Ухвала

від 19.11.2020 по справі 2-284/09

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 листопада 2020 року м. Чернівці Справа № 2-284/09

Чернівецький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Лисака І.Н., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 березня 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Будинок торгівлі Рязань про стягнення суми боргу та штрафу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 березня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з ТОВ Будинок торгівлі Рязань на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики в розмірі 5 319 795 грн, суму штрафу в розмірі 2 659 897,50 грн та судові витрати (а.с.75-76).

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на його оскарження.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 30 жовтня 2020 року визнано наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 березня 2009 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали для зазначення інших підстав для поновлення строку.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху суд апеляційної інстанції виходив з того, що апелянт, володіючи 75% статутного капіталу збанкрутілого підприємства та сумлінно використовуючи свої права, пов`язані з ТОВ БТ Рязань , об`єктивно міг бути обізнаним про дії призначеного зборами учасників керівника підприємства, кредиторські та дебіторські зобов`язання, а також причини банкрутства і обсяг зобов`язань підприємства перед кредиторами, серед яких і є ОСОБА_2 на суму 7 979 392,50 грн згідно рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06.03.2009 року.

На виконання вимог зазначеної ухвали 16.11.2020 року ОСОБА_1 направив до суду виправлену апеляційну скаргу із зазначенням інших підстав для поновлення пропущеного строку, а саме зазначив, що колишній керівник ТОВ БТ Рязань ОСОБА_3 могла не знати про наявність оскаржуваного рішення, оскільки в судовому засіданні від 01.12.2008 року представник відповідача пояснив суду, що позов не визнає, заявлячи про не справжність підпису головного бухгалтера та директора товариства на фінансових документах.

Вказує, що ОСОБА_2 вперше після винесення оскаржуваного рішення як кредитор

Провадження №22-ц/822/964/20

згадується в ухвалі Господарського суду Чернівецької області про порушення провадження у справі про банкрутство від 16.11.2011 року, однак у цей час заявник ОСОБА_1 перебував під вартою у слідчому ізоляторі починаючи з 05.10.2011 року по 16.06.2014 року, а тому був позбавлений можливості спілкуватися із засновниками та іншими учасниками ТОВ БТ Рязань і не міг після звільнення в 2014 році отримати будь-яку інформацію від арбітражного керуючого щодо ОСОБА_2 , який був кредитором.

На підставі наведеного просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 березня 2009 року.

Колегія суддів вважає, що зазначені нові обставини не є поважними виходячи з наступного.

Зазначені доводи в клопотанні не містять посилань на наявність обмежень щодо отримання під час перебування в слідчому ізоляторі інформації щодо діяльності ТОВ БТ Рязань . Виходячи з умов та правил утримання, які не обмежують осіб, що перебувають під слідством та відбувають покарання, у праві спілкування з адвокатом і у можливості здійснення листування з іншими особами, та навіть за умови погодження з доводами клопотання про поважність причин пропуску строку, які обмежується часом перебування в місцях позбавлення волі з жовтня 2011 року по листопада 2014 року, то ОСОБА_1 не навів поважності причин неможливості об`єктивно здійснювати управління підприємством або цікавитися своїми майновими інтересами в ньому з 2014 року (після відбуття покарання) по 2020 рік.

Інші доводи стосуються надання оцінки процесуальним діям учасників і не можуть бути оцінені на стадії вирішення питання відкриття апеляційного провадження, та не впливають на поновлення процесуального строку.

Згідно з п.4 ч.1 ст.358 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Суд апеляційної інстанції виходить з того, що процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений ЦПК України, забезпечує оперативність цивільного судочинства, дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на незловживання процесуальними правами.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики Європейського Суду з прав людини слідує, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами та правову визначеність у цивільних правовідносин, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження остаточного судового рішення є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

Отже, навіть подання апеляційної скарги особою, не залученою до участі в справі, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, не звільняє її від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження у загальному порядку, передбаченому ЦПК України.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на суд , одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте, такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (§ 53, 55, рішення ЄСПЛ від 06 грудня 2007 року у справі Воловик проти України , заява № 15123/03).

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (§ 34, рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України , заяви № 17160/06, № 35548/06).

В ЦПК України не визначений конкретний перелік причин, що належать до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак, суд, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка не брала участі у справі, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року в справі № 442/37/14 (провадження № 61-1683св19).

Тому, поновлення строку на апеляційне оскарження, в даному випадку, порушить рівновагу правової визначеності та елемент рівності процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі, а відтак, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Керуючись ст.ст.354, 358 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати наведені ОСОБА_1 у клопотанні від 16 листопада 2020 року причини для поновлення строку не поважними.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 березня 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Будинок торгівлі Рязань про стягнення суми боргу та штрафу за договором позики.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя - підпис /Лисак І.Н./