Рішення

від 28.10.2020 по справі 478/1999/19

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 478/1999/19 Провадження № 2/478/51/2020

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

28 жовтня 2020 року смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:

головуючого судді Томашевського О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Григоренко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в смт. Казанка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , подану в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, без самостійних вимог щодо предмету спору: Казанківська районна державна адміністрація Миколаївської області, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування запису про його державну реєстрацію, визнання припиненою дію договору оренди земельної ділянки,

В с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, без самостійних вимог щодо предмету спору: Казанківська районна державна адміністрація Миколаївської області, Відділ у Казанківському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування його державної реєстрації.

Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що позивач - ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 6,8348 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за кадастровим номером 4823655100:16:000:0040, яку, будучи в товариських відносинах із громадянином ОСОБА_5 передав останньому у користування без укладання письмового договору, акту прийому-передачі та інших документів.

Однак, в подальшому, в лютому 2019 року, позивач довідався про наявність нібито укладеного між ним та ОСОБА_5 письмового договору оренди землі, зареєстрованого в Державному реєстрі, якого він не підписував.

З огляду на наведене та враховуючи те, що ОСОБА_2 не мав волевиявлення на укладення спірного договору, в первинній редакції позовної заяви ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 просила суд: визнати недійсним спірний договір оренди земельної ділянки, скасувати його державну реєстрацію та стягнути судові витрати з відповідачів.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 23.12.2019 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач ОСОБА_3 надала суду відзив, де зазначила, що договір оренди земельної ділянки було укладено між позивачем та її чоловіком - ОСОБА_5 строком на 49 років та було зареєстровано в Державному реєстрі Казанківським сектором реєстрації Миколаївської філії ДЗК за № 010900100940. Сторони договору дійшли згоди щодо оренди земельної ділянки, яка належить позивачу, за що останній отримав грошові кошти. В подальшому, позивачу виплачувались грошові кошти за оренду землі (в тому числі наперед).

Таким чином, ОСОБА_2 був обізнаний про вказаний договір, підписав його та фактично здав в оренду власну земельну ділянку ОСОБА_5 за що отримував та отримує до теперішнього часу грошові кошти.

З огляду на наведене, відповідач ОСОБА_3 вказує на пропуск строку позовної давності позивачем для звернення до суду та просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 20.01.2020 року, замінено третю особу, без самостійних вимог щодо предмету спору Відділ у Казанківському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на належну третю особу, без самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

28 січня 2020 року на адресу суду було надано відповідь на відзив, де представник позивача зазначила, що до спірного договору відсутній акт прийому-передачі об`єкта оренди, що є невід`ємною частиною договору оренди та свідчить про його недійсність в силу Закону.

Крім того, заперечуючи щодо пропуску строків давності, представник позивача зазначила, що отримання плати за оренду землі не є визначальним при обчисленні строків позовної давності, якщо особа, права якої порушено, вважала, що правовідносини виникли з інших підстав. Оскільки ж підставами звернення до суду є не підписання позивачем договору оренди землі, що свідчить про відсутність волевиявлення у останнього на укладення цього договору, то для правильного вирішення вказаної справи, є важливим момент, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права.

30 січня 2020 року представником позивача було подано до суду заяву про зміну підстав та предмета позову. Заяву мотивовано тим, що Законом України від 05.12.2019 року №340-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству було внесено зміни до ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , на якій ґрунтувались підстави первинної редакції позову. З огляду на внесенні зміни до Закону, сам по собі факт визнання договору оренди землі недійсним не буде підставою для скасування запису про державну реєстрацію спірного договору.

Таким чином, на підставі поданих уточнень та з огляду на відсутність волевиявлення ОСОБА_2 на укладення спірного договору, представник позивача остаточно просила суд: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки - кадастровий номер 4823655100:16:000:0040, що зареєстрований у Казанківському секторі реєстрації Миколаївської філії центру ДЗК 11.11.2009 року, про що у Державному реєстрі земель було зроблено запис за №010900100940; скасувати запис про державну реєстрацію договору оренди землі, що зареєстрований у Казанківському секторі реєстрації Миколаївської філії центру ДЗК 11.11.2009 року, про що у Державному реєстрі земель було зроблено запис за № 010900100940; визнати припиненою дію договору оренди землі, що зареєстрований у Казанківському секторі реєстрації Миколаївської філії центру ДЗК 11.11.2009 року, про що у Державному реєстрі земель було зроблено запис за № 010900100940 та стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судові витрати, що понесені ОСОБА_2 та пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою суду від 05.02.2020 року, клопотання представника позивача про прийняття заяви про зміну підстави та предмету позову, було задоволено частково. Прийнято заяву про зміну предмету позову.

06 лютого 2020 року на адресу суду надійшли пояснення третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області. Згідно наданих пояснень, третя особа зазначає про те, що вчинення будь-яких дій пов`язаних із скасуванням державної реєстрації, яку проведено до 01 січня 2013 року здійснюється суб`єктами, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а тому, залучена до участі у справі третя особа - ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області не є повноважною особою.

23 березня 2020 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення та клопотання про витребування доказів від представника відповідача, згідно яких сторона позивача просила суд врахувати, що оригінал договору оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зберігається у Відділі у Казанківському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області. Крім того, представник позивача зазначила, що реєстрація спірного договору відбувалась із внесенням відомостей до Поземельної книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі за кадастровим номером 4823685100:16:000:0040, та просила суд витребувати оригінали Поземельної книги та договір оренди земельної ділянки.

Ухвалами суду від 24 березня 2020 року та від 09 квітня 2020 року клопотання про витребування доказів було задоволено, витребувано з Відділу у Казанківському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області оригінали Поземельної книги та договір оренди земельної ділянки.

Ухвалою суду від 23 квітня 2020 року за клопотанням сторони позивача, у справі було призначено судову - почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: Чи виконаний підпис від імені ОСОБА_2 у документі - Договорі оренди землі від 11.11.2009 року, що зареєстрований у Казанківському секторі реєстрації Миколаївської філії центру ДЗК 11.11.2009 року, про що у державному реєстрі земель було зроблено запис за №040900100940 у графі Орендодавець , в розділі Підписи сторін тією особою від імені якої він зазначений, чи іншою особою? . Провадження у справі було зупинено.

У зв`язку із надходженням до суду висновку експерта, ухвалою суду від 06 жовтня 2020 року провадження було поновлено, призначено судове засідання.

В судове засідання учасники справи не прибули, про день, час та місце судового засідання були повідомленні вчасно та належним чином.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 6,8348 га, за кадастровим номером 4823655100:16:000:0040, яка розташована на території Казанківської селищної ради, цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4805587752019 від 11.01.2019 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 153479743 від 22.01.2019 року.

Згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.01.2019 року №45158041, державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 4823655100:16:000:0040 було проведено за заявою ОСОБА_2 .

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, 11 листопада 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено договір оренди землі, яким ОСОБА_2 передав в оренду ОСОБА_5 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,84 га, строком на 49 років, розташовану в межах території Казанківської селищної ради.

З досліджених судом матеріалів реєстраційної справи, наданих на виконання ухвали суду від 09.04.2020 року Відділом у Казанківському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області листом від 22.04.2020 року № 187/113-20, вбачається, що договір підписано сторонами та зареєстровано у Казанківському секторі реєстрації Миколаївської філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.11.2009 року.

Як вбачається з досліджених матеріалів, на виконання вказаного договору оренди землі, сторонами угоди було складено акт прийому - передачі об`єкта оренди від 20.03.2009 року, за умовами якого, ОСОБА_2 передав об`єкт оренди ОСОБА_5 та складено акт від 20.03.2009 року за яким ОСОБА_2 передано під зберігання ОСОБА_5 межові знаки під охорону та зберігання.

З наданого стороною позивача судового рішення у цивільній справі № 478/587/19, судом встановлено, що ОСОБА_5 помер у 2012 році, у зв`язку з чим, позивач, вважаючи, що договір оренди землі з цих підстав слід вважати припиненим, звернувся до Казанківського районного суду Миколаївської області про визнання спірного договору недійсним.

Рішенням суду від 01.10.2019 року у справі № 478/587/19 в задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено з підстав неналежного відповідача у справі. Як вбачається із змісту судового рішення, судом встановлено, що 11 листопада 2019 року між сторонами було укладено договір оренди землі, на 49 років. В 2012 році ОСОБА_5 помер, у зв`язку з чим ОСОБА_2 звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про скасування реєстрації договору оренди через смерть орендаря та реєстрацію нового договору оренди належної йому землі із іншою фізичною особою.

Згідно з наданим стороною позивача рішенням державного реєстратора від 14.02.2019 року №45520298, в державній реєстрації нового права оренди земельної ділянки ОСОБА_2 було відмовлено через зареєстровану оренду землі за спірним договором.

Звертаючись із даним позовом, представник позивача зазначила, що позивач не мав реального волевиявлення на укладення спірного договору та про його існування довідався лише в лютому 2019 року. Сам договір він не підписував та його умови не погоджував.

Дослідивши наведені обставини суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з ч.ч. 1,4 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до змісту вимог ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, підставою для визнання недійсним договору за ч. 1 ст. 215 ЦК України може бути встановлений судом дефект такого елементу правочину, як воля його учасника, відсутність волі на укладення правочину або невідповідність волі та волевиявлення учасника в момент вчинення правочину.

При вирішенні вказаного спору судом враховано висновок Великої Палати Верховного Суду по справі №145/2047/16-ц від 16 червня 2020 року, де зазначено, що підписи сторін є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій ст. 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Тобто, за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок, що узгоджується із висновками викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц.

Отже, розглядаючи та вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд застосовує наведені вище норми законодавства та правову позицію ВП ВС та враховує, що неукладеність договору не є правильним способом захисту, проте встановлення таких обставин є необхідним для правильного та об`єктивного вирішення спору, ефективного захисту та забезпечення реального відновлення порушеного права .

В ході судового розгляду справи, судом було забезпечено проведення судової почеркознавчої експертизи з метою встановлення відповідності або відсутності підпису ОСОБА_2 в графі Орендодавець під спірним договором.

Згідно з висновком експерта від 25.09.2020 року № 282, в ході дослідження підпису ОСОБА_2 в графі Орендодавець в договорі оренди землі укладеного між ним та ОСОБА_5 та при порівнянні підпису із наданими на експертизу вільними та експериментальними зразками підписів ОСОБА_2 було встановлено їх збіги за загальними та окремими ознаками. Встановлені збіжні ознаки є суттєвими та в сукупності своїй індивідуалізують підпис ОСОБА_2 .

Таким чином, згідно з висновком експерта, підпис від імені ОСОБА_2 в графі Орендодавець із зворотної сторони другого аркуша в договорі оренди землі від 11.11.2009 року, укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , зареєстрованому у Казанківському секторі реєстрації Миколаївської філії центру ДЗК 11.11.2009 року за № 3040949100940, виконаний ОСОБА_2 .

Отже, та обставина, що позивач спірний договір не підписував та, відповідно не мав волевиявлення на його укладання, не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду справи по суті.

Інші доводи сторони позивача, зокрема щодо відсутності актів приймання-передачі об`єкта оренди та інших документів, які є невід`ємною частиною спірного договору спростовується дослідженими матеріалами справи.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Підсумовуючи все наведене вище, оцінюючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, враховуючи, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для застосування до позивача наслідків пропуску строків позовної давності, оскільки одночасне наведення таких підстав для відмови в задоволенні позову, як недоведеність позовних вимог і пропуск строку звернення до суду, носить взаємовиключний характер, тому що відмовити у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку звернення до суду можливо лише в разі встановлення при розгляді спору, що позов є доведеним.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

В силу статті 141 ЦПК України, судові витрати позивача у справі та інші його витрати пов`язані із розглядом справи слід віднести на його рахунок.

Керуючись ст.ст.10-13, 96, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

У х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , подану в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), треті особи, без самостійних вимог щодо предмету спору: Казанківська районна державна адміністрація Миколаївської області (56002, Миколаївська область, смт. Казанка, вул. Миру, 208, код ЄДПОУ 42345018), Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Миру, 34, код ЄДРПОУ 39825404) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування запису про його державну реєстрацію, визнання припиненою дію договору оренди земельної ділянки - відмовити повністю.

Після набрання рішення законної сили, повернути оригінали письмових доказів за клопотанням осіб, які їх подали до суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 28.10.2020 року.

Суддя Казанківського районного суду

Миколаївської області О.О.Томашевський