Постанова

від 17.02.2021 по справі 264/6997/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/299/21

264/6997/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

Єдиний унікальний номер 264/6997/18

Номер провадження 22-ц/804/299/21

17 лютого 2021 року місто Маріуполь

Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Лопатіної М.Ю.

суддів - Биліни Т.І., Принцевської В.П.

за участю секретаря - Сидельнікової А.В.

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Маріупольське автотранспортне підприємство 11402

відповідач - ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 жовтня 2020 року, ухвалене у складі судді Васильченко О.Г. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольське АТП 11402 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог.

У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Маріупольське АТП 11402 (Надалі: ТОВ Маріупольське АТП 11402 ) звернулось до суду з вищезазначеною позовною заявою, в обґрунтування якої зазначило, що 22 грудня 2017 року о 13 год. 00 хв. ОСОБА_1 , керуючи автобусом БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить на праві власності ТОВ Маріупольське АТП 1402 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , здійснив зіткнення з автомобілем Great Wall. Постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 22 лютого 2018 року ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди автобус БАЗ А079.14 отримав значні пошкодження. Відповідно до Звіту № 27 про оцінку вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу, складеного ТОВ Експертна компанія Укравтоекспертиза 07 квітня 2018 pоку, вартість відновлювального ремонту автобусу, станом на дату ДТП становить 72 717, 63 грн.

На підставі викладеного з огляду на те, що у добровільному порядку ОСОБА_1 не відшкодував заподіяну шкоду, позивач просив стягнути з відповідача на його користь спричинену майнову шкоду, що полягає у вартості відновлювального ремонту автобусу БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_3 у розмірі 72 717, 63 грн, витрати на проведення експертної оцінки визначення вартості відновлювального ремонту автобусу в сумі 3000 грн, витрати, понесені на сплату послуг аварійного комісара, в сумі 1400 грн, витрати, понесені на сплату послуг з евакуації автобусу в сумі 2800 грн, витрати, понесені по сплаті судового збору, в сумі 1762 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 жовтня 2020 року позов ТОВ Маріупольське АТП 11402 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Маріупольське АТП 11402 майнову шкоду в розмірі середнього місячного заробітку в сумі 3329,91 грн, витрати на проведення експертної оцінки в сумі 3000 грн, судовий збір в сумі 1762 грн, а всього 8091,91 грн. В задоволенні решти вимог позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не укладав з відповідачем договір про повну матеріальну відповідальність, також на ОСОБА_1 не покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, відповідно до законодавства. Крім того, під час розгляду справи позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження завдання відповідачем шкоди у вигляді пошкодження транспортного засобу внаслідок умисних протиправних дій, а отже підстави для покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності за пошкодження автомобіля згідно ст. 134 КЗпП України відсутні.

Виходячи із доведеності розміру спричиненої роботодавцю прямої дійсної шкоди винними необережними діями відповідача внаслідок порушення ПДР України та враховуючи відсутність підстав для покладення на нього повної матеріальної відповідальності, до відповідача підлягає застосуванню норма ст. 132 КЗпП України, яка визначає стягнення на користь позивача шкоди у розмірі середнього місячного заробітку відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати в частині стягнення з нього майнової шкоди в розмірі середнього місячного заробітку в сумі 3329,91 грн, витрат на проведення експертної оцінки в сумі 3000 грн, судового збору в сумі 1762 грн, в решті - рішення залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що суд не звернув уваги на те, що відповідно до витягу з реєстру атестованих судових експертів України Харитонов Б.Б. є лише оцінювачем, а не експертом, а тому Звіт №27 від 07 квітня 2018 року про оцінку вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу не є доказом у даній цивільній справі. Вважає, що місцевий суд вийшов за межі позовних вимог, стягнувши майнову шкоду в розмірі середнього місячного заробітку відповідача, про що позивач у позові не просив. Крім того, суд, не переконавшись в правильності нарахування позивачем його середнього заробітку, узяв до уваги довідку про середній дохід за період з березня 2017 року по лютий 2018 року. Окрім цього, місцевий суд, при розподілі судових витрат, не дотримався принципу пропорційності, що передбачений ст. 141 ЦПК України, стягнувши з нього судові витрати, які поніс позивач, у повному обсязі.

Доводи і заперечення інших учасників справи.

Своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити. Відповідач до суду не з`явився, направив до суду заяву, в якій апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, справу розглянути без його участі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржене судове рішення в повній мірі не відповідає зазначеним вимогам закону.

Судове рішенні в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, тому апеляційним судом не переглядається.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

Відповідач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з позивачем ТОВ Маріупольське АТП 11402 , був прийнятий на роботу в якості водія, згідно наказу №60 від 19 листопада 2012 року. 11 лютого 2018 року відповідач був звільнений з підприємства за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України, згідно наказу №16 від 06 лютого 2018 року (а.с 7, 8).

З постанови судді Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 20 лютого 2018 року вбачається, що 22 грудня 2017 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_1 , у порушення вимог п. 14.2 В Правил дорожнього руху України, здійснив зіткнення з автомобілем GREAT Wall, державний номерний знак НОМЕР_4 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с.25)

Також встановлено, що дорожньо-транспортна пригода 22 грудня 2017 року сталась під час виконання ОСОБА_1 трудових обов`язків (а.с 37). Автомобіль БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким під час ДТП керував відповідач, належить на праві власності ТОВ Маріупольське АТП 1402 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (а.с.6).

Згідно Звіту № 27 про оцінку вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу, складеного ТОВ Експертна компанія Укравтоекспертиза 07 квітня 2018 pоку, вартість відновлювального ремонту автобусу ВАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_1 , станом на дату дорожньо-транспортної пригоди становить72717, 63 грн. (а.с 9-12).

Згідно довідки №117 від 27 жовтня 2020 року, середній щомісячний заробіток ОСОБА_1 станом на 09 лютого 2018 року складав 3 329,91 грн. (а.с 173).

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права.

Відповідно до ст.138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст.130 цього Кодексу.

За змістом частин першої, другої та четвертої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику.

У статті 131 КЗпП України зазначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи, і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Відповідно до статті 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальної відповідальності понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Стаття 134 КЗпП України передбачає випадки, за наявності яких, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

З урахуванням наведених норм права, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що оскільки підстави для покладення на ОСОБА_1 повної матеріальної відповідальності за шкоду, спричинену позивачу при виконанні трудових обов`язків, відсутні, з відповідача підлягає стягненню пряма дійсна шкода в межах його середнього місячного заробітку.

Разом з тим, стягуючи з відповідача середній місячний заробіток, місцевий суд не врахував вимоги закону щодо його обчислення.

Як роз`яснено судом у постанові Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками N 14 від 29 грудня 1992 року при матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку він визначається відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 ( 100-95-п ) Порядку обчислення середньої заробітної плати (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 р. N 348 ( 348-95-п ), а саме виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують вирішенню судом справи про відшкодування шкоди, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців, а в разі коли працівник останні місяці перед вирішенням справи не працював або справа вирішується після його звільнення - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи на даному підприємстві (в установі, організації).

З довідки ТОВ Маріупольське АТП 1402 від 26 жовтня 2020 року № А0000000005, наданої підприємством у суді першої інстанції, вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 за попередні два місяці роботи до його звільнення на даному підприємстві складає: грудень 2017 року - 3591,76 грн, січень 2018 року - 3867,19 грн, отже середній місячний заробіток відповідача, який підлягає стягненню з останнього на користь позивача складає 3420,88 грн.

Визначаючи середній місячний заробіток ОСОБА_1 , місцевий суд помилково узяв дані про його розмір з довідки ТОВ Маріупольське АТП 1402 від 27 жовтня 2020 року, не перевіривши його розрахунок, а тому оскаржене судове рішення підлягає зміні в частині розміру стягнутої з відповідача шкоди.

Підстав для врахування при розрахунку середнього заробітку відповідача доказу, який не був поданий до суду першої інстанції, а саме довідки № 77449/П/05-81 від 23 липня 2019 року з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, наданої скаржником під час подання апеляційної скарги, у апеляційного суду немає, з огляду на те, що останній не обґрунтував поважність обставин неподання даного доказу під час розгляду справи у суді першої інстанції, що передбачено вимогами частини третьої ст. 367 ЦПК України.

Крім того, при розподілі судових витрат, судом першої інстанції не застосовано принцип пропорційності, закріплений в частині 1 ст. 141 ЦПК України, згідно вимог якої у разі часткового задоволення позову судові витрати, у вигляді судового збору відшкодовуються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з тим, що даним рішенням вимоги позивача задоволено частково, а саме на 4, 28 % від заявлених вимог ТОВ Маріупольське АТП 11402 , з відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви у сумі 75,41 грн, виходячи з розрахунку: 1762 грн ( судовий збір) х 4,28 % (задоволені позовні вимоги) : 100%, а також витрати, пов`язані із залученням спеціаліста в сумі 128,40 грн, виходячи з розрахунку: 3000 грн ( сплачені витрати позивачем) х 4,28 % (задоволені позовні вимоги) : 100%, а всього 3624,69 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що Звіт №27 від 07 квітня 2018 року про оцінку вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу не є доказом у даній цивільній справі, оскільки відповідно до витягу з реєстру атестованих судових експертів України ОСОБА_3 є оцінювачем, а не експертом, є необгрунтованими, оскільки товарознавча експертиза не відноситься до тих видів експертиз, що здійснюються виключно державними спеціалізованими експертними установами (ст. 7 Закону України Про судову експертизу ), тому до її проведення можуть залучатися також інші фахівці з відповідних галузей знань. Таким чином, складання відповідного висновку оцінювачем, який є кваліфікованим та сертифікованим фахівцем і якому дозволена практична оціночна діяльність з такого напрямку оцінки майна як оцінка колісних транспортних засобів, суд вважає правомірним, а наявний Звіт №27 від 07 квітня 2018 року про оцінку вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу - належним та допустимим доказом.

Посилання апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог є безпідставними, оскільки з судового рішення не вбачається вирішення місцевим судом незаявленої вимоги або задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно вимог п. 4 ст. 367 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, оскаржене рішення суду першої інстанції слід змінити в частині суми стягнутої з відповідача шкоди та розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 367, 374,376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 жовтня 2020 року в частині задоволених позовних вимог змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольське автотранспортне підприємство 11402 майнову шкоду в розмірі середнього місячного заробітку в сумі 3420,88 грн, судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви у сумі 75,41 грн, витрати, пов`язані із залученням спеціаліста в сумі 128,40 грн, а всього 3624,69 грн.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Судді:

Повний текст постанови складено 19 лютого 2021 року.

Суддя: