Ухвала

від 30.10.2020 по справі 2-284/09

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

30 жовтня 2020 року м. Чернівці Справа № 2-284/09

Чернівецький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Лисака І.Н., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 березня 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Будинок торгівлі Рязань про стягнення суми боргу та штрафу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 березня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з ТОВ Будинок торгівлі Рязань на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики в розмірі 5 319 795 грн, суму штрафу в розмірі 2 659 897,50 грн та судові витрати (а.с.75-76).

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на його оскарження.

Ознайомившись із матеріалами справи, поданими заявою та апеляційною скаргою, суд виходить з наступного.

В силу п.9 ч.1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, а згідно п.13 ч.1 Розділу XIII Перехідні положення цього Кодексу судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За приписами ч.1 ст.292 ЦПК України (в редакції 2004 року) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч.1 ст.294 ЦПК України (в редакції 2004 року) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення ухвалено 06.03.2009 року, копію

Провадження №22-ц/822/964/20 Категорія 42

якого апелянтом отримано 15.10.2020 року, що підтверджується копією листа Шевченківського районного суду м. Чернівці (а.с.130).

Апеляційна скарга подана до суду 23.10.2020 року (а.с.124).

Апелянтом порушено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого останній зазначає, що є власником статутного капіталу у розмірі 75% (співвласником) ТОВ БТ Рязань , однак не був залучений до участі у справі, про результати розгляду справи освідомлений не був, оскільки директор ОСОБА_3 не повідомляла про зазначену справу, а дізнався про оскаржуване рішення випадково, при ознайомленні з рішенням по справі про банкрутство 24.09.2020 року.

Однак, наведені доводи суд апеляційної інстанції оцінює критично, виходячи з наступного.

Згідно п.1.2 Статуту ТОВ БТ Рязань крім інших, ОСОБА_1 є засновником підприємства (а.с.156).

З п.4.2 Статуту вбачається, що учасники підприємства мають право, крім іншого: брати участь в управлінні справами підприємства в порядку визначеному цим Статутом та чинним законодавством України; одержувати інформацію про діяльність підприємства (а.с.162).

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.07.2016 року порушено справу про банкрутство, за судовим рішенням про банкрутство Господарського суду Чернівецької області від 29.06.2016 року справа 926/1473-б/16 (а.с.128-129).

Інші причини пропуску строку на апеляційне оскарження у тексті апеляційної скарги не зазначені.

Частиною 3 ст.357 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених процесуальним законом, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що право суду на поновлення строку не є безмежним.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах Осман проти Сполученого королівства від 28.10.1998 року та Круз проти Польщі від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 року у справі Мушта проти України зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані .

Враховуючи вказані обставини та висновки Європейського суду вбачається, що апелянт володіючи 75% статутного капіталу збанкрутілого підприємства та сумлінно використовуючи свої права, пов`язані з ТОВ БТ Рязань об`єктивно міг бути обізнаним про дії призначеного зборами учасників керівника підприємства, кредиторські та дебіторські зобов`язання, а також причини банкрутства і обсяг зобов`язань підприємства перед кредиторами, серед яких і є ОСОБА_2 на суму 7 979 392,50 грн згідно рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06.03.2009 року.

За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху та надати апелянту строк для зазначення інших поважних причин, які перешкоджали особі оскаржити рішення суду протягом тривалого строку (більше 11 років) та надання доказів на підтвердження поважності цих причин.

Керуючись ст.ст.185, 357 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 березня 2009 року залишити без руху та надати строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У випадку невиконання вимог щодо подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з обґрунтуванням поважності причин пропуску, особі, яка подала апеляційну скаргу, буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя - підпис /Лисак І.Н./