Постанова

від 06.10.2020 по справі 388/1298/16-ц

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 жовтня 2020 року м. Кропивницький

справа № 388/1298/16-ц

провадження № 22-ц/4809/932/20

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Дьомич Л. М., Мурашка С. І.,

за участю секретаря судового засідання Діманової Н. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач: Фермерське господарство Вершино-Власівське ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: відділ

Держгеокадастру у Долинському районі Кіровоградської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області (суддя Годованець І. А.) від 17 березня 2020 року та додаткове рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області (суддя Годованець І. А.) від 29 квітня 2020 року, а також апеляційну скаргу Фермерського господарства Вершино-Власівське на додаткове рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області (суддя Годованець І. А.) від 29 квітня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

04 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Фермерського господарства Вершино-Власівське про визнання недійсними правочинів.

З урахуванням заяв про зміну підстав позову та збільшення позовних вимог від 27 вересня 2018 року (т. 1 с. 155 - 158), від 03 червня 2019 року (т. 1 с. 223 - 227), від 26 листопада 2019 року (т. 2 с. 95- 103), які суд прийняв для розгляду, позивач просив суд визнати недійсними та скасувати державну реєстрацію:

1)укладеної між ОСОБА_1 і Фермерським господарством Вершино-Власівське додаткової угоди № 1 від 30 липня 2010 року до договору оренди землі від 12 грудня 2006 року, яка зареєстрована 16 грудня 2010 року Кіровоградською регіональною філією ДП Центр ДЗК при Держкомземі України за № 041037000113;

2)укладеної між ОСОБА_2 і Фермерським господарством Вершино-Власівське додаткової угоди № 1 від 10 червня 2010 року до договору оренди землі від 05 жовтня 2006 року, яка зареєстрована 16 грудня 2010 року Кіровоградською регіональною філією ДП Центр ДЗК при Держкомземі України за № 041037000096.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між позивачем і відповідачам, а також між його нині померлим батьком і відповідачем існували відносини оренди землі, які виникли на підставі договорів, що були укладені у 2006 році. Згодом у ці договори сторонами внесено зміни щодо розміру орендної плати. Однак, у 2016 році позивач випадково дізнався, що поряд з орендною платою додатковими угодами внесено зміни до договорів оренди землі в частині збільшення строк дії договору з десяти років на двадцять п`ять років. Імовірно, що це було здійснено шляхом підміни перших аркушів додаткових угод. Крім того, оспорювані правочини мають й інші вади, а саме: відсутній кадастрові номери земельних ділянок, плутанина в кадастрових номерах, помилки у зазначенні площ земельних ділянок, відсутня технічна документація із землеустрою на земельні ділянки, не зазначено про наявність обмежень у використанні, неправильно зазначені дати укладення основних договорів оренди. Позивач вважає, що наведені ним порушення закону є підставою для визнання недійсними правочинів, які перешкоджають йому укласти договори з іншим, поряднішим орендарем.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 17 березня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повністю.

Суд дійшов висновку, що позивач не спростував презумпцію правомірності правочину, не довів, що оспорювані ним додаткові угоди до договорів оренди землі порушують права орендодавця.

Додатковим рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2020 року заяву представника відповідача Фермерського господарства Вершино-Власівське - адвоката Чуприни Сергія Павловича про стягнення витрат на правову допомогу задоволено частково, а саме: ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства Вершино-Власівське відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Ухвалюючи таке рішення, суд послався на складність справи, тривалість її розгляду, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності витрат на адвоката, фінансовий стан сторін, а також на подані представником позивача заперечення щодо розміру компенсації.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційних скарг

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 17 березня 2020 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення і направити справу для розгляду до суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Він вважає, що суд неправильно вирішив спір внаслідок порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, він вважає, що суд був заінтересований у результаті розгляду цієї справи, не був безстороннім. Суд не дав належної оцінки його доводам, що у 2006 році ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , кожен окремо один від одного, уклали індивідуальні договори оренди землі з відповідачем. Однак, на час їх державної реєстрації були чинними інші договори оренди земельних ділянок, які вони уклали з СВК СІЧ , що привело до подвійної реєстрації договорів. У мотивувальній частині рішенні суду відсутня відповідь на доводи позивача про те, що всупереч вимогам закону ні основні договори оренди, ні додаткові угоди до них не містять кадастрових номерів земельних ділянок, а технічна документація із землеустрою виготовлена лише у 2011 та 2013 роках, відповідно. Поза увагою суду лишилися очевидні порушення при здійсненні державної реєстрації додаткових угод, а також неправильність зазначення у текстах додаткових угод дат укладення основних договорів.

Крім того, позивач також оскаржив в апеляційному порядку додаткове рішення суду першої інстанції від 29 квітня 2020 року та просив його скасувати, а справу направити до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Він зазначив, що рішення суду першої інстанції є незаконними та необґрунтованими у зв`язку із заінтересованістю суду у її розгляді та наявності інших обставин, що викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності суду. Він вважає, що відповідач належним чином не довів реальність витрат на правничу допомогу.

Відповідач Фермерське господарство Вершино-Власівське також не погодився з додатковим рішення суду першої інстанції від 29 квітня 2020 року і оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати це судове рішення та ухвалити нове, яким стягнути з позивача на користь ФГ Вершино-Власівське судові витрати на правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Він стверджує, що суд необґрунтовано зменшив суму компенсації витрат на професійну правничу допомогу, які є доведеною. Суд не врахував, що розгляд справи тривав кілька років, останні два з яких відповідачу надавав професійну правничу допомогу адвокат Чуприна С. П., він брав участь у численних судових засіданнях, виконував інші дії правового характеру в інтересах свого клієнта, які пов`язані з цією справою. Суд не врахував, що позивач чотири рази вносив змінив предмет або підстави позову. Крім того, позивач не подавав до суду обґрунтованого клопотання про зменшення судових витрат.

Стислий виклад змісту відзивів на апеляційні скарги

ФГ Вершино-Власівське у відзиві на апеляційну скаргу на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 17 березня 2020 року заперечив проти доводів позивача, які вважає хибними. На його думку, суд розглянув вимоги позивача і вирішив спір по суті з дотриманням норм процесуального і правильним застосуванням норм матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача на додаткове рішення суду від 29 квітня 2020 року ФГ Вершино-Власівське частково погодилося з викладеними у ній вимогами. Проте вважає, що суд не мав не відмовити у вимозі про компенсацію витрат на правничу допомогу адвоката, а навпаки - задовольнити її повністю.

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу ФГ Вершино-Власівське на додаткове рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2020 року висловив заперечення проти доводів відповідача. Він вважає, що представник відповідача - адвокат Чуприна С. П. вже неодноразово намагався в інших справах, як і в цій, що переглядається апеляційним судом, ввести суд в оману.

Позиції учасників справи в судовому засіданні

Позивач повідомлений судовою повісткою про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 2500670760081, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача ОСОБА_4 теж повідомлений судовою повісткою про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 2500670760235, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

28 вересня 2020 року до суду звернувся адвокат Левицкий О. М., представник ОСОБА_1 , з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку з його зайнятістю в іншій справі. Однак він не додав до своєї заяви доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовано клопотання. За таких обставин, враховуючи принципи рівності та змагальності цивільного судочинства, колегія суддів дійшла висновку, що реальність поважності причин, які перешкоджають явці представника сторони в суд, не підтверджена, а тому залишила клопотання без задоволення.

Відділ Держгеокадастру у Долинському районі Кіровоградської області, який залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повідомлений судовою повісткою про час, дату і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 2500670760227, але явку свого представника в судове засідання не забезпечив.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача - адвокат Чуприна С. П. заперечив проти доводів апеляційної скарги позивача на основне рішення суду й частково погодився зі скаргою на додаткове рішення. Натомість він підтримав повністю апеляційну скаргу відповідача на додаткове рішення суду.

Суд першої інстанції встановив такі обставини

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серія: КР; № 3521984400:04:00:230, виданим 19 жовтня 2000 року Кіровською сільською радою Долинського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 6,07 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кіровської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

05 жовтня 2006 року орендодавцем ОСОБА_1 і орендарем Фермерським господарством Вершино-Власівське укладено договір оренди землі. Відповідно до умов цього договору, орендодавець передав в тимчасове, строком на десять років, платне володіння та користування земельну ділянку площею 6,07 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Кіровської сільської ради Долинського району Кіровоградської області. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі: 1200 грн на рік у період з 01 серпня по 20 грудня щорічно. Державна реєстрація договору оренди землі проведена 12 грудня 2006 року ДП Кіровоградська регіональна філія Центру державного земельного кадастру за № 183.

Згідно з додатковою угодою №1 від 30 липня 2010 року ОСОБА_1 та Фермерське господарство Вершино-Власівське дійшли згоди про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованого 12 грудня 2006 року ДП Кіровоградська регіональна філія Центру державного земельного кадастру за № 183. Зокрема, цією додатковою угодою внесено зміни в умови договору про строк його дії, визначено що термін дії договору становить двадцять п`ять років з моменту державної реєстрації договору. Крім того, змінено умови про розмір орендної плати, умови використання земельної ділянки та відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору. Державна реєстрація цієї додаткової угоди здійснена 16 грудня 2010 року Кіровоградською регіональною філією ДП Центр ДЗК при Держкомземі України за № 041037000113.

05 жовтня 2006 року орендодавцем ОСОБА_2 (спадкоємцем і правонаступником якого являється позивач ОСОБА_1 ) і Фермерським господарством Вершино-Власівське укладено договір оренди землі. Відповідно до умов цього договору, орендодавець передав в тимчасове, строком на десять років, платне володіння та користування земельну ділянку площею 6,07 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Кіровської сільської ради Долинського району Кіровоградської області. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі: 1200 грн на рік у період з 01 серпня по 20 грудня щорічно. Державна реєстрація договору оренди землі здійснена 12 грудня 2006 року ДП Кіровоградська регіональна філія Центру державного земельного кадастру за № 196.

Згідно з додатковою угодою № 1 від 10 червня 2010 року ОСОБА_2 та Фермерське господарство Вершино-Власівське дійшли згоди про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованого 12 грудня 2006 року ДП Кіровоградська регіональна філія Центру державного земельного кадастру за № 196. Зокрема, цією додатковою угодою внесено зміни в умови договору про строк його дії, визначено що термін дії договору становить двадцять п`ять років з моменту державної реєстрації договору. Крім того, змінено умови про розмір орендної плати, умови використання земельної ділянки та відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору. Державна реєстрація цієї додаткової угоди здійснена 16 грудня 2010 року Кіровоградською регіональною філією ДП Центр ДЗК при Держкомземі України за № 041037000096.

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю; серія: ЯК; № 921334, виданого 08 червня 2012 року Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 вересня 2011 року за №1315 Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області, ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить на праві власності земельна ділянка, площею 6.0702 га, кадастровий номер: 3521984400:02:000:0257, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кіровської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

Згідно з висновком експерта Одеського науково - дослідного інституту судових експертиз за №17-3522-3523 від 27 червня 2018 року зазначено: підписи від імені ОСОБА_1 у наданих на експертизу документах: примірнику додаткової угоди №1 від 30 липня 2010 року до договору оренди землі від 12 грудня 2006 року, укладеної між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Вершино-Власівське , в особі голови Сидоренко Григорія Миколайовича, зареєстрованої у Кіровоградській регіональній філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16 грудня 2010 року за №041037000113 ( Документ №1 ), розміщений на другому аркуші документу у розділі МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ТА БАНКІВСЬКІ РЕКВІЗИТИ СТОРІН ОРЕНДОДАВЕЦЬ... ліворуч від друкованого запису ( ОСОБА_1 ); примірнику додаткової угоди №1 від 30 липня 2010 року до договору оренди землі від 12 грудня 2006 року, укладеної між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Вершино-Власівське , в особі голови Сидоренко Григорія Миколайовича, зареєстрованої у Кіровоградській регіональній філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16 грудня 2010 року за №041037000113 ( Документ №1а ), розміщений на другому аркуші документу у розділі МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ТА БАНКІВСЬКІ РЕКВІЗИТИ СТОРІН ОРЕНДОДАВЕЦЬ... ліворуч від друкованого запису ( ОСОБА_1 ), виконані самим ОСОБА_1 у звичних для ОСОБА_1 умовах (стані).

Досліджені підписи у наданих на експертизу: примірнику додаткової угоди №1 від 30 липня 2010 року до договору оренди землі від 12 грудня 2006 року, укладеної між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Вершино-Власівське , в особі голови Сидоренко Григорія Миколайовича, зареєстрованої у Кіровоградськійрегіональній філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16 грудня 2010 року за №041037000113 ( Документ №1 ), розміщений на другому аркуші документу у розділі МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ТА БАНКІВСЬКІ РЕКВІЗИТИ СТОРІН ОРЕНДОДАВЕЦЬ... ліворуч від друкованого запису ( ОСОБА_1 ); примірнику додаткової угоди №1 від 30 липня 2010 року до договору оренди землі від 12 грудня 2006 року, укладеної між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Вершино-Власівське , в особі голови Сидоренко Григорія Миколайовича, зареєстрованої у Кіровоградській регіональній філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16 грудня 2010 року за №041037000113 ( Документ №1а ), розміщений на другому аркуші документу у розділі МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ТА БАНКІВСЬКІ РЕКВІЗИТИ СТОРІН ОРЕНДОДАВЕЦЬ... ліворуч від друкованого запису ( ОСОБА_1 ); примірнику договору оренди землі від 05 жовтня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Вершино-Власівське , в особі голови ОСОБА_5 , зареєстрованого у ДП Кіровоградська регіональна філія Центру державного Земельного кадастру про що у Державномуреєстрі земель вчинено запис від 12 грудня 2006 року за №183 (Документ №2), розміщений на третьому аркуші у розділі Підписи сторін в графі Орендодавець ; примірнику договору оренди землі від 05 жовтня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Вершино-Власівське , в особі голови ОСОБА_5 , зареєстрованого у ДП Кіровоградська регіональна філія Центру державного Земельного кадастру про що у Державномуреєстрі земель вчинено запис від 12 грудня 2006 року за №183 (Документ №2а), розміщений на третьому аркуші у розділі Підписи сторін в графі Орендодавець ; примірнику договору оренди землі від 05 жовтня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Вершино-Власівське , в особі голови ОСОБА_5 , зареєстрованого у ДП Кіровоградська регіональна філія Центру державного Земельного кадастру про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 грудня 2006 року за №183 (Документ №26), розміщений на третьому аркуші у розділі Підписи сторін в графі Орендодавець , виконані однією особою.

Підписи від імені ОСОБА_2 у наданих на експертизу документах: примірнику додаткової угоди №1 від 10 червня 2010 року до договору оренди землі від 12 грудня 2006 року, укладеної між ОСОБА_2 та Фермерським господарством Вершино-Власівське , в особі голови Сидоренко Григорія Миколайовича, зареєстрованої у Кіровоградській регіональній філії Щ Центр ДЗК при Держкомземі України про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16 грудня 2010 року за №041037000096 ( Документ №3 ), розміщений на другому аркуші документу у розділі МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ТА БАНКІВСЬКІ РЕКВІЗИТИ СТОРІН ОРЕНДОДАВЕЦЬ ... ліворуч від друкованого запису ( ОСОБА_2 ); примірнику додаткової угоди №1 від 10 червня 2010 року до договору оренди землі від 12 грудня 2006 року, укладеної між ОСОБА_2 та Фермерським господарством Вершино-Власівське , в особі голови Сидоренко Григорія Миколайовича, зареєстрованої у Кіровоградській регіональній філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України про що у

Державному реєстрі земель вчинено запис від 16 грудня 2010 року за

№041037000096 ( Документ №3а ), розміщений на другому аркуші документу

у розділі МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ТА БАНКІВСЬКІ РЕКВІЗИТИ СТОРІН ОРЕНДОДАВЕЦЬ... ліворуч від друкованого запису ( ОСОБА_2 ), виконані самим ОСОБА_2 у звичних для ОСОБА_1 умовах (стані).

Досліджені підписи у наданих на експертизу: примірнику додаткової угоди №1 від 10 червня 2010 року до договору оренди землі від 12 грудня 2006 року, укладеної між ОСОБА_2 та Фермерським господарством Вершино-Власівське , в особі голови Сидоренко Григорія Миколайовича, зареєстрованої у Кіровоградській регіональній філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16 грудня 2010 року за №041037000096 ( Документ №3 ), розміщений на другому аркуші документу у розділі МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ТА БАНКІВСЬКІ РЕКВІЗИТИ СТОРІН ОРЕНДОДАВЕЦЬ... ліворуч від друкованого запису ( ОСОБА_2 ); примірнику додаткової угоди №1 від 10 червня 2010 року до договору оренди землі від 12 грудня 2006 року, укладеної між ОСОБА_2 та Фермерським господарством Вершино-Власівське , в особі голови ОСОБА_5 , зареєстрованої у Кіровоградській регіональній філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16 грудня 2010 року за №041037000096 ( Документ № 3а ), розміщений на другому аркуші документу у розділі МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ТА БАНКІВСЬКІ РЕКВІЗИТИ СТОРІН ОРЕНДОДАВЕЦЬ... ліворуч від друкованого запису ( ОСОБА_2 ) ; примірнику договору оренди землі від 05 жовтня 2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та Фермерським господарством Вершино-Власівське , в особі голови ОСОБА_5 , зареєстрованого у ДП Кіровоградська регіональна філія Центру державного Земельного кадастру про що у Державномуреєстрі земель вчинено запис від 12 грудня 2006 року за №196 ( Документ №4 ), розміщений на третьому у розділі Підписи сторін в графі Орендодавець ; примірнику договору оренди землі від 05 жовтня 2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та Фермерським господарством Вершино-Власівське , в особі голови ОСОБА_5 , зареєстрованого у ДП Кіровоградська регіональна філія Центру державного Земельного кадастру про що у Державномуреєстрі земель вчинено запис від 12 грудня 2006 року за №196 ( Документ №4а ), розміщений на третьому у розділі Підписи сторін в графі Орендодавець , примірнику договору оренди землі від 05 жовтня 2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та Фермерським господарством Вершино-Власівське , в особі голови ОСОБА_5 , зареєстрованого у ДП Кіровоградська регіональна філія Центру державного Земельного кадастру про що у Державномуреєстрі земель вчинено запис від 12 грудня 2006 року за №196 ( Документ №46 ), розміщений на третьому у розділі Підписи сторін в графі Орендодавець , виконані однією особою.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Щодо апеляційної скарги позивача на рішення суду від 17 березня 2020 року

Відповідно до частин 1 - 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і являється частиною національного законодавства , кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Незалежність і безсторонність суду є запорукою легітимності ухваленого ним рішення.

В судочинстві діє презумпція безсторонності суду, яка може бути спростована.

На захист прав сторін на розгляд справи незалежним і безстороннім судом у цивільному процесуальному праві держави існує інститут відводу складу суду.

Проте право на відвід не являється абсолютним. Відвід має бути обґрунтований посиланням на обставини, які викликають обґрунтований сумнів у незалежності, упередженості або об`єктивність судді щодо справи. Лише за таких обставин відвід буде правомірним і убезпечить сторони від залежного, упередженого або необ`єктивного суду.

Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи (п. 3 ч. 1 ст. 36 ЦПК України), є обставини, що викликають сумнів у його неупередженості або об`єктивності (п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України).

Сумніви у безсторонності судді та заінтересованості у розгляді розгляду справи виникли у позивача після ухвалення судом негативного для нього рішення, з яким він не погоджується.

Заінтересованість судді позивач побачив у процесуальних рішеннях суду про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи, а також у неправильних, на думку позивача, оцінці доказів та встановлення обставин справи.

Однак, такі доводи є безпідставними.

По перше, позивач помилково ототожнює судові рішення, з якими він не згоден, з проявом заінтересованості судді. За відсутності обставин, які вказують на наявність у судді юридичного або фактичного інтересу у результатах розгляду цієї справи, такі доводи позивача є безпідставними.

По друге, за змістом ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода позивача з певними процесуальними рішеннями судді, які не мають ознак свавільності з боку суду та не стали на заваді реалізації сторонами їх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, не можуть бути підставою для відводу.

По третє, відповідно до п. 2. ч. 3 ст. 376 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є те, що в ухваленні такого рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою. Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач не заявляв відвід судді Годованцю І. А.

Підсумовуючи, колегія суддів апеляційного суду вважає наведене позивачем в обґрунтування вимог його скарги твердження про заінтересованість судді у результаті розгляду справи та сумніви у його неупередженості є безпідставним.

Оцінюючи інші аргументи відповідача щодо неправильності вирішення судом спору по суті, колегія суддів виходить з такого.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства , звичаївділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Зміст договорустановлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України) .

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ч.4 ст.124 ЗК України ).

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально (ст.14 Закону України Про оренду землі ).

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи (ч.1 ст.4 Закону України Про оренду землі ).

Положеннями ч.1 ст.16 Закону України Про оренду землі передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 207 цього ж Кодексу (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочинвважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах , телеграмах , якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначено в ст. 203 ЦК України. Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, яка може бути спростована в судовому порядку.

Недотримання вимог, передбачених частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України, є підставою недійсності правочину (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

З аналіз наведених норм права можна зробити висновок про те, що при вирішенні судом спору про визнання договору недійсним з підстав дефекту волі правове значення має відсутність у сторін (сторони) правочину волі на його укладення на момент досягнення між ними згоди в належній формі з усіх істотних умов договору.

Правочин, який має дефект волі його учасника, порушує суб`єктивні права останнього (право власності, право свободи договору, ін.), а тому порушене право підлягає захисту у спосіб вказаний у передбачений законом, ст.ст. 215, 216 ЦК України.

Звертаючись до суду з позовом, позивач спершу стверджував, що ні він, ні його батько не укладали оспорювані ним додаткові угоди до договорів оренди землі.

Згодом, після отримання висновку судово-почеркознавчої експертизи, позивач дещо змінив підстави свого позову, вказавши, що додаткові угоди ним і його батьком з відповідачем укладалися, але на інших умовах, зокрема, на час укладання в текстах цих угод не було умов про двадцятип`ятирічний строк дії договору.

Цивільне судочинство ґрунтується, зокрема, на принципі змагальності сторін відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (п. 4 ч. 3 ст. 2, ст. 12, ст. 81 ЦПК України).

З метою встановлення способу виготовлення оспорюваних додаткових угод та встановлення внесення у їх тексти змін і визначення способів їх здійснення, позивач клопотав перед судом про призначення судово-технічної експертизи документів, але згодом відмовився від свого клопотання і цю відмову суд прийняв (ухвала суду від 17 березня 2020 року т. 2 с. 173).

За відсутності доказів внесення несанкціонованих змін в тексти додаткових угод до договорів оренди землі після їх укладення, суд обґрунтовано відхилив відповідний аргумент позивача.

Крім того, якщо в текст договору було внесено такі зміни після його укладення, то це не може бути підставою для визнання правочину недійсним так, як підставою недійсності правочину є недодержання сторонами (стороною) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України , саме на момент вчинення правочину. Якщо договір був укладений сторонами відповідно до їх внутрішньої волі, але потім у договір, як документ, неправомірно внесено зміни, то захист прав сторін (сторони) має здійснюватися шляхом встановлення спрямованості їх волі на час укладення.

Позивач в апеляційній скарзі стверджує, що суд не дав належної оцінки відсутності в основних договорах оренди та в додаткових угодах до них кадастрових номерів земельних ділянок, відомості про які є істотними умовами договору відповідно до закону, а також відсутності на час їх укладення технічної документації із землеустрою.

Однак, позивач не оспорює дійсність договорів оренди землі, які були укладені в 2006 році між ним і відповідачем та між його батьком ОСОБА_3 і відповідачем, а тому суд не має підстав давати юридичну оцінку їх відповідності вимогам закону.

З цих же підстав не підлягають оцінці доводи позивача про здійснення подвійної реєстрації договорів оренди землі у 2006 році.

Місцевий суд встановив, що у матеріалах цивільної справи відсутні докази про подвійну державну реєстрацію додаткових угод до договорів оренди землі між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Вершино-Власівське , а також додаткової угоди до договору оренди землі між ОСОБА_2 та орендарем фермерським господарством Вершино-Власівське .

Щодо оспорюваних додаткових угод, в сенсі аргументів позивача про їх невідповідність вимогам ст. 15 Закону України Про оренду землі через відсутність зазначення кадастрових номерів земельних ділянок та ряду істотних умов, то колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про оренду землі (у редакції на час укладення цих угод) зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Схожі за змістом норми містять частини 1 та 2 ст. 651 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 654 ЦК України зміни договору вчиняються в такій самій формі, що й договір.

Зміни можуть стосуватися певних умов договору (однієї або декількох) так і всього договору.

З тексту додаткових угод від 10 червня 2010 року та від 30 липня 2010 року до договорів оренди землі вбачається, що їх сторони дійшли згоди про внесення змін до частини умов договору, а саме: щодо строку дії договору та умов його поновлення; щодо порядку внесення, розміру і форми орендної плати; щодо відповідальності за порушення умов договору; щодо умов використання землі.

Отже, додаткові угоди не зачіпали питання об`єкту оренди.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка діяла станом на червень - липень 2010 року) істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки).

Зміни до цієї норми, які стосувалися позначення об`єкта оренди відомостями про його кадастровий номер були внесенні Законом України від 07 липня 2011 року № 3613-VI, а отже позивач в аргументації своїх позовних вимог помилково посилається на закон, якого не існувало на час виникнення спірних правовідносин.

Доводи позивача про відсутність у додаткових угодах ряду інших істотних умов договору оренди землі є безпідставними так, як додаткові угоди стосувалися частини умов договору, про що вже суд зазначив раніше.

Не мають значення для вирішення спору щодо недійсності додаткових угод до договорів оренди землі доводи позивача про порушення умов їх реєстрації, які, нібито, допустив орган реєстрації. Це пояснюється тим, що відповідно до ст. 18 Закону України Про оренду землі (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) з реєстрацією договору пов`язана його чинність, а не дійсність.

Щодо неправильності, на думку позивача, зазначення у додаткових угодах реквізитів основних договорів (дати), то слід зазначити, що в цих угодах вказано не дати укладення основних договорів, а дати їх державної реєстрації та номери у реєстрах, що дає можливість їх достовірно ідентифікувати. До того ж ці обставини не впливають на визначені законом умови дійсності правочинів.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не дають підстав вважати хибним висновок місцевого суду про не спростування позивачем дійсності оспорюваних правочинів.

Крім того, суд першої інстанції, з урахуванням правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах від 15 грудня 2013 року у справі № 6-94цс13, від 04 лютого 2015 року у справі № 6-233цс14, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1512цс16, зробив свій висновок, що однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів, однак позивач не довів таких фактів.

Такий висновок суду узгоджується з позицією КЦС ВС, яка висловлена у постанові від 30 липня 2020 року у справі № 471/761/17-ц.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки. Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Щодо апеляційної скарги позивача на додаткове рішення суду від 29 квітня 2020 року

Стосовно доводів апеляційної скарги позивача на додаткове рішення суду про небезсторонність суду, то ці мотиви є аналогічними тим, які викладені в апеляційній скарзі позивача на основне рішення. Оцінка їм вже раніше була надана апеляційним судом, а отже вони підлягають відхиленню, як безпідставні.

Відносно твердження позивача про недоведеність відповідачем його витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до частин 2 - 4 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).

17 березня 2020 року, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, представник відповідача - адвокат Чуприна С. П. до закінчення судових дебатів у справі заявив про розподіл судових витрат (т. 2 с. 174) та повідомив про напір подати до суду відповідні документи в п`ятиденний строк після ухвалення рішення.

20 березня 2020 року він надіслав до суду відповідні докази, а саме: договір про надання правничої допомоги від 07 листопада 2017 року (т. 2 с. 201) з додатковою угодою до нього від 07 листопада 2017 року (т. 2 с. 202), які укладено між адвокатом Чуприною С. П. і ФГ Вершино-Власівське , згідно з якими адвокат зобов`язався надати клієнту правничу допомогу у справі ЄУН 388/1696/16-ц, натомість клієнт зобов`язався сплатити адвокату гонорар та компенсувати його витрати; акт здачі-приймання виконаних робіт від 19 березня 2020 року з детальним переліком виконаних адвокатом дій (т. 2 с. 203); платіжне доручення за № 68 від 20 березня 2020 року, відповідно до якого ФГ Вершино-Власівське сплатило адвокату Чуприні С. П. за договором про надання правничої допомоги та актом здачі-приймання виконаних робіт від 19 березня 2020 року 10000 грн.

Крім того, в матеріалах справи міститься довіреність ФГ Вершино-Власівське (т. 1 с. 221) згідно з якою адвокат Чуприна С. П. уповноважений представляти інтереси фермерського господарства, зокрема, в судах України правами наданими законом (ГПК, КАС, ЦПК) позивачу або відповідачу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , а також ч. 4 ст. 62 ЦПК України довіреність являється належним доказом повноважень адвоката на надання правничої допомоги.

На підставі зазначених доказів, які надав відповідач та які відповідають вимогам належності, допустимості, достатності та достовірності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем доведено фактичні витрати на професійну правничу допомогу у цій справі в сумі 10000 грн.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та зводяться до незгоди з ними.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення суду від 29 квітня 2020 року

Відповідно до частин 5 та 6 ст. 137 ЦПК України У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду в пунктах 21, 22 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зменшуючи фактично понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу з 10000 грн до 7000 грн, суд послався на подані представником позивача заперечення щодо розміру витрат відповідача.

Однак, в матеріалах цивільної справи така письмова заява представника позивача відсутня. Не зафіксована вона і в протоколі судового засідання від 17 березня 2020 року, в якому представник відповідача подав заяву про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції вирішив питання про витрати відповідача на професійну правничу допомогу 29 квітня 2020 року без присутності сторін. До моменту розгляду цього питання від позивача до суду не надійшла заява з обґрунтуванням неспівмірності заявленої суми компенсації.

За відсутності заяви позивача, суд першої інстанції не міг на власний розсуд ухвалив рішення про зменшення компенсації витрат сторони на адвоката, а отже порушив принцип змагальності цивільного судочинства.

Крім того, наведені судом мотиви зменшення компенсації не є переконливими з огляду на тривалість розгляду цієї справи, її складність, кількість судових засідань за участю адвоката Чуприни С. П., характер та кількість виконаної адвокатом роботи, витрачений на це час, багаторазові зміни та уточнення позивачем своєї заяви.

Неконкретним є також вказівка суду про врахування ним фінансового стану сторін.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду позивач посилався на недоведеність реальності понесених витрат, але нічого не вказав про їх надмірність.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що заявлені відповідачем до компенсації витрати на послуги адвоката є обґрунтованими та співмірними, оскільки протилежне позивачем не доведено.

У зв`язку з цим додаткове рішення суду від 29 квітня 2020 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 17 березня 2020 року залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2020 року залишити без задоволення.

Вимоги апеляційної скарги Фермерського господарства Вершино-Власівське на додаткове рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2020 року задовольнити.

Додаткове рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області скасувати і ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Фермерського господарства Вершино-Власівське (код юридичної особи 22223278, місцезнаходження: Кіровоградська обл., Петрівський р-н, смт Петрово, вул. Перше травня, 20) компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 (десять тисяч) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 394 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 28 жовтня 2020 року.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді Л. М. Дьомич

С. І. Мурашко