Рішення

від 25.07.2007 по справі 11/223/05

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/223/05

    а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"25" липня 2007 р. Справа № 11/223/05

Господарський суд Миколаївської області у складі  колегії суддів: головуючого    судді Філінюк І.Г., суддів Семенова А. К., Смородінової О. Г., при секретарі Сіренко І. М.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні  матеріали справи:

За позовом: Державної акціонерної холдінгової компанії «Чорноморський суднобудівний завод», м. Миколаїв

До відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон», м. Миколаїв

Треті особи без самостійних вимог на боці відповідача:

1.) Комунальне підприємство «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації», м. Миколаїв

2.) Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, м. Миколаїв

За участю представників:

Від позивача: Авраменко Г. В., дор № 412\40 від 10.01.07р.  

Від відповідача: Васильєв А. О., дор. від 20.05.2006р.

Від 3-х осіб: не з'явились

про: визнання права власності на відрізки автомобільних доріг довжиною 105м. інв. № 3967 та довжиною 240 м. інв. № 3970.

СУТЬ СПОРУ:

ДАХК „Чорноморський суднобудівний завод” 22.06.2005 р. звернувся до господарського суду з позовом до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання частково недійсним п. 1 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 21.02.2003 р. №113 в частині затвердження акту державної технічної комісії від 12.02.2003 р. про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва, а саме: автомобільних доріг інв. № 3967 та інв. № 3970.

Позовні вимоги ДАХК „ЧСЗ” обґрунтовувала тим, що на підставі акту державної технічної комісії від 12.02.2003 р. та рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 21.02.2003 р. №113 ТОВ СП „Нібулон” отримало свідоцтво про право власності на нерухоме майно, до складу якого входять об'єкти, які належать ДАХК „ЧСЗ”, а саме автомобільна дорога довжиною 345 м, побудована ТОВ СП „Нібулон” на місці автомобільної дороги ДАХК „ЧСЗ” на земельній ділянці, яка належить ДАХК „ЧСЗ” на праві постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 03.03.1995 р. №371.

Заявою від 02.08.2005р. (т. 1 спр. акр. 97) ДАХК „ЧСЗ” уточнив предмет позову і відмовився від первісних позовних вимог до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, заявивши вимоги до ТОВ СП „Нібулон” та КП „Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації”, і остаточно просив суд визнати за ДАХК „ЧСЗ” право власності на відрізки автомобільних доріг інв. № 3967 та інв. № 3970.

Ухвалою від 08.08.2005 р. ТОВ СП „Нібулон” залучено до участі у справі в якості іншого відповідача, КП „ММБТІ” залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача.

Заявою від 22.09.2005р. позивач уточним позовні вимоги, а саме просить суд визнати право власності на відрізок автомобільної дороги  від Каботажного спуску  до трейлерної дороги  в районі цехів № 9 та № 16 довжиною 105 м. ( інв. № 3967) та від трейлерної дороги  в районі цеху № 45 до пристані катерів довжиною 240 м. інв. № 3970( т. 1 спр. арк. 112)

Ухвалою суду від 27.09.2005р. в частині визнання частково недійсним  п. 1 рішення № 113 від 21.02.2003р. Виконавчого комітету Миколаївської міської ради  в частині затвердження акту державної технічної комісії від 12.02.2003р. про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва, а саме: відрізків автомобільних доріг інв. № 3970 та інв. № 3967 провадження по справі припинено на п. 4 ст. 80 ГПК України, залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на боці відповідача –Виконавчий комітет Миколаївської міської ради.  

Виконавчий комітет Миколаївської міської ради первісні позовні вимоги не визнав і проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що затвердження акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію від 12.02.2003 р. відбулося у встановленому чинним законодавством порядку з дотриманням вимог ДБН А.3.1-3-94 „Управління, організація і технологія. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів”, затверджених наказом Держкоммістобудування України від 05.10. 94 №48 та пп. „б” п. 2 ч. 1 ст. 31 Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні”.

ТОВ СП „Нібулон” уточнені позовні вимоги не визнало і проти задоволення позову заперечувало, посилаючись на те, що позивачем не доведено виникнення або набуття ним права власності на спірне майно, а автомобільна дорога довжиною 345 м була збудована ТОВ СП „Нібулон” у 2002 р. та прийнята в експлуатацію у 2003 р., входить до складу майнового комплексу перевантажувального терміналу для перевалки зернових та олійних культур ТОВ СП „Нібулон” по вул. Каботажний спуск, 1 у м. Миколаєві, який належить ТОВ СП „Нібулон” на праві власності, а тому ТОВ СП „Нібулон” є єдиним законним власником вказаного майна.

КП „ММБТІ” уточнені позовні вимоги не визнало і проти задоволення позову заперечувало, посилаючись на те, що у матеріалах інвентаризаційної та реєстраційної справ документи про підтвердження права власності ДАХК „ЧСЗ” відсутні.

На підставі розпорядження голови господарського суду Миколаївської області від 18.04.2007р. справу передано колегії суддів у складі головуючого судді Філінюк І.Г., суддів Семенова А.К. та Коваля С.М.

Розпорядженням № 289 від 09.07.2007р. в зв'язку з відпусткою судді Коваля С. М., справа передана для подальшого розгляду колегії судів під головуванням судді Філінюк І. Г., та судів Семенова А. К., Смородінової О. Г.

В судовому засіданні 10.07.2007р. оголошувалась перерва до 16.07.2007р., а також до 23.07.2007р.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, господарський суд, -

                                        Встановив:

Виконкомом Миколаївської міської Ради народних депутатів виробничому об'єднанню „Чорноморський суднобудівний завод” видано державний акт № 371 від 03.03.1995 р. на право постійного користування земельною ділянкою по вул. Індустріальній, 1 у м. Миколаєві.

05.02.2002 р. між ДАХК „ЧСЗ” і Спільним українсько-угорсько-англійським сільськогосподарським підприємством „Нібулон” (правонаступником якого є відповідач) укладено договір №0502/1 КП від 05.02.2002 р. купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва „Реконструкція Східної добудовної набережної”.

Підпунктом „в” пункту 6.1 договору №0502/1 КП від 05.02.2002 р. передбачено обов'язок ДАХК „ЧСЗ” надати відповідачу шляхи для проходження вантажного автомобільного та залізничного транспорту до території придбаного ССГП „Нібулон” об'єкту за окремою угодою.

Відповідно до приписів ст. 638 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода, визнаються істотними умовами договору. Таким чином, умови договору №0502/1 КП від 05.02.2002 р. щодо надання відповідачем позивачеві шляхів для проходження вантажного автомобільного та залізничного транспорту до території придбаного останнім об'єкту, передбачені пп. „в” п. 6.1 вказаного договору, є істотними умовами цього договору і повинні виконуватися в порядку, передбаченому законом.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.04.2003 р. по справі №3/103 договір №1402/1 ЗС про встановлення права земельного сервітуту від 14.02.2003 р. визнано укладеним з 14.02.2003 р.

Пунктом 6.1 договору №1402/1 ЗС про встановлення земельного сервітуту від 14.02.2003 р., укладеним за рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.04.2003 р. по справі №3/103 і зареєстрованим Миколаївським міським управлінням земельних ресурсів Державного комітету України по земельним ресурсам 05.06.2003 р. за №1, визначено, що ділянки автомобільної дороги згідно з планом, який є додатком до зазначеного договору, є новою спорудою, яку ТОВ СП „Нібулон” збудувало за власний рахунок згідно з проектом, узгодженим з ДАХК „ЧСЗ”. Зазначеним договором також визначено, що вказана споруда є власністю ТОВ СП „Нібулон”.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 25.06.2002 р. №590 відповідачу надано дозвіл на виконання проектних і будівельних робіт по розміщенню перевантажувального терміналу для перевалки зернових та олійних культур і маслоекстракційного заводу по вул. Індустріальній, 1.

Відповідно до п. 2. 10 Положення про фінансування та державне кредитування капітального будівництва, що здійснюється на території України, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Державного комітету у справах містобудування і архітектури України від 23.09.1996 р. №127/201/173, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.1996 р. за №588/1613, до нового будівництва відноситься будівництво комплексу об'єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення новостворюваних підприємств, будівель, споруд, а також філій і окремих виробництв, які після введення в експлуатацію будуть знаходитись на самостійному балансі, яке здійснюється на нових площах із метою створення нової виробничої потужності.

З наданих документів вбачається, що розділом проекту перевантажувального терміналу передбачено будівництво нової автомобільної дороги довжиною 345 м, яка входить до складу перевантажувального терміналу для перевалки зернових та олійних культур ССГП „Нібулон”.

Листами від 24.04.2002 р. №778/40-258, від 13.06.2002 р. №760/1143, від 24.07.2002 р. №763/2158 та від 20.09.2002 р. №767/2804 ДАХК „ЧСЗ” надала ТОВ  „Нібулон” згоду на будівництво нової автомобільної дороги.

05.08.2002 р. проект 0474.00-АД „Автомобільна дорога” отримав Позитивний висновок комплексної державної експертизи №№01/546 Миколаївського обласного бюро Української державної інвестиційної експертизи.

В ході судового засідання встановлено, що факт будівництва ТОВ СП  „Нібулон” нової автомобільної дороги довжиною 345 м по вул. Каботажний спуск, 1 у м. Миколаєві у складі першої черги перевантажувального терміналу для перевалки зернових та олійних культур і маслоекстракційого заводу ТОВ СП  „Нібулон” підтверджують наступні  докази: договір №1006-АД від 10.06.2002 р., укладений між ТОВ СП „Нібулон” і ТОВ „МСС”; акти виконаних робіт, платіжні доручення на сплату виконаних робіт.

Відповідно до пп. „б” п. 2 ч. 1 ст. 31 Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством, належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Автомобільна дорога довжиною 345 м по вул. Каботажний спуск, 1 у м. Миколаєві прийнята до експлуатації відповідно до актом державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію від 12.02.2003 р., який затверджений рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 21.02.2003 р. №113.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 21.02.2003 р. №135 право власності на об'єкти, розташовані по вул. Каботажний спуск,1 у м. Миколаєві, оформлено за ТОВ СП „Нібулон”.

Доказів скасування або визнання недійсним рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 21.02.2003 р. №135 позивачем не надано.

Також, в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження посилання позивача на порушення його прав, як землекористувача, оскільки з наданим матеріалів вбачається, що об'єкт нерухомого майна „Автомобільна дорога довжиною 345 м” розташований на земельних ділянках кадастровий №4810136300:07:001:0033 площею 3160 м2 та кадастровий №4810136300:07:001:0034 площею 2979 м2, які належать ТОВ СП „Нібулон” на праві власності, що підтверджується Державними актами на право власності на земельну ділянку №020600100028 від 11.10.06 і №020400100029 від 11.10.06 відповідно, а також укладеними між Миколаївською міською радою та ТОВ СП „Нібулон” договором купівлі-продажу земельної ділянки від 24.07.06 та рішенням Миколаївської міської ради від 30.06.06 №2/32.

Висновок судово-економічної експертизи №4124-4126 від 16.04.2007 р., виконаний Миколаївським відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, вказаних вище висновків не спростовує.

Крім того судом встановлено, що рішенням Миколаївської міської ради від 23.12.2005 р. №40/27 припинено право ДАХК „ЧСЗ” постійного користування земельною ділянкою площею 191,0518 га по вул. Індустріальній, 1 у м. Миколаєві, рішенням Миколаївської міської ради від 25.04.2007 р. №12/66 скасовано право землекористування та державні акти на користування землею, видані Виробничому об'єднанню “Чорноморський суднобудівний завод”.

Доказів скасування вищезазначених рішень Миколаївської міської ради в судовому порядку позивач не надав.

Таким чином, відповідно до ст. ст. 126, 141 Земельного кодексу України і п. 1.1 Інструкції  про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, на день вирішення спору по даній справі ДАХК „ЧСЗ” не має передбачених законом підстав користування земельною ділянкою по вул. Індустріальній, 1 у м. Миколаєві, а тому його права як землекористувача не порушуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з наданої позивачем копії акту прийому-передачі №5-4/1 від 13.12.2001 р., та додатку до нього –відомості балансової вартості споруд станом на 01.07.2001р. (т. 1 спр. арк. 20-26), на який позивач посилається в якості доказу заявлених позовних вимог, Міністерство промислової політики України передає, а ДАХК „ЧСЗ” приймає майно у складі активів за станом на 30.04.1999 р. та 01.07.2001 р. При цьому вказаний акт містить лише окремі вартісні показники, додаток до акту зазначає про передачу майна за інв. № 3967 «Тротуари»за адресою м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1 цех № 29, побудованих у січні 1945 р., який має технічні характеристики: асфальтові по щебеневій основі 17389 кв. м. , первісною вартістю 201567грн., знос 201567 грн., залишкова вартість - 0 грн., а також інв. № 3970 «Тротуари»за той же адресою, січня 1945 р. побудови, 3774 кв. м. залишковою вартістю  - 0 грн.  

Отже, наданий позивачем акт прийому-передачі №5-4/1 від 13.12.2001 р. та додаток до нього, не доводить а ні точне місцезнаходження доріг, ні їх довжину.

Надана ДАХК „ЧСЗ” в якості доказу інвентарна картка (т. 1 спр. акр. 118) містить відомості про об'єкт з інв. №3970, який має найменування „Автодорога  у Модельного цеха № 1 цех № 45 до пристані катерів”, та інвентаризаційна картка ( т. 1 акр. спр. 119) відомостей про об'єкт інв. № 3967 Автодорога від будівлі ВОХР СПМ –коридор механічних цехів –Каботажний переулок, не містить доказів щодо фактичної довжини зазначених доріг.

Відповідно до п. 7 роз'яснення Вищого арбітражного суду України  від 02.04.1994 р. №02-5/225, знаходження майна на балансі (тобто на інвентарному обліку) підприємства ще не є ознакою його права власності, оскільки баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату.

У зв'язку з цим надана позивачем копія інвентарної картки не може вважатися належним доказом виникнення у ДАХК „ЧСЗ” права власності на спірне нерухоме майно.

В судовому засіданні 10.07.2007р. суд витребував у позивача додаткові докази та правовстановчі документи на спірне майно, проте інших доказів позивач не надав.

Надані позивачем матеріали топографічної зйомки не містять інформації правового характеру і тому не є доказом існування спірного майна в натурі та виникнення у ДАХК „ЧСЗ” права власності на спірне майно.

Дослідженням матеріалів інвентаризаційної та реєстраційної справ, які зберігаються у КП „ММБТІ”, встановлено, що документи про підтвердження права власності ДАХК „ЧСЗ” на спірне майно в матеріалах вказаних справ відсутні.

Заявлене позивачем клопотання від 13.07.2007р. про призначення судово-будівельної та судово-бухгалтерської експертизи на вирішення питань, чи мав місце факт передачі відрізків автомобільних доріг довжиною 105 м. та 240 м.  від Міністерства промислової політики України до ДАХК «ЧСЗ»; чи перебувають вказані відрізки автодоріг на балансі ДАХК «ЧСЗ»; чи проводило ТОВ СП «Нібулон» модернізацію вказаних відрізків  автодоріг чи нове будівництво, задоволенню не підлягає, оскільки по перше: до компетенції судового експерта не віднесено встановлення фактів, по-друге: перебування зазначених відрізків автодоріг на балансі ДАХК «ЧСЗ»сторони не заперечують, по - трете: питання щодо модернізації або нового будівництва автодоріг вже було предметом дослідження судово-економічної експертизи №4124-4126 від 16.04.2007 р., виконаної Миколаївським відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.    

За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно до вимог ст. 49 ГПК України, витрати на проведення судово-бухгалтерської експертизи в сумі 3997,80 грн. сплачені ТОВ СП «Нібулон»за платіжним дорученням № 22620 від 02.11.2006р. слід покласти на позивача.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. ст. 44,49, 82,84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

В задоволені позову -відмовити.

Стягнути з Державної акціонерної холдингової компанії «Чорноморський суднобудівний завод»( м. Миколаїв, вул. Індустріальна. 1, Код ЕДРПОУ 14312989) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон»(м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1, Код ЕДРПОУ 14291113) –3997,80 грн. витрат на судово-бухгалтерської експертизи.

Рішення може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст.ст. 92-93 ГПК України.  

Головуючий суддя:                                                                          І.Г.Філінюк

Суддя                                                                                            А.К. Семенов

Суддя                                                                                             О. Г. Смородінова

Суддя I.Г.Фiлiнюк