Рішення

від 23.10.2020 по справі 922/434/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/434/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Агро", м. Харків до 1. Публічного акціонерного товариства "МКТ", м. Харків , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст 2012", м. Харків про визнання недійсним договору за участю представників:

позивача - Чумаченка А.В., ордер № 1009474 від 03.03.2020 року;

відповідача-1 - Бекузарова Р.Е., договір № 05.1-03/2020 від 04.03.2020 року;

відповідача-2 - Андрійко О.В., ордер №000026 від 10.03.2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Легіон Агро" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "МКТ" (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст 2012" (відповідач-2), в якому просить:

- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 03.04.2019 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст 2012" та Публічним акціонерним товариством "МКТ";

- стягнути солідарно з ТОВ "Автомобіліст" та ПАТ "МКТ" судові витрати (2102,00 грн. судового збору та 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу) на користь ТОВ "Легіон Агро".

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що договором про відступлення права вимоги від 03.04.2019 року в порушення вимог ч. 3 ст. 180 ГК України, жодним чином не передбачено ціни за відступлене право вимоги. Позивач також посилався на відсутність встановлення оплати за відступлення права вимоги та не проведення оплати за сплатним по закону договору. Крім того, позивач зазначав, що засновником ТОВ "Автомобіліст 2012" є ОСОБА_1 , який є сином засновника ПАТ "МКТ" ОСОБА_2 , тобто обидва підприємства знаходяться у володінні членів однієї родини, мати та сина.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.02.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.03.2020 року на 12:15 год.

06.03.2020 року відповідач-1 подав відзив (вх.№ 5945), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що укладений між відповідачами правочин не суперечить вимогами ч.ч. 1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України та іншим актам цивільного законодавства. Відповідач-1 також вважає, що оспорюваний договір ніяк не зачіпає права та інтереси позивача, оскільки не впливає на розмір та черговість задоволення його грошових вимог до боржника.

23.03.2020 року позивач подав відповідь на відзив (вх.№ 7339), в якій позивач обґрунтував свої права на судовий захист.

23.03.2020 року відповідач-2 подав відзив (вх.№ 7356), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що обґрунтовуючи свої вимоги про визнання договору недійсним, саме з підстав непогодженням сторонами істотної вимоги договору, як його ціни та відсутність оплати за цим договором з буку покупця, позивач фактично посилається на підстави, за наявності яких, слід вважати такий договір неукладеним, а не недійсним.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 31.03.2020 року на 10:30 год.

Водночас Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 року з 12 березня до 3 квітня 2020 року на усій території України запроваджено карантин.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.03.2020 року, з метою дотримання постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211, суд відклав розгляд справи № 922/434/20.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.04.2020 року, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, призначено підготовче засідання на 12.05.2020 року на 12:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.05.2020 року витребувано у ТОВ "Автомобіліст 2012" для зберігання у матеріалах справи оригінал документу - "Додаток № 1 до договору про відступлення права вимоги від 03.04.2019 року", який датований 03.04.2019 року; підготовче засідання відкладено на 18.05.2020 року на 12:50 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.05.2020 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 25.05.2020 року на 12:50 год.

25.05.2020 року позивач подав заяву про зміну підстав позову (вх.№ 11668), в якій змінив підстави позову та вважає, що спірний договір підлягає визнанню недійсним, як такий що має ознаки фіктивного та удаваного правочину. Позивач також посилається на порушенням при укладені спірного договору вимог ст. 70 ЗУ "Про акціонерні товариства" та ст. 44 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.05.2020 року призначено у справі судову технічну експертизу документів, провадження у справі зупинено.

04 та 07 вересня 2020 року судові експерти звернулися до господарського суду Харківської області з клопотаннями, в яких зазначили, що для проведення призначеної експертизи необхідно надати додаткові документи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.09.2020 року провадження у справі № 922/434/20 поновлено, призначено підготовче засідання для розгляду клопотань судових експертів на 22.09.2020 року о 10:15, зобов`язано відповідачів в судове засідання надати витребувані судовими експертами документи.

Представники відповідачів у судовому засіданні 22.09.2020 року витребувані судовими експертами документи не надали, у зв`язку з чим суд відклав підготовче засідання на 29.09.2020 року на 10:05 год.

Представники відповідачів у судовому засіданні 29.09.2020 року витребувані судовими експертами документи не надали, у зв`язку з чим суд відклав підготовче засідання на 01.10.2020 року на 12:00 год. та зобов`язав відповідачів виконати вимоги ухвали господарського суду Харківської області від 09.09.2020 року у цій справі та в судове засідання надати витребувані судовими експертами документи.

Представники відповідачів у судовому засіданні 01.10.2020 року вимоги суду не виконали, витребувані судовими експертами документи не надали.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.10.2020 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.10.2020 року на 10:30 год.

У судовому засіданні 20.10.2020 року оголошено перерву до 23.10.2020 року.

23.10.2020 року представник позивача у судовому засіданні підтримав позов та відповідь на відзив, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідачів у судовому засіданні 23.10.2020 року підтримали відзиви, просили у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані ними докази, суд установив такі обставини.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 березня 2014 року по справі № Б-39/27-09 задоволено заяву ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" з грошовими вимогами до ВАТ завод "Електромаш" та визнано грошові вимоги в сумі 11185192,70 грн., також зобов`язано ліквідатора ВАТ завод "Електромаш" внести вказані вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до реєстру кредиторів у четверту чергу.

21.08.2014 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Радикал Банк" уклали у простій письмовій формі договір про відступлення права вимоги до боржника - ВАТ Завод "Електромаш" за кредитним договором № 010-2/02/1-478-07 від 19.04.2007 року, а також Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором № 010-2/02/1-478/1-07 від 19.04.2007 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В.О. 21.08.2014 року та зареєстрований в реєстрі за № 562.

21.08.2014 року ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Фактор Стандарт" уклали у простій письмовій формі договір про відступлення права вимоги до боржника - ВАТ Завод "Електромаш" за кредитним договором № 010-2/02/1-478-07 від 19.04.2007 року, а також договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором № 010-2/02/1-478/1-07 від 19.04.2007 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В.О. 21.08.2014 року та зареєстрований в реєстрі за № 563.

21.08.2014 року ТОВ "Фактор Стандарт" та ТОВ "Автомобіліст 2012" уклали у простій письмовій формі договір про відступлення права вимоги до боржника - ВАТ Завод "Електромаш" за кредитним договором № 010-2/02/1-478-07 від 19.04.2007 року, а також договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором № 010-2/02/1-478/1-07 від 19.04.2007 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В.О. 21.08.2014 року та зареєстрований в реєстрі за № 564.

02.09.2014 року ухвалою господарського суду Харківської області, на підставі заяви ТОВ "Автомобіліст 2012" та заяви ліквідатора, замінено кредитора у справі АТ "Райффайзен Банк Аваль" на ТОВ "Автомобіліст 2012", а також затверджено внести зміни до реєстру вимог кредиторів із збереженням черговості вимог.

03.04.2019 року між ТОВ "Автомобіліст 2012" (відповідач-1, Первісний кредитор) та ПАТ "МКТ" (відповідач-2, Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (далі - Договір), відповідно до умов якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредитору, і стає кредитором за Мировою угодою у справі № Б-39/27-09 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства завод "Електромаш" (боржник) від 28.10.2014 року.

За цим Договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора), в порядку та на умовах встановлених основним договором, вимагати від боржника належного виконання всіх невиконаних зобов`язань за основним договором (п.1.2. Договору).

Ціна, порядок компенсації та форма розрахунків за відступлене право вимоги оговорюється сторонами в додатку до цього Договору, який є його невід`ємною частиною (п.2.1. Договору).

Відповідно до умов п. 1.1. додатку №1 від 03.04.2019 року до договору, сторони визначили, що ціна відступленого права вимоги складає 11185192,70 грн., тобто право вимоги відступлене за номінальною вартістю цієї вимоги.

Згідно з п.п. 1.2 - 1.4 додатку №1 від 03.04.2019 року до договору, сторони погодили умови та порядок розрахунків за відступлене право вимоги, зокрема шляхом розстрочення платежів протягом п`яти років починаючи з 1 січня 2022 року, остаточний розрахунок повинен бути здійснений до 31 січня 2027 року. Також сторони погодили що оплата за відступлене право вимоги може бути погашена повністю або частково шляхом видачі векселю з боку Нового кредитора - ПАТ "МКТ", або шляхом постачання товарів, надання послуг на відповідну суму як погашення боргу за відступлене право вимоги.

03.09.2020 року відповідачі підписали угоду про розірвання договору про відступлення права вимоги від 03.04.2019 року та додатку № 1 від 03.04.2019 року до цього Договору.

Позивач вважає що Договір, укладений між відповідачами, є недійсним, як такий що не відповідає засадам розумності та добросовісності, та має ознаки фіктивного та удаваного правочину. Позивач також посилається на порушенням при укладені спірного договору вимог ст. 70 ЗУ "Про акціонерні товариства" та ст. 44 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", тобто укладення спірного договору представниками сторін без отримання згоди вищих органів управління.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Щодо тверджень відповідачів про те, що спірний договір ніяк не зачіпає права та інтереси позивача, суд зазначає таке.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ "Легіон Агро" є кредитором ПАТ "Завод "Електромаш".

Кредиторські вимоги ТОВ "Легіон Агро" є безспірними, оскільки визнані постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 року у справі № Б-39/27-09, яка залишена без змін постановою Верховного Суду Касаційного господарського суду від 29.08.2019 року.

Таким чином, ТОВ "Легіон Агро" є визнаним судом кредитором ПАТ "Завод "Електромаш".

ТОВ "Автомобіліст 2012" також є визнаним кредитором ПАТ "Завод "Електромаш" у справі № Б-39/27-09.

Зокрема, ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.2014 року у справі № Б-39/27-09 було задоволено заяву ТОВ "Автомобіліст 2012" про заміну кредитора у справі. В результаті чого, ТОВ "Автомобіліст 2012" набув прав заставного кредитора з кредиторськими вимогами в розмірі 31704425,20 грн.

Залишаючись забезпеченим кредитором боржника, ТОВ "Автомобіліст 2012" відступив частину незабезпечених вимог до боржника на користь ПАТ "МКТ" і хоча господарський суд ще не визнав прав кредитора ПАТ "МКТ", останнє вже може втручатись у процедуру банкрутства ініціюючи процеси, які впливають на розгляд справи № Б-39/27-09.

Так, 08.04.2019 року до Східного апеляційного господарського суду була подана апеляційна скарга ПАТ "МКТ" про поновлення процесуального строку та скасування ухвали господарського суду Харківської області від 19.08.2009 року у справі № Б-39/27-09.

13.11.2019 року до Верховного Суду Касаційного господарського суду надійшла касаційна скарга ПАТ "МКТ" про скасування ухвали Східного апеляційного господарського суду від 18.10.2019 року у справі № Б-39/27-09.

Крім того, внаслідок укладення Договору має місце збільшення кількості кредиторів в процедурі банкрутства ПАТ "Завод "Електромаш". Відповідно, збільшилась кількість учасників, які мають право приймати рішення з важливих питань, пов`язаних з провадженням справи про банкрутство ПАТ "Завод "Електромаш".

Вказаний вплив ПАТ "МКТ" на процедуру банкрутства ПАТ "Завод "Електромаш" напряму впливає на права та законні інтереси ТОВ "Легіон Агро", оскільки в результаті позивач вимушений узгоджувати свої дії з кредитором ПАТ "МКТ".

За змістом статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивач має право на судовий захист шляхом подання даного позову до суду, оскільки участь ПАТ "МКТ" у процедурі банкрутства ПАТ "Завод "Електромаш" безпосередньо впливає на права та законні інтереси ТОВ "Легіон Агро".

Стосовно суті позовних вимог, суд зазначає таке.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до положень статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14, з якою погодився Верховний Суд у постановах: від 14 лютого 2018 року у справі № 379/1256/15-ц (провадження № 61-1300св18), від 08 лютого 2018 року у справі № 756/9955/16-ц (провадження № 61-835св17).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19).

Під час розгляду справи в поясненнях сторін виникли розбіжності щодо дати виготовлення додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги від 03.04.2019 року та особи, яка його підписала. Зокрема, позивач зазначає, що додаток № 1 до договору про відступлення права вимоги від 03.04.2019 року, який датований 03.04.2019 року було виготовлено тільки після відкриття провадження у справі № 922/434/20, тобто у 2020 році, а не 03.04.2019 року, та з метою надання видимості обґрунтованості заперечень відповідачів викладених і відзивах.

З метою вирішення цих розбіжностей ухвалою від 25.05.2020 року була призначена судова технічна експертиза документів, на вирішення якої було поставлено такі питання:

1) чи відповідає давність виготовлення документу - "Додаток № 1 до договору про відступлення права вимоги від 03.04.2019 року", а саме: нанесення тексту на папір, здійснення підпису від імені ТОВ "Автомобіліст 2012" та ПАТ "МКТ", проставлення печатки ТОВ "Автомобіліст 2012" та ПАТ "МКТ", вказаній на ньому даті?

2) підписаний однією особою чи різними особами від імені ТОВ "Автомобіліст 2012" документ - "Додаток № 1 до договору про відступлення права вимоги від 03.04.2019 року" та документ - "Договір про відступлення права вимоги від 03.04.2019 року"?

3) чи проставлені печатки ТОВ "Автомобіліст 2012" та ПАТ "МКТ" у документах -"Додаток № 1 до договору про відступлення права вимоги від 03.04.2019 року" та "Договір про відступлення права вимоги від 03.04.2019 року" в один і той же день?

4) в який період часу був виготовлений (роздрукований, підписаний від імені ТОВ "Автомобіліст 2012" та ПАТ "МКТ", проставлено відбитки печаток ТОВ "Автомобіліст 2012" та ПАТ "МКТ") документ - "Додаток № 1 до договору про відступлення права вимоги від 03.04.2019 року", в квітні 2019 року або в березні 2020 року?

5) чи має документ - "Додаток № 1 до договору про відступлення права вимоги від 03.04.2019 року" ознаки впливу, що призвели до її штучного старіння, якщо так то який механізм їх нанесення та які наслідки такого впливу?.

04 та 07 вересня 2020 року судові експерти звернулися до господарського суду Харківської області з клопотаннями, в яких зазначили, що для проведення призначеної експертизи необхідно надати додаткові документи, у зв`язку з чим суд ухвалою від 09.09.2020 року витребував у відповідачів відповідні документи.

У зв`язку з ненаданням відповідачами витребуваних судом документів, підготовче засідання неодноразово відкладалось.

Водночас, не дивлячись на прибуття у підготовче засідання представників відповідачів, витребувані судом документи так і не були надані.

В ч. 4 ст. 102 ГПК України закріплено, що у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

З огляду на викладене, врахувавши правила розподілу обов`язків доказування, обставини систематичного невиконання відповідачами вимог ухвал суду про надання документів без поважних причин, суд доходить висновку, що судова експертиза не була проведена саме з вини відповідачів, які систематично не виконували вимог суду.

Правова позиція щодо можливості (у разі систематичного невиконання відповідачем вимог ухвал суду про надання документів) визнання судом обставин, для з`ясування якої експертиза була призначена, встановленими, неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.07.2020 року у справі №905/397/17 та від 24.06.2020 року у справі 911/1480/18.

На підставі викладено, керуючись частиною четвертою статті 102 ГПК України суд визнає доведеними обставини того, що додаток № 1 до договору про відступлення права вимоги від 03.04.2019 року, який датовано 03.04.2019 року було виготовлено тільки після відкриття провадження у справі № 922/434/20, тобто у 2020 році, а не 03.04.2019 року.

Відтак суд доходить висновку, що при укладені Договору внутрішня воля відповідачів не відповідала зовнішньому її прояву, оскільки вони заздалегідь знали, що він не буде виконаний, тобто мали інші цілі, ніж передбачені правочином, що є ознакою фіктивного правочину.

Суд також враховує, що відповідно до відомостей ЄДР вже тривалий час, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ "Автомобіліст 2012" є ОСОБА_1 .

Так само тривалий час, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) та директором ПАТ "МКТ" є ОСОБА_2 . Водночас кінцевим бенефіціаром (контролером) ПАТ "Завод "Електромаш" є ОСОБА_3 , який володіє більшою частиною акцій підприємства боржника. При цьому ОСОБА_1 є рідним сином подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Отже, Первісний кредитор, Новий кредитор та боржник за договором про відступлення права вимоги від 03.04.2019 року є пов`язаними особами.

Пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють (пп 14.1.159. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).

Крім того, суд констатує, що укладення договору відступлення права вимоги від 03.04.2019 року відбулося на завідомо збиткових умовах для ТОВ "Автомобіліст 2012" та на нерозумно сприятливих умовах для ПАТ "МКТ", оскільки на ринку фінансових послуг за відступлення права вимоги в розмірі понад 11 млн. грн. можна обґрунтовано очікувати прямого та невідкладного фінансування або отримання інших видів благ.

Водночас сторони погодили умови та порядок розрахунків за відступлене право вимоги шляхом розстрочення платежів протягом п`яти років починаючи з 1 січня 2022 року, остаточний розрахунок повинен бути здійснений до 31 січня 2027 року.

Таким чином, відсутність оплати за відчуження такого значного права вимоги протягом майже 2-х років свідчить про введення в оману третіх осіб щодо фактичних обставин правочину та приховування справжніх намірів учасників правочину, що також є ознакою фіктивності правочину.

Суд також враховує, що рішенням господарського суду Харківської області від 04.06.2020 по справі 922/601/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2020, були повністю задоволені позовні вимоги ТОВ "Легіон Агро", зокрема:

- визнано недійсним договір відступлення права вимоги за кредитним договором № 010-2/02/1-478-07 від 19.04.2007 року, укладений між ТОВ "Фактор Стандарт" (код ЄДРПОУ: 38806726) та ТОВ "Автомобіліст 2012" (код ЄДРПОУ: 37876546) 21.08.2014 року;

- визнано недійсним договір відступлення права вимоги за іпотечним договором № 010-2/02/1-478/1-07 від 19.04.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Літвіновою Я.М. та зареєстрованим у реєстрі за № 1073, укладений між ТОВ "Фактор Стандарт" (код ЄДРПОУ: 38806726) та ТОВ "Автомобіліст 2012" (код ЄДРПОУ: 37876546) 21.08.2014 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В.О., зареєстрований в реєстрі за № 564.

Таким чином, договори, на підставі яких ТОВ "Автомобіліст 2012" отримало право вимоги за кредитним та іпотечним договорами до ПАТ "Завод "Електромаш", були визнані недійсними.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).

За таких обставин, у ТОВ "Автомобіліст 2012" були відсутнє право укладати договір про відступлення права вимоги від 03.04.2019 року, оскільки вказане товариство не набуло право вимоги до ПАТ "Завод "Електромаш" в силу закону (недійсний правочин не створює юридичних наслідків та є недійсним з моменту його вчинення).

Суд також відзначає, що у п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 року роз`яснено, що розірвання договору між сторонами, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Тому укладення відповідачами 03.09.2020 року угоди про розірвання цього договору не може бути підставою для відмови у позові.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Легіон Агро" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем у позовній заяви вказано орієнтовну вартість витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн.

Так, відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з статтею 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

За приписами ч.1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Частиною 8 ст.129 ГПК України, передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд також враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №372/1010/16-ц, де зазначено наступне.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Проте, позивачем не надано доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн. (акту приймання-передачі наданих послуг, платіжний документ про оплату таких послуг, розрахунки таких витрат, тощо). Під час судового засідання представником позивача також не заявлено клопотання про подання таких доказів протягом 5-ти днів після ухвалення рішення відповідно до приписів ч.8 ст. 129 ГПК України.

У зв`язку з викладеним суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідачів.

На підставі ст. 202, 203, 215, 234, 512, 513 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 102, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 03.04.2019 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст 2012" (61038, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 82, код ЄДРПОУ 37876546) та Публічним акціонерним товариством "МКТ" (63621, м. Харків, вул. Лелюківська, 7, код ЄДРПОУ 32137049).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст 2012" (61038, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 82, код ЄДРПОУ 37876546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Агро" (61019, м. Харків, в`їзд Даргомижського, 6, код ЄДРПОУ 36457965) 1051,00 грн. судового збору.

Стягнути Публічного акціонерного товариства "МКТ" (63621, м. Харків, вул. Лелюківська, 7, код ЄДРПОУ 32137049) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Агро" (61019, м. Харків, в`їзд Даргомижського, 6, код ЄДРПОУ 36457965) 1051,00 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02.11.2020 року.

Суддя О.В. Смірнова