Постанова

від 21.04.2021 по справі 2-284/09

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 2-284/09

провадження № 61-18982св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Будинок торгівлі Рязань ,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 19 листопада 2020 року у складі судді Лисака І. Н.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Будинок торгівлі Рязань (далі - ТОВ Будинок торгівлі Рязань ) про стягнення суми боргу та штрафу за договором позики.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 березня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ТОВ Будинок торгівлі Рязань на користь ОСОБА_1 суму боргу за договорами позики в розмірі 5 319 795 грн, суму штрафу у розмірі 2 659 897 грн 50 коп.

У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 березня 2009 року.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 30 жовтня 2020 року визнано неповажними наведені ОСОБА_2 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 березня 2009 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 19 листопада 2020 року визнано наведені ОСОБА_2 у клопотанні від 16 листопада 2020 року причини для поновлення строку неповажними.

Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Будинок торгівлі Рязань про стягнення суми боргу та штрафу за договором позики.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що наведені ОСОБА_2 причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнано неповажними, а тому наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У листопаді 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 .

Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення, яким передати справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 333/1020/16-ц, провадження № 61-10922св20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що про оскаржуване судове рішення йому стало відомо від свого адвоката 24 вересня 2020 року, коли ознайомлювались за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень з рішеннями по справі про банкрутство відносно ТОВ Будинок торгівлі Рязань .

Вказував, що не міг знати про оскаржуване рішення місцевого суду раніше, оскільки з 05 жовтня 2011 року по 16 червня 2014 року перебував у слідчому ізоляторі, а тому був позбавлений можливості спілкуватися із засновниками та іншими учасниками ТОВ Будинок торгівлі Рязань або особами, які могли повідомити йому про претензії ОСОБА_3 . Про те, що ОСОБА_3 є кредитором ТОВ Будинок торгівлі Рязань , йому стало відомо у вересні 2020 року.

Відзиву на касаційну скаргу позивачем не подано

У січні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 від ОСОБА_1 , у якому вказано, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У вересні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ Будинок торгівлі Рязань про стягнення суми боргу та штрафу за договором позики.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 березня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено.

У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 березня 2009 року.

Як на підставу поновлення строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_2 посилався на те, що є власником статутного капіталу у розмірі 75 % (співвласником) ТОВ Будинок торгівлі Рязань , однак не був залучений до участі у справі, про результати розгляду справи обізнаний не був, оскільки директор ОСОБА_4 не повідомляла про зазначену справу, а дізнався про оскаржуване судове рішення випадково при ознайомленні з рішенням по справі про банкрутство 24 вересня 2020 року.

Ухвалою Ченівецького апеляційного суду від 30 жовтня 2020 року наведені ОСОБА_2 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнано неповажними.

Апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 березня 2009 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

На виконання вимог ухвали ОСОБА_2 направив до апеляційного суду виправлену апеляційну скаргу із зазначенням інших підстав для поновлення пропущеного строку.

ОСОБА_2 вказував, що колишній керівник ТОВ Будинок торгівлі Рязань ОСОБА_4 не могла знати про наявність оскаржуваного рішення, оскільки в судовому засіданні від 01 грудня 2008 року представник відповідача пояснив суду, що позов не визнає, вказував на не справжність підпису головного бухгалтера та директора товариства на фінансових документах.

Вказував, що ОСОБА_1 вперше після винесення оскаржуваного рішення як кредитор згадується в ухвалі Господарського суду Чернівецької області про порушення провадження у справі про банкрутство від 16 листопада 2011 року, проте у цей час він перебував під вартою у слідчому ізоляторі починаючи з 05 жовтня 2011 року по 16 червня 2014 року, а тому був позбавлений можливості спілкуватися із засновниками та іншими учасниками ТОВ Будинок торгівлі Рязань і не міг після звільнення в 2014 році отримати будь-яку інформацію від арбітражного керуючого щодо ОСОБА_1 , який був кредитором.

Про оскаржуване судове рішення йому стало відомо від свого адвоката випадково 24 вересня 2020 року під час ознайомлення за допомого Єдиного державного реєстру судових рішень з рішеннями по справі про банкрутство відносно ТОВ Будинок торгівлі Рязань .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суд з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

У справі Беллет проти Франції Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права .

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Колегія суддів погоджується зі висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 294 ЦПК України (2004 року) апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо заявником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 березня 2009 року.

Звертаючись із апеляційною скаргою на рішення місцевого суду, ОСОБА_2 , серед іншого, вказував, що є власником статутного капіталу ТОВ Будинок торгівлі Рязань у розмірі 75 %. Крім того, посилався на те, що дізнався про оскаржуване рішення 24 вересня 2020 року.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 був співзасновником ТОВ Будинок торгівлі Рязань , апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що він міг бути обізнаним про дії призначеного зборами учасників керівника підприємства, кредиторські та дебіторські зобов`язання, а також причини банкрутства і обсяг зобов`язань підприємства перед кредиторами.

Посилання заявника на те, що він не міг знати про оскаржуване рішення місцевого суду раніше, оскільки з 05 жовтня 2011 року по 16 червня 2014 року перебував у слідчому ізоляторі, а тому був позбавлений можливості спілкуватися із засновниками та іншими учасниками ТОВ Будинок торгівлі Рязань або особами, які могли повідомити йому про претензії ОСОБА_3 , не можуть бути прийняті судом, оскільки ОСОБА_2 не навів обставин, які б перешкоджали йому цікавитися своїми майновими інтересами з 2014 року по 2020 рік, тобто після відбуття покарання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наведені ОСОБА_2 причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, а тому наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції не було порушено норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 19 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян