Рішення

від 27.10.2020 по справі 908/1951/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/56/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2020 Справа № 908/1951/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченко М.В.,

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1951/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Поінт» (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 64Д, офіс 6)

до відповідача: Фермерського господарства «Прадо» (72150, Запорізька область, Приморський район, с. Новопавлівка, вул. Петра Григоренка (колишня назва вул. Леніна), буд. 68)

про стягнення суми

За участю представників сторін:

від позивача - Шумейко І.П. - Ордер серія АР № 1020188 від 28.07.2020

від відповідача - не з`явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

31.07.2020 у Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. б/н від 31.07.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Поінт» до Фермерського господарства «Прадо» про стягнення 620702,84 грн., із яких: 506322,00 грн. попередньої оплати товару, 63748,64 грн. неустойки, 50632,20 грн. штрафу.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 31.07.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1951/20 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.08.2020 суддею Мірошниченко М.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1951/20 за правилами загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 33/56/20, підготовче засідання призначено на 02.09.2020.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.09.2020 відкладено підготовче засідання на 28.09.2020

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.09.2020 підготовче провадження у справі закрите, справа призначена до судового розгляду по суті на 27.10.2020

У судове засідання 27.10.2020 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 27.10.2020 справу розглянуто по суті, оголошено і підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання щодо поставки товару у кількості 110,07 т, попередню оплату за договором № 04-05/2020-15 від 04.05.2020 на поставку гороху майбутнього врожаю у сумі 506322,00 грн. не повернув. На підставі п. 5.4 договору позивач нарахував неустойку у сумі 63748,64 грн., а також штраф у сумі 50632,20 грн.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві, що надійшов до суду 07.09.2020. Вважає, що оскільки умовами договору передбачено поставку саме товару, то в разі вимагання чогось можна вимагати тільки поставки товару, а не стягнення чи повернення грошей замість нього. Для виконання договору можна було б укласти додаткові угоди про відтермінування строку поставки або про зміну зобов`язання з поставки товару сплатою грошей в еквіваленті, рівному вартості такого товару. Зміна позивачем умов договору в односторонньому порядку не допускається. Сума нарахованих позивачем штрафних санкцій дуже суттєва для фінансових можливостей відповідача. Неможливість виконання договору перед позивачем виникла внаслідок несприятливих погодних умов, був отриманий врожай сільськогосподарських культур на половину менший за очікуваний. Відповідач повідомляв позивача про настання обставин непереборної сили в телефонному режимі, але позивач не побажав визнати обставини, які склались у процесі вирощування відповідачем сільськогосподарських культур, обставинами непереборної сили, тобто форс-мажорними обставинами. За таких обставин позовні вимоги задоволені відповідачем не можуть і вважаються відповідачем такими, що задоволенню не підлягають. Відповідач вважає, що є підстави вважати договір № 04-05/2020-15 таким, що не відповідає вимогам закону в частині обов`язку по сплаті штрафу у розмірі 10% від суми вартості недопоставленого товару та обов`язку по сплаті пені у розмірі 0,5% від суми вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення. У відзиві зазначено, що усі документи, які позивачем додані до позовної заяви, визнаються відповідачем. У задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі за безпідставністю.

14.09.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач не погодився з аргументами, наведеними відповідачем у відзиві. Вимога позивача про повернення грошової суми, яка була попередньо сплачена, є похідною вимогою саме через неналежне виконання договору. Відповідач не надав жодних доказів існування обставин непереборної сили. Розмір неустойки та штрафу становить 63748,64 грн., що у порівнянні з сумою попередньої оплати - 598000,00 грн. не є такою, що значно перевищує розмір збитків, а тому ст. 551 ЦК України не підлягає застосуванню.

19.10.2020 до суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Зокрема зазначає, що під помилкою, про яку зазначено відповідачем у відзиві, малось на увазі те, що укладаючи договір відповідачу не було роз`яснено позивачем умови обов`язку по сплаті штрафу у розмірі 10% від суми вартості недопоставленого товару та обов`язку по сплаті пені у розмірі 0,5% від суми вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення і не врахування при цьому ніяких обставин непереборної сили. Як би відповідач з самого початку знав про таку відповідальність, то ніякого договору підписано б не було, враховуючи таку щорічну ризиковість аграрного виробництва. У задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі за безпідставністю.

Представник відповідача у судове засідання з розгляду справи по суті 27.10.2020 не з`явився. 19.10.2020 від відповідача до суду надійшла заява про відкладення розгляду по суті справи. Клопотання мотивовано неможливістю прийняття участі представника відповідача у судовому засіданні через встановлення Кабінетом Міністрів України на території України карантину.

Вказане клопотання залишене судом без задоволення. Суд враховує встановлений ст. 195 ГПК України строк розгляду справи по суті. Крім того, відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Відповідачем подані до суду відзив та заперечення на відповідь на відзив, які є заявами по суті справи, та до яких долучені відповідні документи. Відповідно до ч. 6 ст. 165 ГПК України до відзиву додаються, зокрема докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Згідно ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

Відповідач не повідомляв суд щодо наявності доказів, які не можуть бути ним подані, не клопотав про встановлення додаткового строку для подання доказів, про витребування доказів. У запереченні на відповідь на відзив відповідач зазначив, що до відзиву були додані усі, які були в наявності документи на обґрунтування заперечень проти позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України", no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білий проти України", no. 14475/03, від 21.10.2010).

У разі відкладення розгляду справи за відсутності достатніх підстав, будуть порушені розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, належне повідомлення відповідача про судовий розгляд справи, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

04.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт-Поінт» (покупець, позивач) та Фермерським господарством «Прадо» (продавець за договором, відповідач) укладений договір на поставку гороху майбутнього врожаю № 04-05/2020-15, відповідно до п. 1.1 якого продавець у визначений сторонами строк передає покупцю у власність горох врожаю 2020 року, вирощений та зібраний на земельній ділянці/ділянках сільськогосподарського призначення продавця загальною посівною площею 84 га (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його.

Період поставки: товар поставляється в термін з 01.07.2020 до 06.07.2020. Поставка вважається здійсненою в момент підписання акту приймання-передавання товару на базисі поставки відповідно до умов цього договору або видаткової накладної (п. 1.3).

Відповідно до п. 1.5 договору кількість товару: на момент укладення договору сторони визначили початкову (базову) кількість товару у розмірі 130 тон.

Відповідно до п.п. 1.6, 1.7 ціна за одиницю товару (тону): початкова (базова) ціна товару становить 4600 грн. за тону без ПДВ. Загальна вартість товару: сторони визначили базову загальну вартість товару за договором у розмірі 598000 грн. без ПДВ.

У розділі 3 договору сторони врегулювали порядок розрахунків.

Згідно з п. 3.1 покупець до 07.05.2020 включно зобов`язується перерахувати попередню оплату за товар, передбачену у п. 1.7 цього договору, у розмірі 598000,00 грн. без ПДВ.

Остаточний розрахунок вартості товару здійснюється з урахуванням загальної вартості поставленого товару, визначеної у відповідності до п. 1.7 даного договору (п. 3.2).

Відповідно до п. 8.2 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач згідно з платіжним дорученням № 938 від 04.05.2020 перерахував відповідачу 598000,00 грн. з призначенням платежу: оплата за горох за рах. 1/05 від 04.05.2020 згідно дог. № 04-05/2020-15 від 04.05.2020 в сумі 598000 грн. без ПДВ .

Відповідач згідно з видатковою накладною № 1 від 07.07.2020 поставив позивачу товар (горох врожаю 2020 року) у кількості 19,93 т на загальну суму 91678,00 грн. Поставка також підтверджується товарно-транспортною накладною № 437068 від 07.07.2020.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 762 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За умовами ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як встановлено судом, відповідач виконав взяті на себе зобов`язань за договором на поставку гороху майбутнього врожаю від 04.05.2020 № 04-05/2020-15 частково, поставивши товар у кількості 19,93 т на загальну суму 91678,00 грн.

Як зазначив позивач та не заперечив відповідач, решту товару (горох) у кількості 110,07 т на загальну суму 506322,00 грн. відповідач позивачу не передав. Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач повідомляв позивача про готовність товару у кількості 110,07 т на загальну суму 506322,00 грн. до передачі.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказів повернення позивачу суми 506322,00 грн. попередньої оплати матеріали дійсної справи не містять. Згідно довідки позивача від 25.09.2020 заборгованість ФГ Прадо перед позивачем з повернення суми попередньої оплати за договором на поставку гороху майбутнього врожаю від 04.05.2020 № 04-05/2020-15, без урахування неустойки та штрафу, становить 506322,00 грн.

Відтак, вимога про повернення суми попередньої оплати товару у розмірі 506322,00 грн. заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача в даній частині позову спростовуються викладеними вище приписами законодавства. Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази внесення сторонами змін до договору № 04-05/2020-15 в частині зміни строку поставки товару.

Позивачем також заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача на його користь на підставі п. 5.4 договору № 04-05/2020-15 неустойки у сумі 63748,64 грн. та 50632,20 грн. штрафу.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК).

Штрафними санкціями, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 даної статті).

У пункті 5.4 договору у разі виконання покупцем пункту 3.1 цього договору та невиконання продавцем пунктів 1.1-1.5 цього договору з продавця стягується договірна неустойка у розмірі 0,5% від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад десять днів додатково стягується штраф у розмірі 10% вартості недопоставленого товару.

Як зазначалося судом вище, за умовами договору (п. 1.3) товар мав бути поставлений в термін з 01.07.2020 до 06.07.2020.

Товар на суму 91678,00 грн. поставлений відповідачем 07.07.2020, тобто з простроченням строку поставки (1 день прострочення). Товар на суму 506322,00 грн. взагалі відповідачем поставлений не був.

Позивач нарахував неустойку на суму 91678,00 грн. за 1 день прострочення та на суму 506322,00 грн. за 25 днів прострочення.

Розрахунок неустойки, зроблений позивачем, судом перевірений та визнається правильним. Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується 63748,64 грн. загальної суми неустойки.

Розрахунок штрафу, зроблений позивачем, судом перевірений та визнається правильним. Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується 50632,20 грн. штрафу.

Відповідач зазначив, що є підстави вважати договір № 04-05/2020-15 таким, що не відповідає вимогам закону в частині обов`язку по сплаті штрафу та неустойки. Також зазначив, що відповідачу позивачем не було роз`яснено про вказану відповідальність, відтак договір у даній частині був укладений відповідачем помилково.

Суд відхиляє дані заперечення відповідача, виходячи з того, що відповідно до ст. 207 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним договору № 04-05/2020-15 чи окремих його положень матеріали дійсної справи не містять.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Цивільним та Господарським законодавством України не визначено обов`язку однієї із сторін правочину роз`яснювати іншій стороні умови правочину, що між ними укладається.

Стосовно визнання наведених відповідачем обставин щодо погодних умов обставинами непереборної сили суд зазначає таке.

Відповідач зазначив, що квітень 2020 виявився холодніше звичайного, спостерігались заморозки. Внаслідок посухи у квітні-травні поточного року на площах відповідача загинули посіви озимої пшениці, ярового ячменю та гороху.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що договір № 04-05/2020-15 укладений сторонами 04.05.2020, відтак відповідачу на момент укладення договору вже були відомі погодні умови.

Доказів несприятливих погодних умов, про які зазначив відповідач, та доказів загибелі посівів відповідач не подав.

Відповідно до п.п. 6.1, 6,2, 6.3 договору № 04-05/2020-15 сторони звільняються від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажор) за умови, що дані обставини сталися не з вини сторін та безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов`язань. У цьому разі термін виконання зобов`язань переноситься відповідно до терміну дії зазначених обставин, про що укладається відповідний договір. Сторона, для якої склалися такі умови, повинна в короткий строк, але не пізніше 5 днів повідомити іншу сторону про настання і припинення обставин, які перешкоджають виконанню договірних зобов`язань. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення даних обставин непереборної сили позбавляє сторону права посилатися на дані обставини.

Доказів повідомлення позивача про настання наведених відповідачем обставин матеріали дійсної справи не містять та відповідачем не подані.

За умовами п. 6.4 договору, якщо обставини непереборної сили діють більше одного місяця, то такий факт підтверджується довідкою Торгово-промислової палати України і кожна зі сторін вправі розірвати договір в односторонньому порядку, попередньо (за 10 днів) повідомивши про це іншу сторону.

Відповідної довідки Торгово-промислової палати України відповідачем суду не подано.

У відзиві відповідач посилається на норми ст. 551 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 904/5405/18, при застосуванні вказаних норм поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися у кожному конкретному випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Окрім того, вказані норми не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду і визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку. Зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру даної санкції.

Таким чином, аналіз приписів статей 551 ЦК України та 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Так, відповідачем не наведено та не подано суду доказів наявності виняткових обставин щодо невиконання ним зобов`язання з поставки товару за договором, який покладений у підставу позову. Не доведено, що розмір заявлених до стягнення неустойки та штрафу значно перевищує розмір збитків, завданих кредитору невиконанням зобов`язання. Суд враховує, що поставка товару мала бути здійснена до 06.07.2020. Частина товару була поставлена відповідачем 07.07.2020, будь-якого листування з боку відповідача щодо неможливості поставки іншої частини товару, пропозицій щодо внесення відповідних змін до договору матеріали дійсної справи не містять. Невикористана частина попередньої оплати також відповідачем позивачу повернута не була.

Відтак, суд не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки.

На підставі викладеного вище, позов задовольняється судом повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 9310,54 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фермерського господарства «Прадо» (72150, Запорізька область, Приморський район, с. Новопавлівка, вул. Петра Григоренка (колишня назва вул. Леніна), буд. 68, код ЄДРПОУ 19279157) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Поінт» (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 64Д, офіс 6, код ЄДРПОУ 41256525) 506322 (п`ятсот шість тисяч триста двадцять дві) грн. 00 коп. суми попередньої оплати, 63748 (шістдесят три тисячі сімсот сорок вісім) грн. 64 коп. неустойки, 50632 (п`ятдесят тисяч шістсот тридцять дві) грн. 20 коп. штрафу, 9310 (дев`ять тисяч триста десять) грн. 54 коп. судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 03 листопада 2020.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко