Постанова

від 19.10.2020 по справі 904/7638/17

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року Справа №904/7638/17

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Юрчук М.І. , суддя Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання - Єфімчук А.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Перепелиця О.С., ордер серія АЕ №1036773 від 22.09.2020 р.

від відповідача 1 - Савчук Ю.М., ордер серія ХМ №032319 від 22.09.2020 р.

від відповідача 2 - Савчук Ю.М., ордер серія ХМ №032320 від 22.09.2020 р.

від відповідача 3 - Савчук Ю.М., ордер серія ХМ №032321 від 22.09.2020 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.07.2020 року у справі №904/7638/17 (суддя Танасюк О.Є., повний текст рішення складено 04.08.2020 року)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок"

до Приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина"

про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок", приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина" 44662699,80 грн., з яких: 6088666,63 грн. - сума основної заборгованості; 38574033,17 грн. - сума річних

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27.07.2020 року у справі №904/7638/17 позов задоволено частково, стягнуто з ТзОВ "Серединецьке" на користь ТзОВ "Агротек" 5 984 219,49 грн. заборгованості, 89 763,29 грн. витрат по оплаті судового збору.

В решті позову відмовлено.

Відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" у скасуванні заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2017р. у справі №904/7638/17.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким стягнути солідарно з ТзОВ "Серединецьке", ТзОВ "СК Бужок" та ПП "Агрофірма "Гізівщина" на користь ТзОВ "Агротек" суму заборгованості у розмірі 6 088 666,63 грн та суму річних у розмірі 38 574 033,17 гри.

Апелянт вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.07.2020 року у справі №904/7638/17 в частині відмови в задоволенні позовних вимог прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт посилається на те, що позовні вимоги у справі №904/7638/17 обґрунтовані неналежним виконанням умов договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015 відповідачем 1, договору поруки №1П/10АФ-15 від 11.03.2015 відповідачем-2 та договору поруки №2П/10АФ-15 від 30.03.2018 відповідачем-3, які виступають поручителями з виконання Лізингоодержувачем (відповідачем 1) своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015.

Так, 11.03.2015 між ТОВ "Агротек" (лізингодавець) та ТОВ "Серединецьке" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №10АФ-15 (основний договір), відповідно до п. 1.1. якого лізингодавець зобов`язується передати на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу (майно), а лізингоодержувач зобов`язується прийняти майно та сплачувати лізингові платежі на умовах договору.

Згідно п. 2.1 Договору вартість майна становить гривневий еквівалент 250 000,00 доларів США, що розраховується за курсом продажу Долару США, встановленим у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг", сформованим на 16:00 за Київським часом (надалі - Міжбанківський курс) на дату, що передує даті укладання цього Договору (надалі - Міжбанківський курс Договору), та на дату укладання цього Договору становить 5 425 000,00 (п`ять мільйонів чотириста двадцять п`ять тисяч гривень) гривень, у тому числі ПДВ 904 166,67 грн. (надалі - Вартість Майна).

Відповідно до п. 4.1 Договору всі платежі за Договором здійснюються в національній валюті України відповідно до умов цього Договору та Додатку №2 Графік внесення лізингових платежів до Договору (надалі - Графік) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця, вказаний у цьому Договорі.

У відповідності до п. 4.4 Договору сума чергового Лізингового платежу є гривневим еквівалентом відповідної суми (в Доларах США), зазначеної в Графіку, виходячи з Міжбанківського курсу на дату, що передує даті сплати Лізингоодержувачем чергового Лізингового Платежу, зазначеного в Графіку (надалі - Міжбанківський курс Графіку). Такий порядок застосовується до усіх Лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті згідно з Договором. Розмір, склад, терміни сплати Лізингових платежів встановлюються в Графіку.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у випадку, якщо лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений в Графіку, лізингоодержувач несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді сплати 70% річних від суми простроченого лізингового платежу (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Згідно з п. 9.2. договору у випадку, якщо лізингоодержувач не здійснить оплату лізингового платежу у строки, вказані в Графіку, то при зверненні лізингодавця до суду для розрахунку суми несплачених лізингових платежів лізингодавець має право використовувати міжбанківський курс на дату, що передує даті складання ним позовної заяви.

Додатком №2 до договору лізингу "Графік внесення лізингових платежів" визначено строки лізингових платежів - 20 число кожного місяця (перший - 20.04.2015р., останній - 20.12.2017р.) та розмір лізингових платежів. Загальна сума, лізингових платежів становить 275 367,45 доларів США, з яких: 212 500,00 доларів США - сума, яка компенсує вартість предмету лізингу з урахуванням ПДВ та 62867,45 доларів США - платіж як винагорода (комісія) лизингодавцю за отримане у лізинг майно.

У подальшому, 13.07.2016 між ТОВ "Агротек" та ТОВ "Серединецьке" була укладена додаткова угода №2 до Договору, відповідно до умов якої сторони, зокрема, погодили викласти Графік внесення лізингових платежів у новій редакції (п. 1.3 додаткової угоди) та узгодили строки погашення відповідачем простроченої заборгованості по сплаті чергових лізингових платежів (п. 2 додаткової угоди). Також сторони дійшли згоди внести зміни в п. 7.2 Договору, виклавши його у такій редакції: "У випадку, якщо лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений в Графіку, лізингоодержувач несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді сплати 365% річних від суми простроченого лізингового платежу (відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України)" (п. 4 додаткової угоди №2).

Відповідно до п. 6 додаткова угода №2 від 13.07.2016 вступає в силу з моменту її підписання сторонами, є невід`ємною частиною договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015р., і діє до закінчення його строку дії.

30.03.2018 ТОВ "Агротек" та ТОВ "Серединецьке" уклали додаткову угоду №3 до договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015, зокрема згідно умов якої сторони дійшли згоди внести зміни та викласти в новій редакції п. 10.2.1. та п. 10.1. договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015. Крім того, в новій редакції викладено Графік внесення лізингових платежів (Додаток №2), відповідно до якого останній платіж припадає на 20.06.2019.

Згідно п. 6 додаткова угода №3 від 30.03.2018 вступає в силу з моменту її підписання сторонами, є невід`ємною частиною договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015р., і діє до закінчення його строку дії.

При цьому 11.03.2015 між ТОВ "Агротек", ТОВ "Серединецьке" та TOB "СК Бужок" укладено договір поруки №1П/10АФ-15, а 30.03.2018 між ТОВ "Агротек", ПП "Агрофірма Гізівщина" та ТОВ "Серединецьке" укладено договір поруки №2П/10АФ-15, які в свою чергу за своїм змістом є цілком тотожними.

Також апелянт посилається на те, що Згідно умов пункту 1.1. договорів поруки №1П/10АФ-15 від 11.03.2015 та №2П/10АФ-15 від 30.03.2018 поручителі (TOB "СК Бужок" і ПП "Агрофірма Гізівщина") поручилися перед лізингодавцем (ТОВ "Агротек") в повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем (ТОВ "Серединецьке") своїх зобов`язань перед лізингодавцем, які випливають з умов договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015р., а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015р. (основний договір).

Пунктом 6.2. договорів поруки встановлено, що вони вступають в силу з моменту їх підписання сторонами та втрачають свою дію з моменту припинення забезпеченого ним зобов`язання. Також порука припиняється, якщо Лізингодавець в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання зобов`язання за основним договором не пред`явить вимоги до поручителя.

При цьому пунктом 6.3. договорів поруки передбачено, що у тому разі, якщо без згоди поручителя до Основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім).

Апелянт вважає, що сторони при укладенні договорів поруки № 1П/10АФ-15 від 11.03.2015 та №2П/10АФ-15 від 30.03.2018 були вільні у визначенні умов договорів, на свій розсуд прийняли дані правочини на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, відступивши від положення частини 1 статті 559 ЦК України і врегулювали свої відносини на власний розсуд підписавши вказані договори, а тому всі його умови з моменту їх укладення стали однаково обов`язковими для виконання сторонами, в тому числі й пункт 6.3.

Таким чином попри укладення додаткової угоди №2 від 13.07.2016 та додаткової угоди №3 від 30.03.2018 до договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015, якими збільшено ціну основного договору та розмір відповідальності за його невиконання, обсяг відповідальності поручителів за договорами поруки залишився без змін.

При цьому, при вирішенні даного спору та як підставу для визнання поруки за договорами поруки №1П/10АФ-15 від 11.03.2015 та №2П/10АФ-15 від 30.03.2018 припиненою, судом взято за основу правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.05.2020 у справі №910/13109/18, згідно якого: Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі .

Також апелянт вважає, що судом першої інстанції було безпідставно відхилено узгоджений сторонами договорами поруки пункт 6.3.. як такий, що нібито суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №910/13109/18.

А тому, висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи та порушує норми матеріального права, оскільки сторони, реалізуючи своє право на укладення договору, погодили основні його вимоги, в тому числі порядок і строки припинення поруки. Законодавство України не містить положень щодо неможливості відступу від норм частини 1 статті 559 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин). Зокрема, пунктом 6.3. договору поруки №1П/10АФ-15 від 11.03.2015 сторони чітко визнали, що якщо без згоди поручителя до основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою відповідальність поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім), тобто не змінюється.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 924/482/19.

Застосована судом першої інстанції правова позиція Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.05.2020 у справі №910/13109/18, не може братися до уваги в розрізі спірних відносин у цій справі, оскільки договір поруки у тій справі не містить такої умови, як в пункті 6.3. договору поруки №1П/10АФ-15 від 11.03.2015.

Таким чином висновок Господарського суду Хмельницької області про припинення поруки за договорами поруки №1П/10АФ-15 від 11.03.2015 та №2П/10АФ-15 від 30.03.2018 на підставі положення ч. 1 ст. 559 ЦК України (у редакції на момент укладення договорів поруки) є помилковим, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та призвів до неправильного вирішення спору.

Окрім того, пунктом 7.2. договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015 в первісній редакції передбачено, що у випадку, якщо лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений в Графіку, лізингоодержувач несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді сплати 70% річних від суми простроченого лізингового платежу (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Пунктом 4 додаткової угоди №2 від 13.07.2016 лізингодавець та лізингоодержувач внесли зміни у вказаний п. 7.2 договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015, виклавши його у такій редакції: "У випадку, якщо лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений в Графіку, лізингоодержувач несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді сплати 365% річних від суми простроченого лізингового платежу (відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України)".

Розрахунок розміру річних за договором фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2017, який наявний в заяві №0703/19-1 від 07.03.2019 про уточнення позовних вимог, та на підставі якого і заявлялися остаточні вимоги ТОВ "Агротек" було складено представником позивача 07.03.2019.

У свою чергу пункт 3 частини 3 статті 162 ГПК України (в редакції з 15.12.2017) містить приписи про те, що позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 46 ГПК України (в редакції з 15.12.2017) крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Таким чином позивачем на виконання вимог пункту 3 частини 3 статті 162 ГПК України було надано обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, в тому числі й річних, при цьому ГПК України не містить жодної норми, яка б вказувала на обов`язковість його підписання.

Апелянт зазначає, що розрахунок розміру річних, здійснений позивачем, не є доказом в розумінні статей 76-77 ГПК України, оскільки згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Апелянт посилається на те, що господарський суд Хмельницької області мав з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Однак, суд першої інстанції не звернув увагу позивача на необхідність підписання розрахунку розміру річних, а також не зобов`язав позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

А тому, Господарським судом Хмельницької області в оскаржуваному рішенні грубо порушено норми процесуального права у зв`язку із протиправною відмовою у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідачів відсотків річних з такої підстави як не підписання розрахунку розміру річних.

Враховуючи вище викладене, апелянт вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 27 липня 2020 року у справі №904/7638/17 підлягає частковому скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" суми річних у розмірі 38 574 033,17 грн та в частині відмови в солідарному стягненні з відповідачів 2,3 суми заборгованості у розмірі 6 088 666,63 грн та суми річних у розмірі 38 574 033,17 грн, із ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2020 р. відмовлено ТзОВ "Агротек" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.07.2020 року у справі №904/7638/17. Апеляційну скаргу ТзОВ "Агротек" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.07.2020 року у справі №904/7638/17 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути недоліки, а саме подати до Північно-західного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору в розмірі 1 004 910,75 грн. Попереджено скаржника, що у випадку не усунення у встановлений термін недоліків, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

17.09.2020 року на електронну адресу апеляційного суду від апелянта надійшла заява, до якої долучено платіжне доручення №594 від 16.09.2020 р. про сплату судового збору в сумі 1 004 910,75 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2020 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Агротек" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.07.2020 року у справі №904/7638/17. Розгляд апеляційної скарги призначено на 19.10.2020 р. об 11:30год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 р. задоволено клопотання ТзОВ "Агротек" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 904/7638/17. Розгляд справи відбудеться 19.10.2020 р. о 11:30 год. в режимі відеоконференції через господарський суд Дніпропетровської області.

23.09.2020 р. на електронну адресу суду від представника відповідачів надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2020 р. Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок", Приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №904/7638/17 - задоволено, доручено Господарському суду Хмельницької області забезпечити проведення судового засідання 19.10.2020 р. об 11:30 год. в режимі відеоконференції.

06.10.2020 року від відповідачів надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

12.10.2020 року від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №9047638/17.

В обґрунтування клопотання апелянт посилається на те, що у провадженні Верховного Суду перебуває справа №924/174/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" про визнання припиненою поруки ТОВ "СК Бужок" за договором поруки №1П/10АФ-15 від 11.03.2015.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 02 липня 2020 року у справі 924/174/20 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" про визнання припиненою поруки ТОВ "СК Бужок" за договором поруки №1П/10АФ-15 від 11.03.2015, який укладений між ТОВ "Серединецьке", ТОВ "Агротек" та ТОВ "СК Бужок" - відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.07.2020 у справі №924/174/20 скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено. Визнано припиненою поруку Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок" за Договором поруки №1П/10АФ-15 від 11 березня 2015 року, який укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Серединеньке", товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" та товариством з обмеженою відповідальністю "СК Бужок".

Ухвалою Верховного Суду від 07.10.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Агротек" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2020р. у справі №924/174/20. Призначено до розгляду касаційну скаргу на 05 листопада 2020 року об 11:00.

Касаційна скарга на судові рішення, передбачені пунктами 1, 4 частини першої статті 287 цього Кодексу, має бути розглянута протягом шістдесяти днів (ст. 306 ГПК України).

Враховуючи викладене апелянт вважає, що існує об`єктивна необхідність у відкладенні розгляду даної справи, оскільки згідно приписів статті 312 ГПК України Верховний Суд може скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю і залишити в силі рішення суду першої інстанції у справі № 924/174/20.

Апелянт зазначає, що у випадку задоволення касаційної скарги у справі №924/174/20 та залишення рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.07.2020 у справі у тій справі в силі, але відмові у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.07.2020 у справі №904/7638/17 на основі постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 у справі №924/174/20, позивач змушений буде звертатися до суду у межах справи № 904/7638/17 із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки згідно п.3 ч.2 ст. 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є зокрема скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду, у звёязку з чим просить відкласти розгляд справи не раніше 05.11.2020 року з метою уникнення порушення права позивача в частині реалізації конституційного права на судовий захист та попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні судового рішення у справі №904/7638/17.

19.10.2020 року від апелянта надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №904/7638/17.

В обґрунтування клопотання апелянт посилається на тіж самі обставини, що зазначені у клопотанні про відкладення розгляду справи від 12.10.2020 року, а також посилається на те, що у випадку задоволення касаційної скарги на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 у справі №924/174/20, наявні конкретні обставини для зупинення провадження у даній справі з метою уникнення порушення права позивача в частині реалізації конституційного права на судовий захист та попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні судового рішення у справі №904/7638/17.

Враховуючи викладене вище, апелянт просить зупинити провадження у справі №904/7638/17 у зв`язку із об`єктивною неможливістю розгляду цієї справи до вирішення справи №924/174/20, що розглядається в порядку господарського судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №924/174/20.

19.10.2020 від апелянта надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому надав заперечення щодо відзиву відповідачів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 904/7638/17 встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

При тому, як вбачається зі змісту ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2020, на електронну адресу суду від представника відповідачів 23.09.2020 надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Отже станом на 23.09.2020 відповідачі отримали відповідну ухвалу Північно- західного апеляційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 904/7638/17.

Відзив же на апеляційну скаргу було подано представником відповідачів на електронні адреси суду та представників позивача 06.10.2020.

Відповідно до приписів статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З викладеного вбачається, що відповідачі втратили право на подання відзиву на апеляційну скаргу у зв`язку із пропущенням строку на її подання на 13 днів (з дня подання клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції до дня подання відзиву).

Крім того, згідно частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу представником відповідачів заявлено клопотання про поновлення строку для його подачі, однак не зазначено жодних підстав та не надано жодних доказів поважності пропуску процесуального строку його подання.

Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановления надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою (ч. 7 ст. 119 ГПК України).

Враховуючи вище викладене, апелянт вважає, що відзив відповідачів на апеляційну скаргу підлягає залишенню без розгляду.

В судове засідання 19.10.2020 року з`явилися представники позивача та відповідачів.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав подані ним клопотання про відкладення розгляду справи №904/7638/17 та зупинення провадження у справі №924/7638/17.

Розглянувши клопотання апелянта відкладення розгляду справи та зупинення провадження у справі №924/7638/17, колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 02 липня 2020 року у справі 924/174/20 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" про визнання припиненою поруки ТОВ "СК Бужок" за договором поруки №1П/10АФ-15 від 11.03.2015, який укладений між ТОВ "Серединецьке", ТОВ "Агротек" та ТОВ "СК Бужок" - відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 року рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.07.2020 у справі №924/174/20 скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено. Визнано припиненою поруку Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок" за Договором поруки №1П/10АФ-15 від 11 березня 2015 року, який укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Серединеньке", товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" та товариством з обмеженою відповідальністю "СК Бужок".

Згідно ж статті 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Отже, постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 року у справі №924/174/20 набрала законної сили того ж дня - 09.09.2020 року.

Колегія суддів вважає, що в разі скасування Верховним Судом Постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 у справі №924/174/20 позивач не позбавлений права звертатися до господарського суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Також, колегія суддів вважає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи викладене, а також враховуючи, що обставини які унеможливлюють вирішення спору у даному судовому засіданні відсутні, колегія суддів вважає, що клопотання апелянта про відкладення розгляду справи та зупинення апеляційного провадження у справі №904/7638/17 не підлягають задоволенню.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Представник апелянта в судовому засіданні 19.10.2020 року підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник відповідачів в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив.

Колегія суддів, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників апелянта, та відповідачів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11.03.2015р. між ТОВ "Агротек" (лізингодавець) та ТОВ "Серединецьке" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №10АФ-15 (основний договір), відповідно до п. 1.1. якого лізингодавець зобов`язується передати на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу (майно), а лізингоодержувач зобов`язується прийняти майно та сплачувати лізингові платежі на умовах договору. Ціна одиниці, кількість і загальна вартість майна наведені в додатку №1 „Специфікація» , а саме: трактор John Deere 8335R за ціною 250 000,00 доларів США.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що вартість майна становить гривневий еквівалент 250 000,00 доларів США, що розраховується за курсом продажу долару США, встановленим у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг" (http://www.udinform.com/), сформованим на 16:00 за Київським часом (міжбанківський курс) на дату, що передує даті укладення цього договору (міжбанківський курс договору), та на дату укладання цього договору становить 5425000,00 грн. (вартість майна).

Згідно з п. 3.1. договору продовж 45 календарних днів з моменту сплати лізингоодержувачем лізингодавцю авансового платежу, а також комісії, зазначеної в п. 4.3. договору та після виконання лізингоодержувачем вимог щодо страхування майна лізингодавець зобов`язаний передати лізингоодержувачу майно в лізинг.

За п. 3.2. договору майно вважається переданим лізингоодержувачу з дати підписання акту приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 4.1. договору всі платежі за договором здійснюються в національній валюті України відповідно до умов цього договору та додатку №2 "Графік внесення лізингових платежів" до договору (графік) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця, вказаний у цьому договорі.

Згідно з п. п. 4.2., 4.3. договору лізингоодержувач сплачує авансовий платіж в розмірі 15% від вартості майна, що складає 37 500,00 доларів США та одноразову комісію, яка є першим лізинговим платежем в розмірі 1250,00 доларів США, які підлягають сплаті до 18.03.2015р.

Сума чергового лізингового платежу є гривневим еквівалентом відповідної суми (в доларах США), зазначеної в Графіку, виходячи з міжбанківського курсу на дату, що передує даті сплати лізингоодержувачем чергового лізингового платежу, зазначеного в Графіку (надалі - Міжбанківський курс Графіку). Такий порядок застосовується до усіх лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті згідно з договором. Розмір, склад, терміни сплати лізингових платежів встановлюються в Графіку. При зміні Міжбанківського курсу фактичної оплати, Міжбанківського курсу Графіку, Міжбанківського курсу Акту приймання-передачі по відношенню до Міжбанківського курсу договору, пропорційно автоматично змінюється і ціна договору в гривні, і в даному випадку, не має потреби в підписанні додаткової угоди про зміну ціни договору в гривні (п. 4.4. договору).

Пунктом 4.5 договору передбачено, що лізингові платежі складаються з: суми, яка відшкодовує частину вартості майна, яка є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку, помноженої на фіксований міжбанківський курс акту приймання-передачі; платежу як винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, який не може бути меншою за 1 гривню, та розраховується в гривнях як різниця між сумою лізингового платежу та сумою, яка відшкодовує частину вартості майна.

При зміні курсу валют на дату зарахування грошових коштів згідно з п. 4.7. договору по відношенню Міжбанківського курсу фактичної оплати та/або Міжбанківського курсу Графіку, пропорційно автоматично змінюється і ціна договору, і в даному випадку немає потреби у підписанні додаткової угоди про зміну ціни договору (п. 4.8. договору).

У п. 5.3.1 договору лізингу зазначено, що лізингодавець має право відмовитися від договору та вимагати повернення майна від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення оплати становить більше 30 календарних днів. Вилучення майна у лізингоодержувача не звільняє останнього від обов`язку сплати всіх несплачених до дати вилучення майна лізингових платежів, передбачених договором, в тому числі несплаченої суми штрафних санкцій.

Право власності на майно переходить до лізингоодержувача за умови сплати ним всіх лізингових платежів в розмірах та у терміни, передбачені графіком, в тому числі сплати лізингодавцю всієї суми вартості майна, що у гривневому еквіваленті не менше вартості майна, зазначеного у акті приймання-передачі майна, сплати штрафних санкцій відповідно до умов договору. На підтвердження переходу права власності до лізингоодержувача сторони підписують договір купівлі-продажу (викупу) майна (п. 6.1 договору лізингу).

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у випадку, якщо лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений в Графіку, лізингоодержувач несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді сплати 70% річних від суми простроченого лізингового платежу (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

За порушення лізингоодержувачем зобов`язань щодо страхування майна, передбачених цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф у розмірі 5 % ціни договору (п. 7.3 договору).

У випадку, якщо впродовж 7 календарних днів з моменту вилучення у лізингоодержувача майна (повністю або частково) на підставі п. 5.3.1. договору лізингодавець не отримає від лізингоодержувача підписані ним податкові та видаткові накладні на вилучене майно, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф у розмірі 20 % ціни договору, зазначеній в п. 10.1 договору (п. 7.4. договору).

Згідно з п. 9.2. договору у випадку, якщо лізингоодержувач не здійснить оплату лізингового платежу у строки, вказані в Графіку, то при зверненні лізингодавця до суду для розрахунку суми несплачених лізингових платежів лізингодавець має право використовувати міжбанківський курс на дату, що передує даті складання ним позовної заяви.

Пунктом 10.1. основного договору визначено, що ціна договору становить гривневий еквівалент 314 117,45 доларів США, що за Міжбанківським курсом договору на дату його укладання становить 6816348, 67 грн., у тому числі ПДВ 904 166,67 грн.

Відповідно до п. 10.2. ціна договору складається з гривневих еквівалентів: вартості майна, платежів як винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг майно та одноразової комісії, визначених у доларах США. Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно становлять гривневий еквівалент 62 867,45 доларів США, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становлять 1 364 223,67 гривень. Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно у гривнях підлягають перерахунку у відповідності до п. 4.6.2. договору. Одноразова комісія, передбачена п. 4.3 Договору, становить гривневий еквівалент 1 250 доларів США, що за Міжбанківським курсом договору на дату його укладання становить 27 125,00 гривень.

Пунктом 11.1. передбачено строк дії даного договору - з 11 березня 2015р. до 20 грудня 2017p., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов`язань за цим договором. Зазначений строк може бути змінений відповідно до умов даного договору.

У п. 12.5. договору визначено, що усі повідомлення за договором будуть вважатися зроблені належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені особисто або кур`єрською службою (кур`єром) за зазначеними адресами сторін.

Невід`ємними частинами договору є специфікація, графік та акт приймання-передачі майна (п. 12.1. договору).

Договір підписаний представниками та скріплений печатками сторін.

У додатку №1 до договору лізингу "Специфікація майна" сторони погодили найменування майна - трактор John Deere 8335R, вартість з урахуванням ПДВ - 250 000,00 доларів США.

Додатком №2 до договору лізингу "Графік внесення лізингових платежів" визначено строки лізингових платежів - 20 число кожного місяця (перший - 20.04.2015р., останній - 20.12.2017р.) та розмір лізингових платежів. Загальна сума, лізингових платежів становить 275 367,45 доларів США, з яких: 212 500,00 доларів США - сума, яка компенсує вартість предмету лізингу з урахуванням ПДВ та 62 867,45 доларів США - платіж як винагорода (комісія) лизингодавцю за отримане у лізинг майно.

11.03.2015р. між ТОВ "Агротек" (лізингодавець), ТОВ "Серединецьке" (лізингоодержувач) та ТОВ "СК Бужок" (поручитель) укладено договір поруки №1П/10АФ-15, предметом якого відповідно до п. 1.1. є зобов`язання поручителя перед лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань перед лізингодавцем, які випливають з умов договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015p., а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015р. (далі - основний договір).

У п. 1.2. договору поруки сторони встановлюють, що зобов`язання поручителя перед лізингодавцем є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та основним договором, не потребують.

Поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом основного договору та обсягом зобов`язань лізингоодержувача за основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень не має. Для внесення будь-яких змін та доповнень до основного договору лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін. Сторони договору визначають, що це зобов`язання підписано сторонами у відповідності до чинного законодавства України та відповідає положенням ст.ст. 553-559 Цивільного кодексу України (п. 1.3. договору).

Положеннями п. 2.1. договору поруки передбачено, що у випадках неможливості виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань за основним договором лізингодавець має право на свій розсуд пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя чи лізингоодержувача або обом сторонам одночасно, повідомивши поручителя про прострочення лізингоодержувачем своїх зобов`язань за основним доктором протягом 2-х робочих днів з моменту прострочення лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання. Лізингоодержувач не пізніше ніж за три банківських дня до моменту настання строку виконання зобов`язань за основним договором повідомляє лізингодавця та поручителя про неможливість виконання зобов`язань за основним договором.

Відповідно до п. 2.2. договору поруки якщо надійде вимога про погашення суми заборгованості пo основному договору і поручитель не буде в змозі виконати таку вимогу лізингодавця, то лізингодавець має право задовольнити свої вимоги за рахунок майна поручителя, згідно норм чинного законодавства.

Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1. договору поручитель зобов`язаний протягом одного дня від дати отримання письмової вимоги лізингодавця про прострочення лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання або листа лізингодавця про неможливість виконати зобов`язання за основним договором, виконати відповідне зобов`язання, шляхом перерахування коштів на погашення заборгованості лізингоодежувача за основним договором на рахунок лізингодавця.

У разі невиконання лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання поручитель зобов`язаний відповідати перед лізингодавцем як солідарний боржник всім своїм майном на яке згідно з чинним законодавством України, може бути зернено стягнення (п. п. 3.1.2. п. 3.1. договору).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що у разі порушення поручителем вимог п. 3.1.1. договору він несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді сплати 36% річних від суми невиконаного забезпеченого порукою зобов`язання.

Відповідно до п. 6.1. договору усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

В п. 6.2. встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та втрачає свою дію з моменту припинення забезпеченого ним зобов`язання. Також порука припиняється, якщо Лізингодавець в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання зобов`язання за основним договором не пред`явить вимоги до поручителя.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що у тому разі, якщо без згоди поручителя до Основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім).

За умовами п. 6.9 договору поруки сторони погодили обов`язковість скріплення договору та всіх пов`язаних з ним документів відповідними печатками сторін.

Договір підписаний представниками та скріплений печатками сторін.

Згідно з актом приймання-передачі від 01.04.2015 р. (додаток №3 до договору лізингу) лізингодавець передав, а лізингоодержувач отримав майно (предмет лізингу): трактор John Deere 8335R, серійний № 1RW8335RTEP084938, 2014 р.в., вартість з урахуванням ПДВ - 250 000,00 доларів США, що становить 5 881 631,96 грн. (міжбанківський курс акту приймання-передачі: 1 долар США = 23,52 грн.).

02.04.2015р. між ТОВ "Агротек" (лізингодавець) та ТОВ "Серединецьке" (лізингоодержувач) укладено додаткову угоду до акту приймання-передачі до договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015р., в якій уточнено вартість майна, переданого в лізинг в гривнях, а саме - 5 881 631,96 грн.

13.07.2016р. ТОВ "Агротек" (лізингодавець) та ТОВ "Серединецьке" (лізингоодержувач) уклали додаткову угоду №2 (далі - додаткова угода №2) до договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015р., в якій дійшли згоди внести зміни до договору фінансового лізингу, виклавши п. 10.2.1., 10.1. та Графік внесення лізингових платежів (Додаток № 2) у новій редакції. Зокрема, п. 10.2.1. викладено в редакції: "Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно становлять гривневий еквівалент 83931,15 доларів США, що за міжбанківським курсом Договору на дату його укладання становить 1821305,96 гривень. Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно у гривнях підлягають перерахунку у відповідності до п. 3.5.2. договору"; п. 10.1 викладено в редакції: "Ціна Договору становить гривневий еквівалент 335 181,15 доларів США, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становить 7 273 430,96 гривень (надалі - ціна договору)".

Також викладено в новій редакції додаток №2 (графік внесення лізингових платежів) до договору лізингу, зокрема, винагорода (комісія) визначена в розмірі 83 931,15 доларів США, загальна сума лізингових платежів становить 296 431,15 грн.

Крім того, згідно з п. 2 додаткової угоди №2 сторони погодили сплату простроченої заборгованість по сплаті чергових лізингових платежів згідно Графіку внесення лізингових платежів за жовтень 2015 - червень 2016 року в розмірі 96772,15 Доларів США у наступному порядку:

1) за жовтень 2015р. - 15 486,55 дол. США - в наступні строки:

- 2 986,55 дол. США - в строк до 20.08.2016р.;

- 12 500,00 дол. США - в строк до 20.02.2017р.;

2) за листопад - грудень 2015р. - 42 797,85 дол. США в наступні строки:

- 5 297,95 дол. США - в строк до 20.08.2016р.;

- 37 500,00 дол. США - в строк до 20.08.2017р.;

3) за січень 2016р. - 2 346,23 дол. США - в строк до 20.08.2016р.;

4) за лютий 2016р. - 27 078,42 дол. США - в наступні строки:

- 2 078,42 дол. США - в строк до 20.08.2016р.;

- 25 000,00 дол. США - в строк до 20.11.2017р.;

5) за березень - червень 2016р. - 9 063,00 дол. США - в строк до 20.08.2016р.

У випадку невиконання лізингоодержувачем зобов`язань з оплати простроченої заборгованості у строки, визначені п. 2 цієї додаткової угоди, п. 2 додаткової угоди втрачає свою чинність (відповідно до письмового повідомлення лізингодавця), а сторони керуються Графіком внесення лізингових платежів (додаток №2).

Сторони також дійшли згоди внести зміни в п. 7.2 договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015 року, виклавши його у такій редакції: "У випадку, якщо лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений в Графіку, лізингоодержувач несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді сплати 365% річних від суми простроченого лізингового платежу (відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України)" (п. 4 додаткової угоди №2).

У п. 5 додаткової угоди №2 зазначено, що враховуючи зміну строків платежу за Графіком, сторони дійшли згоди подовжити строк дії договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015 року до 20.12.2017р. включно.

Відповідно до п. 6 додаткова угода №2 вступає в силу з моменту її підписання сторонами, є невід`ємною частиною договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015р., і діє до закінчення його строку дії.

Додаткова угода №2 підписана та скріплена печатками ТОВ "Агротек" (лізингодавець) та ТОВ "Серединецьке" (лізингоодержувач).

У листі від 07.03.2017р. за №0703/17-5юр позивач (лізингоодержувач) посилаючись на невиконання відповідачем (лізингоодержувачем) зобов`язань з оплати простроченої заборгованості по сплаті чергових лізингових платежів у строки, визначені п. 2 додаткової угоди, повідомив про втрату чинності п. 2 додаткової угоди, яким сторони узгодили строки погашення лізингоодержувачем простроченої заборгованості по сплаті чергових лізингових платежів, тому сторони керуються Графік внесення лізингових платежів (додаток №2) без врахування п. 2 додаткової угоди. У повідомленні позивач просив впродовж 3-х календарних днів з моменту отримання даного повідомлення сплатити суму заборгованості за договором у розмірі 15 221 198,79 грн.

У листі від 26.05.2017р. ТОВ "Серединецьке" просив ТОВ "Агротек" змінити призначення платежу у платіжних дорученнях: №2493 від 26.05.2017р., №2491 від 26.05.2017р., №2490 від 26.05.2017р., №2495 від 26.05.2017р.

В матеріалах справи наявні довідки АБ „Південний» від 23.06.2017р. за №168-33749БТ та ПАТ „Сбербанк» від 26.06.2017р. за №413/5/53-16 щодо надходження грошових коштів на рахунок ТОВ "Агротек" від ТОВ "Серединецьке" за договором фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015р. за період з 01.03.2015р по 21.06.2017р.

Враховуючи, що лізингоодержувач неналежним чином виконував свої грошові зобов`язання за договором фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015, ТОВ "Агротек" звернувся з позовом до господарського суду Дніпропетровської області про солідарне стягнення з ТОВ "Серединецьке" та ТОВ „Торговий дім „Армада ЛТД» (поручитель» 18 119 138,66 грн., з яких: 4 085 684,69 грн. -заборгованість, 14 033 453,97 грн. - річні.

В подальшому, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2019р. провадження у справі в частині вимог до ТОВ „Торговий дім „Армада ЛТД» було закрито у зв`язку з відмовою від позову до ТОВ „Торговий дім „Армада ЛТД» .

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2017р. у справі №904/7638/17 було задоволено клопотання ТОВ „Агротек» про забезпечення позову та накладено арешт на грошові кошти, що належать товариству з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (30440, Хмельницька область, Шепетівський район, село Мокіївці, ідентифікаційний код юридичної особи 32678262), у межах позовних вимог в розмірі 18119138,65 грн., які знаходяться на всіх рахунках товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", інформація про які буде знайдена під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, але не обмежуючись:

- номер рахунку НОМЕР_1 в АБ «Південний» м. Одеса, МФО 328209;

- номер рахунку НОМЕР_2 в ПАТ АБ «Укргазбанк» м. Київ, МФО 320478;

- номер рахунку НОМЕР_3 в ПУАТ «Фідобанк» м. Київ, МФО 300175;

- номер рахунку НОМЕР_4 в АКБ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528;

- номер рахунку НОМЕР_5 в АТ «Брокбізнесбанк» м. Київ, МФО 300249.

Постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 26.09.2017р. було закінчено виконавче провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2017р. у справі №904/7638/17 у зв`язку з виконання судового рішення в повному обсязі.

Як вбачається із даної постанови 30.08.2017р. та 05.09.2017р. згідно постанов про арешт коштів боржника, накладено арешт на кошти ТОВ "Серединецьке" в сумі 18 119 138,65 грн., що знаходяться на рахунках боржника, зазначених у рішенні суду та виявлених рахунках в ході виконання.

30.03.2018р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" (лізингодавець), приватним підприємством "Агрофірма Гізівщина" (поручитель) та товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (лізингоодержувач) укладено договір поруки №2П/10АФ-15 (далі - договір поруки), предметом якого відповідно до п. 1.1. є зобов`язання поручителя перед лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань перед лізингодавцем, які випливають з умов договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015р., а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015р. (основний договір).

У п. 1.2 договору поруки сторони встановили, що зобов`язання поручителя перед лізингодавцем є безумовним і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та основним договором, не потребують.

Поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом основного договору та обсягом зобов`язань лізингоодержувача за основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень не має. Для внесення будь-яких змін та доповнень до основного договору лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін (п. 1.3 договору поруки).

Пунктами 2.1. договору поруки передбачено, що у випадках неможливості виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань за основним договором: лізингодавець має право на свій розсуд пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя чи лізингоодержувача або обом сторонам одночасно, повідомивши поручителя про прострочення лізингоодержувачем своїх зобов`язань за основним договором протягом 2 робочих днів з моменту прострочення лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання; лізингоодержувач не пізніше ніж за 3 банківських дня до моменту настання строку виконання зобов`язань за основним договором повідомляє лізингодавця та поручителя про неможливість виконання зобов`язань за основним договором.

В п. 2.2. договору поруки сторони договору встановили, що якщо надійде вимога про погашення суми заборгованості по основному договору і поручитель не буде в змозі виконати таку вимогу лізингодавця, то лізингодавець має право задовольнити свої вимоги за рахунок майна поручителя, згідно норм чинного законодавства. Сторони договору встановлюють, що поручитель, після виконання взятих на себе зобов`язань по цьому договору, у відповідності до ст. 556 Цивільного кодексу України, набуває всіх прав лізингодавця як кредитора по виконаному ним зобов`язанню - основному договору (п. 2.3. договору поруки).

Згідно з п. 6.1. договору усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

У п. 6.2. договору сторони зазначили, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Порука припиняється, якщо лізингодавець протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання за основним договором не пред`явить вимоги до поручителя.

Сторони договору встановлюють, що у тому разі, якщо без згоди поручителя до основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім) (п. 6.3 договору поруки).

За умовами п. 6.9 договору поруки сторони погодили обов`язковість скріплення договору та всіх пов`язаних з ним документів відповідними печатками сторін.

Договір поруки підписаний представниками сторін, скріплених відтисками їхніх печаток.

30.03.2018р. ТОВ "Агротек" (лізингодавець) та ТОВ "Серединецьке" (лізингоодержувач) уклали додаткову угоду №3 до договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015р. (далі - додаткова угода №3), в п. 1 якої визначено, що станом на 30.03.2018р. зобов`язання (в тому числі прострочене) лізингоодержувача перед лізингодавцем в еквіваленті до долара США становить 232030,69, в тому числі сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ 212143,40 доларів США, платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю без ПДВ - 19887,29 доларів США.

Згідно з п. 2 додаткової угоди №3 сторони дійшли згоди внести зміни та викласти в новій редакції п. 10.2.1. договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015р.: "Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно становлять гривневий еквівалент 90730,47 доларів США, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становлять 1968851,20 грн. Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно у гривнях підлягають перерахунку у відповідності до п. 3.5.2. договору".

Також викладено в новій редакції п. 10.1. договору: "Ціна договору становить гривневий еквівалент 341980,47 доларів США, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становить 7420976,20 грн. (надалі - Ціна Договору)". У т.ч. ПДВ 904166,67 грн.

Крім того, в новій редакції викладено Графік внесення лізингових платежів (Додаток №2) (останній платіж - 20.06.2019 р.).

У п. 3 додаткової угоди №3 сторони погодили порядок сплати простроченої заборгованості по сплаті чергових лізингових платежів (включаючи штрафні санкції за договором) згідно Графіку внесення лізингових платежів за період жовтень 2015 - грудень 2017 року в розмірі 257 427,44 Доларів США, що складається з: суми, яка компенсує частину вартості предмету лізингу - 212 143,40 доларів США; платежу як винагороди (комісія) за отримане у лізинг майно - 13 087,97 доларів США; штрафних санкцій - 32 196,07 доларів США, лізингоодержувач зобов`язується сплатити у наступному порядку:

1) 105 443,39 Доларів США - в строк до 20.02.2019 р.;

2) 52 721,69 Доларів США - в строк до 20.04.2019 р. ;

3) 26 360,85 Доларів США - в строк до 20.05.2019 р.;

4) 72 901,51 Доларів США - в строк до 20.06.2019 р.

Згідно п. 4 додаткової угоди №3 у випадку будь-якого порушення лізингоодержувачем зобов`язань з оплати заборгованості у строки, визначені п. 3 цієї додаткової угоди, п. 3 додаткової угоди втрачає свою чинність (відповідно до письмового повідомлення лізингодавця), а сторони керуються Графіком внесення лізингових платежів (додаток №2).

Також, враховуючи зміну строків платежу за Графіком, сторони дійшли згоди подовжити строк дії договору фінансового лізингу № 10АФ-15 від 11.03.2015р. до 20.06.2019р. включно (п. 5 додаткової угоди №3).

Позивач посилаючись на невиконання відповідачем-1 зобов`язань щодо оплати простроченої заборгованості по сплаті чергових лізингових платежів у строки, визначені п. 3 додаткової угоди, 21.02.2019р. направив відповідачу лист №2102/19-2019/1юр, в якому повідомив про втрату чинності п. 3 додаткової угоди №3.

У повідомленні позивач просив не пізніше 3-х днів з моменту отримання вимоги сплатити грошові кошти в сумі 6 224 353,63 грн.

20.05.2019р. до Господарського суду Хмельницької області надійшла справа №904/7638/17 за територіальною підсудністю з Центрального апеляційного господарського суду, провадження у якій порушено господарським судом Дніпропетровської області згідно ухвали від 03.08.2017р.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2019р. дану справу передано на розгляд судді Танасюк О.Є.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 24.05.2019р. справу №904/7638/17 прийнято до провадження та постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 15.08.2020р. залучено до участі у справі в якості співвідповідача - приватне підприємство „Агрофірма „Гізівщина» та прийнято до розгляду заяви позивача від 07.03.2019р. №0703/19-1 та від 09.08.2019р. №0908/19-2 про уточнення позовних вимог, у якій Позивач просив суд стягнути солідарно з ТОВ "Серединецьке", ТОВ "СК Бужок" та ПП "Агрофірма "Гізівщина" заборгованості за Договором фінансового лізингу №10АФ-15 від 11 березня 2015 року в розмірі 44 662 699,80 грн., з них 6 088 666,63 грн. сума основної заборгованості за договором фінансового лізингу та 38 574 033,17 грн. 365% відповідно до пункту 7.2 договору фінансового лізингу із врахуванням додаткової угоди №2 від 13 липня 2016 року та додаткової угоди №3 від 30 березня 2018 року.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 15 серпня 2019 року у справі №904/7638/17 залучено співвідповідачем приватне підприємство "Агрофірма "Гізівщина".

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 01 липня 2020 року у справі №904/7638/17 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 21.08.2019р. за клопотанням приватного підприємства „Агрофірма „Гізівщина» (співвідповідача) розгляд справи №904/7638/17 розпочато спочатку за правилами загального позовного провадження.

26.09.2019р. Господарським судом Хмельницької області постановлено ухвалу, якою провадження у справі №904/7638/17 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №924/606/19.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 02.03.2020р. поновлено провадження у справі №904/7638/17, призначено підготовче засідання на 30.03.2020р., продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 30.03.2020р. провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовими рішеннями у справах №924/174/20 та №924/197/20.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2020р. ухвалу господарського суду Хмельницької області від 30.03.2020р. скасовано, справу №904/7638/17 передано господарському суду Хмельницької області для продовження розгляду.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 05.06.2020р. призначено розгляд справи №904/7638/17 в підготовчому засіданні на 14:30 год. 01.07.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 01.07.2020р. у справі №904/7638/17 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 10:00 год. 22.07.2020р.

Розглянувши позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову частково, а саме в частині стягнення з ТОВ „Серединецьке» на користь ТОВ "Агротек" 5 984 219,49 грн. заборгованості, в решті вимог про стягнення боргу відмовлено.

Також судом відмовлено у стягненні річних, оскільки позивачем не доведено обґрунтованість їх стягнення в розмірі 38 574 033,17 грн.

Окрім того, відмовлено у позові ТОВ "Агротек" до поручителів ТОВ „СК Бужок» та ПП „Агрофірма „Гізівщина» , про стягнення 2/3 суми заборгованості у розмірі 6 088 666,63 грн та суми річних у розмірі 38 574 033,17 грн, у зв`язку з тим, що порука є припиненою за договорами поруки №1П/10АФ-15 від 11.03.2015р. та №2П/10АФ-15 від 30.03.2018р. в силу положень ч. 1 ст. 559 ЦК України (у редакції чинній на момент укладення договорів поруки).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2015р. між ТОВ "Агротек" (лізингодавець) та ТОВ "Серединецьке" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №10АФ-15 (основний договір), відповідно до п. 1.1. якого лізингодавець зобов`язується передати на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу (майно), а лізингоодержувач зобов`язується прийняти майно та сплачувати лізингові платежі на умовах договору.

Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 ЦК України та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що вартість майна становить гривневий еквівалент 250000,00 доларів США, що розраховується за курсом продажу долару США, встановленим у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг" (http://www.udinform.com/), сформованим на 16:00 за Київським часом (міжбанківський курс) на дату, що передує даті укладення цього договору (міжбанківський курс договору), та на дату укладання цього договору становить 5 425 000,00 грн. (вартість майна).

Відповідно до умов договору фінансового лізингу та згідно з актом приймання-передачі від 01.04.2015 р. (додаток №3 до договору лізингу) позивач передав, а відповідач-1 отримав майно (предмет лізингу): трактор John Deere 8335R, серійний №1RW8335RTEP084938, 2014 р.в., вартістю 250 000,00 доларів США, що становить 5 881 631,96 грн. (міжбанківський курс акту приймання-передачі: 1 долар США = 23,52 грн.).

Пунктом 10.1. основного договору визначено, що ціна договору становить гривневий еквівалент 314117,45 доларів США, що за Міжбанківським курсом договору на дату його укладання становить 6816348, 67 грн. Відповідно до п. 10.2. договору визначено, що платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно становлять гривневий еквівалент 62867,45 доларів США, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становлять 1 364 223,67 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань або їх зміна не допускається.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Із додатку №2 до договору фінансового лізингу вбачається, що сторонами погоджено "Графік внесення лізингових платежів", в якому визначено строки лізингових платежів - 20 число кожного місяця (перший - 20.04.2015р., останній - 20.12.2017р.) та розмір лізингових платежів. Загальна сума, лізингових платежів становить 275367,45 доларів США, з яких: 212500,00 доларів США - сума, яка компенсує вартість предмету лізингу з урахуванням ПДВ та 62867,45 доларів США - платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно. (т. 1 а.с. 20 - 21).

До договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015р. вносилися зміни та доповнення додатковими угодами №2 від 13.07.2016р. та №3 від 30.03.2018р., зокрема, у новій редакції викладено Графік внесення лізингових платежів у зв`язку із збільшенням розміру лізингових платежів (т. 1 а.с. 19 - 21).

Матеріали справи свідчать, що ТОВ „Серединецьке» за період користування майном, переданим у лізинг сплатило 70 994,12 дол. США, що в еквіваленті становить 1 830 521,19 грн. Остання сплата була здійснена 26.05.2017р.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 9.2. договору у випадку, якщо лізингоодержувач не здійснить оплату лізингового платежу у строки, вказані в Графіку, то при зверненні лізингодавця до суду для розрахунку суми несплачених лізингових платежів лізингодавець має право використовувати міжбанківський курс на дату, що передує даті складання ним позовної заяви.

Із п. 2.1. договору вбачається, що гривневий еквівалент вартості майна розраховується за курсом продажу долару США, встановленим у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг" (http://www.udinform.com/), сформованим на 16:00 за Київським часом (міжбанківський курс) на дату, що передує даті укладення цього договору (міжбанківський курс договору).

Враховуючи, що лізингоодержувач (ТОВ „Серединецьке» ) не здійснював оплату лізингових платежів у строки, вказані в Графіку, позивач первинно у позові просив стягнути заборгованість по лізингових платежах в розмірі 4 085 684,69 грн. При розрахунку заборгованості позивачем був використаний курс продажу долара США, встановлений у міжбанківській інформаційній системі „УкрДілінг» , сформований на 16:00 год. за Київським часом на дату, що передує даті складання позовної заяви, а саме станом на 24.07.2017р., тобто 25,815 грн. за 1 долар США (158 267,86 дол. США х 25,815 грн.).

В уточненні позовних вимог позивачем заявлено до стягнення заборгованість по лізингових платежах в розмірі 6 088 666,63 грн. При розрахунку даної суми застосовано курс продажу долара США встановлений у міжбанківській інформаційній системі „УкрДілінг» станом на 06.03.2019р., тобто 26,475 грн. за 1 дол. США. В уточненні позовних вимог позивачем зазначено, що даний курс передує даті складання позовної заяви.

Однак, враховуючи, що позовна заява складена 25.07.2017р., до частини позовних вимог, які заявлені первинно, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку не може бути застосовано курс долара США станом на 06.03.2019р.

Із розрахунку, долученого до позовної заяви та в уточненні позовних вимог станом на момент складання позовної заяви (25.04.2017р.) вбачається, що заборгованість позивача по оплаті лізингових платежів за період з 20.04.2015р. по 20.07.2017р. становила 158 267,87 дол. США. Таким чином, за відповідний період до стягнення з відповідача-1 на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 4 085 685,06 грн. (158 267,87 дол. США х 25,815 грн. (курс станом на 24.07.2017р.) = 4 085 685,06 грн.).

В уточненні позовних вимог позивачем також здійснено розрахунок заборгованості по лізингових платежах, які підлягали сплаті за період з 20.08.2017р. по 20.09.2019р.

За вказаний період заборгованості по лізингових платежах склала 71 710,46 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 06.03.2019р. (дата, що передує даті складання заяви про уточнення позовних вимог від 07.03.2019р.) становить 1 898 534,43 грн. (71 710,46 дол. США х 26,475 грн. = 1 898 534,43 грн.).

Враховуючи вище викладене, а також враховуючи, що курс долара США станом на 24.04.2017р. та 06.03.2019р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції простягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" заборгованості в розмірі 5 984 219,49 грн. та відмови у стягненні 104 447,14 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з поручителів - ТОВ "СК Бужок" та ПП „Агрофірма „Гізівщина» 2/3 суми заборгованості у розмірі 6 088 666,63 грн та суми річних у розмірі 38 574 033,17 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою, як одним із видів забезпечення виконання зобов`язання (частина перша статті 546 ЦК України).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 547 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

За змістом статті 559 ЦК України зміна обсягу зобов`язань боржника може бути підставою для припинення поруки. Зокрема, частиною першою цієї статті (у редакції, чинній на момент укладання договору поруки) було передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За загальним правилом, установленим частиною першою статті 651 ЦК України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим за змістом частини третьої статті 651 ЦК України договором або законом може бути передбачено також право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину.

Особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов`язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства.

Так, за правилами, передбаченими абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов`язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб.

Приписи частини першої статті 559 ЦК України передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.

Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.

За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п. 1.1. Договорів поруки №1П/10АФ-15 від 11 березня 2015 року та №2П/10АФ-15 від 30 березня 2018 року Предметом Договору є зобов`язання Поручителя перед Лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання Лізингоодержувачем, своїх зобов`язань перед Лізингодавцем, які випливають з умов Договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015 р., а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015 року.

Пунктом 12.4. Договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11 березня 2015 року передбачено, що всі зміни і доповнення до цього Договору оформляються додатковою угодою, що підписуються Сторонами та є невід 'ємною частиною даного Договору.

Пунктом 6.1. Договорів поруки №1П/10АФ-15 від 11 березня 2015року та №2П/10АФ-15 від 30 березня 2018 року передбачено, що усі повідомлення за цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур 'єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами Сторін.

Пунктом 6.3. Договорів поруки №1П/10АФ-15 від 11 березня 2015року та №2П/10АФ-15 від 30 березня 2018 року передбачено, що Сторони Договору встановлюють, що у тому разі, якщо без згоди Поручителя до Основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності Поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім).

З долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що позовні вимоги до Поручителів (ТОВ "СК Бужок" та ПП "Агрофірма "Гізівщина") здійснені із врахуванням додаткової угоди №2 від 13 липня 2016 року (Поручителя (ТОВ "СК Бужок") не повідомлено про укладення даної додаткової угоди, якою змінено ціну Основного договору та розмір відповідальності за його невиконання) та додаткової угоди №3 від 30 березня 2018 року (Поручителів (ТОВ "СК Бужок" та ПП "Агрофірма "Гізівщина") не повідомлено про укладення даної додаткової угоди, якою змінено ціну Основного договору та розмір відповідальності за його невиконання).

Однак, Позивачем не надано будь-яких доказів, що Поручителі надали письмову згоду на збільшення відповідальності за Договором фінансового лізингу №10АФ-15 від 11 березня 2015року, а відповідно на збільшення обсягу відповідальності ТОВ "СК Бужок" та ПП "Агрофірма "Гізівщина" про такі зміни повідомлені не були.

Враховуючи викладене, та враховуючи, що кредитний ліміт за зобов`язаннями боржника (ТОВ "Серединецьке") було збільшено без погодження з поручителями (ТОВ "СК Бужок" та ПП "Агрофірма "Гізівщина"), порука за договорами поруки М1П/10АФ-15 від 11 березня 2015 року та М2П/10АФ-15 від 30 березня 2018 року є припиненою в силу положень частини першої статті 559 ЦК України (у відповідній редакції).

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 у справі №910/13109/18. в якій ВП ВС дійшла висновку, що порука за договором поруки від 29 травня 2015 року №РСЖ1432898962983 є припиненою в силу положень частини першої статті 559 ЦК України, оскільки кредитний ліміт за кредитними зобов`язаннями боржника збільшено без погодження з поручителем, а умови договору поруки про те. що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, та. відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.

Можливість перебування обсягів солідарних зобов`язань поручителя виключно у залежності від волевиявлення сторін в основному зобов`язанні суперечить встановленим п.6 ч.1 ст.3 ЦК України засадам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки створює підстави для завдання шкоди майновим інтересам поручителя через неузгоджене збільшення із ним розміру його грошової відповідальності.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, застосування таких засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України), полягає в тому, що тексти законів, угод та їх застосування мають бути належними і справедливими стосовно усіх суб`єктів цивільних правовідносин та відповідати загальновизнаним нормам обороту. При цьому, концепція добросовісності може використовуватися судом в будь-якій ситуації, щоб виправити несправедливість, яка б мала місце, якщо б застосовувалися традиційні правила (постанова КГС ВС від 26.04.2018 у справі №910/10191/17).

В даному випадку збільшення розміру грошової відповідальності поручителів ТОВ "СК Бужок" та ПП "Агрофірма "Гізівщина" відбулось, незважаючи на положення п. 6.3. договорів, відповідно до яких у разі внесення змін до основного договору, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім), що підтверджується матеріалами справи №904/7638/17 (вимогами позивача до поручителів, позовною заявою, заявою про збільшення позовних вимог).

З вказаних вимог вбачається, що при розрахунку заборгованості, заявленої до поручителів, ТОВ "Агротек" виходив з умов договору фінансового лізингу не у первісній редакції, а у редакції додаткових угод до договору фінансового лізингу, якими передбачались інші графіки лізингових платежів та збільшення обсягу зобов`язань лізингоодержувача, на що поручителі своєї згоди не надавали.

Отже, своїми фактичними діями ТОВ "Агротек", незважаючи на договірні домовленості (п.6.3. договорів поруки), притягнув поручителів до збільшеного обсягу відповідальності, що свідчить про настання обставини, передбаченої ч.1 ст.559 ЦК України, та є безумовною підставою для припинення поруки.

Відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відтак, сторони не мали права відступати від імперативних положень ч.І ст.559 ЦК України та на власний розсуд врегульовувати дані відносини.

Вказана норма була викладена у новій редакції, що виключала припинення поруки у разі збільшення відповідальності поручителя, лише відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" №2478-VIII від 03.07.2018, який було введено в дію 04.02.2019, тобто вже після укладення з відповідачами договорів поруки №1П/10АФ-15 від 11.03.2015, №2П/10АФ-15 від 30.03.2018 та настання факту їх припинення, що відбувся з 13.07.2016 та 30.03.2018 відповідно.

Враховуючи вище викладене, до відносин сторін за такими договорами поруки не підлягають застосуванню положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" №2478-VIII від 03.07.2018.

Припинення поруки зумовлює і припинення з вказаних дат перебування сторін договорів у статусі кредитора та боржника у розумінні ст. 509 ЦК України, а отже - і існування у позивача як кредитора прав висування грошових вимог до відповідачів, які зумовлювалися до цього солідарною відповідальністю останніх за зобов`язаннями третьої особи.

Окрім того, судами розглядалась справа №924/174/20 про визнання припиненою поруки за аналогічним договором поруки. Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 у справі №924/174/20 було визнано припиненою поруку ТОВ "СК Бужок" за Договором поруки №1П/1-АФ-15 від 11.03.2015, який укладений між ТОВ "Серединеньке", ТОВ "Агротек" та ТОВ "СК Бужок" в якій суд дійшов висновку, що "умови договору поруки про те, що у разі, якщо без згоди поручителя до основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім), не виключають застосування правил передбачених абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України. та, відповідно, не звільняють від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній Формі. За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Пунктом 12.4. договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11 березня 2015 року передбачено, що всі зміни і доповнення до цього договору оформляються додатковою угодою, що підписуються сторонами та є невід`ємною частиною даного договору. Пунктом 6.1. договору поруки №1П/10АФ-15 від 11.03.2015 року передбачено, що усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення TOB "СК Бужок" про укладення додаткової угоди №2 від 13.07.2016. а також докази повідомлення TOB "СК Бужок" про укладення додаткової угоди №3 від 30.03.2018. якими змінено ціну Основного договору, і як наслідок розмір відповідальності за його невиконання.

Враховуючи, що відповідачем-2 не надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, що поручитель ТОВ „СК Бужок" надав письмову згоду на збільшення ціни договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015 і відповідальності за даним договором, та відповідно не був повідомлений про збільшення обсягу його відповідальності, в даному випадку фактично має місце збільшення ціни договору фінансового лізингу без погодження з поручителем - ТОВ "СК Бужок". З огляду на зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що порука за договором поруки №1П/10АФ-15 від 11.03.2015 є припиненою в силу положень ч.1 ст.559 ЦК України (у редакції на момент укладення договору поруки). Аналогічного висновку щодо застосування положень частини першої статті 559 ЦК України (у відповідній редакції) дійшов Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаиійного цивільного суду у постанові від 26.12.2018 у справі №569/8360/16-й та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №910/13109/18".

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 6.2. договорів поруки сторони договору встановлюють, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та втрачає свою дію з моменту припинення забезпеченого ним зобов`язання. Також порука припиняється, якщо лізингодавець в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання зобов`язання за основним договором не пред 'явить вимоги до поручителя (п. 4 ст. 559 ЦК України).

Аналіз ч.4 ст.559 ЦК України дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у цій частині) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. За своєю правовою природою такий строк є преклюзивним (припиняючим), і його закінчення є підставою для припинення поруки.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позову до поручителів - ТОВ „СК Бужок» та ПП „Агрофірма „Гізівщина» .

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у стягненні з лізингоодержувача - ТОВ „Серединецьке» 38 574 033,17 грн. річних, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 15.08.2019р. прийнято до розгляду заяви позивача (товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек") від 07.03.2019р. №0703/19-1 та від 09.08.2019р. №0908/19-2 про уточнення позовних вимог, в яких зокрема було заявлено до стягнення річні в розмірі 38574033,17 грн. (т. 3 а.с. 117 - 125, т. 4 а.с. 79 - 86)

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити: обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Матеріали справи свідчать, що під час подання до господарського суду Хмельницької області заяви про уточнення позовних вимог від 09.08.2019р. №0908/19-2 позивачем не було надано розрахунок розміру річних. У тексті заяви від 09.08.2019р. позивач зазначав, що розрахунок розміру річних є додатком №1 до заяви про уточнення позовних вимог.

Однак у переліку додатків до вказаної заяви розрахунок розміру річних на суму 38 574033,17 грн. відсутній.

Також, з матеріалів справи вбачається, що під час подання до господарського суду Дніпропетровської області заяви про уточнення позовних вимог від 07.03.2019р. №0703/19-1 позивачем був наданий розрахунок розміру річних.

Однак вказаний розрахунок не підписаний уповноваженою особою ТОВ „Агротек» , тому відповідно до положень ст. ст. 76-79 ГПК України не може бути належним, допустимим та достовірним доказом.

Окрім того, з постанови Центрального апеляційного господарського суду від 08.05.2019р., якою справу №904/7638/17 направлено за територіальною підсудністю до господарського суду Хмельницької області, вбачається, що предметом спору зазначено стягнення 18 119 138,66 грн., а не стягнення 44 662 699,80 грн.

Відповідно ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 24.05.2019р. справу №904/7638/17 прийнято до провадження із предметом спору про стягнення 18 119 138,66 грн.

Згідно позовної заяви від 25.07.2017р. №2507/17-3юр із заявлених первинно до стягнення 18 119 138,66 грн. сума річних становила 14 033 453,97 грн. У переліку додатків до позовної заяви у п. 3 зазначено розрахунок розміру річних.

Однак в матеріалах справи такий розрахунок також відсутній (т. 1 а.с. 1- 250, т. 2 а.с. 1 - 110).

Згідно зі статтею 14 ГПК України ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строку, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правовий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №910/15765/18, від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі 915/641/18, від 13.01.2020 у справі № 908/510/19.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено обґрунтованість заявлених до стягнення з ТОВ „Серединецьке» річних в розмірі 38 574 033,17 грн., у зв`язку з чим, суд першої інстанції був позбавлений можливості перевірити правильність нарахування розміру річних, визначати період нарахування та застосовувати розмір відсотків за відповідні періоди (з огляду на передбачену договором фінансового лізингу можливість нарахування 70% річних та з 13.07.2016р. - 365% річних від суми простроченого лізингового платежу).

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що після прийняття до розгляду заяви позивача (товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек") від 07.03.2019р. №0703/19-1 та від 09.08.2019р. №0908/19-2 про уточнення позовних вимог до постановлення судом першої інстанції ухвали 01.07.2020 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, розгляд справи неодноразово відкладався, провадження у справі зупинялося та поновлювалося.

Тобто, представник ТОВ „Агротек» не був позбавлений можливості долучити до матеріалів справи належним чином офрмлений розрахунок розміру річних з якого можна було б встановити правильність їх нарахування у заявленому позивачем розмірі.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з Лізингоодержувача (ТОВ "Серединецьке") 38 574 033,17 грн. річних не підлягають задоволенню.

А тому, посилання апелянта на те, що на виконання вимог пункту 3 частини 3 статті 162 ГПК України, під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем було надано обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, в тому числі й розрахунок річних на загальну суму 38 574 033,17 грн., колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються вище встановленими обставинами справи.

Інші доводи апелянта викладені ним в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вище викладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.07.2020 року у справі №904/7638/17 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та з врахуванням обставин справи, а тому відсутні правові підстави для його скасування, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.07.2020 року у справі №904/7638/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.07.2020 року у справі №904/7638/17 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу №904/7638/17 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "27" жовтня 2020 р.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Тимошенко О.М.