Рішення

від 27.10.2020 по справі 264/6997/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 264/6997/28

Провадження № 2/263/133/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2020 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Васильченко О.Г., при секретарі Федоренко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольське АТП 11402 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовної заявою, в якій вказав, що 22.12.2017 р. о 13 год. 00 хв. ОСОБА_1 , керуючи автобусом БАЗ А079.14, держ.номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Маріупольське АТП І 1402 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , здійснив зіткнення з автомобілем Great Wall. Постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 22.02.2018 року ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди автобус БАЗ А079.14. отримав значні пошкодження. ТОВ Маріупольське АТП 11402 звернулось до 'ГОВ Експертна компанія Укравтоекспертиза для визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автобусу. Відповідно до Звіту № 27 про оцінку вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу, складеного ТОВ Експертна компанія Укравтоекспертиза 07.04.2018p., вартість відновлювального ремонту автобусу ВАЗ А079.14, держ.номер НОМЕР_1 , станом на дату ДТП становить 72 717 гривень 63 копійки. Крім того в позові вказано, що ТОВ Маріупольське ЛТГ1 11402 понесло збитки у загальному розмірі 79 917 (сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сімнадцять) гривень 63 копійки, з яких: 72 717 грн. 63 коп. - вартість відновлювального ремонту автобуса; 2800 грн. - витрати, понесені позивачем на сплату послуг з евакуації;1400 грн. - витрати, понесені позивачем на сплату послуг аварійного комісара; 3000 грн. - витрати, понесені позивачем на проведення експертної оцінки. Позивач просить згідно вимог ст. 1166 ЦК України, стягнути з ОСОБА_1 спричинену майнову шкоду, що полягає у вартості відновлювального ремонту автобусу БАЗ А079.14, держ.номер НОМЕР_3 . у розмірі 72 717 (сімдесят дві тисячі сімсот сімнадцять) гривень 63 копійки, витрати на проведення експертної оцінки визначення вартості відновлювального ремонту автобусу БАЗ А079.14, держ.номер НОМЕР_1 , в сумі 3000 (три тисячі) гривень, витрати, понесені на сплату послуг аварійного комісара, в сумі 1400 (одна тисяча чотириста) гривень, витрати, понесені на сплату послуг з евакуації в сумі 2800 (дві тисячі вісімсот) гривень, витрати, понесені по сплаті судового збору, в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні

Представник позивача Стряпча І.О. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, суду пояснила, що просить стягнути з відповідача спричинену майнову шкоду у розмірі 72 717 грн.63 коп., витрати на проведення експертної оцінки у розмірі 3000 грн., витрати, понесені на сплату послуг аварійного комісара у розмірі 1400 грн., витрати на сплату послуг з евакуації в сумі 2800 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 грн. Суду також пояснила, що шкода, яка була спричинена ОСОБА_1 другому автомобілю відшкодована страховою компанією відповідно до вимог чинного законодавства, у даному випадку мова йдеться тільки про відшкодування майнової шкоди у вигляді пошкодження автобуса.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, суду пояснив, що дійсно з він здійснив ДТП 22.12.2017 року, був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУАП. Він згоден з фактом спричинення матеріальної шкоди відповідачу, а саме пошкодження автобуса, однак він не згоден з оцінкою майнової шкоди, а саме вартості відновлювального ремонту автомобіля, при цьому проводити повторну експертизу по оцінки матеріальної шкоди відмовився, просив в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача Пишневська Н.І. суду пояснила, що позов не визнає, тому що експертна оцінка проведена не судовим експертом, сума вартості відновлювального ремонту автомобіля збільшена та не відповідає дійсним пошкодженням автомобіля, надати докази другої суми вартості відновлювального ремонту автомобіля не може.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що знаходилась в автобусі в момент ДТП, удар прийшовся у правий бік автомобіля, не працювали тормоза , руль на автомобілі був не пошкоджений. Підтвердити той факт що вона була в автобусі саме 22.12.2017 року не може.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив,що він раніше працював в ТОВ Маріупольське АТП 11402 водієм на автобусі БАЗ А079.14, держ. номер НОМЕР_3 , у нього була ДТП, унаслідок якої був пошкоджений автобус в 2011 році, після ДТП автобус був повністю відновлений.

Суд, вислухавши представника позивача, відповідача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи вважає необхідним задовольнити позов частково з наступних підстав:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийнятий на роботу водієм в ДП Маріупольське АТП 11402 згідно наказу №60 від 19.11.2012 року

Звільнений 11.02.2018 року с посади водія автотранспортних засобів ТОВ Маріупольське АТП 11402 за власним бажанням /ст..38 КЗпП України/ згідно наказу №16 від 06.02.2018 року.

Згідно довідки, наданої суду представником позивача у судовому засіданні вх. №117 від 27.10.2020 року, середній щомісячний заробіток ОСОБА_1 станом на 09.02.2018 року складав 3329 грн. 91 коп.

Суду надана постанова судді Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 20.02.2018 року, відповідно до якої ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. В постанові суду від 20.02.2018 року вказано, що 22.12.2017 року ОСОБА_1 керуючи автомобілем БАЗ А079.14 держзнак НОМЕР_1 здійснив зіткнення з автомобілем GREAT Wall держзнак НОМЕР_4 , внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п 14.2 В ПДР України.

Судом встановлено, що автомобіль БАЗ А079.14 держзнак НОМЕР_1 належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Маріупольське АТП І 1402 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

Згідно Звіту № 27 про оцінку вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу, складеного ТОВ Експертна компанія Укравтоекспертиза 07.04.2018 p., вартість відновлювального ремонту автобусу ВАЗ А079.14, держ.номер НОМЕР_1 , станом на дату ДТП становить72717гривень63копійки.

Згідно вимогам ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У пункті 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 29 грудня 1992 року №14 Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками судам роз`яснено, що під час заподіяння шкоди працівниками самовільним використанням у корисливих цілях технічних засобів підприємства (автомобілів, автокранів тощо) відповідальність має наставати за нормами не трудового, а цивільного права. У такому разі шкода відшкодовується в повному обсязі, включаючи й не отримані підприємством прибутки від використання зазначених технічних засобів.

З огляду на викладене, застосування до спірних правовідносин ст.22 та ст.1166 ЦК України, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, є неможливим, оскільки ОСОБА_1 виконував трудові (службові) обов`язки, а саме: керував автобусом ВАЗ А079.14, держ. номер НОМЕР_1 згідно дорожнього листа №036269 від 22.12.2017 року виданого ТОВ Маріупольське АТП 11402 .

Тому відповідальність має наставати за нормами трудового законодавства. Норми цивільного права слід застосовувати у випадках, коли працівник заподіяв би матеріальну шкоду, внаслідок самовільного використання в особистих цілях автомобіля.

Доводи позивача про те, що питання про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, вирішується в порядку цивільного судочинства, а за змістом статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, не заслуговують на увагу, оскільки підстави відшкодування шкоди, що передбачені вказаною статтею, застосовуються в разі наявності між сторонами спору в деліктних зобов`язаннях.

Підстави, умови, порядок, межі й розмір матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну ними підприємству, установі, організації, встановлені главою ІХ КЗпП України.

Крім цього, пред`явлення вказаного позову з посиланням на норми ЦК України ставить працівника в невигідне становище. Так, у трудовому праві діє презумпція відсутності вини працівника, а в цивільному праві передбачена презумпція вини заподіювача шкоди. До того ж норми ЦК України та норми КЗпП України регулюють різні правовідносини, у тому числі, щодо строку звернення до суду, підстав та розміру відповідальності.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд при розгляді справи № 428/1454/18, провадження № 61-43167ск18 в ухвалі від 08 листопада 2018 року.

Відповідно до ст.138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст.130 цього Кодексу.

Згідно частин 1,2,4 ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Статтею 134 КЗпП України передбачено випадки повної матеріальної відповідальності. Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків;

8) службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Отже, договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено лише із працівниками, які обіймають посади (виконують роботи) із зазначеного переліку. І лише за наявності такого договору працівник нестиме повну матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду. Тобто повна матеріальна відповідальність виникає лише за умови виконання обох описаних вище вимог.

Під час розгляду справи позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження завдання відповідачем шкоди у вигляді пошкодження транспортного засобу внаслідок умисних протиправних дій, а отже підстави для покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності за пошкодження автомобіля згідно ст. 134 КЗпП України відсутні.

Виходячи із доведеності розміру спричиненої роботодавцю прямої дійсної шкоди винними необережними діями відповідача внаслідок порушення ПДР України та враховуючи відсутність підстав для покладення на нього повної матеріальної відповідальності, до відповідача підлягає застосуванню норма ст. 132 КЗпП України, яка визначає стягнення на користь позивача шкоди у розмірі середнього місячного заробітку відповідача.

При цьому суд приймає до уваги висновок №27 про оцінку вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу, складеного ТОВ Експертна компанія Укравтоекспертиза 07.04.2018 p., де зазначена вартість відновлювального ремонту автобусу ВАЗ А079.14, держ.номер НОМЕР_1 , станом на дату ДТП у розмірі 72 717 гривень 63 копійки, тому що суду відповідачем відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України. не надані другі дані вартості спричиненої матеріальної шкоди .

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про частково задоволення позову, а саме відшкодування спричиненої майнової шкоди позивачу відповідачем ОСОБА_1 у розмірі середнього місячного заробітку ОСОБА_1 , відповідно до наданої суду довідки, у розмірі 3329 грн.91 коп., відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати на сплату судового збору у сумі 1762 грн., витрати на проведення оцінки спричиненої майнової шкоди у розмірі 3000 грн., всього 8091 грн.91 коп.

В решти позовних вимог слід відмовити, тому що витрати на оплату послуг аварійного комісара стосуються відшкодування шкоди страховою компанією що не є предметом даного спору, оплата послуг на евакуацію не є майнової шкодою яка спричинена транспортному засобу та не відноситься до судових витрат.

Керуючись ст.ст.3,4,11-13,81,141,209,265,268,280,281 ЦПК України, ст.ст.130, 132,134,138 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольське АТП 11402 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольське АТП 11402 (ЄДРПОУ 03113762) майнову шкоду в розмірі середнього місячного заробітку в сумі 3329 грн. 91 коп., витрати на проведення експертної оцінки в сумі 3000 грн., судовий збір в сумі 1762 грн., а всього 8091 грн. 91 коп.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Г.Васильченко