Ухвала

від 15.03.2021 по справі 161/7205/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

15 березня 2021 року

м. Київ

справа № 161/7205/20

провадження № 61-2175ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Стрільчука В. А. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 21 січня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила визнати за нею право власності: на 1/2 частку однокімнатної квартири АДРЕСА_1 ; на 1/2 частку житлового будинку загальною площею 99,1 кв. м, житловою площею 54,8 кв. м, розташованого по АДРЕСА_2 ; на 1/2 частку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,25 га, кадастровий номер 0722885400:02:001:0447, розташованої в селі Вікторяни Луцького району Волинської області; на 1/2 частку земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,7750 га, кадастровий номер 0721885800:06:000:1342, розташованої на території Прилуцької сільської ради Ківерцівського району Волинської області; на 1/2 частину мисливської рушниці; на 1/2 частину колекції монет; на прості іменні акції в бездокументарній формі номінальною вартістю 0,25 грн/шт., емітентом яких є Приватне акціонерне товариство Рівнеазот , в кількості 89 шт. та присудити в її користь з відповідача грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку однокімнатної квартири АДРЕСА_3 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,25 га, кадастровий номер 0722885400:02:001:0447, розташованої в селі Вікторяни Луцького району Волинської області. Виділено ОСОБА_1 1/2 частину мисливської рушниці Zimson , калібр 12 мм, 1951 року випуску, шляхом стягнення з ОСОБА_2 на її користь компенсації в розмірі 75 000 грн. Виділено ОСОБА_1 1/2 частину колекції дорогоцінних монет шляхом стягнення з ОСОБА_2 на її користь компенсації в розмірі 225 000 грн. Виділено ОСОБА_1 1/2 частину простих іменних акцій в бездокументарній формі номінальною вартістю 0,25 грн за штуку, емітентом яких є Приватне акціонерне товариство Рівнеазот , в кількості 89 штук. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Волинського апеляційного суду від 21 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2020 року - без змін.

10 лютого 2021 року ОСОБА_2 подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 21 січня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог про виділення ОСОБА_1 : 1/2 частини мисливської рушниці Zimson шляхом стягнення компенсації; 1/2 частини колекції дорогоцінних монет шляхом стягнення компенсації; 1/2 частини простих іменних акцій в бездокументарній формі номінальною вартістю 0,25 грн за штуку, емітентом яких є Приватне акціонерне товариство Рівнеазот , та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Луцького міськрайонного суду Волинської області.

02 березня 2021 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку заяву про відвід судді Верховного Суду Стрільчука В. А., в якій, посилаючись на підпункт 5 частини першої статті 36 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), просить відвести суддю Стрільчука В. А. від розгляду цієї справи.

Заява ОСОБА_1 обґрунтована тим, що в період з 2006 року по 2018 рік суддя ОСОБА_3 працював суддею Апеляційного суду Волинської області. У свою чергу, з 2014 року відповідач ОСОБА_2 перебував на посаді депутата Луцької районної ради Волинської області. Їй як колишній дружині відповідача відомо, що суддя Стрільчук В. А. та Веремчук В. Б. перебували та перебувають у дружніх відносинах, що є достатньою підставою для обґрунтованих об`єктивних сумнівів у небезсторонності чи браку неупередженості у вказаного судді. Крім того, факт дружніх відносин між суддею та відповідачем може викликати з боку стороннього спостерігача сумніви в неупередженості судді Стрільчука В. А. під час вирішенні цієї справи.

Заява про відвід є необґрунтованою з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Згідно з частиною третьою статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування відсутності підстав для відводу суддя ОСОБА_3 пояснив, що не лише ніколи не перебував та не перебуває з відповідачем в цій справі - ОСОБА_2 у дружніх відносинах, а й взагалі ніколи не був знайомий з указаною особою.

З огляду на викладене зазначені ОСОБА_1 у заяві про відвід аргументи не можуть бути підставами для обґрунтованих об`єктивних сумнівів у небезсторонності чи браку неупередженості в судді Стрільчука В. А.

У рішенні від 09 листопада 2006 року у справі Білуха проти України Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що під час вирішення того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Згідно з частиною другою та абзацом 1 частини третьої статті 40 ЦПК Українипитання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Оскільки викладені ОСОБА_1 у заяві про відвід судді Верховного Суду Стрільчука В. А. обставини не свідчать про існування передбачених статтею 36 ЦПК України підстав для відводу, то вказану заяву необхідно визнати необґрунтованою.

Враховуючи необґрунтованість заявленого судді Верховного Суду ОСОБА_3 відводу, питання про відвід судді згідно з абзацом 1 частини третьої статті 40 ЦПК України необхідно передати для вирішення іншому судді, визначеному в порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Керуючись статтями 33, 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Стрільчука В. А. визнати необґрунтованою.

Заяву про відвід судді Верховного Суду Стрільчука В. А. передати для вирішення іншому судді, визначеному в порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко