Рішення

від 30.10.2020 по справі 440/4610/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4610/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Стасівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

26 серпня 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Стасівської сільської ради (надалі - відповідач, Стасівська сільська рада) про визнання протиправним та скасування рішення 55 сесії 7 скликання від 25.06.2020 Стасівської сільської ради щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 25х65 м (0,16 га) для ведення особистого селянського господарства у селі Михайлівка на території Стасівської сільської ради та зобов`язання Стасівської сільської ради прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області, у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 25х65 м (0,16 га).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням 55 сесії 7 скликання Стасівської сільської ради від 25.06.2020 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 " позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,16 га, в зв`язку з тим, що за вказаним бажаним місцем розташування земельної ділянки немає вільних земель запасу із зазначеною площею. Поряд з цим, позивач зазначає, що на вказаному місці знаходиться значно більша за розміром земельна ділянка, а підстава відмови суперечить частині 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №440/4610/20, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні), витребувано докази від відповідача.

02 жовтня 2020 року до суду надійшов відзив Стасівської сільської ради /а.с. 42-44/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що земельна ділянка, яка позначена на викопіюванні, що додане гр. ОСОБА_1 до заяви, знаходиться у болотистій місцевості, вкрита густими заростями дикорослих рослин та на цій земельній ділянці ростуть багаторічні рослини та дерева. Крім того, розмір ділянки, яка вказана в заяві та доданих до неї викопіюваннях, не співпадають з розміром земельної ділянки, яка може надаватися у власність Стасівською сільською радою для ведення ОСГ. Також зазначено, що на зазначеному позивачем місці розташування відсутня земельна ділянка вказаного розміру, придатна для ведення особистого селянського господарства.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Стасівської сільської ради з заявою від 26 листопада 2019 року (вх. №02-17/10 від 31.01.2020), у якій зазначила, що у с. Михайлівка знаходиться земельна ділянка (з приблизним розміром 25 м х 65 м), яка прилягає до її дачної ділянки. Ця ділянка не знаходиться у приватній власності, ніхто нею не користувався. Протягом багатьох років сім`я позивача очистила її й упорядкувала. У зв`язку з чим просить безоплатно надати їй зазначену вище земельну ділянку у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, видати дозвіл на розробку проекту землевпорядкування /а.с. 36/.

Як вбачається зі змісту заяви, до вказаної заяви позивачем було додано копію витягу з паспорта громадянина України та графічні матеріали щодо розташування земельної ділянки /а.с. 37/.

Рішенням 55 сесії 7 скликання Стасівської сільської ради від 25 червня 2020 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 " відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,16 га, в зв`язку з тим, що вказаним бажаним місцем розташування земельної ділянки немає вільних земель запасу із зазначеною площею /а.с. 15/.

Не погодившись з рішенням 55 сесії 7 скликання Стасівської сільської ради від 25 червня 2020 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ", позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню 55 сесії 7 скликання Стасівської сільської ради від 25 червня 2020 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ", суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 Земельного кодексу України, відповідно до приписів частини 1 якої до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 у справі №21-358а13 та в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 07.06.2019 у справі №826/17196/17, від 25.02.2020 у справі №723/1964/14-а, від 22.04.2020 у справі №818/1707/16.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернулася до Стасівської сільської ради з заявою від 26 листопада 2019 року (вх. №02-17/10 від 31.01.2020), у якій зазначила, що у с. Михайлівка знаходиться земельна ділянка (з приблизним розміром 25 м х 65 м), яка прилягає до її дачної ділянки. Ця ділянка не знаходиться у приватній власності, ніхто нею не користувався. Протягом багатьох років сім`я позивача очистила її й упорядкувала. У зв`язку з чим просить безоплатно надати їй зазначену вище земельну ділянку у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, видати дозвіл на розробку проекту землевпорядкування /а.с. 36/. До вказаної заяви позивачем було додано копію витягу з паспорта громадянина України та графічні матеріали щодо розташування земельної ділянки /а.с. 37/.

Рішенням 55 сесії 7 скликання Стасівської сільської ради від 25 червня 2020 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 " відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,16 га.

Спірне рішення вмотивовано тим, що за вказаним бажаним місцем розташування земельної ділянки немає вільних земель запасу із зазначеною площею /а.с. 15/.

На підтвердження вказаних доводів відповідачем надано до суду акт-обстеження земельної ділянки в межах с. Михайлівка Стасівської сільської ради від 14.04.2020, у якому зазначено, що оглядом встановлено, що земельна ділянка, яка позначена на викопіюванні, що було подано гр. ОСОБА_1 разом із заявою, знаходиться в болотистій місцевості, вкрита густими заростями дикорослих рослин, на зазначеній земельній ділянці ростуть багаторічні рослини та дерева. Крім того розмір ділянки, яка вказана в заяві та доданих до неї викопіюваннях, не співпадають з розміром земельної ділянки, яка може надаватися у власність Стасівською сільською радою для ведення ОСГ. У акті також зазначено, що дана ділянка не придатна для ведення ОСГ /а.с. 38/.

Статтею 19 Земельного кодексу України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до частини 1 статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з приписами частини 2 статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Таким чином, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, у розмірі не більше 2,0 гектарів.

У своїй заяві від 26 листопада 2019 року (вх. №02-17/10 від 31.01.2020) позивач просила надати їй дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку з приблизним (орієнтовним) розміром 25 м х 65 м.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що у місці, позначеному на графічному матеріалі, доданому до заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, відсутня вільна земельна ділянка сільськогосподарського призначення з приблизним (орієнтовним) розміром 0,16 га, як і доказів того, що бажана позивачем земельна ділянка знаходиться у приватній власності третіх осіб.

Відповідачем також не доведено, що бажана позивачем земельна ділянка відноситься до земель водного фонду чи має інше цільове призначення, ніж землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.

Суд наголошує, що у силу приписів частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни у своєму клопотанні мають зазначити цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, а тому не зазначення заявником точних розмірів земельної ділянки не може бути підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У спірному рішенні відповідачем не зазначено, яким саме законам чи прийнятим відповідно до них нормативно-правових актам чи генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, чи схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, чи проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, не відповідає місце розташування об`єкта - обраної позивачем земельної ділянки.

Відповідачем у порушення частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірність рішення 55 сесії 7 скликання Стасівської сільської ради від 25 червня 2020 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ".

За встановлених вище обставин та наведених норм права, суд дійшов висновку, що відмова відповідача, оформлена рішення 55 сесії 7 скликання Стасівської сільської ради від 25 червня 2020 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ", не ґрунтується на вимогах закону, відповідач у спірних правовідносинах діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Земельним кодексом України, без дотримання вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стосовно вимоги про зобов`язання Стасівської сільської ради прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області, у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 25х65 м (0,16 га), суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні регламентовано частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України.

При цьому, частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У даній справі оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Суд не може досліджувати інших обставин, що можуть бути перешкодою в наданні такого дозволу, які не досліджувалися відповідачем, оскільки ці повноваження відносяться до його виключної компетенції.

З огляду на вищевикладене, вимога про зобов`язання Стасівської сільської ради прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Стасівської сільської ради, у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 25х65 м (0,16 га) задоволенню не підлягає, натомість, належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі, з урахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, є зобов`язання Стасівської сільської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 листопада 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,16 га, яка розташована в межах с. Михайлівка на території Стасівської сільської ради, з урахуванням висновків суду.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., що підтверджується квитанцією АТ КБ "ПриватБанк" №0.0.1810847687.1 від 21 серпня 2020 року /а.с. 19/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 22/.

З огляду на вищевикладене, оскільки адміністративний позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Стасівської сільської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420 грн. 40 коп. (чотириста двадцять гривень сорок копійок).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 229, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Стасівської сільської ради (ідентифікаційний код 21046743, вул. Миру, 40, с. Стасі, Диканський район, Полтавська область, 38541) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 55 сесії 7 скликання Стасівської сільської ради від 25 червня 2020 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Стасівську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 листопада 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,16 га, яка розташована в межах с. Михайлівка на території Стасівської сільської ради, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Стасівської сільської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420 грн. 40 коп. (чотириста двадцять гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя С.С. Сич