Рішення

від 26.10.2020 по справі 912/2565/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 рокуСправа № 912/2565/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Бестаченко О.Л., за участю секретаря судового засідання Буніна О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2565/19

за позовом: Заступника керівника Знам`янської місцевої прокуратури, 27400, Кіровоградська область, м. Знам`янка, вул. Братів Лисенків, 5, в інтересах держави

до відповідачів: Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, 25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26,

та: Фермерського господарства "Соколова Олександра Вікторовича", АДРЕСА_1,

про визнання наказу і договору оренди землі недійсними та повернення земельної ділянки,

представники:

від прокуратури - Лагода О.В., посвідчення прокурора від 29.05.2020 № 056383;

від відповідача 1 - участі не брали;

від відповідача 2 - Репело О.В., ордер від 11.03.2020 серія ВА 1003223.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Заступника керівника Знам`янської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та Фермерського господарства "Соколова Олександра Вікторовича" про визнання наказів і договорів оренди землі недійсними та повернення земельних ділянок, яка містить наступні позовні вимоги:

- визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області від 25.07.2014 № 11-856/14-14-СГ;

- визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області від 17.04.2015 № 11-1892/14- 15-СГ;

- визнати недійсним договір оренди землі загальною площею 43,4877 га, кадастровий номер № 3523886000:02:000:9025, розташованої на території Петроострівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, номер реєстрації речового права 9747148 від 01.12.2014, укладений між Головним управлінням Держземагенства в Кіровоградській області та ОСОБА_1 20.11.2014 року;

- визнати недійсним договір оренди землі загальною площею 32,4207 га, кадастровий номер № 35238860000:02:000:3311, розташованої на території Петроострівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, номер реєстрації речового права 9748761 від 21.05.2015, укладений між Головним управлінням Держземагенства в Кіровоградській області та ОСОБА_1 19.05.2015 року;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку кадастровий номер № 3523886000:02:000:9025 площею 43,4877 га ріллі, нормативна грошова оцінка якої 966 087грн., у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку кадастровий номер № 35238860000:02:000:3311 площею 32,4207 га ріллі, нормативна грошова оцінка якої 868 091,25грн., у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з покладенням на відповідачів судового збору.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 11.09.2019 у справі № 912/2518/19 роз`єднано позовні вимоги та виділено, зокрема, позовну вимогу:

- визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області від 17.04.2015 № 11-1892/14- 15-СГ;

- визнати недійсним договір оренди землі загальною площею 32,4207 га, кадастровий номер № 35238860000:02:000:3311, розташованої на території Петроострівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, номер реєстрації речового права 9748761 від 21.05.2015, укладений між Головним управлінням Держземагенства в Кіровоградській області та ОСОБА_1 19.05.2015 року;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку кадастровий номер № 35238860000:02:000:3311 площею 32,4207 га ріллі, нормативна грошова оцінка якої 868 091,25грн., у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з покладенням на відповідачів судового збору в частині виділених позовних вимог.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.09.2019 вищезазначеній виділеній позовній вимозі із справи № 912/2518/19 в окрему справу присвоєно єдиний унікальний номер судової справи № 912/2565/19.

Ухвалою від 11.09.2019 відкрито провадження у справі № 912/2565/19 за правила загального позовного провадження та з урахуванням ухвали від 19.09.2019 призначено підготовче засідання на 10.10.2019 о 12:00.

Ухвалою від 10.10.2019 господарський суд залишив позовну заяву без руху та надав Заступнику керівника Знам`янської місцевої прокуратури строк для усунення недоліків.

25.10.2019 в межах наданого судом строку Заступник керівника Знам`янської місцевої прокуратури усунув недоліки, зазначені в ухвалі від 10.10.2019.

Ухвалою від 25.10.2019 продовжено розгляд справи та призначено підготовче засідання на 12.11.2019 об 11:30.

Протокольною ухвалою від 12.11.2019 на підставі ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено в підготовчому засіданні перерву до 04.12.2019 о 15:00.

Ухвалою від 04.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 912/2565/19 до судового розгляду по суті на 23.12.2019 о 16:45 год.

Протокольною ухвалою суду від 23.12.2019 у судовому засіданні було оголошено перерву до 22.01.20 до 10:30 год.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду № 36 від 27.01.2020 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" здійснено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 912/2565/19 передано судді Бестаченко О.Л.

Ухвалою від 31.01.2020 справу № 912/2565/19 прийнято до свого провадження суддею Бестаченко О.Л.; постановлено повторно провести підготовче провадження у справі № 912/2565/19. Підготовче засідання призначено на 21.02.2020 о 10:00 год.

21.02.2020 господарський суд відкрив підготовче засідання.

Ухвалою від 21.02.2020 відкладено підготовче засідання у справі № 912/2565/19 до 11.03.2020 на 15:30 год.

06.03.2020 до господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надійшли пояснення на позовну заяву від 02.03.2020 № 9-11-0.61-2370/2-20, в яких відповідач просить відмовити в задоволенні позову прокурора в повному обсязі. Відповідач не визнає позовні вимоги у повному обсязі, вважає позов надуманим та безпідставним, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного. Так, відповідач звертає увагу на той факт, що у відповідності до Агрохімічного паспорту поля № 043642 від 2014 року, земельна ділянка площею 32,3701 га кадастровий номер 35238860000:02:000:3311 віднесена до агровиробничої групи ґрунтів 055Е - чорноземи типові мало гумусні слабозмиті важко суглинкові та 056Е- чорноземи типові малогумусні середньозмиті важкосуглинкові не входить до переліку особливо цінних груп ґрунтів затвердженого Наказом Держкомзему України від 06.10.2003 № 245. Тому, твердження позивача щодо необхідності проведення обов`язкової державної землевпорядної експертизи є помилковими та безпідставним.

Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області також зазначає, що відповідальність за достовірність землевпорядної документації несе її розробник, який у разі виявлення порушень притягується до відповідальності. Згідно даних державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, розробник землевпорядної документації (проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства) ОСОБА_2 , кваліфікаційного сертифікату не позбавлявся. Будь-якої інформації та доказів щодо скасування землевпорядної документації позивачем не надано та відповідних вимог і в даному позові не пред`явлено.

Враховуючи викладене, відповідач вважає поданий позивачем доказ - висновок експертизи неналежним доказом, та не може враховуватись судом при прийнятті рішення, оскільки породжує юридичні наслідки відносно безпосередньо землевпорядної документації та її розробника.

Крім того, відповідач зазначає, враховуючи наявність позитивного висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки головним управлінням було прийнято наказ від 14.04.2015 № 11/1892/14-15-СГ про затвердження проекту та надання гр. ОСОБА_1 в оренду терміном на 15 років для ведення фермерського господарства площею 32,4207 га, кадастровий номер 35238860000:02:000:3311. На підставі прийнятого рішення з гр. ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки в порядку та з дотриманням вимог визначених законом України "Про оренду землі".

Враховуючи, що вимоги позивача щодо скасування наказів є неправомірними та спростованими, відповідач вважає вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки незаконною та безпідставною.

Протокольною ухвалою від 11.03.2020 оголошено перерву в підготовчому засіданні у справі № 912/2565/19 до 25.03.2020 до 15:30 год.

З метою дотримання положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (з відповідним змінами) та задля збереження життя та здоров`я громадян України, господарський суд ухвалою від 23.03.2020 продовжив строк підготовчого провадження у справі № 912/2565/19 на тридцять днів та повідомив учасників справи, що підготовче засідання, призначене на 25.03.2020 о 15:30 год, не відбудеться. Про дату і час наступного підготовчого засідання учасників справи буде повідомлено додатково ухвалою.

Ухвалою від 06.05.2020 призначено підготовче засідання у справі №912/2565/19 на 25.05.2020 на 12:00 год.

25.05.2020 господарський суд продовжив підготовче засідання.

Ухвалою від 25.05.2020 зупинено провадження у справі № 912/2565/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

26.05.2020 Великою Палатою Верховного Суду прийнято Постанову у справі № 912/2385/18.

20.07.2020 повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Ухвалою від 17.08.2020 поновлено провадження у справі № 912/2565/19. Підготовче засідання призначено на 08.09.2020 о 10:00 год.

08.09.2020 господарський суд продовжив підготовче засідання.

Протокольною ухвалою від 08.09.2020 на підставі ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву в підготовчому засідання по розгляду справи №912/2565/19 до 21.09.2020 на 09:00 год.

21.09.2020 до господарського суду від Фермерського господарства "Соколова Олександра Вікторовича" надійшла заява від 21.09.2020 № б/н про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування зазначеної заяви, відповідач ІІ зазначив, що прокурор в порушення вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" до подання даної позовної заяви не звертався до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з відповідним листом для усунення порушень, які на його думку, було допущено під час прийняття оскаржуваного наказу та договору оренди земельної ділянки. Відтак, за твердженням відповідача ІІ відсутні підстави вважати, що Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області допущено бездіяльність, тобто нездійснення захисту інтересів держави, а тому не виникло підстав для представництва прокурором інтересів держави. В зв`язку з викладеним, наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

21.09.2020 господарський суд продовжив підготовче засідання.

В підготовчому засіданні 21.09.2020 господарський суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні заяви Фермерського господарства "Соколова Олександра Вікторовича" від 21.09.2020 № б/н про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з її необґрунтованістю.

Ухвалою від 21.09.2020 закрито підготовче провадження у справі № 912/2565/19. Справу № 912/2565/19 призначено до судового розгляду по суті на 01.10.2020 на 09:00 год.

01.10.2020 господарський суд відкрив судове засідання.

Протокольною ухвалою від 01.10.2020 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України відкладено судове засідання по розгляду справи №912/2565/19 до 16.10.2020 на 10:00 год.

16.10.2020 до господарського суду від представника Фермерського господарства "Соколова Олександра Вікторовича" надійшла заява про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки наведенні прокурором підстави не можуть бути визнані поважними в розумінні ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України. на підставі викладеного, відповідач ІІ просить відмовити в задоволенні позовних вимог, у зв1язку з пропуском строку позовної давності.

16.10.2020 господарський суд продовжив розгляд справи.

Протокольною ухвалою від 16.10.2020 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України відкладено судове засідання по розгляду справи №912/2565/19 до 26.10.2020 на 11:00 год.

26.10.2020 представником відповідача ІІ подано до суду в письмовій формі виступ в дебатах від 26.10.2020 № б/н.

26.10.2020 господарський суд продовжив розгляд справи.

У судовому засіданні 26.10.2020 брали участь прокурор, який підтримав позовні вимоги, та представник відповідача ІІ, який позов заперечив.

Відповідач І у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, немає підстав для відкладення розгляду справи, тому господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 26.10.2020 за відсутності представника відповідача І.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Одночасно згідно з положеннями частин 3 - 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позовної заяви прокурор зазначив про відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 дійшла наступного правового висновку: "Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (пункт 70 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив

Так, відповідно до статті 188 Земельного кодексу України, державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Згідно зі статтею 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

У статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" також встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до пункту 1 Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі Положення) центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Основними завданнями Держгеокадастру є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах; за проведенням землеустрою; виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Враховуючи викладене, органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різні функції, а саме:

- функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності;

- функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 920/1/18, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18.

Поряд із цим, відповідно до пункту 7 вказаного Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, ГУ Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру і їй підпорядковане. Відповідно до пункту 3 цього положення завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Необхідно також врахувати, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України.

Оскільки у даній справі оскаржуються накази Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області та укладені ним договори, то визначення Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області в якості органу, що уповноважений на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах фактично створить парадоксальну ситуацію за якої Позивачем та одним із Відповідачів у справі буде одна і так ж особа.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 917/468/19, від 06.10.2020 № 922/129/19.

Отже, прокурором доведено підстави представництва інтересів держави.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі.

Наказом першого заступника начальника Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області від 18.04.2014 № 11-3/14-14-СГ Соколову О.В. надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства на території Петроострівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, а саме: орієнтовний розмір земельної ділянки 43 га ріллі.

Наказом першого заступника начальника Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області від 08.05.2014 № 11-82/14-14-СГ Соколову О.В. надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства на території Петроострівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, а саме: орієнтовний розмір земельної ділянки 32 га ріллі (а.с. 26 т. 1).

Наказом першого заступника начальника Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області від 25.07.2014 № 11-856/14-14-СГ затверджено документацію із землеустрою та передано в оренду земельну ділянку загальною площею 43,4877 га ріллі (кадастровий номер 3523886000:02:000:9025) для ведення фермерського господарства на території Петроострівської сільської ради.

На виконання даного наказу 20.11.2014 року між Головним управлінням Держземагенства у Кіровоградській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі строком на 15 років.

Відповідно до наказу в.о. начальника Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області від 10.12.2014 № 11-1820/14-14-СГ внесено зміни до п. 4 наказу першого заступника начальника Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області від 08.05.2014 № 11-82/14-14-СГ та ОСОБА_1 зобов`язано у дев`ятимісячний термін подати на затвердження погоджений, відповідно до вимог чинного законодавства, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 28 т. 1).

Відповідно до наказу в.о. начальника Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області від 17.04.2015 № 11-1892/14-15-СГ затверджено документацію із землеустрою та передано в оренду земельну ділянку загальною площею 32,4207 га ріллі (кадастровий номер 3523886000:02:000:3311) для ведення фермерського господарства на території Петроострівської сільської ради (а.с. 29 т. 1).

На виконання даного наказу 19.05.2015 року відповідно між Головним управлінням Держземагенства у Кіровоградській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі строком на 15 років (а.с. 72-77 т. 1).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди земельної ділянки кадастровий номер 3523886000:02:000:3311 зареєстровано 21.05.2015, номер запису: 9748761 (а.с. 88-90 т. 1).

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фермерське господарство "Соколова Олександра Вікторовича" зареєстровано 17.07.2015 (а.с. 211-213 т. 1).

З огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною третьою статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Тобто, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інших, крім установлених цією статтею, матеріалів і документів; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України від 19.06.2003 № 973-IV "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон № 973-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1 Закону України від 19.06.2003 № 973-IV "Про фермерське господарство" (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Закону право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Згідно ч. 1, 2, 3, 4, 7 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону.

Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом. Рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), видачі документа, що посвідчує право власності або укладання договору оренди. Відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться після збирання врожаю на цій ділянці попереднім землекористувачем.

Земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону № 973-IV).

Отже, спеціальний Закон № 973-IV визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинні бути зазначені не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV).

Крім того, Закон № 973-IV передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми Закону № 973-IV не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для відмови.

При вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства згідно із статтею 7 Закону № 973-IV як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 цього Закону умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Вищенаведений висновок про застосування норм права у спірних правовідносинах викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.10.2019 у справі № 365/65/16-ц та Верховним Судом в постановах від 14.11.2018 у справі № 314/3881/15-ц, від 23.05.2018 у справі № 389/29/17-ц, від 20.06.2018 у справі № 378/766/15-ц та від 22.05.2019 у справі № 366/2648/16-ц.

Відповідно ж до правового висновку, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Як встановлено в ході розгляду справи, 07.04.2014 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду загальною площею 32 га терміном на 15 років із земель, що перебувають у державній власності на території Петроострівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області (а.с. 240 т. 1).

Разом із вказаною заявою ОСОБА_1 було надано обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в якому зазначено, що відведення земельної ділянки площею 32 га є раціональним для технології вирощування сільськогосподарських культур, доцільним щодо перспектив діяльності фермерського господарства, та з метою збереження і підвищення родючості грунтів, а також поліпшення інших корисних властивостей землі (а.с. 242 т. 1).

До заяви додано копію трудової книжки (а.с. 244-245 т. 1) та копію диплому спеціаліста, з якого слідує, що ОСОБА_1 закінчив у 2004 році Уманський державний аграрний університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Агрономія" та здобув кваліфікацію вченого агронома (а.с. 243 т. 1).

Дослідивши документ з назвою "Обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства", суд вважає, що такий документ не містить відповідного обґрунтування відповідачем, оскільки викладена у ньому інформація лише розкриває поняття фермерського господарства, поняття сівозміни та дає обґрунтування для чого створюються фермерські господарства та існує сівозміна.

Таким чином, в порушення норм ЗК України та Закону № 973-ІV Головним управлінням Держземагенства у Кіровоградській області при винесені наказів про передачу в оренду гр. ОСОБА_1 спірної земельної ділянки не встановлено волевиявлення заявника на створення фермерського господарства з урахування перспектив його діяльності, не перевірено наявність власних матеріальних та трудових ресурсів для обробітку землі.

Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що гр. ОСОБА_1 одержав в оренду для створення фермерського господарства дві земельні ділянки загальною площею понад 75 га. При цьому він не обґрунтував належним чином необхідності одержання землі такої значної площі з урахуванням можливості її обробітку, не вказав перспектив діяльності фермерського господарства, наявності в нього техніки для обробітку землі, не зазначив про кількість членів фермерського господарства та наявності у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, а додане до заяви обґрунтування розмірів земельної ділянки має загальний характер та не містить будь-якої конкретики, що свідчить про відсутність в нього волевиявлення та можливості ведення фермерського господарства, раціональне використання земельних ділянок у відповідності до норм та мети Закону № 973-IV.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 26.08.2020 у справі № 908/684/19.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин слід дійти висновку, що Головним управлінням Держземагенства у Кіровоградській області при винесені спірного наказу від 17.04.2015 № 11-1892/14- 15-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" було порушено порядок, визначений Законом № 973-IV щодо надання земельних ділянок громадянам для ведення фермерського господарства, що згідно з ст. 152 ЗК України, ст. 21, 393 Цивільного кодексу України є підставою для визнання їх незаконними (недійсними) та скасування, а також, виходячи з приписів ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України для визнання недійсним спірного договору оренди землі та повернення землі, яка була передана в оренду з порушенням вимог чинного законодавства, державі в особі органу уповноваженого здійснювати розпорядження землею державної форми власності.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконані роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. У зв`язку з наведеним, підлягають задоволенню позовні вимоги щодо повернення зазначених земельних ділянок у власність держави шляхом підписання акту прийому-передачі з Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області.

В той же час, господарський суд вважає необґрунтованим посилання прокурора в даній справі на порушення ч. 7 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", згідно якої земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Крім того, доводи прокурора щодо наявності у складі земельної ділянки з кадастровим номером 35238860000:02:000:3311 особливо цінних грунтів, на підтвердження чого надано лист Відділу Держгеокадастру у Новомиргородському районі Кіровоградської області від 22.09.2015 № 241/01-09 (а.с. 91 т. 1), спростовуються копією агрохімічного паспорту поля (а.с. 71 т. 1), відповідно до якого до складу земельної ділянки входять грунти 055Е - чорноземи типові малогумусні слабозмиті важкосуглинкові 26,1301 га та 056Е - чорноземи типові малогумусні середньозмиті важкосуглинкові 6,2400 га.

Щодо не підписання власниками/користувачами суміжних земельних ділянок акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 16.06.2014 (а.с. 44-45 т. 1), на підтвердження чого прокурором надано копію висновку експерта № 1747 від 23.10.2015 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінального провадження № 42015120220000010 (а.с. 92-110 т. 1) слід зазначити наступне.

Особи, винні в порушенні законодавства у сфері землеустрою, несуть відповідальність згідно із законом. Зокрема ст. 68 Закону України "Про землеустрій" передбачено відповідальність за порушення законодавства у сфері землеустрою.

Доказів притягнення винних осіб за порушення законодавства у сфері землеустрою при виготовленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 в оренду строком на 15 років для ведення фермерського господарства загальною площею 32,4207 га за адресою: Кіровоградська обл., Новомиргородський район, Петроострівська сільська рада (за межами населеного пункту) суду не надано.

В той же час, згідно ст. 60 Закону України "Про землеустрій" державний контроль за проведенням землеустрою, виконанням запроектованих заходів із землеустрою і дотриманням вимог, встановлених цим Законом, законами України та іншими нормативно-правовими актами при розробці документації із землеустрою, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, центральними органами виконавчої влади, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до повноважень, визначених законом.

Листом від 16.06.2014 № 133 Відділом Держземагенства у Новомиргородському районі Кіровоградської області надано висновок про погодження проекту землеустрою.

Згідно ч. 6, 7 ст. 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

Таким чином, прокурором не доведено повноважень Держземагенства на перевірку справжності підписів власників/користувачів суміжних земельних ділянок на акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Господарський суд зазначає, що в даній справі дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), які полягають у дотриманні державними органами встановлених Законом процедур, рівності всіх перед Законом, та інтересами особи, яка в даному випадку страждає від втручання.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора, відповідачами порушено інтереси держави на законне розпорядження землями сільськогосподарського призначення.

Відповідачем ІІ зроблено заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності (а.с. 61-65 т. 2).

З матеріалів справи вбачається, що у березні 2016 року заступник керівника Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави звернувся до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області з аналогічним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі, повернення земельних ділянок (а.с. 118-127 т. 1).

Постановою Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 395/380/16-ц, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 01 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2017 року скасовано, провадження у справі за позовом заступника керівника Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3 , про визнання наказів незаконними, визнання недійсними договорів оренди землі та повернення земельних ділянок закрито, повідомлено заявникові, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Закриваючи провадження у справі № 395/380/16-ц Верховний Суд виходив з того, що за змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Отже, первісно заступник керівника Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області звернувся до суду з позовом про визнання наказів незаконними, визнання недійсними договорів оренди землі та повернення земельних ділянок у межах строку позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України, а подання даного позову до Господарському суду Кіровоградської області у вересні 2019 року, тобто з пропуском строку позовної давності, обумовлено закриттям Верховним Судом провадження у справі № 395/380/16-ц.

Відповідно до ч. 3-5 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Спірний наказ був винесений у квітні 2015 року, а договір оренди землі укладено у травні 2015 року, тобто загальний строк позовної давності для пред`явлення даного позову сплив у квітні 2018 року.

Прокурором разом із позовною заявою подано суду заяву про поновлення пропущеного процесуального строку (а.с. 114-127 т. 1).

Господарський суд, враховуючи обставини справи, а саме одержання гр. ОСОБА_1 спірної земельної ділянки державної форми власності з порушенням вимог чинного законодавства та інтересів держави, які потребують ефективного та реального судового захисту, виходячи в т.ч. з того, що згідно ст. 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави, необхідності раціонального її використання, забезпечення можливості усім громадянам рівного доступу до земельних ресурсів для вироблення товарної сільськогосподарської продукції з метою отримання прибутку на земельних ділянках, зверненням прокурора з позовом з аналогічними позовними вимогами до суду цивільною юрисдикції у межах строку позовної давності, зміною практики Верховного Суду щодо юрисдикції справ даної категорії та звернення прокурора з даним позовом до господарського суду протягом незначного часу з дати закриття Верховним Судом провадження у справі № 328/1420/17-ц, керуючись ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, вважає за можливе визнати поважними причини пропуску заступником керівника Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області позовної давності при зверненні з даним позовом до господарського суду.

Виходячи з усього вищевикладеного, господарський суд вважає, що наведені відповідачами доводи в обґрунтування заперечень на позовну заяву є безпідставними, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів у даній справі.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області від 17.04.2015 № 11-1892/14- 15-СГ.

Визнати недійсним договір оренди землі загальною площею 32,4207 га, кадастровий номер № 35238860000:02:000:3311, розташованої на території Петроострівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, номер реєстрації речового права 9748761 від 21.05.2015, укладений 19.05.2015 року між Головним управлінням Держземагенства в Кіровоградській області та ОСОБА_1 , який є засновником Фермерського господарства "Соколова Олександра Вікторовича".

Зобов`язати Фермерське господарство "Соколова Олександра Вікторовича" (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39899874) повернути земельну ділянку кадастровий номер № 35238860000:02:000:3311 площею 32,4207 га ріллі, нормативна грошова оцінка якої 868 091,25 грн, у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636).

Стягнути з Фермерського господарства "Соколова Олександра Вікторовича" (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39899874) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Пермська, 4, код ЄДРПОУ 02910025) судовий збір у розмірі 2 881,50 грн.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Пермська, 4, код ЄДРПОУ 02910025) судовий збір у розмірі 2 881,50 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень одночасно з врученням (надсиланням/видачею) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень можна за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити Заступнику керівника Знам`янської місцевої прокуратури (27400, Кіровоградської області, м. Знам`янка, вул. Братів Лисенків, 5), Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26), Фермерському господарству "Соколова Олександра Вікторовича" (25031, м. Кропивницький, вул. Космонавта Попова, 24а), Кіровоградській обласній прокуратурі (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Пермська, 4).

Повне рішення складено 02.11.2020.

Суддя О.Л. Бестаченко