Постанова

від 04.11.2020 по справі 911/2658/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 911/2658/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Пількова К. М.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпласт" на рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 у справі

за позовом Ірпінської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпласт" про стягнення 99 381,95 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У листопаді 2018 Ірпінська міська рада (далі - Ірпінська міськрада) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпласт" (далі - ТОВ "Поліпласт") про стягнення 99 381,95 грн заборгованості за договором оренди землі від 08.07.2009 № 040992600032.

1.2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 08.07.2009 між Ірпінською міськрадою (орендодавець) та ТОВ "Поліпласт" (орендар) укладено договір оренди землі відповідно до пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку на підставі рішення шістдесят шостої сесії п`ятого скликання Ірпінської міської ради від 20 березня 2009 № 2639-66-V для будівництва салону-магазину по продажу легкових автомобілів, яка знаходиться в м. Ірпінь, вул. Гостомельське шосе.

2.2. Пунктом 2 договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка площею 0,0600 га.

2.3. Згідно із пунктом 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 8 638,65 грн.

2.4. Відповідно до пункт 8 договору, договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

2.5. Пунктом 9 договору встановлено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі 8 % від грошової оцінки землі; грошова оцінка земельної ділянки згідно з довідкою відділу земельних ресурсів у м. Ірпінь від 13.04.2009 № 530 складає 8638,65 грн.

2.6. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у сумі: 691,09 грн (при цьому вказана сума може змінюватись при умові проведення індексації) на рахунок орендодавця.

2.7. Згідно з пунктом 10 договору сума орендної плати за землю уточнюється щороку станом на 1 січня на коефіцієнт індексації грошової оцінки земельної ділянки без внесення змін та доповнень до цього договору. Розрахунок суми орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації проводиться фінансовим управлінням міськради на підставі представленої довідки грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за формою, що заповнюється під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

2.8. Відповідно до пункту 11 договору орендна плата вноситься у такі строки: протягом 30 календарних днів наступного за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця по 57,59 грн в місяць.

2.9. Пунктом 12 договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається один раз на два роки та, крім іншого, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

2.10. Згідно з пунктом 13 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 120 відсотків облікової ставки НБУ несплаченої суми за кожен день прострочення та штрафні санкції згідно чинного законодавства.

2.11. 01.04.2015 сторони уклали угоду № 219/040992600032 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 08.07.2009, відповідно до якої внесли наступні зміни:

Пункт 5 договору викладено в наступній редакції з 01.01.2011: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 158237,94 грн.".

Пункт 9 договору викладено в такій редакції з 01.01.2011: "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки землі. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з довідкою управління Держземагенства в м. Ірпені № 312 від 09.08.2013 складає 158237,97 грн. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в сумі: 15823,79 грн. в рік, в тому числі місячна - 1318,65 грн. При цьому вказана сума може змінюватись при умові проведення індексації".

З 01.07.2011 пункт 9 договору викладено в наступній редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки землі. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з довідкою управління Держземагенства в м. Ірпені № 312 від 09.08.2013 складає 158 237,97 грн. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в сумі: 9 494,28 грн. в рік, в тому числі місячна - 791,79 грн. При цьому вказана сума може змінюватись при умові проведення індексації".

Пункт 12 договору викладено в наступній редакції: "Розмір орендної плати переглядається один раз на рік та, крім іншого, у разі зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; зміни розмірів ставок орендної плати відповідно до Податкового кодексу України; прийняття рішення Ірпінської міської ради щодо зміни розмірів річної орендної плати за землю; зміни нормативної грошової оцінки земель по м. Ірпінь та ін.

2.12. 16.07.2015 сторонами було укладено угоду № 235/040992600032 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 08.07.2009, відповідно до якої продовжено термін дії договору з 08.07.2014 по 08.07.2019.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 13.03.2019 (суддя Лопатін А. В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Поліпласт" на користь Ірпінської міськради 85 346,96 грн основного боргу та 1 005,80 грн пені.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, аргументовано тим, що заборгованість відповідача з орендної плати складає 85 346,96 грн, а доказів сплати зазначеної заборгованості з орендної плати ТОВ "Поліпласт" не надало та не спростувало наданий позивачем розрахунок заборгованості з орендної плати.

Рішення прийнято на підставі статей 549, 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 287-289 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статей 231, 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 1, 13, 15, 21, 24 Закону України "Про оренду землі".

3.2. Постановою Верховного Суду від 20.02.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 скасовано, справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Верховний Суд виходив з того, що звертаючись із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2019 у справі № 911/2658/18, скаржник виклав клопотання про необхідність долучити до матеріалів справи докази, що підтверджують відсутність заборгованості з орендної плати та докази, що підтверджують незмінність цільового призначення орендованої земельної ділянки за спірним договором та правомірність обрахування нормативної грошової оцінки із застосуванням коефіцієнта 0,5. Відповідач навів обґрунтування неподання таких доказів до суду першої інстанції, зазначивши, що йому фактично не було відомо про розгляд справи № 911/2658/18, оскільки до нього не надходили процесуальні документи внаслідок незалежних від нього обставин, а саме помилок в роботі працівників ПАТ "Укрпошта".

Однак, у постанові Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 оцінка аргументів ТОВ "Поліпласт" щодо неотримання поштової кореспонденції від позивача та суду, у контексті наявності підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2019 наведена, а у контексті відхилення чи прийняття поданих відповідачем додаткових доказів судом апеляційної інстанції не надана.

Крім того, під час подання апеляційної скарги відповідачем заявлено про застосування позовної давності. Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції фактично дослідив клопотання відповідача про застосування позовної давності, але не зробив жодного висновку щодо наявності чи відсутності підстав для його задоволення та не зазначив про врахування або відхилення викладених у ньому аргументів.

3.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 (колегія суддів у складі: Шаптала Є. Ю., Куксов В. В., Тищенко А. І.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

При прийнятті постанови апеляційний господарський суд послався на доведеність наявності заборгованості та відсутність доказів оплати цієї заборгованості відповідачем.

Колегія суддів також погодилася з розрахунками пені, зробленими судом першої інстанції з урахуванням вимог чинного законодавства щодо порядку та розміру нарахування.

Рішення прийнято на підставі статей 549, 792 ЦК України, статті 93 ЗК України, статей 287-289 ПК України, статей 231, 343 ГК України, статей 1, 13, 15, 21, 24 Закону України "Про оренду землі".

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. ТОВ "Поліпласт" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.2. Підставою касаційного оскарження визначено пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норму права без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду; пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України - судами не застосовано норми матеріального права, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах та відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України - судове рішення суду першої інстанції оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу без його участі, оскільки поштова кореспонденція яка надходила від міськради та від суду, не вкладалась працівниками ПАТ "Укрпошта" до абонементської скриньки і поверталися відправнику. Внаслідок цього відповідач був позбавлений можливості подати заяву про застосування позовної давності до ухвалення рішення по суті спору.

Скаржник також наголошує на неправильній оцінці судами дійсних обставин справи, вважає помилковим розрахунок орендної плати, оскільки покладений в його основу витяг з технічної документації в частині застосування коефіцієнта функціонального призначення 2.5 замість 0.5 є неправомірним.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. Ірпінська міськрада у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін наголошуючи на їх законності і обґрунтованості.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.

6.3. За приписами пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

6.4. Проте подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

6.5. Відповідач у касаційній скарзі посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано правовий висновок, викладений Верховним Судом у справі № 127/2871/16-ц, а саме щодо визначення належності повідомлення сторони у справі.

6.6. Так, у справі № 127/2871/16-ц Верховний Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду з посиланням на статті 74 (судові повістки), 76 (порядок вручення судових повісток) Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а також на те, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи судом апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для направлення справи на новий розгляд.

Проте справа, у якій міститься висновок Верховного Суду щодо застосування норм ЦПК України стосовно визначення поняття судових повісток та порядку їх вручення не є тотожною справі, яка переглядається.

6.7. Водночас, дослідивши питання дотримання судом першої інстанції вимог 120 ГПК України, колегія суддів зазначає таке.

6.8. Ухвала суду першої інстанції від 03.12.2018 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі була направлена на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДРПОУ), а саме: м. Київ, вул. Полтавська, 3 кв. 29; ухвала суду від 12.12.2018 про відкладення розгляду справи у зв`язку із нез`явленням представників сторін у судове засідання та неповерненням рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень була направлена відповідачу на юридичну адресу; ухвала суду від 23.01.2019 про продовження строку підготовчого провадження та відкладення розгляду справи була направлена на юридичну адресу відповідача; ухвала суд від 13.02.2019 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду направлена відповідачу на юридичну адресу. Докази вручення відповідачу поштових відправлень в матеріалах справи відсутні.

6.9. Тобто у даному випадку, судом першої інстанції неодноразово відкладався розгляд справи та вживались всі можливі заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи, а факт неотримання ним поштової кореспонденції, залежав від волевиявлення самого відповідача, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання ним пошти під час доставки за адресою, зазначеною у ЄДРПОУ, і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

6.10. Таким чином, зважаючи на вжиття судами належних заходів щодо повідомлення сторін; відсутність заяви про зміну адреси місця знаходження відповідача; призначення судових засідань з дотриманням вимог частини четвертої статті 120 ГПК України, спростовують твердження скаржника в касаційній скарзі про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки визначальними для застосування пункту 5 частини першої статті 310 ГПК України є неналежне повідомлення часників справи.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції вчинив всі залежні від нього дії щодо повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. Отже право відповідача на подачу заяви про застосування позовної давності до суду першої інстанції було забезпечено.

6.11.Колегія суддів зазначає, що посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 200/11343/14-ц та постанові Верховного Суду у справі № 317/3698/15-ц є неправомірним, оскільки при ухваленні постанови у справі № 200/11343/14-ц Суд вказав, що той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції. Аналогічний висновок міститься у постанові, прийнятій Верховним Судом у справі № 317/3698/15-ц. Пороте у справі, яка переглядається, неналежного повідомлення судом відповідача про час і місце розгляду справи не встановлено, тобто ці справи не є тотожними з огляду на різні обставини, встановлені судами під час їх розгляду.

6.12. Щодо доводів скаржника про те, що висновки судів про правильність розрахунку заборгованості ґрунтуються на неналежному доказі колегія суддів зазначає таке.

6.13. За змістом частин 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

6.14. Пунктом 288.5 статті 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

6.15. Пунктом 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

6.16. Таким чином, з урахуванням положень статей 288, 289 ПК України та статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі" нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 03.12.2013 у справі № 3-34гс13, від 07.10.2015 у справі № 3-481гс15, від 02.03.2016 у справі № 3-476гс15, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 922/518/14, від 22.01.2019 у справі № 922/539/18, від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, 23.10.2019 у справі № 904/8787/17, від 05.02.2020 у справі № 904/1337/19.

6.17. Згідно із положеннями частини 1 статті 13 та частин 1, 2 статті 15 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом.

6.18. Як вбачається з матеріалів справи розрахунок заборгованості ТОВ "Поліпласт" за договором оренди від 08.07.2009 щодо земельної ділянки площею 0,0600 га, цільове призначення - для будівництва салону-магазину по продажу легкових автомобілів, що знаходиться за адресою: м. Ірпінь, вул. Гостомельське шосе, здійснений фінансовим управлінням Ірпінської міської ради на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 312 від 09.08.2013. З Витягу вбачається, що для розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідача використовувався сукупний коефіцієнт Км3 2, 5, а нормативна грошова оцінка складає 158 237,94 грн.

6.19. В матеріалах справи наявний також Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідача № 03-08-/731 від 29.07.2015, в якому Км3 дорівнює 2, 5 (нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 197 639, 18 грн), а також Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідача № 03-08/851 від 19.10.2015, в якому Км3 дорівнює 0, 5 (нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 39 527, 84грн).

6.20. За твердженням скаржника, Київським окружним адміністративним судом розглянуто його позов до Управління Держземагентства у місті Ірпінь Київської області про визнання протиправними дій Управління Держземагентства у місті Ірпінь Київської області в частині застосування коефіцієнта функціонального використання 2,5 - для земель комерційного використання, замість коефіцієнта 0,5 - для земель зайнятих поточним та відведених під майбутнє будівництво при здійсненні розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 321090000001:1490135, розташованої в м. Ірпінь по вул. Гостомельське шосе, наданої у користування ТОВ "Поліпласт" за договором оренди від 08.07.2009 для будівництва салону-магазину по продажу легкових автомобілів. Постановою від 30.09.2015 позов задоволено, визнано протиправними дії Управління Держземагентства у місті Ірпінь Київської області щодо застосування у Витязі № 03-08/731 від 29.07.2015 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 321090000001:1490135, розташованої в м. Ірпінь по вул. Гостомельське шосе, наданої у користування ТОВ "Поліпласт" за договором оренди від 08.07.2009 для будівництва салону-магазину по продажу легкових автомобілів коефіцієнта функціонального використання 2,5 - для земель комерційного використання, замість коефіцієнта 0,5 - для земель зайнятих поточним та відведених під майбутнє будівництво.

6.21. Наведене підтверджує доводи скаржника про те, що спірним у даній справі є питання щодо правильності розрахунку нормативної грошової оцінки землі з урахування сукупного коефіцієнту Км3 із значенням 2,5 та відповідно розрахунку заборгованості з орендної плати.

6.22. Відповідно до статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

6.23. Водночас, в силу приписів частини 1 статті 74 ГПК України звертаючись за захистом своїх порушених прав, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідні обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, є предметом доказування.

6.24. Разом з цим, стаття 236 ГПК України визначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.25. При цьому належними в силу статті 76 ГПК України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

6.26. Однак, дійшовши висновку про неврахування наданих відповідачем доказів, зокрема, постанови Київського окружного адміністративного суду, з тих мотивів, що це судове рішення не стосується витягу № 312, суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що вимоги позивача не стосуються оскарження витягу № 312, а навпаки, на вказаному витязі ґрунтуються розрахунки заявленої до стягнення заборгованості, відтак з`ясуванню в судовому порядку підлягало питання саме щодо можливості застосування наданого позивачем доказу на підтвердження наявності правових підстав для задоволення позову в тому розмірі, який розрахував позивач на підставі витягу № 312.

6.27. Судом апеляційної інстанції оцінка зазначеним доказам не надавалася, і вона не може бути надана судом касаційної інстанції з огляду на встановлені положеннями статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

7.2. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (частина 3 статті 310 ГПК України).

7.3. За таких обставин оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку із скасуванням оскаржуваної постанови і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, у тому числі й сплаченого за подання касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпласт" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 у справі № 911/2658/18 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя К. Пільков