, якою відхилив ВАТ АТП-15142 та ОСОБА_1 апеляційні скарги, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2013 року - залишив без змін.

17 червня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановив ухвалу про відмову ОСОБА_1 та ВАТ АТП- 15142 у відкритті касаційного провадження.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2013 року, яким було стягнуто з ВАТ АТП-15142 на користь ОСОБА_1 заборгованість за додаткове (посилене) харчування на період з жовтня 2008 по листопад 2012 року у розмірі 117 292 грн., набрало законної сили 21 травня 2013 року, а його виконання відбулося 13 серпня 2015 року.

Згідно положень ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що 3 % річних та інфляційні нарахування на суму 117 292 грн підлягають виплаті ОСОБА_1 за період невиконання рішення суду із 21 травня 2013 року по 13 серпня 2015 року.

Відповідно до вимог ст.4 Закону України Про індексацію грошових доходів населення , індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Враховуючи норми Закону та виходячи із даних Державної служби статистики України, за якими перевищення порогу індексації відбулося з квітня 2014 р. і складало 103,3 %, розрахунок індексації необхідно робити з квітня 2014 р. по серпень 2015 р..

Приймаючи до уваги загальний відсоток інфляції за вказаний період - 168,85 %, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що інфляційні втрати за прострочення виконання зобов`язання по виплаті 117 292 грн. склали 80 755,54 грн..

Що стосується 3 % річних від 117 292 грн, то вони дорівнюють 7 837,67 грн..

Отже, судом вірно встановлено обгрунтованість заявлених вимог про стягнення 3 % річних та інфляційні нарахування на суму 117 292 грн. за період 21 травня 2013 року по 13 серпня 2015 року на загальну суму 88 593,21 грн..

Разом з тим, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що за рішенням Суворовського районного суду м.Одеси 30 липня 2015 р. було стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по сплаті додаткового харчування з листопада 2012 року по липень 2015 року з урахуванням індексації та 3% річних на суму 147 519,00 гривень. Вказане рішення відповідачем у 2016 р. було виконано.

Відповідно до ч.2 ст.444 ЦПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Виходячи із змісту вказаної норми, суд вирішує питання про поворот виконання скасованого рішення під час прийняття рішення при новому розгляді.

Оскільки, вимоги позивача є законними в частині стягнення меншої суми, ніж нею було заявлено, а також враховуючи сплату відповідачем 147 519 грн., суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що на час розгляду справи відсутні підстави для стягнення з відповідача 88 593,21 грн..

Однак, оскільки в рахунок повороту виконання рішення, необхідно враховувати різницю між сплаченими коштами та тими, що підлягали б стягненню на час прийняття судом рішення, то в рахунок здійснення повороту виконання рішення суду від 30 липня 2015 р. з позивачки необхідно стягнути кошти у розмірі 58 925,79 грн. (147 519-88 593,21).

Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд помилково встановив, що вимоги апелянта є законними лише в частині стягнення меншої суми, ніж нею було заявлено, оскільки стягнення грошових коштів в сумі 95 170, 68 грн - це відповідальність боржника за несвоєчасне виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2013 року щодо відшкодування витрат на додаткове харчування в період з жовтня 2008 року по листопад 2012 року. Вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 147519, 00 грн. стосуються додаткового харчування в період з листопада 2015 року, що вбачається з резолютивної частини рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року, тобто, це окрема вимога за інший період, а суд ототожнив дві різні вимоги та обґрунтував рішення таким чином, що грошові кошти виплачуються відповідачем у якості відповідальності останнього за несвоєчасне виконання рішення суду від 2013 року, що є незаконним, а сума заборгованості перед апелянтом на додаткове харчування, в період з листопада 2012 року по липень 2015 року, становить 144 737, 96 грн. Також ОСОБА_1 зауважує, що вона не надавала згоди на припинення грошового зобов`язання відповідача щодо виплати грошових коштів у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду від 2013 року та вважає, що таке зобов`язання повинно бути виконано відповідачем в повному обсязі шляхом виплати грошових коштів

Колегія суддів враховує, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 р. з ВАТ АТП - 15142 було стягнуто на користь ОСОБА_1 загальна сума у розмірі 344 707,90 (триста сорок чотири тисячі сімсот сім) грн. 90 коп.

Зазначене рішення було виконано в повному обсязі згідно до постанови Южненського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області ВП №48582294 Про закінчення виконавчого провадження від 03 червня 2016 р.

08 серпня 2018 р. постановою Верховного Суду було скасовано заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28 вересня 2016 року в частині стягнення заборгованості з оплати додаткового харчування з урахуванням індексації та 3 % річних у розмірі 147 519 грн., та направлено справу в цій частині на новий розгляд.

Внаслідок нового розгляду цієї частини позовних вимог, судом першої інстанції було вірно встановлено, що ці вимоги підлягали задоволенню лише у розмірі 88 593,21 грн. замість 147 519,00 грн. Тобто, стягнуто більше, ніж належить ОСОБА_1 .

Саме з цих підстав та заяви відповідача про поворот виконання, судом першої інстанції було обгрунтовано застосовано ч.2 ст. 444 ЦПК України. Таким чином, позовні вимоги були задоволені у розмірі 88 593, 21 грн., але вони не підлягали стягненню, оскільки вже є виплаченими, а підлягала поверненню різниця між сплаченими коштами у сумі 147 519 грн. та задоволеними вимогами у сумі 88 593, 21 грн., що дорівнює 58 925, 79 грн.

Крім того, колегія суддів враховує, що під час нового розгляду заявлених вимог, ОСОБА_1 здійснила перерахунок та змінила суму своїх вимог, при цьому єдиним обґрунтуванням заяви від 23 травня 2019 р. про збільшення позовних вимог було посилання на постанову Верховного Суду від 08 серпня 2018 р.

Таким чином, зміни предмета або підстав позову ОСОБА_1 не відбувалось.

Із зазначеного слідує, що позовні вимоги були розглянуті судом першої інстанції в заявлених межах.

Колегія суддів вважає, що при новому розгляді частини позовних вимог суд першої інстанції діяв із дотриманням ч.5 ст. 411 ЦПК України.

Так, Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2018 р. встановив, що суди визнали позов в частині стягнення заборгованості з оплати додаткового харчування з урахуванням індексації та 3 % річних обгрунтованим без дослідження на предмет відповідності вимогам закону розрахунку позивача, зокрема щодо періоду нарахувань та повторного включення суми 117 292 грн. до стягнення.

Верховним Судом також встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2013 року, яке набрало законної сили 21 травня 2018 року, стягнуто з ВАТ АТП-15142 на користь ОСОБА_1 заборгованість за додаткове (посилене) харчування за період з жовтня 2008 року по листопад 2012 року у розмірі 117 292 грн. Виконано вказане рішення суду 13 серпня 2015 року.

Таким чином, 3% річних та інфляційні нарахування на суму 117 292 грн. підлягали виплаті ОСОБА_1 за період невиконання рішення суду із 21 травня 2013 року по 13 серпня 2015 року.

Із зазначеного слідує, що новий розгляд частини позовних вимог ОСОБА_1 відбувався із дотриманням висновків Верховного Суду, які є для суду першої інстанції обов`язковим.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2019 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 26 березня 2021 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді О.В. Князюк

О.М. Таварткіладзе