Рішення

від 26.10.2020 по справі 161/7205/20

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/7205/20

Провадження № 2/161/2324/20

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого - судді Рудської С.М.

при секретарі - Чигринюк В.С.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя

В С Т А Н О В И В:

12.05.2020 року позивач ОСОБА_3 через свого представника звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначила, що вона в період з 01.06.1995 року по 26.11.2015 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . За час шлюбу вони разом із відповідачем спільними зусиллями надбали наступне нерухоме майно: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; житловий будинок, загальною площею 99,1 кв.м., житловою площею 54,8 кв.м., який розташований на земельній ділянці, площею 0,25 га, кадастровий номер 0722885400:02:001:0447 за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,7750 га, кадастровий номер 0721885800:06:000:1342, яка знаходиться за адресою: Волинська обл., Ківерцівський р-н., Прилуцька сільська рада. Право власності на вказані об`єкти нерухомості зареєстровано за відповідачем, оскільки на той момент колишнім подружжям було прийнято саме таке рішення. Разом з тим, на даний час існує ситуаціє, коли їх спільне з відповідачем майно, що набуте ними у шлюбі, яке наразі нерозділене, в повній мірі використовується ОСОБА_4 одноосібно у власних інтересах. Так, вартість переліченого майна, згідно відповідних висновків оцінювачів, складає 2027646 грн. Враховуючи викладене, просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частину усього вищезазначеного нерухомого майна, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

24.06.2020 року представником позивача було подано до суду заяву про збільшення позовних вимог в обґрунтування якої зазначено, що окрім вже заявленого до поділу спільного майна подружжя, ОСОБА_3 бажає також розділити наступне спільне майно, право власності на яке належить позивачу, а саме: мисливську рушницю Zimson , калібр 12 мм, 1951 року випуску, вартістю 150000 грн.; колекцію дорогоцінних монет (кожна з них індивідуально цінна) загальною вартістю 450000 грн.; прості іменні акції в бездокументарній формі в кількості 179 шт., номінальною вартістю 0,25 грн/шт., емітентом яких є ПрАТ Рівнеазот . Вартість вказаного майна визначалася ОСОБА_4 самостійно, що відображено у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік. Враховуючи викладене, просить суд збільшити позовні вимоги за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя шляхом виділу їй у власність 1/2 частину спірних мисливської рушниці та колекції дорогоцінних монет шляхом стягнення з відповідача наступний розмір компенсації: за мисливську рушницю - 75000 грн.; за колекцію дорогоцінних монет - 225000 грн., а також визнати за ОСОБА_3 право власності на прості іменні акції в бездокументарній формі, номінальною вартістю 0,25 грн/шт., емітентом яких є ПрАТ Рівнеазот , в кількості 89 шт. (а.с. 48).

20.07.2020 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заявлені позовні вимоги він не визнає у повному обсязі виходячи з наступного. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що земельна ділянка, площею 0.7750 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 0721885800:06:000:1342, яка знаходиться за адресою: Волинська обл., Ківерцівський район, Прилуцька сільська рада, є його особистою власністю, оскільки така була набута ним на підставі договору міни земельної ділянки, яка, в свою чергу, була отримана ним на підставі договору дарування. При цьому, згідно довідки про нормативну грошову оцінку, її вартість станом на 30.06.2020 року складає 15547,58 грн. Разом з тим, земельна ділянка, площею 0,25 га, кадастровий номер 0722885400:02:001:0447 за адресою: АДРЕСА_2 , була отримана ним у спадок після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому дане майно також являється його особистою власністю. При цоьму, щодо однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 99.1 кв.м, житлова площа 54.8 кв.м, про поділ якої просить позивачка, слід застосувати 3-річний строк позовної давності. Крім того, мисливська рушниця Zimson калібр 12 мм. 1951 року, за час шлюбу була подарована йому ОСОБА_6 , а колекції дорогоцінних монет була знайдена ним власним металошукачем в 2016 році, тобто після розірвання шлюбу, а тому таке майно також є його особистою власністю відповідача. В свою чергу, прості іменні акції в бездокументарній формі, номінальною вартістю 0.25 грн/шт., емітентом яких є ПрАТ Рівнеазот , а саме в кількості 179 шт., були отримані ним в порядку приватизації державного майна шляхом обміну приватизаційного майнового сертифікату. Наведене свідчить про те, що на вказані іменні акції також розповсюджується правовий режим особистої власності. Враховуючи викладене, просить суд застосувати трирічний строк позовної давності до позовних вимог про поділ майна подружжя та відмовити у їх задоволенні в повному обсязі (а.с. 72-77).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.07.2020 року з дозвільної системи Луцького ВП ГУНП у Волинській області було витребувано документи, які стали підставою для реєстрації та видачі первинного дозволу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на рушницю Simson 12 мм.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.08.2020 року в приватного нотаріуса Ківерцівського районного нотаріального округу Волинської області Кузьмич Н.В. було витребувано належним чином засвідчену копію договору міни від 02.09.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2275, стороною якого є ОСОБА_4 , щодо земельної ділянки площею 0,7750 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 0721885800:06:000:1342, яка знаходиться за адресою: Волинська обл., Ківерцівський р-н, Прилуцька сільська рада.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, які викладені у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позову покликаючись на викладені у відзиві на позовну заяву підстави. Додатково пояснив, що спірна мисливська рушниця Zimson калібр 12 мм. 1951 року, дійсно була оформлена на його довірителя договором купівлі-продажу, однак фактично подарована ОСОБА_6 . В свою чергу, на його думку, вимога щодо визнання права власності на 1/2 частку неподільної речі сформульована не конкретно. Крім того, іменні акції в бездокументарній формі були отримані ОСОБА_4 внаслідок приватизації,а а отже не є спільною сумісною власністю подружжя. У задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 01.06.1995 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюб.

Даний шлюб було розірвано 26.11.2015 року, про що Відділом ДРАЦС Луцького МУЮ у Волинській області складено відповідний актовий запис № 180 (а.с. 7).

Таким чином, позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі в період з 01.06.1995 року по 26.11.2015 року.

У своєму позові ОСОБА_3 ставить питання щодо розподілу майна, як спільного майна подружжя, яке в період зареєстрованого з ОСОБА_4 шлюбу було набуте останнім у власність, а саме:

1) однокімнатну квартиру, загальною площею 35,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

2) житловий будинок, загальною площею 99,1 кв.м., житловою площею 54,8 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

3) земельну ділянку для будівництва та обслуговування вищевказаного житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,25 га. кадастровий номер 0722885400:02:001:0447, яка знаходиться у с. Вікторяни Луцького р-ну Волинська обл.;

4) земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,7750 га, кадастровий номер 0721885800:06:000:1342, яка відноситься до земель Прилуцької сільської ради Ківерцівського р-ну Волинської обл.;

5) мисливську рушницю Zimson калібр 12 мм. 1951 року випуску;

6) колекцію дорогоцінних монет, шляхом стягнення з відповідача компенсації в розмірі 225000 (двісті двадцять п`ять тисяч) гривень 00 коп.

7) прості іменні акції в бездокументарній формі в кількості 179 шт., номінальною вартістю 0.25 грн/шт. емітентом яких є ПрАТ Рівнеазот .

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Під час розгляду даної справи сторонами не було надано доказів того, що між сторонами існують будь-які домовленості щодо порядку володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступному.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

У зв`язку з викладеним, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.04.2017 року (справа № 6-399-цс17).

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, суд зобов`язаний з`ясувати, чи це майно може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, чи є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане .

Статтею 57 СК України закріплений перелік майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

Разом з тим, ч. ч. 6, 7 ст. 57 СК України передбачено, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Зазначене дає підстави для висновку, що обов`язок доведення факту набуття за час шлюбу майна, як об`єкту права приватної власності, покладається на того з подружжя, який посилається на дану обставину, а його (факту) спростування - на іншого.

Під час розгляду справи судом не встановлено, а сторонами не надано жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на протязі будь-якого періоду часу з 01.06.1995 року по 26.11.2015 року фактично були припиненні шлюбні відносини на час придбання будь-якого майна, з числа майна, яке є предметом даного спору.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з приводу поділу спільного майна подружжя суд вважає за необхідне зазначити таке.

Суд вважає, що у даному випадку підстави для застосування строку позовної давності у спірних правовідносинах відсутні.

Так, статтею 20 СК України законодавчо встановлено, що позовна давність до вимог, які випливають із сімейних відносин, не застосовується, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 72, ч. 2 ст. 129, ч. 3 ст. 138, ч. 3 ст. 139 СК України.

Отже, законодавцем визначено чіткий перелік вимог, які випливають із сімейних відносин, до яких застосовуються позовна давність.

Так, ст. 72 СК України встановлено, що позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимог про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу застосовується позовна давність у три роки.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до загальних вимог ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Разом з тим, неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності (постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі № 6-258цс15).

Початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (ст. ст. 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (ст. ст. 109, 110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СК України).

Строк позовної давності обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатись про порушення свого права, тобто з моменту виникнення спору між ними.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 584/1319/16-ц (провадження № 61-19445св 18), від 06 листопада 2019 року у справі № 203/304/17 (провадження № 61-5400св19), від 13 лютого 2020 року у справі №320/3072/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 390/1740/18.

Як встановлено судом, в провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебуває цивільна справа № 161/5354/20 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

На переконання суду, саме момент звернення відповідача ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя свідчить про виникнення спору між ними з приводу майна, яке було набуте за час зареєстровано шлюбу.

Тобто, про своє порушене право на майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ОСОБА_3 фактично довідалася після відкриття провадження в цивільній справі № 161/5354/20, внаслідок отримання відповідної ухвали про відкриття провадження (а.с. 225).

Наведене свідчить про безпідставність доводів сторони відповідача про застосування строку позовної давності при вирішенні даного спору.

Щодо однокімнатної квартири, загальною площею 35,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (далі - квартира).

Як вбачається із договору купівлі-продажу нерухомості № 511/1 від 18.12.1998 року, зареєстрованого у реєстрі за реєстраційним № 574, укладеного між ОСОБА_7 (член біржі згідно купленого біржового квитка № 1151), як Продавцем, з одного боку, та ОСОБА_4 (член біржі згідно купленого біржового квитка № 1152), як Покупцем, з другого боку, не підставі протоколу торгів № 87, підписаного 18.12.1998 року на Волинській міжрегіональній біржі, відповідач ОСОБА_4 придбав у власність квартиру АДРЕСА_4 (а.с. 78-80).

Отже, вищевказана квартира була придбана ОСОБА_4 в період зареєстрованого з ОСОБА_3 шлюбу, а тому вона є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу в рівних частках.

Із наведеного слідує, що за ОСОБА_3 слід визнати право власності на 1/2 частину спірної квартири.

Щодо житлового будинку, загальною площею 99,1 кв.м., житловою площею 54,8 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (далі - житловий будинок) та земельної ділянки для будівництва та обслуговування вищевказаного житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,25 га. кадастровий номер 0722885400:02:001:0447, яка знаходиться у с. Вікторяни Луцького р-ну Волинська обл. (далі - земельна ділянка).

Згідно свідоцтва про права на спадщину, виданого державним нотаріусом Луцької районної державної нотаріальної контори, виданого на підставі заповіту, посвідченого 08.04.2009 року за реєстраційним № 02, ОСОБА_4 є власником спадкового майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: земельної ділянки, площею - 0,2500 га, кадастровий № 0722885400:02:001:0447, розташованої на території с. Вікторяни Луцького р-ну Волинської обл., яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №335575, виданого 13.08.2009 року Ратнівською сільською радою Луцького р-ну Волинської обл., та зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за № 010907600033. Земельну ділянку площею 0,2500 гектарів передано для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель та споруд. Вартість спадкового майна становить - 6075,12 грн. згідно довідки, виданої управлінням Держкомзему Луцького району Волинської області 22.02.2010 року № 953 (а.с. 125-127).

Отже, судом встановлено, що на момент набуття ОСОБА_4 вищевказана земельна ділянка була передана ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель та споруд.

Як вбачається із свідоцтва про право власності, на нерухоме майно, індексний номер: 32442611, виданого 20.01.2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Луцького районного управління юстиції Колачинською Т.В., - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 99,1 кв.м, житловою площею 54.8 кв.м., було зареєстровано за ОСОБА_4 (а.с. 91).

Факт держаної реєстрації спірного будинку за ОСОБА_4 також підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 32442755 від 20.01.2015 року (а.с. 91).

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) підтверджено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

За змістом ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Аналіз зазначених норм права дає підстав дійти до висновку, що новостворене нерухоме майно є об`єктом поділу лише після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього, до цього моменту можливий лише поділ будівельних матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Отже, об`єкт незавершеного будівництва у вигляді будівельних матеріалів може належати на праві спільної сумісної власності подружжю (співвласникам будівельних матеріалів, які були використані в процесі цього будівництва) і після завершення будівництва (прийняття його до експлуатації; з моменту державної реєстрації права власності) таке новостворене нерухоме майно може бути поділене між ними.

Відповідно до положень ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

Верховний Суд в постанові від 01.04.2020 року у справі № 462/518/18-ц (провадження 61-13422св19) вказав, що факт реєстрації на ім`я одного з подружжя нерухомого майна, яке є спільним майном подружжя, не свідчить, що воно належить лише цій особі.

Із наведеного слідує, що державна реєстрація права власності на спірний житловий будинок за ОСОБА_4 був проведена в період зареєстрованого з ОСОБА_3 шлюбу, а тому на такий є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу в рівних частках.

Частиною 1 ст. 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Так, Верховний Суд України в постановах від 11.02.2015 року у справі № 6-2цс15, від 12.10.2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13.04.2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, висловив наступну правову позицію.

При застосуванні положень ст. 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 01.012002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині ч. 1 ст. 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Наведене дає підстави для висновку, що внаслідок проведення за ОСОБА_4 державної реєстрації права власності на житловий будинок, який в свою чергу розташований на спірній земельній ділянці, правовий режим даної земельної ділянки був фактично змінений.

За таких обставин, спірна земельна ділянка внаслідок проведення за ОСОБА_4 державної реєстрації права власності на житловий будинок, наслідувала долю будинку, а тому така також є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу в рівних частках.

Із наведеного слідує, що за ОСОБА_3 слід визнати право власності на 1/2 частину спірного житлового будинку та земельної ділянки, на якій такий будинок розташований.

Щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,7750 га, кадастровий номер 0721885800:06:000:1342, яка відноситься до земель Прилуцької сільської ради Ківерцівського р-ну Волинської обл. (далі - земельна ділянка для ведення господарства).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 у відповідності до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 330581, виданого 17.09.2008 року управлінням Держкомзему у Ківерцівському районі, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010809400535, на підставі договору міни від 02.09.2008 року зареєстрованого в реєстрі за №2275, набув у власність земельну ділянку площею 0.7750 га, для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 0721885800:06:000:1342, яка знаходиться за адресою: Волинська обл., Ківерцівський р-н., Прилуцька сільська рада .

Земельна ділянка, яка була предметом міни, належала ОСОБА_4 згідно державного акту договору дарування від 05.06.2008 року, зареєстрованого за № 1989. що підтверджується копією державного акту серії ЯД № 317794 від 11.08.2008 року (а.с. 192-221).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 року у справі № 6-843цс17.

Отже, судом встановлено, що спірна земельна ділянка для ведення господарства була набута ОСОБА_4 у власність внаслідок її обміну на земельну ділянку, яка була отримана останнім на підставі договору дарування.

Тобто, земельна ділянка, яка була предметом обміну на спірну земельну ділянку для ведення господарства, мала правовий режим особистої приватної власності ОСОБА_4 .

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 10.03.2020 року у справі № 661/1254/18.

Із наведеного слідує, що заявлена ОСОБА_3 позовна вимога про визнання за нею права власності на 1/2 частину спірної квартири для ведення господарства є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо мисливської рушниці Zimson калібр 12 мм. 1951 року випуску (далі - мисливська рушниця).

Як встановлено судом та не заперечується стороною відповідача, спільна мисливська рушниця була набута ОСОБА_4 у власність під час зареєстрованого із ОСОБА_3 шлюбу.

Верховний Суд України в постанові від 24.07.2019 року у справі № 650/1134/13-ц, висловив наступну правову позицію.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка закріплені у ст. 57 СК України.

Відповідно до частини другої зазначеної статті особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

Зброя не може вважатися об`єктом індивідуального користування когось із подружжя, а тому не є особистою приватною власністю.

Крім того, як вбачається із заяви ОСОБА_4 від 02.08.2010 року, яка була поданою на ім`я т.в.о. начальника УГБ УМВС України у Волинській області полковника міліції Заснавського В.В., відповідач просив зареєструвати придбану ним згідно дозволу № НОМЕР_1 мисливську гладкоствольну рушницю Zimson калібр 12 мм. № НОМЕР_2 (а.с. 171-175).

Наведене дає підстави стверджувати, що спірна мисливська рушниця була придбана ОСОБА_4 особисто.

В свою чергу, всупереч вимогам ст. ст. 76-81 ЦПК України, будь-які докази того, що вищевказана мисливська рушниця була подарованою ОСОБА_4 , стороною відповідача суду надано не було.

Отже, мисливська рушниця є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу, оскільки така була придбанаОСОБА_4 в період зареєстрованого з ОСОБА_3 шлюбу.

У своїй постанові від 23.01.2019 року у справі № 319/90/17, Верховний суд прийшов до висновку, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. ч. 1, 2 ст. 71 СК України).

Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

У даному випадку сторона позивача просить компенсувати вартість 1/2 частки спірної мисливської рушниці, при цьому, стороною відповідача не заперечувалося подальше залишення вказаного майна у власності відповідача.

Визначаючи розмір компенсації вартості спірної мисливської рушниці, суд виходить з наступного.

Так, ОСОБА_4 , будучи посадовою особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на офіційному веб-порталі НАЗК подав Декларацію про майно, доходи, витрати та зобов`язання фінансового характеру за 2019 рік, з якої вбачається, що вартість задекларованої ним мисливської рушниці Zimson калібр 12 мм. 1951 року випуску, на дату її набуття, становить 150000 грн. (а.с. 49-66).

Суд наголошує, що на подані ОСОБА_4 відомості щодо декларування майна діє презумпція правомірності, яка є істинною доти, доки її неправдивість не буде безспірно доведено.

В ході розгляду справи не встановлено тієї обставини, що подані відповідачем на офіційному веб-порталі НАЗК відомості були неправдивими, або щодо таких були внесені корективи.

Виходячи з наведеного вище, суд не приймає будь-які доводи сторони відповідача щодо наведення будь-якої іншої вартості мисливської рушниці Zimson калібр 12 мм. 1951 року випуску (в тому числі й довідки Стрілецького клубу Січ від 10.08.2020 року), оскільки подана ОСОБА_4 . Декларація про майно, доходи, витрати та зобов`язання фінансового характеру за 2019 рік, у даному випадку, має найвище доказове значення для справи.

Із наведеного слідує, що за ОСОБА_3 слід визнати право власності на 1/2 частину спірної мисливської рушниці шляхом стягнення з відповідача на користь останньої компенсації в розмірі 75000 грн.

Щодо колекції дорогоцінних монет.

Судом встановлено, що у власності ОСОБА_4 перебуває антикварний виріб - монети та прикраси з дорогоцінних металів, вартість якої відповідач визначив в розмірі 450000 грн. Зазначене підтверджується відомостями із Декларації про майно, доходи, витрати та зобов`язання фінансового характеру за 2019 рік, поданої останнім на офіційному веб-порталі НАЗК.

При цьому, щодо вищевказаної інформації також діє презумпція правомірної, оскільки докази про зворотне стороною відповідача наданими не були.

В свою чергу, суд не приймає доводи представника відповідача про те, що вартість спірної колекції дорогоцінних монет є нижчою, аніж та, яка зазначена у Декларації про майно, доходи, витрати та зобов`язання фінансового характеру за 2019 рік, оскільки фотовитяги з ціновим визначенням вартості монет, які подані до суду, жодним чином не ідентифікують саме ті монети, які були задекларовані ОСОБА_4 (а.с. 177-181).

Крім того, суд оцінює критично доводи сторони відповідача про те, що спірна колекція дорогоцінних монет була набута ОСОБА_4 після розірвання шлюбу, оскільки датою набуття колекції дорогоцінних монет, яка зазначена ним у Декларації про майно, доходи, витрати та зобов`язання фінансового характеру за 2019 рік зазначено 16.09.2009 року.

Отже, антикварний виріб - монети та прикраси з дорогоцінних металів у вигляді колекції дорогоцінних монет є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу, оскільки така була набутаОСОБА_4 у власність в період зареєстрованого з ОСОБА_3 шлюбу .

Разом з тим, на переконання суду, спірна колекція дорогоцінних монет є неподільною річчю, оскільки така становить цінність у своїй цілісності.

У даному випадку сторона позивача просить компенсувати вартість 1/2 частки спірної колекції дорогоцінних монет, при цьому, стороною відповідача не заперечувалося подальше залишення вказаного майна у власності відповідача.

Із наведеного слідує, що за ОСОБА_3 слід визнати право власності на 1/2 частину спірної колекції дорогоцінних монет шляхом стягнення з відповідача на користь останньої компенсації в розмірі 225000 грн.

Щодо простих іменних акцій в бездокументарній формі в кількості 179 шт., номінальною вартістю 0.25 грн/шт. емітентом яких є ПрАТ Рівнеазот (далі - акції).

Як вбачається із сертифікату іменних акцій серії А № 10549 за категорією цінного папера - проста (код випуску цінного папера: UA1700011000), виданого 11.12.2000 року РФ ТзОВ Міжгалузевий реєстраційний центр , згідно Дозволу № 90-Р від 03.10.1996 року, ОСОБА_4 є власником простих іменних акцій в бездокументарній формі в кількості 179 шт., номінальною вартістю 0.25 грн/шт. емітентом яких є ПрАТ Рівнеазот (а.с. 153-154).

Із наведеного слідує, що спірні акції є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягають поділу, оскільки такі була набутіОСОБА_4 у власність в період зареєстрованого з ОСОБА_3 шлюбу .

В свою чергу, суд не приймає доводи сторони відповідача про те, що спірні акції були отримані ОСОБА_4 в порядку приватизації державного майна шляхом обміну приватизаційного майнового сертифікату, згідно Положення про порядок видачі приватизаційних майнових сертифікатів затвердженого наказом по Національному банку України № 204, оскільки відповідні докази матеріали справи не містять.

За таких обставин, за ОСОБА_3 слід визнати право власності на 1/2 частину простих іменних акцій в бездокументарній формі, номінальною вартістю 0,25 грн/шт., емітентом яких є ПрАТ Рівнеазот , в кількості 89 шт.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені ОСОБА_3 позовні вимоги до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя підлягають до часткового задоволення.

Згідно ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивачки 6306 грн. судового збору, виходячи із ціни позову, пропорційності розміру задоволених позовних вимог та законодавчо встановленого максимального розміру судового збору, який підлягає сплаті при зверненні до суду із позовною заявою майнового характеру, яка подана фізичною особою.

На підставі ст.ст. 57, 60, 61, 65, 69-71 СК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частку однокімнатної квартири АДРЕСА_4 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частку житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель на споруд, площею 0,25 га, кадастровий номер 0722885400:02:001:0447, розташованої за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Вікторяни.

Виділити ОСОБА_3 Ѕ частину мисливської рушниці Zimson , калібр 12 мм, 1951 року випуску, шляхом стягнення з ОСОБА_4 на її користь компенсації у розмірі 75000 (сімдесят п`ять) грн.

Виділити ОСОБА_3 Ѕ частину колекції дорогоцінних монет, шляхом стягнення з ОСОБА_4 на її користь компенсації у розмірі 225000 (двісті двадцять п`ять тисяч) грн.

Виділити ОСОБА_3 Ѕ частину простих іменних акцій в бездокументарній формі, номінальною вартістю 0,25 грн. за штуку, емітентом яких є ПрАТ Рівнеазот , в кількості 89 штук.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6306 (шість тисяч триста шість) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі складено 03 листопада 2020 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області Рудська С.М.