Постанова

від 03.11.2020 по справі п/811/2001/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03 листопада 2020 року

справа № П/811/2001/17

адміністративне провадження № К/9901/22610/20

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес ТН" до Офісу великих платників податків ДФС , про визнання протиправними дії, а також визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес ТН" на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року (суддя - Сагун А. В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2020 року (судді - Чабаненко С. В., Чумак С. Ю., Юрко І. В.).

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Експрес ТН (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними дії податкового органу щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 липня 2016 року, валютного - за період з 01 січня 2014 року по 31 липня 2016 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2014 року по 31 липня 2016 року; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0009224609 від 02 жовтня 2017 року, № 0009176418 від 29 вересня 2017 року, № 0009184609 від 29 вересня 2017 року, №0009204609 від 02 жовтня 2017 року та № 0009214609 від 02 жовтня 2017 року.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2020 року у задоволенні адміністративного позову Товариства відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суди виходили з того, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Позивач допустив посадових осіб до проведення перевірки, а тому в подальшому предметом розгляду може бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючим органом. Позови платників податків, спрямовані на оскарження дій контролюючих органів при проведенні перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Стосовно строку здійснення перевірки суди зазначили, що загальний термін перевірки Товариства склав 25 робочих днів, що відповідає вимогам статті 82 Податкового кодексу України.

Суди звернули увагу на тому, що в ході перевірки директору Товариства контролюючим органом було вручено запит від 06 червня 2017 року №30860/10/28-10-46-09-12 про надання документів, при цьому керівник позивача листом від 13 червня 2017 року №13/06-2017-1 повідомив щодо неможливості надати запитувані документи у зв`язку з їх вилученням в ході обшуку, який було проведено 08 квітня 2016 року на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 24.03.2016 року по справі №757/3671/16-к. Таким чином, враховуючи відсутність документів за місцем знаходження платника податків, проведення документальної перевірки за адресою позивача виявилося неможливим, а тому податковий орган на підставі приписів пунктів 82.4 статті 82 Податкового кодексу України зупинив проведення перевірки з метою отримання первинних документів, вилучених правоохоронними органами. Всі вилучені документи по Товариству були досліджені податковим органом, описані та зведені у загальний реєстр, який є додатком до акту перевірки. Крім того, проведення перевірки фактично було здійснено в приміщенні Головного слідчого управління Національної поліції у м. Києві, тобто за місцем зберігання/знаходження вилучених у позивача у справі первинних документів, що також підтверджено наявними в матеріалах справи копією листа від 28 грудня 2018 року № 84д/-24/9/3-2018. Наведені обставини, на думку судів попередніх інстанцій, спростовують твердження позивача щодо неможливості проведення перевірки у зв`язку з вилученням первинної документації позивача.

Окрім того, судом першої інстанції надано оцінку допущених позивачем порушень та правомірності винесення кожного оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Суд апеляційної інстанції не надав цьому оцінки, зазначивши про те, що заперечення позивача стосовно законності спірного податкового повідомлення-рішення обґрунтовано виключно доводами про наявність процесуальних порушень податкового законодавства під час здійснення податкового контролю, в тому числі неможливості здійснення перевірки через відсутність первинних документів. Проте, ані в позовній заяві, ані в апеляційній скарзі позивач не заперечує висновки акту щодо виявлених порушень податкового законодавства.

Не погоджуюсь з рішеннями судів попередніх інстанцій Товариством подана касаційна скарга, в якій скаржник просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2020 року, направивши справу на новий розгляд.

В касаційні скарзі скаржник вказує, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2020 року у справі №811/2001/17 не відповідає вимогам процесуального закону, оскільки суд апеляційної інстанції застосував норму матеріального права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги Товариство звертає увагу на тому, що палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства

Позивач акцентує увагу на тому, що залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції не зазначив та не спростував доводів Товариства стосовно того, що:

- відповідачем у справі було протиправно та поза межами власної компетенції самостійно визначено вид перевірки - виїзна, яка зазначеною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.08.2016 року у справі № 757/36761/16-к (яка, відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, слугувала підставою для проведення перевірки) - не визначалась. Змістом даної ухвали суду було призначено позапланову документальну перевірку Товариства;

- ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/36761/16-к від 05 серпня 2016 року щодо проведення позапланової документальної перевірки є виконаною і не підлягала до повторного застосування з огляду на вичерпання нею дії. За змістом акту перевірки, було встановлено, що зазначена ухвала суду вже направлялась на виконання до Головного управління ДФС у Кіровоградській області листом Державної фіскальної служби України від 25 серпня 2016 року №28680/7/99-99-14-05-02-17 для організації її виконання. При цьому, позивач вважає, що висновки судів, стосовно того, що ухвала суду не містить обмежень щодо часу проведення призначеної перевірки внаслідок чого вона є діючою, є невірними, адже обмеження строку дії процесуального документу має легітимну мету забезпечити додержання принципу правової визначеності, досягнення стабільності правового регулювання, балансу інтересів сторін справи та має бути присічним, тобто таким, сплив якого спричиняє припинення самого права, за реалізацією якого звертається особа;

- ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/36761/16-к від 05 серпня 2016 року проведення документальної позапланової перевірки доручено співробітникам Державної фіскальної служби України. Суди не надали належної оцінки тому факту, що ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/36761/16-к від 05 серпня 2016 року була передана для виконання спочатку Головному управлінню ДФС у Кіровоградській області, а потім (після висновків зазначеного контролюючого органу щодо неможливості проведення перевірки з підстав відсутності необхідної для висновків документації) - до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби;

- відповідачем пропущено строки проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача, які, відповідно до пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, мають не перевищувати 25 робочих днів.

Позивач зазначає про те, що суди першої та апеляційної інстанції належним чином не дослідили доказ у справі - акт перевірки та не врахували зазначені в ньому юридично значимі для вирішення справи доводи. Товариство дійшло таких висновків з огляду на те, що в пункті 2.7 Акта перевірки, відповідачем було чітко зазначено, що при проведенні перевірки були використані лише частина первинної документації, отже висновки перевірки щодо вищевказаних порушень були зроблені спираючись виключно на результати власного бачення та без проведений дослідження та аналізу первинних документів у необхідному обсязі, а також без обґрунтування своїх висновків первинною документацією.

28 вересня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2020 року у справі № П/811/2001/17. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № П/811/2001/17 слугувало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.

12 жовтня 2020 року справа № П/811/2001/17 надійшла до Верховного Суду.

15 жовтня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому податковий орган, просить залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2020 року без змін, з огляду на те, що оскаржуваною постановою правильно встановлено обставини справи та рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом у період з 13 червня 2017 року по 30 серпня 2017 року на підставі направлень від 08 червня 2017 року №136/28-10-46-09, від 08 червня 2017 року №135/28-10-46-09, від 22 серпня 2017 року №216/28-10-46-09, від 22 серпня 2017 року №215/28-10-46-09 виданих Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДФС, рішення (ухвали) Печерського районного суду м. Києва від 05 серпня 2016 року у справі №757/36761/16-к, наказу Офісу великих платників ДФС від 30 травня 2017 року №1208, проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Експрес ТН з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 липня 2016 року, валютного законодавства - за період з 01 січня 2014 року по 31 липня 2016 року, законодавства, що регулює питання єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2014 року по 31 липня 2016 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 06 вересня 2017 року № 4/28-10-46-09/37791819, згідно висновків якого встановлено наступні порушення:

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент порушення) з врахуванням підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44 цього Кодексу та абзацу другого, п`ятого статті 1, частини другої статті 3, статті 4, частини першої, другої, третьої, п`ятої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (зі змінами та доповненнями), пункту 1.2, пунктів 2.1, 2.2, 2.4, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, абзац другий розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 за № 893/4186, пунктів 3.3, 3.10, 3.13 Методичних рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності , затверджених наказом Мінфіну від 28 березня 2013 року №433, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств у загальній сумі 845 983 гривень, в тому числі:

- за 2015 ріку сумі - 26 716 гривень,

- за 1 квартал 2016 року у сумі - 813 130 гривень,

- за 2 квартал 2016 року у сумі - 6 137 гривень.

підпунктів а , б пункту 185.1 статті 185, пунктів 186.2, 186.3 статті 186, підпункту а пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195, пунктів 201.1, 201.4, 201.7, статті 201 Податкового кодексу України встановлено заниження нарахувань податку на додатну вартість за період з 01 січня 2015 року по 31 липня 2016 року всього у сумі 1 048 082 гривень, в тому числі:

- за листопад 2015 року на 10 160 гривень,

- за лютий 2016 року на 1 025 514 гривень,

- за березень 2016 року на 5 200 гривень,

- за квітень 2016 року на 5711 гривень,

- за червень 2016 року у сумі 1 108 гривень,

- за липень 2016 року у сумі 389 гривень.

підпункту 231.3, 231.5, 231.6 статті 233 Податкового кодексу України, Порядку ведення Єдиного реєстру акцизних накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 № 114, Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заяви на поповнення (коригування) залишку пального, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2016 року №218:

- щодо порушення термінів реєстрації акцизної накладної від 31 липня 2016 року №187 із сумою акцизного податку в розмірі 310 165,51 гривень, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі акцизних накладних з порушенням граничних термінів реєстрації акцизних накладних від 31 до 60 календарних днів;

- не здійснена реєстрація в Єдиному реєстрі акцизних накладних акцизної накладної від 28 липня 2016 року з реалізації бензину автомобільного А-95 (УКТ ЗЕД 2710124513) у кількості 7700 кілограм або 10273,52 літрів, приведених до t 15° Є, яка повинна бути складена 28 липня 2016 року із сумою акцизного податку в розмірі 48 566,14 гривень протягом більш як 120 календарних днів після дати, на яку платник податку зобов`язаний скласти акцизну накладну.

пункту 3.2 Порядку заповнення і подання податковими агентами до органу державної податкової служби затверджені наказом Міністерством фінансів України від 13 січня 2015 року №4 Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку та пункту 51.1 статті 51, підпункту б пункту176.2 статті 176 Податкового кодексу України в частині подання не у повному обсязі Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за II, III, IV кварталі 2015 року та І квартал 2016 року;

підпункту 39.4.2 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України із змінами, відповідно до якого встановлено не подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік.

На підставі Акта перевірки керівником Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби були винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0009184609 від 29 вересня 2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за основним зобов`язанням у розмірі 1048082 гривень, а також за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 262020,50 гривень;

- № 0009224609 від 02 жовтня 2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним зобов`язанням у розмірі 845 983 гривень, а також за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 204 816,75 гривень;

- №0009204609 від 02 жовтня 2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем пальне за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 86316,17 гривень;

а також, були винесені керівником Дніпропетровського управління Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби, податкові повідомлення-рішення:

- № 0009176418 від 29 вересня 2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 365400 гривень;

- № 0009214609 від 02 жовтня 2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 510 гривень.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підстави за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка встановленні пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), однією з яких є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесену ними відповідно до закону, про що зазначено підпунктом 78.1.11 цієї статті, відповідно до якого документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої обставини - отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Керуючись саме підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України податковим органом (відповідачем у справі) проведена позапланова документальна виїзна перевірка, про що зазначено Розділом першим Вступна частина акта перевірки. Перевірка результати якої покладені в основу прийняття податкових повідомлень - рішень проведена на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 05 серпня 2016 року по справі №757/36761/16-к та наказу керівника податкового органу від 30 травня 2017 року №1208.

Стосовно посилання судів попередніх інстанцій на постанову Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №826/12612/17, в якій зазначено, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки, при цьому, якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами , Суд звертає увагу на наступному.

Палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Зазначений висновок Верховного Суду свідчить про те, що у випадку оскарження податкових повідомлень-рішень, суди в першу чергу повинні надати правову оцінку підставам позову в частині порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене та те, що у цій справи предметом позову є оскарження податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку стосовно того, що якщо допуск до проведення перевірки відбувся, то в подальшому предметом розгляду має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. ?

За своїм характером призначення документальної позапланової перевірки на підставі рішення суду може розцінюватися як заходи забезпечення кримінального провадження, а також як специфічна слідча (розшукова) дія (статті 91, 92, 93 Кримінального процесуального кодексу України).

Проведення перевірки податковим органом в межах кримінальної справи на виконання ухвали зокрема слідчого судді, є самостійною підставою її проведення, результати якої є доказом в кримінальному провадженні.

Згідно з частиною першою статті 132 Кримінального процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 164 Кримінального процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів має бути зазначено, зокрема, строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали.

Сплив строку дії ухвали постановленої в порядку кримінально-процесуального законодавства для забезпечення кримінального провадження в частині збирання доказів, свідчить про припинення дії такої для осіб, яких вона стосувалась і вчинення будь-яких дій на реалізацію такої, поза межами строку у ній зазначеному, не має правових підстав.

Суди попередніх інстанцій не оцінили ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 05 серпня 2016 року по справі №757/36761/16-к з точки зору належної (неналежної) підстави для проведення перевірки податковим органом з урахуванням позицій Верховного Суду в подібних спорах та її проведення належним податковим органом.

Пунктом 36 Підрозділу 10. Інші перехідні положення (в редакції що діє з 01 вересня 2015 року) передбачено, що у разі якщо судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків від 17 липня 2015 року № 655-8 і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов`язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, податкове повідомлення - рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

До запровадження наведених норм, діяли положення пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, якими передбачалось, що у разі якщо грошове зобов`язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Суд вважає, що органи податкової служби не мають права виносити податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили відповідним рішенням в кримінальній справі, якщо грошове зобов`язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального законодавства у випадку, якщо кримінального провадження було розпочато до дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків від 17 липня 2015 року № 655-8.

Судами попередніх інстанцій не досліджено в межах якого провадження призначена перевірка, коли провадження розпочато, відносно кого та чи є відповідне судове рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Суд звертає увагу на тому, що суди попередніх інстанцій не в повній мірі встановили фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи та передчасно дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам статті 242 КАС України, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

За правилами статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Суд дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 КАС України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"Експрес ТН" задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2020 року скасувати, справу №П/811/2001/17 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіР.Ф. Ханова І.А. Гончарова І.Я.Олендер