Постанова

від 18.02.2021 по справі 912/2565/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2021 року м. Дніпро Справа № 912/2565/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Кузнецова В.О., Коваль Л.А.

при секретарі судового засідання: Мудрак О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Соколова Олександра Вікторовича"

на рішення Господарського суду Кіровоградської області (суддя Бестаченко О.Л.) від 26.10.2020р. (дата складання повного тексту рішення - 02.11.2020р.) у справі № 912/2565/19

за позовом заступника керівника Знам`янської місцевої прокуратури в інтересах держави

до відповідачів:

Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

Фермерського господарства "Соколова Олександра Вікторовича"

про визнання наказу і договору оренди землі недійсними та повернення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 26.10.2020 у справі № 912/2565/19:

- позовні вимоги задоволено повністю;

- визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області від 17.04.2015 № 11-1892/14- 15-СГ;

- визнано недійсним договір оренди землі загальною площею 32,4207 га, кадастровий номер № 35238860000:02:000:3311, розташованої на території Петроострівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, номер реєстрації речового права 9748761 від 21.05.2015, укладений 19.05.2015 року між Головним управлінням Держземагенства в Кіровоградській області та ОСОБА_1 , який є засновником Фермерського господарства "Соколова Олександра Вікторовича";

- зобов`язано Фермерське господарство "Соколова Олександра Вікторовича" повернути земельну ділянку кадастровий номер № 35238860000:02:000:3311 площею 32,4207 га ріллі, нормативна грошова оцінка якої 868 091,25 грн, у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області;

- стягнуто з Фермерського господарства "Соколова Олександра Вікторовича" на користь Кіровоградської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 2 881,50 грн;

- стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на користь Кіровоградської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 2 881,50 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Фермерське господарство "Соколова Олександра Вікторовича", в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.10.2020 у справі № 912/2565/19 скасувати та прийняти нове рішення про відмову задоволенні позовних вимог в повному обсягу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує наступне:

- у справі не виникло підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки були порушені вимоги ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та відсутні підстави вважати, що Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області допущено бездіяльність;

- заява ОСОБА_1 до Головного управління для отримання земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства відповідає вимогам, що були передбачені законодавством, чинним на той час, а висновки суду, що вона не містить обґрунтування не ґрунтуються на законі;

- закон не вимагає зазначення в заяві про отримання земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства інформації про членів фермерського господарства та перебування у власності техніки, а ОСОБА_1 надані до заяви документи, що підтверджують його спроможність займатися сільським господарством;

- ОСОБА_1 створив фермерське господарство, земельна ділянка обробляється, не розпайована, не передана в суборенду, заборгованість з орендної плати відсутня, тобто спірна земельна ділянка використовується у відповідності до вимог законодавства;

- саме по собі допущене правопорушення з боку органів публічної влади під час прийняття рішення, на підставі якого особа набула право оренди, не є безумовною підставою для скасування такого рішення та договору оренди, а докази протиправності дій ОСОБА_1 відсутні;

- належним способом захисту порушеного права, у даному випадку, є витребування спірної земельної ділянки за віндикаційним позовом власника, а не за позовом прокурора про повернення земельної ділянки;

- подання позову з недодержанням правил підвідомчості не перериває позовну давність, тому висновок суду щодо поважності пропуску позовної давності є неправомірним.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Соколова Олександра Вікторовича" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.10.2020 у справі № 912/2565/19, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 28.01.2021р.

В судовому засіданні, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2021р., оголошено перерву до 18.02.2021р.

У судовому засіданні 28.01.2021р. представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.

Заступник керівника Знам`янської місцевої прокуратури у відзиві на апеляційну скаргу та представник в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечують, вважають оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим у відповідності до фактичних обставин справи та з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу апелянта безпідставною, посилаючись при цьому на наявність у діях відповідачів з оформлення оренди спірної земельної ділянки порушень чинного законодавства України.

Відповідачі наданим їм правом участі у судовому засіданні не скористалися та не забезпечили явку в судове засідання 18.02.2021р. своїх повноважних представників, про час та місце судового засідання були повідомлені апеляційним судом, що підтверджується відповідними матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов`язковою, а неявка представників відповідачів не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та Фермерського господарства "Соколова Олександра Вікторовича".

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника прокуратури, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не оспорюється сторонами, наказом першого заступника начальника Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області від 18.04.2014 № 11-3/14-14-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства на території Петроострівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, а саме: орієнтовний розмір земельної ділянки 43 га ріллі.

Наказом першого заступника начальника Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області від 08.05.2014 № 11-82/14-14-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства на території Петроострівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, а саме: орієнтовний розмір земельної ділянки 32 га ріллі (а.с. 26 т. 1).

Наказом першого заступника начальника Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області від 25.07.2014 № 11-856/14-14-СГ затверджено документацію із землеустрою та передано в оренду земельну ділянку загальною площею 43,4877 га ріллі (кадастровий номер 3523886000:02:000:9025) для ведення фермерського господарства на території Петроострівської сільської ради.

На виконання даного наказу 20.11.2014 року між Головним управлінням Держземагенства у Кіровоградській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі строком на 15 років.

Відповідно до наказу в.о. начальника Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області від 10.12.2014 № 11-1820/14-14-СГ внесено зміни до п. 4 наказу першого заступника начальника Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області від 08.05.2014 № 11-82/14-14-СГ та ОСОБА_1 зобов`язано у дев`ятимісячний термін подати на затвердження погоджений, відповідно до вимог чинного законодавства, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 28 т. 1).

Відповідно до наказу в.о. начальника Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області від 17.04.2015 № 11-1892/14-15-СГ затверджено документацію із землеустрою та передано в оренду земельну ділянку загальною площею 32,4207 га ріллі (кадастровий номер 3523886000:02:000:3311) для ведення фермерського господарства на території Петроострівської сільської ради (а.с. 29 т. 1).

На виконання даного наказу 19.05.2015 року відповідно між Головним управлінням Держземагенства у Кіровоградській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі строком на 15 років (а.с. 72-77 т. 1).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди земельної ділянки кадастровий номер 3523886000:02:000:3311 зареєстровано 21.05.2015, номер запису: 9748761 (а.с. 88-90 т. 1).

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фермерське господарство "Соколова Олександра Вікторовича" зареєстровано 17.07.2015 (а.с. 211-213 т. 1).

Знам`янською місцевою прокуратурою під час вирішення питання наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних відносин надано оцінку наказам Головного управління Держземагенства у Кіровоградської області та зроблено висновок про надання земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства всупереч положенням ст.ст. 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" та ст.ст. 22, 31, 93, 124, 134 Земельного кодексу України, поза процедурою земельних торгів, що і було підставою для звернення з даним позовом до господарського суду.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора місцевий господарський суд виходив з порушення відповідачами інтересів держави на законне розпорядження землями сільськогосподарського призначення та обґрунтованості і правомірності позовних вимог прокурора, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Так, згідно з ст.ст. 22, 31, 93, 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною третьою статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інших, крім установлених цією статтею, матеріалів і документів; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України від 19.06.2003 № 973-IV "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах, як вірно вказано судом першої інстанції, Закон № 973-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1 Закону України від 19.06.2003 № 973-IV "Про фермерське господарство" (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Закону, право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Згідно ч. 1, 2, 3, 4, 7 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону.

Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом. Рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), видачі документа, що посвідчує право власності або укладання договору оренди. Відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться після збирання врожаю на цій ділянці попереднім землекористувачем.

Земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону № 973-IV).

Отже, спеціальний Закон № 973-IV визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинні бути зазначені не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV).

Крім того, Закон № 973-IV передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми Закону № 973-IV не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для відмови.

При вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства згідно із статтею 7 Закону № 973-IV як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 цього Закону умов і обставин.

У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Вищенаведений висновок про застосування норм права у спірних правовідносинах викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.10.2019 у справі № 365/65/16-ц та Верховним Судом в постановах від 14.11.2018 у справі № 314/3881/15-ц, від 23.05.2018 у справі № 389/29/17-ц, від 20.06.2018 у справі № 378/766/15-ц та від 22.05.2019 у справі № 366/2648/16-ц.

Відповідно ж до правового висновку, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Як вбачється з матеріалів справи, 07.04.2014 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду загальною площею 32 га терміном на 15 років із земель, що перебувають у державній власності на території Петроострівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області (а.с. 240 т. 1).

Разом із вказаною заявою ОСОБА_1 було надано обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в якому зазначено, що відведення земельної ділянки площею 32 га є раціональним для технології вирощування сільськогосподарських культур, доцільним щодо перспектив діяльності фермерського господарства, та з метою збереження і підвищення родючості грунтів, а також поліпшення інших корисних властивостей землі (а.с. 242 т. 1).

До заяви додано копію трудової книжки (а.с. 244-245 т. 1) та копію диплому спеціаліста, з якого слідує, що ОСОБА_1 закінчив у 2004 році Уманський державний аграрний університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Агрономія" та здобув кваліфікацію вченого агронома (а.с. 243 т. 1).

Втім, як вірно вказано місцевим господарським судом, поданий ОСОБА_1 документ з назвою "Обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства" не містить відповідного обґрунтування, оскільки викладена у ньому інформація лише розкриває поняття фермерського господарства, поняття сівозміни та дає обґрунтування для чого створюються фермерські господарства та існує сівозміна.

Таким чином, в порушення норм ЗК України та Закону № 973-ІV Головним управлінням Держземагенства у Кіровоградській області при винесені наказів про передачу в оренду гр. ОСОБА_1 спірної земельної ділянки не встановлено волевиявлення заявника на створення фермерського господарства з урахування перспектив його діяльності, не перевірено наявність власних матеріальних та трудових ресурсів для обробітку землі.

Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що гр. ОСОБА_1 одержав в оренду для створення фермерського господарства дві земельні ділянки загальною площею понад 75 га. При цьому він не обґрунтував належним чином необхідності одержання землі такої значної площі з урахуванням можливості її обробітку, не вказав перспектив діяльності фермерського господарства, наявності в нього техніки для обробітку землі, не зазначив про кількість членів фермерського господарства та наявності у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, а додане до заяви обґрунтування розмірів земельної ділянки має загальний характер та не містить будь-якої конкретики, що свідчить про відсутність в нього волевиявлення та можливості ведення фермерського господарства, раціональне використання земельних ділянок у відповідності до норм та мети Закону № 973-IV.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 26.08.2020 у справі № 908/684/19.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що Головним управлінням Держземагенства у Кіровоградській області при винесені спірного наказу від 17.04.2015 № 11-1892/14- 15-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" було порушено порядок, визначений Законом № 973-IV щодо надання земельних ділянок громадянам для ведення фермерського господарства, що згідно з ст. 152 ЗК України, ст. 21, 393 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його незаконним (недійсним) та скасування, а також, виходячи з приписів ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України для визнання недійсним спірного договору оренди землі та повернення землі, яка була передана в оренду з порушенням вимог чинного законодавства, державі в особі органу уповноваженого здійснювати розпорядження землею державної форми власності.

При цьому, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо обрання прокурором неналежного способу захисту порушеного права, оскільки згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконані роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У зв`язку з наведеним, позовна вимога про повернення спірних земельних ділянок у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області є похідною вимогою від вимоги про визнання недійсним договору оренди землі, тому також підлягає задоволенню.

Відхиляє колегія суддів і доводи апелянта щодо відсутності в прокурора підстав для представництва інтересів держави через порушення вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та відсутність бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Згідно з абз. 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абз. 1 - 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Одночасно згідно з положеннями ч.ч. 3 - 5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позовної заяви прокурор зазначив про відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 дійшла наступного правового висновку: "Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (пункт 70 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор.

Відповідно до ст. 188 Земельного кодексу України, державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно зі ст. 187 Земельного кодексу України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

У статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", також встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до пункту 1 Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі Положення), центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Основними завданнями Держгеокадастру є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах; за проведенням землеустрою; виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Враховуючи викладене, органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різні функції, а саме:

- функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності;

- функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 920/1/18, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18.

Поряд із цим, відповідно до пункту 7 вказаного Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, ГУ Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру і їй підпорядковане. Відповідно до пункту 3 цього положення завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України.

Проте, оскільки у даній справі оскаржуються накази Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області та укладені ним договори, то визначення Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області в якості органу, що уповноважений на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах фактично створить парадоксальну ситуацію за якої позивачем та одним із відповідачів у справі буде одна і так ж особа.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 917/468/19, від 06.10.2020 № 922/129/19.

Таким чином, прокурор належним чином обгрунтував в позовній заяві необідність звернення до суду з даним позовом в інтересах держави та визначив відповідачем-1 за позовом Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, оскільки просить скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області, яким і допущено порущення вимог законодавства при винесенні спірного наказу, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, тобто у даному випадку прокурор захищає інтереси держави як позивач, що узгоджується з приписами ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру , враховуючи що орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є відповідачем у справі та заперечує проти позовних вимог прокурора, що також підтверджує обгрунтованість звернення прокурора з позовом до господарського суду за захистом інтересів держави як позивача.

Погоджується суд апеляційної інстанції і з висновком місцевого господарського суду про наявність, у даному випадку, поважних причин пропуску прокурором позовної давності.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у березні 2016 року заступник керівника Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави звернувся до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області з аналогічним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі, повернення земельних ділянок (а.с. 118-127 т. 1).

Постановою Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 395/380/16-ц, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 01 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2017 року скасовано, провадження у справі за позовом заступника керівника Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_1., третя особа - ОСОБА_2 , про визнання наказів незаконними, визнання недійсними договорів оренди землі та повернення земельних ділянок закрито, повідомлено заявникові, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Закриваючи провадження у справі № 395/380/16-ц Верховний Суд виходив з того, що за змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Отже, первісно заступник керівника Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області звернувся до суду з позовом про визнання наказів незаконними, визнання недійсними договорів оренди землі та повернення земельних ділянок у межах строку позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України, а подання даного позову до Господарському суду Кіровоградської області у вересні 2019 року, тобто з пропуском строку позовної давності, обумовлено закриттям Верховним Судом провадження у справі № 395/380/16-ц.

Відповідно до ч. 3-5 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Спірний наказ був винесений у квітні 2015 року, а договір оренди землі укладено у травні 2015 року, тобто загальний строк позовної давності для пред`явлення даного позову сплив у квітні 2018 року.

Прокурором разом із позовною заявою подано суду заяву про поновлення пропущеного процесуального строку (а.с. 114-127 т. 1).

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України та обставини справи, а саме одержання гр. ОСОБА_1 спірної земельної ділянки державної форми власності з порушенням вимог чинного законодавства та інтересів держави, які потребують ефективного та реального судового захисту, виходячи в т.ч. з того, що згідно ст. 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави, необхідності раціонального її використання, забезпечення можливості усім громадянам рівного доступу до земельних ресурсів для вироблення товарної сільськогосподарської продукції з метою отримання прибутку на земельних ділянках, зверненням прокурора з позовом з аналогічними позовними вимогами до суду цивільною юрисдикції у межах строку позовної давності, зміною практики Верховного Суду щодо юрисдикції справ даної категорії та звернення прокурора з даним позовом до господарського суду протягом незначного часу з дати закриття Верховним Судом провадження у справі № 328/1420/17-ц, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність поважних причин пропуску заступником керівника Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області позовної давності при зверненні з даним позовом до господарського суду.

З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Кіровоградської області у даній справі від 26.10.2020р. відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 8 644,50грн. слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Соколова Олександра Вікторовича" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.10.2020р. у справі № 912/2565/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.10.2020р. у справі № 912/2565/19 - залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у сумі 8644,50грн. покласти на Фермерське господарство "Соколова Олександра Вікторовича".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 24.02.2021 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя Л.А. Коваль