Рішення

від 29.10.2020 по справі 923/509/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2020 року Справа № 923/509/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Афіна-Палас", м. Нова Каховка Херсонської області

до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, м. Херсон

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Ві ай пі департамент", м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товарна біржа "Українська міжрегіональна спеціалізована", м. Київ

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про визнання недійсними договору на проведення оцінки майна від 24.07.2017 № 24-07/2017/1, договору на організацію аукціону від 14.11.2017 та звіту про незалежну оцінку майна від 27.07.2017 № 24-07/2017/1

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 Бенедичук О. Л.;

від відповідача: Оперчук О. О.;

від третьої особи-1: не прибув;

від третьої особи-2:не прибув;

від третьої особи-3: ОСОБА_3 ..

Приватне підприємство "Афіна-Палас" (позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, за участю третіх осіб, відповідно до якого, просить:

1) Визнати договір №24-07/2017/1 про проведення оцінки майна від 24 липня 2017 року, укладений між Головним управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області (замовник) та Приватним підприємством «ВІ АИ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ» , ЄДРПОУ 33508037 (виконавець), за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе обов`язок по виконанню робіт з визначення ринкової вартості майна, яке належить ПП «Афіна-Палас» , ЄДРПОУ 35994387, та знаходиться в податковій заставі згідно акту опису активів, на яке поширюється право податкової застави, від 29 листопада 2015 року №29, для визначення ринкової вартості майна - нежитлова будівля, склад виробничої бази, загальною площею 1195,5 кв.м. за адресою: Херсонська область, місто Нова Каховка, вулиця Паризької Комуни, будинок 4-в, - недійсним.

2) Визнати звіт №24-07/2017/1 про незалежну оцінку майна, складений 27 липня 2017 року оцінювачем Гагуліним Микитою Миколайовичем на підставі договору №24-07/2017/1 про проведення оцінки майна від 24 липня 2017 року, яким визначена ринкова вартість майна, яке знаходиться в податковій заставі (нежитлова будівля, склад виробничої бази, загальною площею 1195,5 кв.м.), за адресою: Херсонська область, місто Нова Каховка, вулиця Паризької Комуни, будинок 4-в, - недійсними.

3) Визнати договір на організацію аукціону від 14 листопада 2017 року, укладений між Головним управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області (замовник) та Товарною біржею «Українська міжрегіональна спеціалізована» , ЄДРПОУ 34532715 (виконавець), за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених положеннями Податкового кодексу України, постанови КМУ №1244 від 29.12.2010 організувати та провести через Брокерів, зареєстрованих на біржі, з якими замовник укладає договір доручення, цільовий аукціон з продажу майна, що перебуває в податковій заставі і належить на праві власності ПП «Афіна-Палас» , код за ЄДР 35994387 (заставодавець) і виділене для реалізації в рахунок погашення його податкового боргу. Майном, що підлягає реалізації на цільовому аукціоні за цим договором є: Найменування активу - Будівля складу, площа 1195,5 кв.м., розташована за адресою: м. Нова Каховка, вул. П.Комуни, буд. 4-В; Власник активу - ПП «Афіна-Палас» , 35994387, - недійсним.

Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2020, справу розподілено судді Литвиновій В.В.

Ухвалою від 02.06.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено Приватному підприємству "Афіна-Палас" строк не більше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви.

12.06.2020 року, у встановлений судом строк, позивач подав докази усунення недоліків позовної заяви, а саме: докази доплати 2102, 00 грн судового збору.

Ухвалою суду від 15.06.2020 року, зокрема: прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі; ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначене підготовче засідання у справі на 04.08.2020 року; залучено до участі у справі в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

За результатами підготовчого засідання 04.08.2020 його проведення відкладено на 18.08.2020 року, у зв`язку із відсутністю належних та допустимих доказів повідомлення про дату та час судового засідання третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 18.08.2020 року: відкладено підготовче засідання на 08.09.2020 року, у зв`язку із відсутністю у матеріалах справи доказів належного повідомлення третіх осіб про дату, час та місце розгляду справи; здійснено заміну відповідача у справі Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі на правонаступника - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.

Суд ухвалою від 07.09.2020 продовжив строк підготовчого провадження у справі № 923/509/20 на тридцять днів.

Ухвалою суду від 08.09.2020 року: підготовче провадження у справі закрито; призначений розгляд справи по суті у судовому засіданні на 06.10.2020 року. Судове засідання, призначене на 06.10.2020 р., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному. Ухвалою суду від 12.10.2020 р. призначено розгляд справи по суті на 27.10.2020 р.

В судовому засіданні 27.10.2020 р. з метою повного та всебічного розгляду даної справи з забезпеченням принципу змагальності та надання учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також правильного застосування законодавства, - оголошувалась перерва до 29.10.2020 р.

Позивач у судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач 07.07.2020 направив до суду відзив (а.с. 78-86), який підтримав у судовому засіданні. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Ві ай пі департамент" належним чином повідомлена про час та дату судового розгляду, в судове засідання не прибула, причини неявки не повідомила.

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товарна біржа "Українська міжрегіональна спеціалізована" належним чином повідомлена про час та дату судового засідання, в судове засідання не прибула, причини неявки не повідомила. 05.10.2020 р. та 26.10.2020 р. надсилала суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату з метою надання можливості ознайомлення з матеріалами справи для підготовки пояснень до позову. Письмових пояснень до позову не надала.

Третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , 27.10.2020 р. надала відзив на позовну заяву, який судом залучено до матеріалів справи та прийнято до розгляду, зважаючи на те, що про розгляд справи в господарському суді представник дізнався 30.09.2020 р., а з матеріалами справи представник третьої особи-3 ознайомився 16.10.2020 р.

У відзиві третя особа-3, ОСОБА_1 , позовні вимоги вважає необґрунтованими, звертає увагу суду, що платник податків (позивач) повідомляв контролюючий орган про відсутність коштів на проведення експертної оцінки майна, яке знаходилось в податковій заставі, тому ГУ ДФС у Херсонській області самостійно уклав договір з приватним підприємством Ві Ай Пі Департамент про проведення оцінки майна від 24.07.2017 р. у відповідності до п.95.12. ст..95 Податкового кодексу України. Платник податків (позивач) з часу ухвалення постанови суду від 02.11.2016 р. не вчиняв жодних дій на погашення податкового боргу. ГУ ДФС у Херсонській області, укладаючи 24.07.2017 р. з ПП Ві Ай Пі Департамент договір про проведення оцінки майна жодним чином не порушило права та інтереси позивача. На думку третьої особи-3, сам по собі звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором, а тому не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності висновки; правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів. Оскільки вимога позивача про визнання недійсним договору на організацію аукціону від 14.11.2017 р. є похідною від вимоги про визнання недійсним договору про проведення оцінки від 24.07.2017 р. та звіту від 27.07.2017 р., - в її задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши представників сторін, які прибули в судове засідання, суд

встановив:

Позивач - Приватне підприємство Афіна-Палас володіло до 05.02.2018 на праві приватної власності нежитловою будівлею, а саме: складом виробничої бази, площею 1195,5 кв.м., що розташований за вдресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Паризької Комуни, буд. 4в, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №25569606 від 15.03.2010 р. (а.с. 11).

У 2014 році у позивача виник податковий борг.

Відповідно до Акту опису майна від 16.11.2015 № 29 (а.с. 12), Новокаховським ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області проведений опис майна, належного позивачеві, у податкову заставу, а саме: будівлю складу, площа 800 кв.м., розташований за адресою: м. Нова Каховка, вул. П. Камуни, буд. 4-В; автомобілю ГАЗ-52, тип С2 номерний знак НОМЕР_1 VIN (номер кузова, шасі, рами) НОМЕР_2 , рік випуску 1987; автомобілю ГАЗ-53, тип С-2 номерний знак НОМЕР_3 VIN (номер кузова, шасі, рами) НОМЕР_4 , рік випуску 1985. Загальна вартість описаного майна - 294 892 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22.05.2017 у справі № 821/685/17 (яка набрала законної сили 09.06.2017 року) позовні вимоги Головного управління ДФС у Херсонській області задоволені та наданий дозвіл Головному управлінню ДФС у Херсонській області на погашення усієї суми податкового боргу в сумі 143 963 грн. 89 коп. (сто сорок три тисячі дев`ятсот шістдесят три гривні вісімдесят дев`ять копійок) за рахунок майна платника податків - приватного підприємства "Афіна- Палас" (код ЄДРПОУ 35994387), що перебуває у податковій заставі (а.с. 13-15).

На підставі постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 22.05.2017 у справі № 821/685/17 заступником начальника Головного управління ДФС у Херсонській області прийнято рішення № 10 від 14.06.2017 про погашення yciєп суми податкового боргу ПП Афіна-Палас шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі (а.с. 16).

24.07.2017 між Головним управлінням ДФС у Херсонській області ( Замовник ) та Приватним підприємством BI АЙ ПI ДЕПАРТАМЕНТ ( Виконавець ) укладено договір № 24-07/2017/1 Пpo проведення оцінки майна. Згідно пункту 1.1. вказаного Договору, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов`язок по виконанню робіт з визначення ринкової вартості майна, яке належить ПП Афіна-Палас , 35994387, та знаходиться в податковій заставі згідно акту опису активів, на яке поширюється право податкової застави, від 29.11.2015 № 29, для визначення ринкової вартості наступного майна: Найменування активу (об`єкт оцінки) - нежитлова будівля, склад виробничої бази, загальною площею:1195,5 кв.м., за адресою: Херсонська область, місто Нова Каховка, вулиця Паризької Комуни, будинок 4-в; Власник активу - ПП Афіна-Пагас , 35994387 (а.с. 17-18).

27.07.2017 ПП BI АЙ ПI ДЕПАРТАМЕНТ складено звіт №24-07/2017/1 про незалежну оцінку майна, яке знаходиться в податковій заставі (нежитлова будівля, склад виробничої бази, загальною площею 1195,5 кв.м.), за адресою: Херсонська область, місто Нова Каховка, вулиця Паризької Комуни, будинок 4-в. Згідно звіту, за результатами роботи був зроблений висновок, що ринкова вартість об`єкта оцінки, станом на 27.07.2017 року, з ПДВ, cкладала 953 449 гривень. Копію вказаного звіту отримано позивачем додатком до супровідного листа Головного управління

ДФС у Херсонській області від 10.10.2017 N 4747/10/21-22-17-03-16 (а.с.19-34).

Листом Головного управління ДФС у Херсонській області від 10.10.2017 № 4747/10/21-22-17-03-16 повідомлено ПП Афіна-Палас про проведення експертної оцінки майна, належного позивачеві, та питання, які виникли у зв`язку з його проведенням (а.с. 34).

14.11.2017 між Головним управлінням ДФС у Херсонській області та Товарною біржею Українська міжрегіональна спеціалізована (Виконавець) укладено договір на організацію аукціону. Згідно першого та другого абзаців Розділу 1 (Предмет договору) вказаного Договору, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених положеннями Податкового кодексу України, постанови КМУ № 1244 від 29.12.2010 організувати та провести через Брокерів, зареєстрованих на біржі, з якими Замовник укладає Договір доручення, цільовий аукціон з продажу майна, що перебуває в податковій заставі і належить на праві власності ПП Афіна-Палас , код за ЄДР 35994387, і виділене для реалізації в рахунок погашення його податкового боргу. Майном, що підлягає реалізації на цільовому аукціоні за цим Договором є: Найменування активу - Будівля складу, площа 1195, 5 кв.м., розташована за адресою: м. Нова Каховка, вул. П. Комуни, будинок 4-В; Власник активу - ПП Афіна-Палас , 35994387 (а.с. 36-37).

20.12.2017 Товарною біржею Смарагд-Південь складено звіт № CVFHFUL23102017-3 про оцінку майна, згідно якого, оціночна вартість нерухомого майна - нежитлова будівля, склад виробничої бази - літ. а , що розташована за адресою: Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Паризької Комуни, буд. 4-в, загальною площею: 1195, 5 м.кв., власник: ПП АФІНА-ПАЛАС з метою: визначення оціночної вартості об`єкта оцінки, для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, визначена в рамках порівняльного підходу, на дату 20.12.2017 року складає 4 077 182, 00 гривні з ПДВ (а.с. 38-48).

04.01.2018 Товарною біржею Українська міжрегіональна спеціалізована проведено повторний цільовий аукціон з продажу майна, яке перебуває у податковій заставі - Будівля складу, загальною площею 1195, 5 кв.м., що знаходиться за адресою: 74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. П. Комуни, будинок 4-В, власником якого є ПП Афіна-Палас (лот 1). За результатом аукціону переможцем оголошено ОСОБА_1 , якому продано лот 1 за 850 997, 86 гривень 96 коп. з ПДВ (а.с 49).

16.01.2018 між Головним управлінням ДФС у Херсонській області (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір № 18/1 купівлі-продажу майна. Згідно пунктів 1.1. та 1.2. вказаного Договору, Продавець передає у власність Покупцю: будівлю складу, загальною площею 1195,5 кв.м, що знаходиться за адресою: 74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. П. Комуни, будинок 4В (Майно), а Покупець приймає його і сплачує за нього вартість, встановлену в ході цільового аукціону 04.01.2018 року. Згідно акту прийому-передачі від 16.01.2018 року, майно передано від продавця до покупця (а.с. 50-52).

05.02.2018 право власності на нерухоме майно, а саме: будівля складу, склад виробничої бази загальною площею 1195, кв.м., що знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. П. Комуни, будинок 4В, зареєстровано за ОСОБА_1 (номер запису про право власності: 24748529) (а.с. 53-54).

На думку позивача, дії держави в особі відповідача - Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі) призвели до втручання в право позивача ПП Афіна-Палас на мирне володіння своїм майном, а саме: будівлею складу виробничої бази загальною площею 1195, кв.м., що знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. П. Комуни, будинок 4В, що призвело у результаті до позбавлення права власності ПП Афіна-Палас і його переходу до третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

Посилання позивача на незаконне укладення відповідача з третіми особами договору про проведення оцінки майна та отримання звіту про оцінку майна, складеного на підставі такого договору, а також подальше незаконне укладення договору про організацію аукціону на підставі отриманого звіту про оцінку майна, спричинило звернення ПП Афіна-Палас до суду із вказаним позовом за захистом своїх порушених прав і законних інтересів.

Щодо вимоги позивача визнання договору №24-07/2017/1 про проведення оцінки майна від 24.07.2017 року, укладеного між Головним управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області та Приватним підприємством «ВТ АИ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ» недійсним, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право

держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить три окремі правила. Перше правило, викладене в першому реченні першого пункту, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном. Друге правило, яке міститься у другому реченні першого пункту, охоплює лише позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам. Третє правило, зазначене у другому пункті, визнає, що Договірні держави мають право, зокрема, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів (рішення ЄСПЛ Sporrong and Lonnroth v., Iatridis v., J.A. (Oxford) and J.A. (Oxford) Ltd v. United Kingdom , Anheuser-Busch Inc..).

Ці три правила не є окремими в тому значенні, що вони не пов`язані між собою: друге і третє правила стосуються окремих випадків втручання в право на мирне володіння майном і тому вони повинні тлумачитися у світлі загального принципу, викладеного в першому правилі (рішення ЄСПЛ Former King of Greece and Others v. Greece, Bruncrona v. Finland, Anheuser-Busch Inc. v. Portugal).

Втручання повинне виконувати певні критерії: воно повинне відповідати принципу законності і переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є достатньо пропорційними меті, яку намагаються реалізувати (рішення ЄСПЛ Beyeler v.).

Класичне розуміння принципу законності в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що втручання у права гарантовані Конвенцією повинно здійснюватись на підставі закону і в порядку визначеному законодавством, в першу чергу йде мова про вимогу відповідності національному законодавству. Європейський Суд використовує розуміння цього принципу і зокрема закону набагато ширше, ніж в національному праві, де закон - це акт, який наділений вищою юридичною силою на противагу іншим підзаконним актам. Такого розмежування Суд не використовує, а в якості закону відсилає до будь-яких актів, які мають обов`язкову силу і відповідають конвенційним критеріям напрацьованих ЄСПЛ. Це можуть бути підзаконні нормативні правові акти, відомчі акти, узагальнена судова практики та, навіть, під цю категорію можуть підпадати документи, які не володіють ознаками нормативного.

Для того, щоб втручання було законним, недостатнім є наявність закону, на підставі якого воно здійснюється, а й необхідним є відповідність цього закону певним вимогам.

Такими вимогами виступають доступність, чіткість та передбачуваність. Чіткість та передбачуваність розкривається через два основні положення:

1)закон повинен бути викладеним таким чином, щоб особа самостійно чи з допомогою захисника могла передбачити наслідки його застосування у своїй ситуації та спроектувати свої дії (рішення ЄСПЛ Veniamin. Ukraine).

2)вимога законності засновується на принципі верховенства права, згідно з яким закон повинен передбачати достатні гарантії захисту від зловживань та свавільного втручання з боку органів влади (рішення ЄСПЛ Koretskyy. Ukraine).

Обов`язок поважати право власності відповідно до статті 1 Протоколу № 1 включає як негативні, так і позитивні зобов`язання.

Невід`ємним елементом статті 1 Протоколу № 1 є захист особи від необґрунтованого втручання держави у мирне володіння своїм майном (негативні зобов`язання). Проте згідно зі статтею 1 Конвенції Договірна Сторона гарантує кожному в межах своєї юрисдикції права і свободи, визначені в [Конвенції] . Виконання цього загального обов`язку може спричинити позитивні зобов`язання, пов`язані з забезпеченням ефективного здійснення прав, гарантованих Конвенцією. У контексті статті 1 Протоколу № 1 ці позитивні зобов`язання можуть вимагати від держави вжити заходів, необхідних для захисту права власності (рішення ЄСПЛ Broniowski v. Poland , Sovtransavto Holding v. Ukraine, Keegan v. Ireland, Kroon and Others v. the Netherlands ).

У справах, що стосуються позитивних зобов`язань, які випливають зі змісту статті 1 Протоколу № 1, ЄСПЛ особливо наголосив на важливості принципу належного урядування. Цей принцип вимагає, щоб, коли виникало питання, що стосується загальних інтересів, особливо коли воно впливає на основні права людини, включаючи права власності, органи державної влади повинні діяти оперативно і, передусім, послідовно (рішення ЄСПЛ Beyeler v. Italy , Megadat.com SRL v. Moldova, Rysovskyy v. Ukraine , Moskal v. Poland ). Це зобов`язання стосується як негативних, так і позитивних, які відповідно до статті 1 Протоколу № 1 накладено на державу.

Надаючи оцінку діям відповідача, що призвели до позбавлення права власності позивача на будівлю складу виробничої бази загальною площею 1195, кв.м., що знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. П. Комуни, будинок 4В, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи /пункт 36.1 статті 36 Податкового кодексу України/ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання/підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Згідно пунктів 87.1, 87.2 статті 87 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яка регулює питання змісту податкової застави, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Отже, податковий борг позивача міг бути погашений як за рахунок грошових коштів так і за рахунок майна платника податків.

Згідно зі статтею 89 вказаного Кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Згідно з підпунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Пунктом 89.5. статті 89 зазначеного Кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Відповідно до пунктів 95.1, 95.2, 95.3, 95.10 статті 95 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

З метою реалізації майна, яке перебуває у податковій заставі, проводиться експертна оцінка вартості такого майна для визначення початкової ціни його продажу. Така оцінка проводиться у порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відповідно до пункту 93.4 статті 93 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 цього Кодексу таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.

Абзацом 2 пункту 95.3 статті 95 цього ж Кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено право контролюючого органу звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Податковим кодексом України визначено черговість вжиття контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу, а саме спочатку приймаються заходи для стягнення коштів з платника податків, та лише у разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі.

Зважаючи на те, що відповідачем здійснювалися заходи по стягненню коштів з рахунків ПП "Афіна-Палас" у банках на суму податкового боргу у розмірі 153 511,90 грн., а також факт опису майна платника податків у податкову заставу, Херсонський окружний адміністративний суд у своїй постанові від 22.05.2017 у справі № 821/685/17 (набрала законної сили 09.06.2017 року) дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову податкового органу шляхом надання останній дозволу на погашення податкового боргу ПП "Афіна-Палас" за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі, на суму податкового боргу у розмірі 143 963,89 грн. та надав відповідний дозвіл.

Абзацем 3 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із п. 95.7. ст. 95 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), продаж майна платника податків здійснюється на публічних торгах та/або через торгівельні організації.

Відповідно до п. 95.10. ст. 95 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), з метою реалізації майна, яке перебуває у податковій заставі, проводиться експертна оцінка вартості такого майна для визначення початкової ціни його продажу. Така оцінка проводиться у порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Пунктом 95.12. ст. 95 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податків має право самостійно здійснити оцінку шляхом укладення договору з оцінювачем. Якщо платник податків самостійно не здійснює оцінку протягом двох місяців з дня прийняття рішення про реалізацію майна, контролюючий орган самостійно укладає договір про проведення оцінки майна.

Відповідачем не надано доказів направлення позивачу Рішення Заступника начальника Головного Управління ДФС у Херсонській області №10 від 14.06.2017 р. про погашення усієї суми податкового боргу.

Враховуючи викладене, суд констатує, що дії відповідача після прийняття (на підставі постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 22.05.2017 у справі № 821/685/17) заступником начальника Головного управління ДФС у Херсонській області рішення № 10 від 14.06.2017 про погашення yciєї суми податкового боргу ПП Афіна-Палас шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, а саме: не направлення вказаного рішення на адресу позивача ПП Афіна-Палас ; укладення 24.07.2017 (до спливу двомісячного строку, встановленого п. 95.12. ст. 95 Податкового кодексу України) між Головним управлінням ДФС у Херсонській області та Приватним підприємством BI АЙ ПI ДЕПАРТАМЕНТ договору № 24-07/2017/1 пpo проведения оцінки майна, належного ПП Афіна-Палас , - становили втручання в право власності позивача, яке в результаті призвело до втрати ним цього права, і такі дії не відповідають принципу законності в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

До вищезазначених висновків суд дійшов, враховуючи наступне.

Абзацем 1 ст. 57 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Факт прийняття Головним управлінням ДФС у Херсонській області рішення про погашення усієї суми податкового боргу платника податків прямо впливав на можливу реалізацію ПП Афіна-Палас свого права на самостійне здійснення оцінки шляхом укладення договору з оцінювачем, передбачене п. 95.12 ст. 95 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Не отримавши вказане рішення і, отже, не будучи обізнаним про дату його винесення, позивач не міг знати, що відлік двохмісячного строку на самостійне здійснення оцінки шляхом укладення договору з оцінювачем вже розпочався.

За таких обставин, рішення № 10 від 14.06.2017 мало юридичні наслідки для ПП Афіна-Палас - учасника податкових правовідносин -, оскільки воно визначало його права та обов`язки.

Окрім того, виходячи з положень ч. 2 ст. 55 Конституції України, ст. 17, 55, 56 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у платника податків було наявне право на оскарження рішень, прийнятих контролюючим органом, в адміністративному або судовому порядку.

Суд наголошує на тому, що не направлення відповідачем рішення № 10 від 14.06.2017 про погашення yciєї суми податкового боргу ПП Афіна-Палас шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, позивачеві, фактично позбавляло можливості останнього реалізувати своє право на таке оскарження.

За таких обставин і правових підстав, суд вважає, що посилання відповідача на відсутність законних підстав для погодження, направлення, вручення або іншим способом повідомлення ПП Афіна-Палас про рішення № 10 від 14.06.2017 є хибними і такими, що не ґрунтуються на положеннях закону.

Твердження відповідача на вручення вказаного рішення та листа від 17.07.2017 № 2692/10/21-22-17-16, який містив посилання на рішення суду від 22.05.2017 у справі № 821/685/17, особисто керівнику ПП Афіна-Палас у приміщенні контролюючого органу не знаходить своє підтвердження наявними в матеріалах справи доказами.

З приводу посилання відповідача на відсутність у ст. 95 Податкового кодексу України чіткого визначення, яке рішення про реалізацію майна мається на увазі - суду чи контролюючого органу, то суд виходить з наступного.

Зі змісту абзаців 2, 3 п. 95.3, п. 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), вбачається, що суд виносить рішення, яким надає дозвіл контролюючому органу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення ж про погашення усієї суми податкового боргу приймається саме контролюючим органом на підставі вказаного рішення суду.

Щодо посилання відповідача на те, що п. 95.12. ст. 95 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не містить заборони контролюючого органу самостійно укладати договір про проведення оцінки майна до спливу двомісячного строку, то суд вважає його хибним і таким, що суперечить вимогам закону, з огляду на таке.

Зі змісту п. 95.12. ст. 95 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вбачається, що він містить конкретну і єдину умову для контролюючого органу, за якої він може самостійно укласти договір про проведення оцінки майна, - якщо платник податків самостійно не здійснює оцінку протягом двох місяців з дня прийняття рішення про реалізацію майна.

Тобто бездіяльність платника податків протягом двох місяців з дня прийняття рішення про реалізацію майна щодо оцінки такого майна є підставою для контролюючого органу по спливу зазначеного строку для самостійного здійснення такої оцінки.

Жодних дозволів контролюючому органу на укладення договору про проведення оцінки майна протягом двомісячного строку з дня прийняття рішення про реалізацію майна п. 95.12. ст. 95 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), як і будь-яка інша норма законодавства України, не містить.

Надаючи оцінку твердженню відповідача, про те, що самостійне прибуття представника ПП Афіна-Палас до приміщення контролюючого органу для отримання листів, вирішення питання щодо технічної помилки у визначенні площі будівлі тощо, свідчить про не заперечення збоку позивача по сумі оцінки майна визначеної ПП Ві Ай Пі Департамент , то суд вважає їх помилковими з огляду на таке.

Факт контактів між позивачем і відповідачем 10.10.2017 року, тобто у період здійснення процедури реалізації нерухомого майна, належного ПП Афіна-Палас , за відсутності доказів повідомлення платника податків про рішення контролюючого органу № 10 від 14.06.2017 року, ніяким чином не доводить про сприяння позивача реалізації вказаного нерухомого майна, що перебувало у податковій заставі.

Окрім того, частина 2 ст. 6 Конституції України встановлює, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У демократичній, правовій державі, якою, згідно із ст. 1 Конституції України проголошено Україну, загальновизнаними типами правового регулювання є два основоположні, базові принципи: загально-дозвільний - дозволено все, що не заборонено законом та спеціально-дозвільний (чи дозвільний) - заборонено все, що прямо не дозволено законом , або, інакше кажучи, дозволено лише те, що прямо передбачено законом . При цьому, якщо перший принцип зумовлює зміст і спрямованість поведінки людини та всіх інститутів громадянського суспільства, яким гарантується можливість діяти будь-яким чином та у будь-який спосіб, не порушуючи індивідуальну свободу, права інших людей чи законодавчо встановлені заборони, то другий принцип, поширюючи свій нормативний вплив на органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки. Адже вони зобов`язані діяти лише таким чином та у такий спосіб, як це прямо передбачено конституційно-правовими нормами і лише в межах закріпленої за ними компетенції.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними.

Закріплення на конституційному рівні спеціально-дозвільного принципу має важливе значення як для побудови в Україні демократичної, правової держави та становлення і розвитку інститутів громадянського суспільства, так і для забезпечення стабільності та непорушності існуючого конституційного ладу.

По-перше, цей принцип покликаний забезпечити ефективне та прогнозоване функціонування всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, оскільки зобов`язує їх діяти виключно у визначених Конституцією та законами України межах і лише у закріплений ними спосіб.

По-друге, спеціально-дозвільний принцип у поєднанні із загально-дозвільним забезпечує широкі можливості для вільного функціонування й розвитку усіх інститутів громадянського суспільства, оскільки шляхом встановлення правових меж діяльності органів публічної влади та їх посадовців фактично закріплює сферу життя суспільства, вільну від владного втручання.

По-третє, спеціально-дозвільний принцип є необхідною передумовою забезпечення прав і свобод людини і громадянина, бо пов`язує державу та її органи правом, зобов`язуючи їх діяти у правових межах, у правових формах та правовими способами.

По-четверте, безпосереднім важливим наслідком практичної дії цього принципу є стабільність правової системи держави, а отже, і стабільність конституційного ладу та його засад.

Також окрім закріплення спеціально-дозвільного принципу безпосередньо, шляхом визначення повноважень конкретних органів державної влади, його закріплено ще й опосередковано, через спрямованість інших конституційних норм. Насамперед слід зазначити, що він прямо випливає з принципу верховенства права, сутність якого, зокрема, полягає і в правовому обмеженні держави та її органів.

ПП Афіна-Палас було власником майна, яке знаходилося у податковій заставі, а саме: будівлі складу, загальною площею 1195,5 кв.м, що знаходиться за адресою: 74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. П. Комуни, будинок 4В.

Отже, на державу в особі відповідача поширювалося позитивне зобов`язання дотримуватися принципів пропорційного втручання у право власності та справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном, яке гарантоване ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні ЄСПЛ Україна-Тюмень проти України йдеться про те, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами

захисту основоположних прав особи (рішення у справі Sporrong and Lonnroth v. Sweden). Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу, включно із другим реченням, яке необхідно розуміти в світлі загального

принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (рішення

у справі Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium).

Вирішуючи, чи було дотримано цієї вимоги, ЄСПЛ визнає, що держава користується широкою свободою розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів з огляду на загальний інтерес для досягнення мети закону, про який йдеться. Проте, ЄСПЛ не може не скористатися своїм повноваженням щодо здійснення перевірки та повинен визначити, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом заявника на "мирне володіння [його] майном" в розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу (рішення у справі Zvolsky and Zvolska v. the Czech Republic).

У справі Суханов та Ільченко проти України ЄСПЛ зазначає, що Суд повторює, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства . Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі Former King of Greece and Others v. Greece).

Отже, контролюючий орган - Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області - повинен був врахувати ризики несприятливих для нього наслідків прийняття рішення про погашення усієї суми податкового боргу платника податків за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі, та передбачити можливість оскарження позивачем такого рішення або того, що платник податків реалізує своє право, передбачене п. 95.12. ст. 95 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), на самостійне здійснення оцінки майна шляхом укладення договору з оцінювачем. А, отже, з метою дотримання принципів пропорційності втручання у право власності та справедливого балансу, відповідач мав у належний спосіб поставити ПП Афіна-Палас до відома про своє рішення від 14.06.2017 року, тим самим, надавши платнику податків можливість реалізувати належні йому права.

Зазначені вище судом порушення контролюючим органом порядку погашення усієї суми податкового боргу платника податків, встановленого законодавством України, не могли бути передбачувані для позивача та призвели до свавільного втручання в його право власності з боку органу державної влади - Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частинами 1, 7 ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання правочину недійсним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За таких обставин і правових підстав, позовна вимога ПП Афіна-Палас про визнання договору №24-07/2017/1 про проведення оцінки майна від 24.07.2017 року, укладеного між Головним управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області та Приватним підприємством «ВТ АИ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ» недійсним, підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача визнати звіт №24-07/2017/1 про незалежну оцінку майна, складений 27.07.2017 оцінювачем ОСОБА_4 на підставі договору №24-07/2017/1 про проведення оцінки майна від 24.07.2017 недійсним, то суд виходить з наступного.

Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону № 2658-III).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.03.2018 у справі № 914/881/17.

Щодо посилання позивача на необхідність відступлення від вказаної позиції Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з тим, що звіт №24-07/2017/1 про незалежну оцінку майна, складений 27.07.2017 оцінювачем Гагуліним Микитою Миколайовичем на підставі договору №24-07/2017/1 про проведення оцінки майна від 24.07.2017 створює правові наслідки для відповідача, як учасника правовідносин з оцінки майна, так і для позивача, то суд вважає його безпідставним з таких міркувань.

Частиною 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Зазначене кореспондується із п. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із п. 6 ч. 2 ст. 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів , Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом.

Конституцією України (статті 8, 129 та 147) гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що, визнаючи повноваження судді тлумачити закон, слід пам`ятати також і про обов`язок судді сприяти юридичній визначеності, яка гарантує передбачуваність змісту та застосування юридичних норм, сприяючи тим самим забезпеченню високоякісної судової системи.

Вирішуючи питання про те, який саме суд (склад суду) може ініціювати відступ від правової позиції, Велика Палати Верховного Суду у постанові від 2711.2019 у справі № 629/847/15-к зазначила, що об`єднана палата касаційного суду може відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного раніше в ухваленому рішенні Верховного Суду, у складі цієї ж об`єднаної палати.

При цьому, як слідує зі змісту ст. ст. 287, 302 ГПК України, ініціювати питання про відступ від правової позиції може виключно Верховний Суд, тобто суди першої та апеляційної інстанцій не мають таких повноважень.

Наступною правовою проблемою, яка потребує вирішення у контексті цього, є питання щодо підстав, за наявності яких допускається відступ від правової позиції.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ та Великої Палати Верховного Суду відступ від раніше сформованої правової позиції повинен мати реальне підґрунтя, про що йдеться, зокрема, у п. 70 рішення у справі Chapman v. the United Kingdom .

У інших справах ЄСПЛ також неодноразово відзначав, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності та при обставинах істотного і непереборного характеру (рішення у справі Проценко проти Росії ); відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (рішення ЄСПЛ у справі Сутяжник проти Росії ).

Аналіз судової практики Великої Палати Верховного Суду дозволяє виокремити такі найбільш поширені підстави для відступу від раніше сформованої правової позиції Верховного Суду: 1) зміна законодавства; 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію якість закону ), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

У даній справі при розгляді спірних правовідносин жодна з підстав, зазначених вище, не може бути застосована, а, отже, у суду відсутні законні підстави для відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованої у постанові від 13.03.2018 у справі № 914/881/17.

Окрім того, суд зазначає, що звіт №24-07/2017/1 про незалежну оцінку майна, складений 27.07.2017 оцінювачем ОСОБА_4 , не створив жодних правових наслідків не тільки для учасників правовідносин з оцінки майна, а й для позивача, і лише відобразив та підтвердив зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, зокрема якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Отже, провадження у справі в частині позовних вимог про визнання звіту № 24-07/2017/1 про незалежну оцінку майна, складеного 27.07.2017 оцінювачем ОСОБА_4 на підставі договору №24-07/2017/1 про проведення оцінки майна від 24.07.2017 недійсним, підлягає закриттю.

Щодо вимоги позивача визнати договір на організацію аукціону від 14.11.2017 року, укладений між Головним управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області та Товарною біржею «Українська міжрегіональна спеціалізована» , недійсним, то суд виходить з наступного.

Як судом вже було зазначено вище щодо підстав задоволення позовної вимоги ПП Афіна-Палас про визнання недійсним договору №24-07/2017/1 про проведення оцінки майна від 24.07.2017 року, укладеного між Головним управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області та Приватним підприємством «ВІ АИ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ» , відповідач при реалізації процедури погашення усієї суми податкового боргу платника податків (після прийняття заступником начальника Головного управління ДФС у Херсонській області рішення № 10 від 14.06.2017 про погашення yciєп суми податкового боргу ПП Афіна-Палас шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі), допустив порушення встановленого законодавством України порядку, що, як результат, призвело до протиправного втручання в право власності позивача, чим були порушені його права та законні інтереси.

Виходячи з того, що, згідно із п. 95.7. і п. 95.13. ст. 95 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), продаж майна платника податків здійснюється на публічних торгах та/або через торгівельні організації є складовою частиною процесу погашення усієї суми податкового боргу після прийняття, відповідно до абз. 3 п. 95.3. ст. 95 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу (тобто після 14.06.2017 року), - суд приходить до висновку, що укладення договору на організацію аукціону від 14.11.2017 між Головним управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області та Товарною біржею «Українська міжрегіональна спеціалізована» також призвело до порушення прав та законних інтересів ПП Афіна-Палас .

У той же час, оцінюючи посилання позивача на те, що оскаржуваний договір має бути визнаний недійсним через застосування до вказаного правочину, у зв`язку із визнанням судом недійсним договору №24-07/2017/1 про проведення оцінки майна від 24.07.2017 року, наслідків недійсності правочину за принципом плодів отруєного дерева , то суд вважає їх хибними з огляду на таке.

Доктрина плодів отруйного дерева (fruit of the poisonous tree) , сформульована ЄСПЛ (рішення Шабельник проти України ; Балицький проти України ; Нечипорук і Йонкало проти України ; Яременко проти України ), передбачає, зокрема таке: якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його (джерела) допомогою, також будуть вважатися неналежними (справа Гефген проти Німеччини ); недопустимими є докази, здобуті завдяки інформації, яка отримана внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (справа Нечипорук і Йонкало проти України ).

Як вказує ЄСПЛ, необхідно надавати оцінку допустимості всього ланцюга доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу.

Також ЄСПЛ виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку суд повинен вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому. Тобто, якщо процес по даній справі в цілому і загалом справедливий, то й отримані у незаконний спосіб докази можуть бути прийнятними (рішення ЄСПЛ Schenk v. Switzerland ).

Отже, правова доктрина плодів отруйного дерева стосується лише процесу доказування при розгляді судових справ і не може бути застосована при розгляді даної справи для визначення підстав недійсності договору на організацію аукціону від 14.11.2017 між Головним управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області та Товарною біржею «Українська міжрегіональна спеціалізована» .

За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 2 ст. 16, ст. 216, ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, договір на організацію аукціону від 14.11.2017 між Головним управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області та Товарною біржею «Українська міжрегіональна спеціалізована» підлягає визнанню недійсним.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.

Позивач у позові просить вирішити питання про розподіл судових витрат по справі.

За ч.1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд встановив, що при подачі даного позову позивачем сплачено 6306, 00 грн. судового збору за квитанціями № 0.0.17211475059 від 29.05.2020 та 0.0.1733187868 від 12.06.2020 року.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам, тобто у розмірі 4204, 00 грн.

Щодо клопотання ПП Афіна-Палас про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач, у зв`язку із розглядом даної справи, у сумі 40 000 грн., то суд виходить з такого.

Згідно із ст. 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

У позовній заяві, яка згідно ч. 2 ст. 161 ГПК України, є однією (першою для позивача) з заяв по суті справи, позивач вказав, що він, на момент подання позовної заяви, очікує понести орієнтовні витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 40 000, 00 грн. (а.с. 4).

Аналізуючи частину другу статті 124 ГПК України, суд зазначає, що подання позивачем орієнтовної суми очікуваних ним витрат на професійну правничу допомогу є передумовою реалізації ним свого права на відшкодування зазначених витрат.

Так, згідно із ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. При цьому, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (в тому числі витрати на професійну правничу допомогу), покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки спір виник з неправильних дій відповідача, що дає право суду (ч. 9 ст. 129 ГПК України) покласти на нього понесені на правничу допомогу витрати незалежно від результатів вирішення спору.

Вирішуючи дане питання, суд враховує правила ч. 2 ст. 126 ГПКУ, згідно якої, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат є:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 вказаної вище статті, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На виконання вказаної норми ГПК України позивач подав:

- договір від 05.05.2020 про надання правничої допомоги, укладений між Приватним підприємством Афіна-Палас (клієнт) та адвокат Кермач Андрій Іванович, згідно якого, клієнт замовляє\ комплекс послуг з захисту, представництва та інших видів професійної правничої допомоги, які зобов`язується оплатити на умовах і в порядку, визначених Договором, а адвокат зобов`язується надати Клієнту правничу допомогу на умовах і в порядку, визначених Договором. Правнича допомога надається з питань: Представництва та захисту прав, свобод та інтересів Клієнта щодо його прав власності, обтяжень, боргових та податкових зобов`язань та з інших питань, пов`язаних з управлінням та господарською діяльністю підприємства.

Договір підписаний сторонами та скріплених їхніми печатками.

- Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ХС № 000074 від 05.01.2017 на ім`я Кермача Андрія Івановича.

- Ордер серія ХС № 158280, виданий адвокату Кермачу Андрію Івановичу на підставі договору від 05.05.2020 на надання правничої допомоги приватному підприємству "Афіна-Палас".

Вказані матеріали не є належними доказами того, що позивачу надано професійну правничу допомогу у даній справі адвокатом Кермачем Андрієм Івановичем згідно відповідного договору, а також те, що позивач прийняв дані послуги, загальна вартість яких становить 40 000, 00 грн.

До вищезазначених висновків суд прийшов з огляду на те, що позивачем, усупереч вимогам ч. 2 ст. 126 ГПК України, не було надано суду відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу.

Такими доказами, зокрема могли б бути акт приймання передачі правничої допомоги між сторонами договору про надання правничої допомоги; фінансові документи, що підтверджують оплату ПП Афіна-Палас за надання правничої допомоги згідно договору від 05.05.2020 року.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку про те, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000, 00 грн. є не доведеною належними доказами, у зв`язку із чим в її задоволенні слід відмовити.

Згідно із ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила, або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Суд вважає за необхідне зазначити, що представником Позивача в судовому засіданні 29.10.2020 р. до початку судових дебатів було усно заявлено про необхідність оголошення перерви в судовому засіданні з метою надання доказів розміру судових витрат.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 126, 129, 231-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати договір № 24-07/2017/1 про проведення оцінки майна від 24.07.2017 року, укладений між Головним управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області та Приватним підприємством «ВТ АИ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ» , недійсним.

3. Визнати договір на організацію аукціону від 1411.2017 року, укладений між Головним управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області та Товарною біржею «Українська міжрегіональна спеціалізована» , недійсним.

4. В частині позовних вимог Приватного підприємства Афіна-Палас , м. Нова Каховка Херсонської області, до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Ві ай пі департамент", м. Київ, третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товарна біржа "Українська міжрегіональна спеціалізована", м. Київ, третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , про визнання звіту №24-07/2017/1 про незалежну оцінку майна, складеного 27.07.2017 оцінювачем ОСОБА_4 , недійсним - закрити провадження.

5. Стягнути з відповідача Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республівці Крим та місті Севастополі (73026, Херсонська обл., м. Херсон, просп. Ушакова, буд. 77, код ЄДРПОУ 43143201) на користь позивача Приватного підприємства Афіна-Палас (74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Французька, буд. 4-В, код ЄДРПОУ 35994387) 4204, 00 грн. (чотири тисячі двісті чотири грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

6. Повернути з Державного бюджету України Приватному підприємству Афіна-Палас 2102,00 грн. судового збору, сплаченого квитанцією від 12.06.2020 р. №0017331878681, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи №923/509/20.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено 30.10.2020 р.

Суддя В.В.Литвинова