Ухвала

від 28.10.2020 по справі 915/2095/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

28 жовтня 2020 року Справа № 915/2095/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали

заяви Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" № 09-01/1487 від 13.10.2020 про відстрочення та розстрочення виконання рішення у справі №915/2095/19

за позовом : Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 18, код ЄДРПОУ 30083966)

про стягнення заборгованості,

за участі представників :

від стягувача: не з`явився

від боржника: Вірченко І.П., згідно довіреності (адвокат)

встановив:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" на користь АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України": 23 139786,67 грн. - основного боргу за договором постачання природного газу №6187/1718-ТЕ-22 від 27.09.2017 року, 660599,88 грн. - пені, 1021577,41 грн. - 3% річних; 2201159,44 грн. - інфляційних втрат, 445817,24 грн. - судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 у справі №915/2095/19 залишено без задоволення.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.09.2020 касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково, рішення господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 зі справи №915/2095/19 скасовано в частині відмови у стягненні 35888,95 грн інфляційних втрат, у скасованій частині ухвалено нове рішення про задоволення позову, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 35888,95 грн інфляційних втрат, 538,33 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, у решті рішення господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 залишено без змін.

01.07.2020 Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" звернулось до господарського суду з заявою № 09-01/942 від 30.06.2020 про відстрочення виконання рішення у справі №915/2095/19 до 15.01.2021.

Ухвалою суду від 09.07.2020 заяву ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" за вих.№09-01/942 від 30.06.2020 про відстрочення виконання рішення суду задоволено частково. Відстрочено виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 у справі №915/2095/19 - до 15.10.2020.

13.10.2020 Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" звернулось до господарського суду з заявою № 09-01/1487 від 13.10.2020 про відстрочення та розстрочення виконання рішення у справі №915/2095/19 починаючи з грудня 2020 року за наступним графіком:

- грудень 2020 року - 2448239,73 грн, з яких: 2000000,00 грн - основний борг, 448239,73 грн - судовий збір;

- січень 2021 року - 2400000,00 грн - основний борг;

- лютий 2021 року - 2400000,00 грн - основний борг;

- березень 2021 року - 2400000,00 грн - основний борг;

- квітень 2021 року - 2400000,00 грн - основний борг;

- травень 2021 року - 2400000,00 грн - основний борг;

- червень 2021 року - 2250000,00 грн, з яких: 1600000,00 - основний борг, 540000,00 грн - штрафні санкції, 110000,00 грн - пеня;

- липень 2021 року - 2250000,00 грн, з яких: 1600000,00 - основний борг, 540000,00 грн - штрафні санкції, 110000,00 грн - пеня;

- серпень 2021 року - 2250000,00 грн, з яких: 1600000,00 - основний борг, 540000,00 грн - штрафні санкції, 110000,00 грн - пеня;

- вересень 2021 року - 2250000,00 грн, з яких: 1600000,00 - основний борг, 540000,00 грн - штрафні санкції, 110000,00 грн - пеня;

- жовтень 2021 року - 2250000,00 грн, з яких: 1600000,00 - основний борг, 540000,00 грн - штрафні санкції, 110000,00 грн - пеня;

- листопад 2021 року - 1809012,35 грн, з яких: 1139786,67 - основний борг, 558625,80 грн - штрафні санкції, 110599,88 грн - пеня.

Ухвалою суду від 19.10.2020 судове засідання для розгляду заяви призначено на 28.10.2020 о 09:30.

22.10.2020 до господарського суду надійшли заперечення стягувача на заяву про розстрочення виконання рішення.

У судовому засіданні 28.10.2020 представник боржника заяву про розстрочення виконання рішення підтримав, просить суд задовольнити заяву, відстрочити та розстрочити виконання рішення у справі №915/2095/19.

28.10.2020 від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення, оформлені письмовою заявою.

28.10.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Заяву боржника про відстрочення виконання рішення обґрунтовано посиланням на те, що товариство є стратегічно важливим та соціально значимим теплопостачальним підприємством міста Миколаєва оскільки забезпечує теплом та гарячою водою житлові будинки та квартири, школи, дошкільні заклади, лікарні, установи і організації, що фінансуються з державного бюджету.

Відповідно до статуту товариства, його єдиним акціонером є держава (100% акцій).

Основними споживачами теплової енергії є населення та бюджетні установи і організації, об`єкти соціальної сфери, які мають постійну заборгованість перед товариством за спожиту теплову енергію, при цьому технічна можливість відключення боржників у підприємства відсутня.

Станом на 01.06.2020 заборгованість споживачів теплової енергії перед ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" склала 79 916 075,84 грн, заборгованість населення складає 70 337 711.66 грн, 5 112 602.68грн - ЖБК та ОСББ, 6 889,12 грн - борг релігійних організацій, заборгованість інших споживачів в сумі 3 682 958;24 грн та 775 914,14 грн - заборгованість бюджетних організацій.

Крім того, відповідно до п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 р. №217 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу", всі надходження на спеціальний рахунок Товариства, відкритий у вповноваженому банку для плати за теплову енергію від споживачів, розподіляються і першочергово перераховуються в частині вартості природного газу на спеціальний рахунок АТ "НАК "Нафтогаз України", а вже потім в частині виробництва, транспортування та постачання теплової енергії без урахування вартості природного газу -на поточний рахунок Товариства.

Тобто, левова частка коштів, які надходять від споживачів як плата за спожиту теплову енергію, вповноваженим банком відразу ж перераховується до АТ "НАК "Нафтогаз України" як плата за природний газ, а Товариству перераховується лише залишок від зазначених коштів, за рахунок яких останнє має змогу гасити борги.

Відстрочення виконання рішення має для товариства важливе значення, оскільки сприятиме оптимізації умов, за яких товариство зможе не лише функціонувати, а й забезпечити якісну підготовку до наступного опалювального сезону.

Товариство забезпечує тепловою енергією більш ніж 40% споживачів теплової енергії міста Миколаєва.

Товариство відноситься до категорій найстаріших теплогенеруючих підприємств країни (більш 115 років існування) виняткове значення має технічний стан основних фондів Товариства, технологічна застарілість основного обладнання та інших інженерних комунікацій носить затяжний характер, для підвищення енергоефективності та безаварійної роботи виробничого устаткування існує нагальна потреба в виконанні планових ремонтних робіт, системної реконструкції та модернізації енергетичного обладнання, що потребує залучення необхідних коштів.

Боржник також зазначає, що у зв`язку з необхідністю дотримання безперервності виробничого циклу товариства та для підвищення забезпечення безаварійних умов роботи, товариством здійснюються додаткові незаплановані витрати на усунення аварійних ситуацій, які виникають на теплових мережах, саме при проведенні гідравлічних випробувань встановлюються технічні дефекти, усунення яких потребує залучення значних коштів для їх відновлення, оскільки фактично зазначене технологічне обладнання має завершальний нормативний строк експлуатації. Ці аварійні ситуації, які відбуваються в міжопалювальний період, фактично є форс-мажорними обставинами, оскільки обсяги поривів, в т.ч. витоків води, є непередбаченими, на ліквідацію яких приорітетно витрачаються значні фінансові ресурси підприємства.

Боржник також вказує, що одним з наслідків порушення зобов`язання щодо своєчасних розрахунків за спожитий природний газ є тривале непогашення Державним підприємством "Енергоринок" заборгованості за відпущену товариством по договору № 495/02 від 28.04.2001 року до ОРЕ електроенергію.

У зв`язку з введенням в дію Закону України "Про ринок електричної енергії" та реалізацією виробленої електричної енергії за ринковою ціною на РДН та ВДР, що значно нижче собівартості виробництва електричної енергії на ТЕЦ, збитки від зазначеного виду діяльності ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" склали:

листопад 2019 - 591тис.грн..

грудень 2019 - 3 805 тис. грн.,

січень 2020 - 2 284 тис. грн.,

лютий 2020 - 1 529 тис. грн.,

березень 202 - 3 540 тис. грн.,

квітень 2020 - 3 300 тис. грн.,

разом за листопад 2019 - квітень 2020 - 15 049 тис. грн.

У зв`язку з запровадженням карантинних заходів товариство перейшло на простой.

ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" перебуває у скрутному фінансовому становищі, з квітня по листопад всі працівники підприємства переведені на 4-х денний робочий тиждень.

Боржник також зазначає, що жодним чином не ухиляється від виконання рішення суду, а навпаки шукає способи погашення заборгованості перед стягувачем, в тому числі і шляхом відстрочення виконання рішення суду та просить суд враховуючи виключність наведених вище обставин, відстрочити та розстрочити виконання рішення з грудня 2020 до листопада 2021.

Боржник вказує, що оскільки Постановою Верховного суду змінено рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 та Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 зі справи №915/2095/19, зокрема, скасовано в частині відмови у стягненні 35 888,95 грн. інфляційних витрат та змінено суму, яка підлягає стягненню це унеможливлює виконання рішення в цій редакції, що стало підставою повторно звернутися до суду з відстроченням та розстроченням виконання рішення суду.

Заперечення стягувача обґрунтовано посиланням на те, що ПАТ Миколаївська теплоелектроцентраль вже зверталось до суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 у справі №915/2095/19. За результатами розгляду заяви боржника, ухвалою господарського суду Миколаївської області 09.07.2020 у справі № 915/2095/19 заяву Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль за вих.№09-01/942 від 30.06.2020 про відстрочення виконання рішення суду - задоволено частково, відстрочено виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 у справі №915/2095/19 до 15.10.2020. Подальше відстрочення виконання рішення суду протирічить положенням ч. 5 ст. 331 ГПК України, призведе до непропорційного порушення балансу майнових інтересів сторін та є невиправданим для досягнення мети - виконання судового рішення, порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю .

Розглянувши матеріали справи, дослідивши додані до заяви письмові докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви з нижченаведеного.

Згідно з ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.1 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З аналізу вказаної норми вбачається, що розстрочка виконання рішення застосовується лише у виняткових випадках і підставою для неї можуть бути конкретні обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Так положення ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 суди застосовують при розгляді справ також Конвенцію про захист прав тло лини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини: "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини" (рішення у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).

Тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції" (рішення Європейського суду з прав людини у справі Савітський проти України, по. 38773/05. від 26.07.20121.

Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.2003 при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.

До того ж довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання названий Суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст.129 Конституції України, ст. 326 ГПК України закріплено принцип обов`язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковим на всій території України, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Особа, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.

Винятковість обставин має бути підтверджено відповідними засобами доказування.

Узагальнено, обставини, які боржник вказує як підстави для відстрочкення (розстрочення) виконання рішення суду, на думку суду зводяться до тверджень про недостатність коштів у товариства на даний момент.

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру,що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Виходячи з цього, лише зазначення у клопотанні про скрутний фінансовий стан підприємства боржника, не свідчать про наявність підстав, вказаних у ст. 331 ГПК України.

Водночас, політична, економічна ситуація в країні, в рівній мірі впливає на фінансове становище обох сторін, внаслідок чого з урахування дотримання балансу шляхом зменшення пені відстрочка виконання рішення суду є наданням переваги певній стороні.

Таким чином, надані боржником докази не можуть засвідчувати факт відсутності у боржника можливості виконати судове рішення без надання розстрочки, не спростовують наявність вини боржника у виникненні заборгованості та її несплаті, а також боржник не надав доказів, які б могли підтвердити обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У разі задоволення заяви боржника, розстрочення призведе до порушення прав стягувача на отримання присудженого за судовим рішенням. Задоволення заяви боржника призведе до непропорційного порушення балансу майнових інтересів сторін та є невиправданим для досягнення мети - виконання судового рішення.

Суд також враховує, що в цій справі вже було задоволено заяву боржника про надання відстрочення виконання рішення суду. Обставини, пов`язані із результатом розгляду цієї справи у Верховному Суді не можуть виправдати настільки тривалий термін невиконання рішення суду. Крім того, у разі задоволення цієї заяви боржника, загальний термін відстрочення (розстрочення) в цій справі в такому випадку становитиме строк, який перевищує дозволений статтею 331 ГПК України.

Ураховуючи викладене в сукупності, в задоволенні заяви ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" про відстрочення виконання рішення суду в даній справі належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 331, п.4 Розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" за вих.№09-01/1487 від 13.10.2020 про розстрочення та відстрочення виконання рішення суду - відмовити.

2. Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.

3. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України, п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст ухвали складено і підписано 02.11.2020.

Суддя В.О.Ржепецький