Постанова

від 22.03.2021 по справі 908/1951/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2021 року м.Дніпро Справа № 908/1951/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Кощеєва І.М.

при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Яценко Д.В., ордер серії АР №1036594 від 01.03.2021 р., адвокат;

представник відповідача не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений у судовому засіданні, яке відбулось 01.03.2021 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства «Прадо» на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020 (повний текст складено та підписано 03.11.2020 суддя Мірошниченко М.В.) у справі №908/1951/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Поінт» (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 64Д, офіс 6)

до відповідача Фермерського господарства «Прадо» (72150, Запорізька область, Приморський район, с. Новопавлівка, вул. Петра Григоренка (колишня назва вул. Леніна), буд. 68)

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю Профіт-Поінт звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Фермерського господарства «Прадо» про стягнення 620 702,84 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020 у справі №908/1951/20 позов задоволено. Стягнуто з Фермерського господарства «Прадо» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Поінт» 506322 грн. 00 коп. суми попередньої оплати, 63748 грн. 64 коп. неустойки, 50632 грн. 20 коп. штрафу, 9310 грн. 54 коп. судового збору.

Рішення вмотивовано тим, що відповідачем не наведено та не подано суду доказів наявності виняткових обставин щодо невиконання ним зобов`язання з поставки товару за договором. Не доведено, що розмір заявлених до стягнення неустойки та штрафу значно перевищує розмір збитків, завданих кредитору невиконанням зобов`язання. Поставка товару мала бути здійснена до 06.07.2020. Частина товару була поставлена відповідачем 07.07.2020, будь-якого листування з боку відповідача щодо неможливості поставки іншої частини товару, пропозицій щодо внесення відповідних змін до договору матеріали дійсної справи не містять. Невикористана частина попередньої оплати також відповідачем позивачу повернута не була.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги :

Не погодившись з вказаним рішенням, Фермерське господарство «Прадо» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційну скаргу обгрунтовано наступним:

- доводи і заперечення відповідача судом першої інстанції не прийнято до уваги.

- судом першої інстанції не розглянуто довід відповідача, що вимаганням позивачем повернення суми попередньої оплати, фактично здійснюється зміна умов договору від 04.05.2020 року № 04-05/2020-15 в односторонньому порядку, а зміна умов договору в односторонньому порядку, як то замість поставки товару вимагається сплата грошей, згідно до п. 8.1 зазначеного договору не допускається.

- у ситуації, яка склалась у правовідносинах між позивачем та відповідачем було б доцільнішим внести зміни до зазначеного договору, враховуючи, що невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань сталось внаслідок непереборної сили - невиконання договірного зобов`язання не відбулась внаслідок несприятливих погодних умов. Тобто, доцільніше було б внести зміни до п. 1.3 договору щодо періоду поставки товару абз до п. 1.5 - 1.7 договору щодо об`ємів поставки товару.

Позивач звернувся до суду проти відповідача за стягненням заборгованості із попередньої оплати та непомірно великих сум неустойки та штрафу, а від участі в угоді з поставки відповідачем пшениці Товариству з обмеженою відповідальністю ПРОФІТ-ЗЕРНО взагалі відмовився, посилаючись на відсутність його письмової пропозиції здійснення відповідачем поставки пшениці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОФІТ-ЗЕРНО в рахунок погашення заборгованості з попередньої оплати за горох, яка виникла за договором від 04.05.2020 року № 04- 05/2020-15.1 до даного часу підконтрольним позивачу підприємством - Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОФІТ-ЗЕРНО відповідачу борг за пшеницю в об`ємі 76 тон на суму 332730.05 грн. не сплачений.

Виявилось, що відповідачем допущено помилку уклавши договір - ТОВ ПРОФІТ-ЗЕРНО за пропозицією позивача та допущено помилку здійснивши за пропозицією позивача поставку пшениці даному підприємству.

На даний час спір про стягнення ТОВ ПРОФІТ-ЗЕРНО 341 762.70 грн. (в т.ч. 332730.05 грн. основного боргу, 4627.73 грн. пені, 3344.00 грн. інфляційних втрат, 1060.92 грн. 3 % річних) знаходиться на розгляді Господарського суду Запорізької області в межах справи № 908/2704/20.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що:

- апелянт приходить невірного висновку щодо можливості визнання договору від 04.05.2020 №04-05/2020-15 або окремих його положень недійсними. Однак. Договір є таким, що повністю відповідає нормам закону та повністю відповідав волі сторін, що вони і засвідчили його підписанням.

- не погоджується з твердженням апелянта, що договором встановлені надмірні штрафні санкції, оскільки відповідач сам підписував договір, а штрафні санкції є такими, що відповідають загальноприйнятим.

- розмір штрафу та неустойки, виплату яких присудив Господарський суд в оскаржуваному рішенні становить відповідно 50 632, 20 грн. та 63 748, 64 грн. Дана сума у порівнянні з сумою попередньої оплати - 506 322,00 грн. не є такою, що значно перевищує розмір збитків, а тому ст.551 ЦК України не підлягає застосуванню.

- апелянт помилково приходить до висновку, що позивачем здійснюється зміна умов договору, тоді як позивач реалізує свої права, які виникли в нього внаслідок неналежного виконання умов Договору.

- доводи скаржника щодо необхідності укладання додаткових угод не повинні братися до уваги, адже є незаконними.

- апелянтом жодних доказів щодо існування обставин непереборної сили надано не було, а отже він не може посилатися на ці обставини як на причину неналежного виконання умов договору.

- відповідач не вірно розуміє норми закону з приводу одностороннього розірвання договору та односторонньої відмови від зобов`язання, у зв`язку з чим протиправно стверджує, що Позивач не мав права скористатися правом, наданим йому п.1 ч.1 ст.611 ЦК України.

- Апелянт помиляється, вказуючи, що ТОВ Профіт-Зерно є підконтрольним позивачу підприємством. Позивачем є ТОВ Профіт-Поінт як самостійна юридична особа. ТОВ Профіт-Зерно , з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприемців та громадських формувань, також є самостійною юридичною особою, а не відокремленим підрозділом ТОВ Профіт-Поінт .

Твердження скаржника про те, що Позивач начебто запропонував йому укласти договір з ТОВ Профіт-Зерно в рахунок в рахунок погашення заборгованості з попередньої оплати за горох, яка виникла за договором від 04.05.2020 року №04-05/2020- 15 є протиправними, оскільки такої пропозиції від Позивача не було.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.01.2021 апеляційну скаргу було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

01.02.2021 до канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.

Ухвалою суду від 08.02.2021 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Поінт» про повернення апеляційної скарги - відмовлено. Поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Прадо» на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020 у справі №908/1951/20. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 01.03.2021 о 12:00 годин. Зупинено дію оскаржуваного рішення.

Ухвалою суду від 01.03.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 22.03.2021 на 12:40 год.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про дату час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про наступне судове засідання (а.с. 184).

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. за № 740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.

Таким чином, представники сторін мають можливість ознайомитись з текстами процесуальних документів по вказаній справі в державному реєстрі судових рішень.

Беручи до уваги, що неявка представника відповідача не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для її розгляду у судовому засіданні, справа переглядалася без участі представника за наявними у справі матеріалами.

22.03.2021 від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання за його відсутності.

22.03.2021 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

04.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт-Поінт» та Фермерським господарством «Прадо» укладений договір на поставку гороху майбутнього врожаю № 04-05/2020-15, відповідно до п. 1.1 якого продавець у визначений сторонами строк передає покупцю у власність горох врожаю 2020 року, вирощений та зібраний на земельній ділянці/ділянках сільськогосподарського призначення продавця загальною посівною площею 84 га, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його.

Товар поставляється в термін з 01.07.2020 до 06.07.2020.

У розділі 3 договору сторони врегулювали порядок розрахунків.

Згідно з п. 3.1 покупець до 07.05.2020 включно зобов`язується перерахувати попередню оплату за товар, передбачену у п. 1.7 цього договору, у розмірі 598000,00 грн. без ПДВ.

Остаточний розрахунок вартості товару здійснюється з урахуванням загальної вартості поставленого товару, визначеної у відповідності до п. 1.7 даного договору (п. 3.2).

Позивач згідно з платіжним дорученням № 938 від 04.05.2020 перерахував відповідачу 598000,00 грн. з призначенням платежу: оплата за горох за рах. 1/05 від 04.05.2020 згідно дог. № 04-05/2020-15 від 04.05.2020 в сумі 598000 грн. без ПДВ .

Відповідач згідно з видатковою накладною № 1 від 07.07.2020 поставив позивачу товар (горох врожаю 2020 року) у кількості 19,93 т на загальну суму 91678,00 грн. Поставка також підтверджується товарно-транспортною накладною № 437068 від 07.07.2020.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Відповідно до абзацу 4 пункту 3.12. Постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму ВГСУ " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предметом позову у даній справі є матеріально правова вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати за договором поставки гороху майбутнього врожаю, та неустойки та штрафу, нарахованих згідно пунктів 1.1-1.5 Договору

Правовідносини сторін виникли з укладеного 04.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт-Поінт» (Покупець) та Фермерським господарством «Прадо» (Продавець) Договору на поставку гороху майбутнього врожаю № 04-05/2020-15 (далі за текстом - Договір).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 762 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За умовами ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до умов пунтку 1.1 Договору продавець у визначений сторонами строк передає покупцю у власність горох врожаю 2020 року, вирощений та зібраний на земельній ділянці/ділянках сільськогосподарського призначення продавця загальною посівною площею 84 га (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його.

Згідно з п. 3.1 покупець до 07.05.2020 включно зобов`язується перерахувати попередню оплату за товар, передбачену у п. 1.7 цього договору, у розмірі 598000,00 грн. без ПДВ.

Остаточний розрахунок вартості товару здійснюється з урахуванням загальної вартості поставленого товару, визначеної у відповідності до п. 1.7 даного договору (п. 3.2).

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги колегія суддів визнає такими, що відповідають фактичним обставинам справи висновки суду першої інстанції в частині встановлення обставин перерахування позивачем за платіжним дорученням № 938 від 04.05.2020 598000,00 грн. з призначенням платежу: оплата за горох за рах. 1/05 від 04.05.2020 згідно дог. № 04-05/2020-15 від 04.05.2020 в сумі 598000 грн. без ПДВ ; поставки відповідачем у відповідності до видаткової накладної № 1 від 07.07.2020р. та товарно-транспортної накладної № 437068 від 07.07.2020р. гороху врожаю 2020 року у кількості 19,93 т на загальну суму 91678,00 грн. з простроченням строку поставки (1 день прострочення) та не поставки товару на суму 506322,00 грн.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що: вимаганням позивачем від відповідача повернення суми попередньої оплати фактично здійснюється зміна умов договору від 04.05.2020 року № 04-05/2020-15 в односторонньому порядку, а зміна умов договору в односторонньому порядку, як то замість поставки товару вимагається сплата грошей, згідно до п. 8.1 зазначеного договору не допускається. А, оскільки на даний час такої можливості в відповідача не має, позивач вимагає замість недопоставлеиого товару отримати від позивача гроші в еквіваленті рівному вартості недопоставлеиого товару. Але ж, за умовами зазначеного договору передбачено поставку саме товару, а не стягнення чи повернення грошей замість нього. Для виконання договору можна було б укласти додаткові угоди про відтермінування строку поставки або про зміну зобов`язання з поставки товару сплатою грошей в еквіваленті рівному вартості такого товару відхиляються колегією суддів з огляду на помилкове, на свою користь тлумачення відповідачем умов договору і норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що: у ситуації, яка склалась у правовідносинах між позивачем та відповідачем було б доцільнішим внести зміни до зазначеного договору, враховуючи, що невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань сталось внаслідок непереборної сили - невиконання договірного зобов`язання не відбулась внаслідок несприятливих погодних умов відхиляються колегією суддів як такі, що не відповідають принципу свободи договору, передбаченному статтею 627 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З урахуванням відсутності доказів повернення позивачу суми 506322,00 грн. попередньої оплати, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку про правомірність заявленої вимоги про повернення суми попередньої оплати товару у розмірі 506322,00 грн.

Доводи апеляційної скарги в частині наявності в провадженні господарського суду Запорізької області справи № 908/2704/20 не спростовує вищенаведених висновків і не може бути підставою для скасування /зміни рішення місцевого господарського суду у даній справі в зв`язку з тим , що в основу рішення суду першої інстанції покладено належні і допустимі докази на підтвердження заявлених вимог.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК).

Штрафними санкціями, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 даної статті).

У пункті 5.4 договору у разі виконання покупцем пункту 3.1 цього договору та невиконання продавцем пунктів 1.1-1.5 цього договору з продавця стягується договірна неустойка у розмірі 0,5% від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад десять днів додатково стягується штраф у розмірі 10% вартості недопоставленого товару.

Позивач нарахував неустойку на суму 91678,00 грн. за 1 день прострочення та на суму 506322,00 грн. за 25 днів прострочення.

Розрахунок неустойки, зроблений позивачем, судом першої інстанції перевірений та визнаний вірним. Контррозрахунку штрафних санкцій апелянтом не надано. Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується 63748,64 грн. загальної суми неустойки.

Заявами по суті справи, відповідно до частини 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, є : позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

В відзиві на позовну заяву (а.с. 64-69) та запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву (а.с. 106-108) відсутні клопотання відповідача про зменшення нарахованих штрафних санкцій.

Відповідно до частин 1, 3,4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України:

1. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням вищевикладеного, негативні наслідки у вигляді стягнення штрафних санкцій у повному обсязі лежать на відповідачу.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що : Невж ж незрозуміло, що позивач своїми діями тільки створює джерела отримання невиправданих додаткових прибутків для себе і йому вигідніше, щоб контрагент не зміг виконати договірні зобов`язання, після чого йому буде нараховано санкцій, а їх розміри, як вбачається з договорів, які ним пропонуються до укладення, непомірно великі, і в результаті грошове зобов`язання боржника перетворюється для нього на несправедливо непомірний тягар. А суд першої інстанції таких ознак не помітив та клопотання відповідача про зменшення розміру санкцій не задовольнив відхиляються як такі, що не були предметом дослідження судом першої інстанції і не відповідають змісту наявних в матеріалах справи заяв по суті.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до цитування норм матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини і викладення обставин справи, без вказівки на невірність встановлення місцевим господарським судом відповідних обставин відхиляються колегією суддів як такі, що містять в собі посилань на помилковість висновків суду першої інстанції, які могли бути враховані колегією суддів як підстава для скасуваня чи зміни рішення суду, яке є предметом апеляційного оскарження.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегією суддів Центрального апеляційного господарського суду при перегляді додаткового рішення суду першої інстанції не встановлено допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, а тому рішення Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020 у справі №908/1951/20 підлягає залишенню без змін, а апепеляційна скарга Фермерського господарства «Прадо» без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 13 965,81 грн. (а.с. 159) покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Прадо» на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020 у справі №908/1951/20 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020 у справі №908/1951/20 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 13 965,81грн. покласти на Фермерське господарство «Прадо» (72150, Запорізька область, Приморський район, с. Новопавлівка, вул. Петра Григоренка, буд. 68, код ЄДРПОУ 19279157).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 01.04.2021

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Березкіна