Ухвала

від 18.12.2020 по справі 388/1298/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

18 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 388/1298/16-ц

провадження № 61-18257 ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лівицький Олександр Миколайович, на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 17 березня 2020 року, додаткове рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства Вершино-Власівське , третя особа - відділ Держгеокадастру у Долинському районі Кіровоградської області, про визнання недійсними правочинів та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним вище позовом.

Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 17 березня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2020 року заяву ФГ Вершино-Власівське про стягнення витрат на правову допомогу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФГ Вершино-Власівське відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 17 березня 2020 року - без змін; апеляційну скаргу ФГ Вершино-Власівське задоволено, додаткове рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2020 року скасовано та ухвалено нове, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФГ Вершино-Власівське компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

До Верховного Суду 05 грудня 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 17 березня 2020 року, додаткове рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року з пропуском строку, установленого частиною першою статті 390 ЦПК України.

Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Щодо строків касаційного оскарження

У касаційній скарзі заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваної постанови складено 28 жовтня 2020 року та отримано поштою лише 07 листопада 2020 року, що підтверджується відповідними доказами.

Оскільки повний текст судового рішення не було вручено у день його проголошення або складення, заявник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин відповідно до статті 390 ЦПК України.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, заявник у розумний інтервал часу після отримання копії постанови суду апеляційної інстанції звернувся з касаційною скаргою, вважаю за можливе його поновити.

Щодо підстав касаційного оскарження

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження з визначенням конкретного пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав). Такожнадіслати на адресу суду копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Щодо особи, яка може бути представником

Згідно з частиною третьою статті 392 ЦПК України касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.

Касаційна скарга та її копії також містять підпис ОСОБА_3 та вказівку на те, що він є представником ОСОБА_1 , однак до касаційної скарги не додано довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження як представника, що суперечить вимогам частини третьої статті 392 ЦПК України.

Таким чином, заявнику необхідно уточнити повноваження ОСОБА_3 на підписання касаційної скарги.

Оскільки подана касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України її слід залишити без руху та запропунувати заявнику усунути недоліки.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 17 березня 2020 року, додаткового рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2020 року та постанови Кропивницького апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лівицький Олександр Миколайович, на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 17 березня 2020 року, додаткове рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 18 січня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь