Постанова

від 03.11.2020 по справі 922/1574/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2020 р. Справа № 922/1574/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.,

за участі секретаря судового засідання Пронози А.П.,

за участі представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (вх. № 2495Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 31 серпня 2020 року (повний текст складено 07.09.2020) у справі № 922/1574/20

за позовом Фізичної особи-підприємця Партоли Сергія Миколайовича, с. Мізяки Валківського району Харківської області,

до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", м. Київ, в особі Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", с. Золочівське Валківського району Харківської області,

про стягнення 352002,54 грн,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2020 року ФОП Партола С.М. звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Харківської філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", в якій просить стягнути 352002,54 грн за договором про виконання сільськогосподарських послуг від 26.11.2018 № 726-19/2018-ПС, зокрема: 296581,20 грн основного боргу; 29658,11 грн штрафних санкцій, з яких: 8897,43 грн пені та 20760,68 грн штрафу; 10963,84 грн 3% річних та 14799,39 грн інфляційних збитків. Позовні вимоги обгрунтовує порушенням відповідачем своїх обов`язків з оплати наданих позивачем послуг в повному обсязі та в строки, визначені договором на виконання сільськогосподарських послуг від 26.11.2018 № 726-19/2018-ПС, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги в сумі 296581,20 грн та на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути 3% річних в розмірі 10963,84 грн та інфляційні збитки в розмірі 14799,39 грн, а також на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України стягнути штрафні санкції в розмірі 29658,11 грн, з яких: 8897,43 грн пені та 20760,68 грн штрафу.

У процесі розгляду справи Господарським судом Харківської області ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (відповідач) 01.07.2020 за вх. № 14910 та 31.07.2020 за вх. № 17576 подав клопотання про застосування до позовних вимог загальної та скороченої позовної давності.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.08.2020 у справі № 922/1574/20 (суддя Рильова В.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг за договором на виконання сільськогосподарських послуг від 26.11.2018 № 726-19/2018-ПС в сумі 296581,20 грн, 3% річних в сумі 10890,72 грн, інфляційні збитки в сумі 14178,48 грн та судовий збір в сумі 4824,76 грн. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 3% річних в сумі 73,12 грн, інфляційних збитків у сумі 620,91 грн та штрафних санкцій (пені, штрафу) в сумі 29658,11 грн.

Рішення мотивовано тим, що між позивачем - ФОП Партола С.М. та відповідачем - ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі директора Харківської філії ДП "ЦСЕНСМ", який діяв на підставі Положення про філію та довіреності, укладено договір на виконання сільськогосподарських послуг від 26.11.2018 № 726-19/2018-ПС, згідно з умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачу сільськогосподарські послуги, а саме: - оранку на площі 231,7 га та дискування на площі 124 га на земельних угіддях відповідача, що знаходяться на території Валківської СДС в с. Золочівське Валківського району Харківської області, з використанням власної техніки та власних паливно-мастильних матеріалів позивача. Відповідно до пп. 3.2, 3.3 договору, надання послуг в обов`язковому порядку підтверджуються актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується обома сторонами. Замовник повинен провести розрахунки за надані послуги на підставі Акту проведених робіт до 31.12.2018. На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 296581,20 грн, що підтверджується підписаним відповідачем без зауважень Актом від 30.11.2018 № 30-11/2018 про виконання сільськогосподарських послуг по договору від 26.11.2018 № 726-19/2018-ПС. Відповідачем оплату за надані послуги на суму 296581,20 грн не проведено, що підтверджується складеним та підписаним сторонами Актом звірки взаємних розрахунків станом за період 26.11.2018 - 24.03.2020. Позивач направив відповідачу претензію від 24.03.2020 з вимогою провести розрахунок за надані послуги, яку відповідач залишив без відповіді та без задоволення.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням. За приписами ст. 95 Цивільного кодексу України, коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. Стороною у даній справі є юридична особа - ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", від імені якої діє відокремлений підрозділ - Харківська філія ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", і рішення приймається саме стосовно зазначеної юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу. Договір про виконання сільськогосподарських послуг від 26.11.2018 № 726-19/2018-ПС з боку замовника підписав Алексєєнко Д.В., який на час підписання договору був керівником відокремленого підрозділу - Харківської філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу". Факт виконання позивачем умов договору та надання послуг на суму 296581,20 грн підтверджується Актом виконаних сільськогосподарських послуг від 30.11.2018 № 30-11/2018, який є первинним обліковим документом та фіксує здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, жодних доказів оплати заборгованості не надав, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 296581,20 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних, суд першої інстанції визначив, що в розрахунках позивач не вірно визначив періоди прострочення зобов`язань, тому дійшов висновку про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 10890,72 грн, з яких: 8848,68 грн за період з 03.01.2019 до 31.12.2019 та 2042,03 грн за період з 01.01.2020 до 24.03.2020, та відмовив у частині стягнення 3% річних в сумі 73,12 грн. Здійснивши перевірку розрахунків позивача в частині стягнення інфляційних збитків, суд встановив, що позивачем не враховано індекс інфляції за грудень 2019 року, який становив 99,8, тому задовольнив вимоги позивача про стягнення інфляційних збитів на суму 14178,48 грн та відмовив у частині стягнення інфляційних збитків у сумі 620,91 грн. Суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 8897,43 грн та штрафу в сумі 20760,68 грн, з посиланням на відсутність правових підстав для стягнення штрафних санкції на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України. Заявлене відповідачем клопотання про застосування сроків позовної давності суд залишив без задоволення, оскільки загальний строк позовної давності в частині основного зобов`язання та стягнення 3% річних і інфляційних збитків не сплинув. Вважає, що відсутні підстави для застосування строків скороченої позовної давності у зв`язку з недоведеністю позовних вимог в частині нарахування пені та штрафу.

Повний текст зазначеного рішення складено 07.09.2020.

ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (відповідач) 19.09.2020 звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2020 у справі № 922/1574/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покласти на позивача. Апеляційну скаргу обгрунтовує порушенням територіальної підсудності, визначеної чч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, як вважає скаржник, даний спір має розглядатись господарським судом за місцем знаходження відповідача - юридичної особи (м. Київ), а не за місцем знаходження її відокремленого підрозділу. Посилається на те, що позивач не надав суду копію довіреності, виданої директору Харківської філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" Алексєєнку Д.В. на право підписання договору на виконання сільськогосподарських послуг від 26.11.2018 № 726-19/2018-ПС, тому вважає, що підписання директором Харківської філії - Алексєєнком Д.В. договору не може бути підставою вибору суду для розгляду даного спору в порядку ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 у справі № 922/1574/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, встановлено строк до 15.10.2020 для подання відзиву, заяв та клопотань по апеляційній скарзі, призначено розгляд апеляційної скарги на 03.11.2020 о 10:30 год.

На виконання заначеної ухвали ФОП Партола С.М. (позивач) 09.10.2020 за вх. № 9666 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі. Зазначає, що зважаючи на приписи ч. 3 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи, що місцем знаходження відокремленого підрозділу відповідача - Харківської філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" є с. Золочівське Валківського району Харківської області, у Господарського суду Харківської області були відсутні підстави для направлення даного спору на розгляд до суду за територіальною підсудністю за місцем знаходження юридичної особи - ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу". Посилається на вимоги ст. 92 Цивільного кодексу України, згідно з якою орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Зазначає, що директор Харківської філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" Алексєєнко Д.В., який підписав спірний договір,мав бути обізнаний про наявність обмежень щодо підписання договорів. Вважає, що процесуальні строки позивачем не пропущені, тому відсутні підстави для застосування позовної давності.

Крім того, ФОП Партола С.М. (позивач) 09.10.2020 за вх. № 9667 надав заяву, в якій просить розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.

В судове засідання 03.11.2020 представник позивача не прибув.

Представник відповідача в судове засідання 03.11.2020 не прибув, про причину відсутності в судовому засіданні не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був належно повідомлений, що підтверджується поштовими зворотними рекомендованим повідомленням №№ 6102253212119 та 6102253212100 (а.с. 138-139), згідно з якими 05.10.2020 отримано уповноваженими представниками відповідача ухвалу від 30.09.2020 у справі № 922/1574/20 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду на 03.11.2020 о 10:30 год.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі зазначеного та враховуючи заявлене позивачем клопотання про розгляд справи без його участі, а також враховуючи, що позиція позивача та відповідача по суті справи викладена в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду апеляційної скарги по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав позивача щодо розгляду справи судом упродовж розумного строку, колегія суддів дійшла висновку про перегляд рішення суду першої інстанції без участі позивача та відповідача.

Дослідивши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача та відзиві позивача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 26.11.2018 між ФОП Партола Сергієм Миколайовичем (виконавцем) та ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (замовника) укладено договір № 726-19/2018-ПС на виконання сільськогосподарських послуг, згідно з умовами якого виконавець зобов`язаний надати замовнику сільськогосподарські послуги, а саме: - оранку на площі 231,7 га та дискування на площі 124 га, на земельних угіддях замовника, що знаходяться на території Валківської СДС за адресою: Харківська область, Валківський район, с. Золочівське, з використанням власної техніки та власних паливно-мастильних матеріалів.

Вказаний договір з боку замовника підписав директор Харківської філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" Алексєєнко Дмитро Валерійович, який (як вбачається з тексту договору) діє на підставі Положення про філію та довіреності від 26.11.2018 № 694/11-18.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Частиною 3 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі (ч. 4 ст. 92 Цивільного кодексу України).

У відповідності до чч. 1-4 ст. 95 Цивільного кодексу України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Тобто, коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

З матеріалів справи вбачається, що позов пред`явлено до відповідача - Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (код ЄДРПОУ 37884028) в особі відокремленого підрозділу - Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (код ЄДРПОУ 38104349). Керівник Харківської філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" - Алексєєнко Дмитро Валерійович при укладенні договору на виконання сільськогосподарських послуг від 26.11.2018 № 726-19/2018-ПС діяв на підставі Положення про філію та довіреності від 26.11.2018 № 694/11-18.

Отже, стороною у даній справі є саме юридична особа, і рішення приймається стосовно цієї юридичної особи в особі її відокремленого підрозділу.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу україни, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Поняття "презумпція правочину" полягає в тому, що будь-які сумніви з приводу дійсності правочину повинні трактуватись на користь його правомірності, з метою недопущення порушення прав інших сторін такого правочину та забезпечення стабільності цивільних правовідносин.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Ааналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 203/2612/13-ц.

Крім того, відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав зобов`язання по договору на виконання сільськогосподарських послуг від 26.11.2018 № 726-19/2018-ПС, що підтверджується актом виконання сільськогосподарськиїх послуг від 30.11.2018 № 30-11/2018 (а.с. 13), підписаним сторонами договору без зауважень та застережень.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним договору про виконання сільськогосподарських послуг від 26.11.2018 № 726-19/2018-ПС у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Скаржником не доведено відсутність у директора Харківської філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" Алексєєнка Д.В. дозволу на право підписання спірного договору згідно Положення про філію та не спростовано наявність довіреності від 26.11.2018 № 694/11-18, виданої зазначеній посадовй особі на право підписання вказаного договору. В матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про наявність у директора Харківської філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" Алексєєнка Д.В. обмежень на укладання правочинів. Факт виконання позивачем зобов`язань по договору на виконання сільськогосподарських послуг від 26.11.2018 № 726-19/2018-ПС підтверджується актом виконання сільськогосподарськиїх послуг від 30.11.2018 № 30-11/2018 (а.с. 13).

Відповідно до ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, оскільки договір про виконання сільськогосподарських послуг від 26.11.2018 № 726-19/2018-ПС не було визнано недійсним у встановленому чинним законодавством порядку, дійсність зазначеного договору презюмується, у зв`язку з чим договір створює для сторін відповідні права та обов`язки, зокрема обов`язок замовника оплатити надані виконавцем послуги.

Згідно з наданим до позовної заяви Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських вормувань від 14.04.2020 № 1006549970, місцезнаходженням юридичної особи - Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (код ЄДРПОУ 37884028) є: 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 8. Місцезнаходженням Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (код ЄДРПОУ 38104349), яка є відокремленим підрозділом зазначеної юридичної особи, є: 63030, Харківська область, Валківський район, с. Золочівське (а.с. 23-30).

Відповідно до п. 1.1 договору про виконання сільськогосподарських послуг від 26.11.2018 № 726-19/2018-ПС, виконавець має надати замовнику сільськогосподарські послуги (оранку на площі 231,7 га та дискування на площі 124 га) на земельних угіддях замовника, що знаходяться на території Валківської СДС за адресою: Харківська область, Валківський район, с. Золочівське.

Тобто місцем виконання договору (оранка та дискування земельних угідь замовника) визначено земельні угіддя, що належать замовнику та знаходяться на території Валківської СДС за адресою: Харківська область, Валківський район, с. Золочівське.

У відповідності до чч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу.

Згідно з ч. 3 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

Частиною 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Встановлена ст. 29 Господарського процесуального кодексу України альтернативна територіальна підсудність зумовлена необхідністю або доцільністю надання позивачеві такого права вибору.

Отже, з огляду приписи на чч. 3, 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, та зважаючи на те, що спір у даній справі виник з діяльності відокремленого підрозділу - Харківської філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", місцезнаходженням якого є: 63030, Харківська область, Валківський район, с. Золочівське, та у зв`язку з невиконанням договору про виконання сільськогосподарських послуг від 26.11.2018 № 726-19/2018-ПС, за умовами якого місцем виконання договору (оранка та дискування земельних угідь замовника) визначено земельні угіддя, що знаходяться за адресою: Харківська область, Валківський район, с. Золочівське, колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності розгляду спору про стягнення заборгованості за договором на виконання сільськогосподарських послуг від 26.11.2018 № 726-19/2018-ПС на загальну суму 352002,54 грн господарським судом за місцезнаходженням відокремленого підрозділу та за місцем виконання договору, що за територіальною підсудністю віднесено до компетенції Господарського суду Харківської області.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з пп. 2.1, 2.2 договору про виконання сільськогосподарських послуг від 26.11.2018 № 726-19/2018-ПС, вартість послуг виконавця зазначених у п. 1.1. договору складає: оранка 1236,00 грн/га, дискування 780,00 грн/га. Загальна сума цього договору складається, виходячи з обсягів фактично наданих послуг та їх вартості, визначеної п. 2.1 цього договору, але не може перевищувати 383101,20 грн.

Відповідно до пп. 3.2, 3.3 договору, надання послуг в обов`язковому порядку підтверджуються актом приймання-передачі наданих послуг, які підписується обома сторонами. Замовник повинен провести розрахунки за надані послуги на підставі Акту проведених робіт до 31.12.2018.

Пунктом 9.1 договору про виконання сільськогосподарських послуг від 26.11.2018 № 726-19/2018-ПС сторони встановили, що термін дії договору встановлюється з дати підписання сторонами та до 31.12.2018, а в частині виконання зобов`язань - до їх виконання.

На виконання умов договору позивач - ФОП Партола С.М. надав відповідачу обумовлені договором послуги на загальну суму 296581,20 грн, а саме: оранку на площі 161,7 га на суму 199861,20 грн та дискування на площі 124 га на суму 96720,0 га, що підтверджується Актом від 30.11.2018 № 30-11/2018 виконання сільськогосподарських послуг по договору від 26.11.2018 № 726-19/2018-ПС (а.с. 13). Зазначений акт підписаний від замовника директором Харківської філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" - Алексєєнком Д.В. та скріплений печаткою замовника без зауважень. Вказаним актом замовник погодив, що роботи виконані якісно і в обумовлений термін.

Відповідач в строк, передбачений договором, не розрахувався за надані позивачем послуги по Акту від 30.11.2018 № 30-11/2018 виконання сільськогосподарських послуг по договору від 26.11.2018 № 726-19/2018-ПС на загальну суму 296581,20 грн, що підтверджується складеним та підписаним сторонами Актом звірки взаємних станом за період 26.11.2018 - 24.03.2020 (а.с. 14).

Позивач направив відповідачу претензію від 24.03.2020 з вимогою провести розрахунок за надані послуги, яку відповідач отримав 02.04.2020, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням № 6303000337000 (а.с. 17), але залишив претензію без відповіді та без задоволення.

Доказів оплати наданих послуг по договору від 26.11.2018 № 726-19/2018-ПС на суму 296581,20 грн відповідачем не надано до матеріалів справи, тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 296581,20 грн основного боргу.

Відповідач під час розгляду справи Господарським судом Харківської області подав клопотання про застосування позовної давності до позовних вимог.

У відповідності до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частинами 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач звернувся до місцевого господарського суду з даним позовом у травні 2020 року, тобто в межах загальної позовної давності, тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про застосування позовної давності в частині вимог про стягнення основного боргу.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Початок відліку (момент прострочення) періоду прострочення відповідної суми грошового зобов`язання, у відповідності до ст. 253 Цивільного кодексу України є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати платежу.

Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Кінцем відліку періоду прострочення є день, що передує дню, в якому відбулося погашення/припинення відповідного грошового зобов`язання, оскільки з урахуванням п. 30.1 ст. 30 Закону України Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою - тобто день погашення визначає термін припинення відповідного зобов`язання у розумінні ч. 2 ст. 251 Цивільного кодексу України. Тобто день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

У зв`язку простроченням відповідачем оплати наданих послуг по Акту від 30.11.2018 № 30-11/2018 виконання сільськогосподарських послуг по договору від 26.11.2018 № 726-19/2018-ПС позивач просить стягнути з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 10963,84 грн та інфляційні збитки в сумі 14799,39 грн.

За змістом ч. 3 ст. 11 та ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частина 2 ст. 4 Цивільного кодексу України передбачає, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок та здійснивши самостійно перерахунок заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми 3% річних, судова колегія встановила, що наданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 10963,84 грн, нарахованих за період з 31.12.2018 по 24.03.2020, є арифметично невірним, оскільки позивачем, всупереч вимог ст. 253 та ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, включено до розрахунку неробочі дні 31.12.2018 та 01.01.2019, що передували кінцевому дню внесення платежу відповідно до умов договору (02.01.2019), у зв`язку з чим погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 10890,72 грн, з яких: 8848,68 грн за період з 03.01.2019 до 31.12.2019 та 2042,03 грн за період з 01.01.2020 до 24.03.2020 та відмови в стягненні 3% річних на суму 73,12 грн (10963,84 грн - 10890,72 грн).

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків в розмірі 14799,39 грн, нарахованих за період з 31.12.2019 по 24.03.2020, судова колегія зазначає наступне.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, розрахунок індексу інфляції здійснюється не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період.

При цьому, принциповим є врахування індексів виключно за цілі місяця існування прострочення певної суми, оскільки зі змісту п. 6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистики № 265 від 27.07.2007, однозначно випливає, що мінімальний період застосування індексу є саме повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідній коефіцієнт індексу за частину такого місяця. Означений висновок узгоджується із правовою позицією з цього приводу, сформульованою Верховним Судом у постанові № 910/9938/17 від 10.10.2018.

З огляду на викладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат шляхом самостійного перерахунку зазначених сум, судова колегія встановила, що позивачем в розрахунку не враховано індекс інфляції за грудень 2019 року, який становив 99,8, та нараховано інфляційні збитки за період з 01.03.2020 по 24.03.2020, тобто за неповний місяць, тому задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат, нараховних за період з січня 2019 року по лютий 2020 року, в сумі 11712,13 грн, в задоволенні вимог про стягнення інфляційних збитків на суму 3087,26 грн (14799,39 грн - 11712,13 грн = 3087,26 грн) слід відмовити. За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат підлягає зміні, шляхом задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат на суму 11712,13 грн та відмови в задовленні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат на суму 3087,26 грн.

Клопотання відповідача про застосування позовної давності в частині вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат не підлягає задоволенню, оскільки позивач звернувся до до місцевого господарського суду з даним позовом у травні 2020 року, тобто в межах загальної позовної давності, тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання в цій частині.

Також позивач у зв`язку простроченням відповідачем оплати наданих послуг просить стягнути з відповідача на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції в розмірі 29658,11 грн, з яких: 8897,43 грн пені та 20760,68 грн штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

З наведених норм Господарського кодексу України вбачається, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

У відповідності до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Тобто, штрафні санкції, передбачені ч. 2 ст. 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

З аналізу положень ст. 231 Господарського кодексу України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Частина 2 ст. 231 Господарського кодексу України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частина третя цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов`язань, перелічених у частині другій статті 231 ГК України.

Частиною ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Разом з тим, за ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом наведених вище норм, розмір пені за порушення зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

В п. 5.3 договору про виконання сільськогосподарських послуг від 26.11.2018 № 726-19/2018-ПС сторони погодили, що за прострочення оплати за надані послуги замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

Таким чином, оскільки договором передбачено підстави стягнення штрафних санкцій (пені) за порушення грошового зобов`язання, вимоги позивача - ФОП Партоли С.М. про стягнення штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання викладені з посиланням на ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, яка передбачає відповідальність за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, судова колегія погоджується з висновком Господарського суду Харківської області про відсутність підстав для застосування до відповідача санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач може змінити предмет або підстави позову до закінчення підготовчого засідання шляхом подання відповідної заяви.

За приписами чч. 1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи те, що позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій задоволенню не підлягають у зв`язку з необґрунтованістю порушення прав позивача в цій частині, заява про застосування спеціальних строків позовної давності, що встановлені до вимог про стягнення неустойки також не підлягає задоволенню.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про необхідність частково задовольнити апеляційну скаргу апеляційну скаргу відповідача - ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" та змінити рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2020 у справі № 922/1574/20 в частині стягнення інфляційних втрат, задовольнити вимоги про стягнення інфляційних втрат на суму 11712,13 грн та відмовити в задовленні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат на суму 3087,26 грн.

крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

За приписами ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу, у разі зміни судом апеляційної інстанції рішення у справі, цей суд змінює розподіл судових витрат.

Отже, враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, судовий збір, сплачений позивачем за подання позову, підлягає перерозподілу пропорційно розміру задоволених вимог, а судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги, має бути відшкодований апелянту за рахунок позивача в розмірі, пропорційному розміру задоволених вимог відповідача.

В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст.ст. 46 ст. 2, ч. 2, ст.ст. 20, 27, 29, 129, ч. 1 ст. 254, ст.ст. 269, 270, ч. 1 ст. 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, пп. 1, 4 ч. 1 ст. 277, ст.ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" на рішення Господарського суду Харківської області від 31 серпня 2020 року по справі № 922/1574/20 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 31 серпня 2020 року по справі № 922/1574/20 змінити в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних збитків в сумі 14178,48 грн та витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 4824,76 грн.

Стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні збитки в сумі 11712,13 грн та витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 4787,76 грн.

У задовленні позовних вимог про стягнення інфляційних збитків на суму 3087,26 грн відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з позивача - Фізичної особи-підприємця Партола Сергія Миколайовича (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) на користь відповідача - Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (ДП "ЦСЕНСМ"; місцезнаходження: 04112, місто Київ, вулиця Олени Теліги, будинок 8; код ЄДРПОУ 37884028) в особі Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (місцезнаходження ВП: 63030, Харківська область, Валківський район, село Золочівське; код ЄДРПОУ ВП: 38104349) 742,9 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складено 05.11.2020.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Н.М. Пелипенко

Суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна