Постанова

від 13.10.2020 по справі 461/2501/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/2501/19 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 22-ц/811/1964/20 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія:3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мельничук О.Я.,

суддів: Ванівського О.М., Шеремети Н.О.

при секретарі Матяш С.І.

з участю представника АТ КБ ПриватБанк Гнатишака О.В., представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк Приват Банк на рішення Галицького районного суду міста Львова від 12 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 (проживає: АДРЕСА_1 , адреса для кореспонденції: АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 20.06.2015 року органом Російської Федерації ФСМ 77208) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування запису про державну реєстрацію права власності,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , з врахуванням заяви про зміну предмета позову /а.с.73-75/, просить витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 та повернути її у власність ОСОБА_1 . Скасувати запис про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 (індексний номер 46454312 від 12.04.2019, номер запису про право власності 31163737).

В обгрунтування поданого позову та заяви про зміну предмета позову, позивач покликається на те, що 19.10.1994 батькові позивача - ОСОБА_4 Львівською міською адміністрацією видано свідоцтво № 29708 про право власності на квартиру по АДРЕСА_3 , загальною площею 58,1 кв. м.

06.03.1998 ОСОБА_4 склав заповіт на користь ОСОБА_1 , згідно якого все майно спадкодавця, в тому числі, квартира по АДРЕСА_3 , заповідається ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

04.08.2003 державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М. ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, в тому числі, на квартиру по АДРЕСА_3 .

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1208836 від 11.08.2003, квартира по АДРЕСА_3 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 19.02.2019 право власності на квартиру по АДРЕСА_3 зареєстроване за підприємством Товариство з обмеженою відповідальністю Профілактика (49083, м. Дніпро, проспект Слобожанський, 37/11, код ЄДРПОУ 25534576, тел. НОМЕР_2) державним реєстратором Павлишин Назаром-Павлом Андрійовичем.

Підставою реєстрації права власності зазначено акт приймання-передачі нерухомого майна від 18.12.2017, виданий ОСОБА_1 і гр. ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6, а також протокол Товариства з обмеженою відповідальністю Профілактика , виданий 18.12.2017, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6

Оскільки ОСОБА_1 не відчужував належну йому квартиру на користь інших осіб, то позивач звернувся до Галицького Відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

14.03.2019 Галицьким ВП ГУ НП у Львівській області розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140050001213.

Оскільки нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 вибуло з володіння власника ОСОБА_1 поза його волею, тому що він не здійснював волевиявлення, спрямованого на передачу права власності на це майно, не був стороною договорів купівлі-продажу, дарування щодо цього майна, не вчиняв жодних дій, які б свідчили про намір продати дане майно та не уповноважував жодних осіб з приводу продажу майна, то таке майно підлягає витребуванню від ТОВ Профілактика на користь ОСОБА_1 .

Крім цього, ОСОБА_1 стало відомо про те, що 12 квітня 2019 року о 18:47:53 год. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Міссіяж Оленою Анатоліївною перереєстровано на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2019 № 117 право власності на квартиру АДРЕСА_3 (індексний номер 46454312, номер запису про право власності 31163737) за ОСОБА_3 .

Таким чином, відповідачем у справі є ОСОБА_3 , а це є підставою для зміни предмета позову.

При цьому, змінюючи предмет позову, позивач зберігає первісні підстави позову та доповнює їх новими обставинами, що не є одночасною зміною предмета та підстав позову.

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 12 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 (проживає: АДРЕСА_1 , адреса для кореспонденції: АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 20.06.2015 року органом Російської Федерації ФСМ 77208) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування запису про державну реєстрацію права власності, задоволено частково.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 та повернуто її у власність ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_1 , виданий 20.06.2015 року органом Російської Федерації ФСМ 77208, адреса проживання: АДРЕСА_1 ).

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржило Акціонерне товариство Комерційний банк Приват Банк . Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Звертає увагу, що банк не був залучений до участі в розгляді даної справи, в той час як банк є іпотекодержателем спірної квартири. Звертає увагу на відсутні належних та допустимих доказів в підтвердження доводів позовної заяви.

В апеляційній скарзі просить скасувати рішенням Галицького районного суду міста Львова від 12 листопада 2019 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

12 жовтня 2020 року на адресу суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник позивача звертає увагу, що 10 квітня 2019 року судом вжито заходи забезпечення позову щодо спірної квартири, шляхом заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав вносити зміни та відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації набуття, зміни або припинення речових прав на квартиру.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника скаржника на підтримання доводів апеляційної скарги та пояснення представника позивача на їх спростування, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк Приват Банк до задоволення не підлягає із наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд виходив з тих обставин, що нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 вибуло з володіння власника ОСОБА_1 поза його волею, в зв`язку з чим квартира, що розташована за адресою АДРЕСА_3 підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .

З таким висновком колегія суддів погоджується з наступних обставин.

Судом встановив, що 19.10.1994 батькові позивача - ОСОБА_4 Львівською міською адміністрацією видано свідоцтво № 29708 про право власності на квартиру по АДРЕСА_3 , загальною площею 58,1 кв. м.

06.03.1998 ОСОБА_4 склав заповіт на користь ОСОБА_1 , згідно якого все майно спадкодавця, в тому числі, квартира по АДРЕСА_3 , заповідається ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

04.08.2003 державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М. ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, в тому числі, на квартиру по АДРЕСА_3 .

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1208836 від 11.08.2003, квартира по АДРЕСА_3 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 19.02.2019 право власності на квартиру по АДРЕСА_3 зареєстроване за Товариство з обмеженою відповідальністю Профілактика (49083, м. Дніпро, проспект Слобожанський, 37/11, код ЄДРПОУ 25534576) державним реєстратором Павлишин Назаром-Павлом Андрійовичем.

Підставою реєстрації права власності зазначено акт приймання-передачі нерухомого майна від 18.12.2017, виданий ОСОБА_1 і гр. ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6, а також протокол Товариства з обмеженою відповідальністю Профілактика , виданий 18.12.2017, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6

12.03.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Галицького Відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

14.03.2019 Галицьким ВП ГУНП у Львівській області розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140050001213.

Постановою від 14.03.2019 ОСОБА_1 залучено потерпілим, вручено пам`ятку про процесуальні права та обов`язки та проведено допит.

Встановлено, що документи, які стали підставою для реєстрації права власності на квартиру за ТОВ Профілактика , містять ознаки посвідчення їх приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 Зокрема, на акті приймання-передачі нерухомого майна від 18.12.2017 міститься запис зі штампом, печаткою та підписом від імені приватного нотаріуса ОСОБА_6 про справжність підпису, в тому числі, ОСОБА_1 і перевірку його особи.

З метою отримання документів, на підставі яких було відчужено квартиру на користь ТОВ Профілактика на адресу приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 представником позивача скеровано адвокатський запит з проханням надати копії таких документів.

У відповідь на адвокатський запит приватний нотаріус ОСОБА_6 листом вих. № 51/01-16 від 18.04.2019 повідомила, що нею подана заява про злочин до Соборного ВП Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 18.04.2019. У заяві про злочин вих. № 50/01-16 приватний нотаріус вказала, що вона не здійснювала жодних нотаріальних дій щодо квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_3 .

17.12.2017 ОСОБА_6 не працювала та знаходилась за кордоном, що підтверджується наказом про відпустку № 8/17 від 06.12.2017, сторінкою із книги Справа № 01-12 Книга реєстрації наказів з адміністративно-господарських питань , листом приватного нотаріуса від 06.12.2017 начальнику ГТУЮ у Дніпропетровській області про відпустку нотаріуса та сторінкою із книги Справа № 01-24 Журнал реєстрації вихідних документів .

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що приватний нотаріус ОСОБА_6 не посвідчувала документів, що стали підставою для реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ Профілактика .

В ході розгляду справи судом, 12.04.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Міссіяж О.А. перереєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 (індексний номер 46454312, номер запису про право власності 31163737) за ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2019 № 117, укладеного між ТОВ Профілактика (продавцем) та ОСОБА_3 (покупцем).

Таким чином, спірне нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 вибуло з володіння власника ОСОБА_1 поза його волею, адже він не здійснював волевиявлення, спрямованого на передачу права власності на це майно, не був стороною правочинів щодо цього майна, не вчиняв жодних дій, які б свідчили про намір відчужити дане майно та не уповноважував жодних осіб з приводу продажу майна.

В подальшому, в ході судового розгляду ТОВ Профілактика відчужило спірну квартиру на користь ОСОБА_3 .

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості набуває щодо нього всі правоможності власника. Факт володіння нерухомим майном (possessio) може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Вказана позиція відображена у Постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц.

За змістом ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 зазначено, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 вибуло з володіння власника ОСОБА_1 поза його волею, тобто він не здійснював волевиявлення, спрямованого на передачу права власності на це майно, не був стороною будь-якого правочину щодо цього майна, не вчиняв жодних дій, які б свідчили про намір відчужити дане майно та не уповноважував жодних осіб з приводу продажу майна.

Верховний суд у Постанові від 30.01.2018 у справі № 756/5793/15-ц, не відступаючи від правових позицій Верховного суду України, викладених у постановах: № 6-107 цс 12 від 7 листопада 2012 року, № 6-348 цс 15 від 10 червня 2015 року, № 6-67 цс 15 від 13 травня 2015 року зазначив, що оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.

У зобов`язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Таким чином, квартира, що розташована за адресою АДРЕСА_3 підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .

14 червня 2019 року між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_3 укладено договір про іпотечний кредит № LVH0GA0000000004. Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 625 000,00 грн., в свою чергу ОСОБА_3 надала в забезпечення квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . Передача квартири в іпотеку підтверджується укладенням іпотечного договору № LVH0GA0000000004/1 від 14.06.2019 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Скаржник в своїх доводах апеляційної скарги не спростовує правильності висновків суду першої інстанції, стосовного того, що спірне нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 вибуло з володіння власника ОСОБА_1 на законних підставах, а також що факт передачі такого майна в іпотеку унеможливлює його витребування власником від особи яка заволоділа ним незаконно.

Враховуючи ту обставину, що спірне нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 вибуло з володіння власника ОСОБА_1 поза його волею, таке майно підлягає витребуванню від ОСОБА_3 не дивлячись на те, що вона передала його в іпотеку.

Окрім цього, в момент передачі спірної квартири в іпотеку, щодо неї ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 10 квітня 2019 року вжито заходи забезпечення позову шляхом заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам - як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вносити зміни та відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації набуття, зміни або припинення речових прав на квартиру АДРЕСА_3 .

Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк Приват Банк жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду міста Львова від 12 листопада 2019 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк Приват Банк - залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду міста Львова від 12 листопада 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 03 листопада 2020 року.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: О.М. Ванівський

Н.О. Шеремета