Постанова

від 21.01.2021 по справі 161/7205/20

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/7205/20 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М. Провадження № 22-ц/802/78/21 Категорія: 68 Доповідач: Шевчук Л. Я.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

суддів - Киці С.І., Федонюк С.Ю.,

секретар с/з - Опейда В.О,

з участю:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року ОСОБА_3 звернулася в суд із зазначеними позовними вимогами, які обгрунтувала тим, що вона в період з 01 червня 1995 року по 26 листопада 2015 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_4 . За час шлюбу ними як подружжям набуто у спільну сумісну власність як рухоме так і нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; житловий будинок, загальною площею 99,1 кв.м., житловою площею 54,8 кв.м., який розташований на земельній ділянці, площею 0,25га кадастровий номер 0722885400:02:001:0447 за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,7750га кадастровий номер 0721885800:06:000:1342, яка знаходиться за адресою: Волинська обл., Ківерцівський район, Прилуцька сільська рада. Їх спільним майном користується одноосібно лише відповідач у власних інтересах. Вартість спільного майна згідно з висновками оцінювачів складає 2027646 грн.

Крім того, позивач зазначала, що за час шлюбу вони з відповідачем придбали також рухоме майно, а саме: мисливську рушницю марки Zimson , калібр 12 мм, 1951 року випуску вартістю 150000 грн; колекцію монет загальною вартістю 450000 грн; прості іменні акції в бездокументарній формі в кількості 179 штук, номінальною вартістю 0,25 грн/шт., емітентом яких є ПрАТ Рівнеазот .

Зазначає, що вартість вказаного рухомого майна визначена самим відповідачем у поданій ним декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік.

Посилаючись на зазначені обставини та на те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а вони з відповідачем не досягли згоди щодо поділу спільного майна, позивач просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частки однокімнатної квартири АДРЕСА_1 ; на 1/2 частки житлового будинку, загальною площею 99,1 кв.м., житловою площею 54,8 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; на 1/2 частки земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,25 га, кадастровий номер 0722885400:02:001:0447, яка розташована за адресою: Волинська обл., Луцький район, с. Вікторяни, на 1/2 частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,7750 га, кадастровий номер 0721885800:06:000:1342, яка розташована за адресою: Волинська обл., Ківерцівський районн, Прилуцька сільська рада. Крім того, позивач просила визнати за нею право власності на 1/2 частину мисливської рушниці, право власності на 1/2 частину колекції монет, право власності на прості іменні акції в бездокументарній формі, номінальною вартістю 0,25 грн/шт., емітентом яких є ПрАТ Рівнеазот , в кількості 89 штук та присудити в її користь з відповідача грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2020 року у цій справі позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Постановлено визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку однокімнітної квартири АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку житлового будинку, загальною площею 99,1 кв.м., житловою площею 54,8 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,25 га, кадастровий номер 0722885400:02:001:0447, яка розташована за адресою: Волинська обл., Луцький район, с. Вікторяни.

Постановлено виділити ОСОБА_3 1/2 частину мисливської рушниці марки Zimson , калібр 12 мм, 1951 року випуску шляхом стягнення з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 грошової компенсації замість її частки у розмірі 75 000 грн.

Виділено ОСОБА_3 1/2 частину колекції монет шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_4 в користь позивачки ОСОБА_3 грошової компенсації замість її частки у розмірі 225 000 грн.

Виділено ОСОБА_3 1/2 частину простих іменних акцій в бездокументарній формі, номінальною вартістю 0,25 грн/шт, емітентом яких є ПрАТ Рівнеазот , в кількості 89 штук.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, відповідач ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, просить рішення суду в частині задоволення позову про визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину мисливської рушниці марки Zimson шляхом стягнення з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 грошової компенсації у розмірі 75 000 грн, про визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину колекції монет шляхом стягнення з відповідача в користь позивачки грошової компенсації у розмірі 225 000 грн та в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину простих іменних акцій в бездокументарній формі, номінальною вартістю 0,25 грн/шт, емітентом яких є ПрАТ Рівнеазот , в кількості 89 штук скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, просив скаргу задовольнити, представник позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін з таких підстав.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду в частині задоволених позовних вимог, то суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не робить висновків щодо неоскарженої частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.

Задовольняючи позовні вимоги позивача про поділ спільного майна подружжя, суд першої інстанції виходив з того, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є майно, набуте подружжям за час шлюбу. При визначенні часток кожного з подружжя при поділі майна судом враховано засади рівності часток кожного у спільному майні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.

Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 01 червня 1995 року по 26 листопада 2015 року.

За час шлюбу подружжя набуло у спільну сумісну власність нерухоме та рухоме майно, в тому числі мисливську рушницю марки Zimson , калібр 12 мм, 1951 року випуску вартістю 150000 грн; колекцію монет загальною вартістю 450000 грн; прості іменні акції в бездокументарній формі в кількості 179 шт., номінальною вартістю 0,25 грн/шт., емітентом яких є ПрАТ Рівнеазот (а. с. 8-11, 13, 56-57).

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував, що зазначене рухоме майно набуте подружжям за час шлюбу.

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Стаття 60 СК України передбачає презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка закріплені у статті 57 СК України.

Відповідно до частини 2 статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

Зброя не може вважатися об`єктом індивідуального користування когось із подружжя, а тому не є його особистою приватною власністю.

Така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 650/1134/13-ц.

Звертаючись із цим позовом до суду, ОСОБА_3 , з-поміж інших позовних вимог, просила суд визнати мисливську рушницю марки Zimson об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та присудити їй з відповідача грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно в розмірі 150 000грн.

Як було встановлено судом першої інстанції, мисливська рушниця марки Zimson була придбана відповідачем ОСОБА_4 12 жовтня 2011 року, тобто за час шлюбу із позивачкою ОСОБА_3 , що підтверджується поданою самим відповідачем ОСОБА_4 декларацією про майно, доходи, витрати та зобов`язання фінансового характеру за 2019 рік, в якій сам відповідач в розділі 5 Цінне рухоме майно відніс до об`єктів декларування цінне рухоме майно - мисливську рушницю, вартістю 150000 грн (а. с. 56).

Крім того, за матеріалами справи встановлено, що відповідач 16 вересня 2009 року за час шлюбу із позивачкою набув у власність антикварний виріб - колекцію монет, вартістю 450 000грн, що підтверджуються декларацією про майно, доходи, витрати та зобов`язання фінансового характеру, поданою самим відповідачем ОСОБА_4 за 2019 рік (а. с. 56).

Також ОСОБА_4 у поданій декларації про майно, доходи, витрати та зобов`язання фінансового характеру за 2019 рік зазначив інформацію щодо набуття ним 11 грудня 2000 року права власності на цінні папери, а саме на 179 іменних акцій ПАТ Рівнеазот номінальною вартістю 45 (а.с.57).

Відповідач ОСОБА_4 заперечує, що зазначене рухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, а також заперечує вартість мисливської рушниці та колекції монет, яка була вказана ним самим у поданій декларації.

Проте будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень відповідач суду не надав, хоча відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперчень.

Так, відповідач не надав суду доказів щодо того, що йому подарували мисливську рушницю, а також доказів щодо того, що колекція монет набута ним за особисті кошти.

У своїй постанові від 23 січня 2019 року у справі № 319/90/17 Верховний Суд вказав, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина 1, 2 ст. 71 СК України).

Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина 2 ст. 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

При поділі майна береться до уваги його вартість на момент розгляду справи.

ОСОБА_3 просила суд присудити в її користь грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно, зазначивши при цьому, що вартість рухомого майна визначена самим відповідачем ОСОБА_4 у поданій декларації за 2019 рік.

Заперечуючи щодо визначення вартості майна на підставі поданої декларації, відповідач будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів щодо оцінки майна суду не надав і не просив суд першої інстанції призначити по справі відповідні експертизи для з`ясування вартості рухомого майна.

Апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення у справі комплексної судової мистецтвознавчої експертизи та товарознавчої експертизи озброєння з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За матеріалами справи встановлено, що відповідач і його представник в суді першої інстанції не заявляли клопотання про призначення відповідних експертиз з метою з`ясування вартості майна і не надали докази неможливості їх подання до суду першої інстанції, а тому суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертиз.

Також відповідач та його представник не надали суду інших доказів щодо оцінки спірного рухомого майна, в тому числі не надали суду висновки спеціалістів щодо визначення вартості спірного рухомого майна.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що мисливська рушниця і колекція монет є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому присудив одному із подружжя грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно.

Колегія суддів також погоджується з висновками місцевого суду про визнання за позивачкою права власності на 1/2 частиину простих іменних акцій в бездокументарній формі в кількості 89 шт., номінальною вартістю 0.25 грн/шт., емітентом яких є ПрАТ Рівнеазот .

Згідно із сертифікатом іменних акцій серії А № 10549 за категорією цінного папера проста (код випуску цінного папера: UA1700011000), виданого 11 грудня 2000 року Рівненською філією Товариства з обмеженою відповідальністю Міжгалузевий реєстраційний центр на підставі дозволу № 90-Р від 03 жовтня 1996 року, ОСОБА_4 є власником іменних акцій в кількості 179 шт., номінальною вартістю 0.25 грн/шт., емітентом яких є ПрАТ Рівнеазот (а. с. 153-154).

Отже, зазначені іменні акції були набуті відповідачем за час шлюбу з позивачкою, в зв`язку з чим вони є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягають поділу.

При цьому не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги відповідача про те, що іменні акції були отримані відповідачем в порядку приватизації державного майна шляхом обміну приватизаційного майнового сертифікату згідно Положення про порядок видачі приватизаційних майнових сертифікатів, затвердженого наказом по Національному банку України № 204, оскільки матеріали справи не містять доказів такої приватизації.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, яке постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2020 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді