Постанова

від 29.10.2020 по справі 2-1186/10

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №2-1186/10 Головуючий у 1-й інст. Драч Ю.І.

Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Павицької Т.М., Миніч Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Баліцької Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу № 2-1186/10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор Плюс до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 травня 2010 року , яке ухвалене під головуванням судді Драча Ю.І. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2009 року Публічне акціонерне товариство Сведбанк (надалі - банк), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор Плюс (надалі - кредитор), звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Банк просив зобов`язати ОСОБА_1 повернути заборгованість за кредитним договором від 08 червня 2007 року №0501/0607/71-162 у сумі 22 873,05 дол. США, а в разі відсутності вказаного майна стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у солідарному порядку суму заборгованості за кредитним договором від 08 червня 2007 року №0501/0607/71-162 у розмірі 183 249,73 грн., що еквівалентно 22 873,05 дол. США за курсом НБУ на момент вчинення розрахунку. Позов обґрунтовував тим, що 08 червня 2007 року між Акціонерним комерційним банком ТАС-Комерцбанк , правонаступником якого з 10 червня 2009 року було ПАТ Сведбанк , і ОСОБА_1 укладений кредитний договір №0501/0607/71-162, за умовами якого останній отримав кредитні кошти в сумі 22 000 дол. США зі строком користування по 07 червня 2032 року. За умовами кредитного договору проценти за користування кредитними коштами були визначені у розмірі 13% річних за весь строк фактичного користування кредитом, а згідно з договором про внесення змін до кредитного договору - 15%. Із метою виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором того ж дня Акціонерний комерційний банк ТАС-Комерцбанк уклав договори поруки: №0501/0607/71-162-Р-1 із ОСОБА_2 , №0501/0607/71-162-Р-2 із ОСОБА_4 і №0501/0607/71-162-Р-3 із ОСОБА_3 . Поручителі несуть із позичальником солідарну відповідальність перед кредитором за виконання умов основного зобов`язання усім належним майном та грошовими коштами. ОСОБА_1 не у повному обсязі виконував зобов`язання за кредитним договором, порушував строки платежів, а тому 02 вересня 2009 року банк надіслав відповідачам вимоги про дострокове погашення заборгованості. Станом на 05 листопада 2009 року сума заборгованості становить 22 873,05 дол. США та складається із: заборгованості за тілом кредитом - 20 613 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом - 1 943,36 дол. США та пені за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів - 316,69 дол. США

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 18 травня 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в солідарному порядку 183 249,73 грн. заборгованості за кредитом, що еквівалентно 22 873,05 дол. США, та вирішено питання судових витрат.

ОСОБА_3 , не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині вимог до неї як поручителя, подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення в оскарженій частині скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні вимоги про стягнення з неї у солідарному порядку з позичальником та іншими поручителями кредитної заборгованості відмовити. Зазначає, що 28 вересня 2007 року між Акціонерним комерційним банком ТАС-Комерцбанк та позичальником укладений договір про внесення змін до кредитного договору, тобто основного зобов`язання, за умовами якого сторони без її згоди, як поручителя, збільшили розмір процентної ставки за користування кредитом до 15% річних, унаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності як поручителя. Вона про збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами та обсягу її відповідальності повідомлена не була, своєї згоди на зміну основного зобов`язання в частині збільшення розміру процентної ставки за користування кредитними коштами з 13% до 15% не надавала. Наполягає на тому, що порука припинилася в силу Закону, а саме: ч.1 ст.559 ЦК України, а тому правові підстави для стягнення з неї заборгованості як із поручителя відсутні. Доводом апеляційної скарги також є те, що кредитору належало протягом одного року від дня укладення договору поруки звернутися до поручителя з вимогою виконати зобов`язання за основним договором. Оскільки у вказаний період кредитор не звернувся з відповідною вимогою до поручителя, то, на думку скаржника, порука припинилася й з цієї підстави. Як наслідок у апеляційній скарзі йдеться про те, що у разі припинення поруки кредитор не має законних підстав для стягнення кредитної заборгованості за рахунок поручителя. Поручитель не повинен відповідати у солідарному порядку із позичальником за заборгованість, яка склалася внаслідок неналежного виконання основного зобов`язання.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року до участі в справі залучено правонаступника Публічного акціонерного товариства Сведбанк - Товариство з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор Плюс .

ТОВ Факторингова компанія Вектор Плюс подало до суду пояснення на апеляційну скаргу. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що у разі, якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням установленої кредитним договором процедури, то збільшення розміру процентної ставки за цим кредитним договором є правомірним. На думку кредитора, підвищення процентної ставки за кредитним договором не дає підстав уважати таке підвищення зміною основного зобов`язання, на яку необхідно отримати згоду поручителя, оскільки ця зміна процентної ставки передбачена в договорах, укладених між сторонами та є зміною лише умов основного договору, внаслідок якої обсяг відповідальності не збільшується та згода поручителя не вимагається.

Колегія суддів Житомирського апеляційного суду не перевіряє рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , приймаючи до уваги те, що відносно відповідача ОСОБА_4 рішення перевірялося раніше, а відносно відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судове рішення наразі не оскаржується.

Перевіривши відповідно до положень ст.367 ЦПК України законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог до ОСОБА_3 , колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Матеріалами справи доводиться та судом установлено, що 08 червня 2007 року між Акціонерним комерційним банком ТАС-Комерцбанк , правонаступником якого було Публічне акціонерне товариство Сведбанк , та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір №0501/0607/71-162, за умовами якого останній отримав грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 22 000 дол. США на строк із 08 червня 2007 року по 07 червня 2032 року (а.с.9-12 т.1).

За змістом пункту 1.3 вищевказаного кредитного договору позичальник мав сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом у розмірі 13% річних за весь строк фактичного користування кредитом. Також у даному пункті кредитного договору прописано, що сторони за взаємною згодою, досягнутою при укладанні цього договору, встановили, що розмір процентної ставки може змінюватися без укладання додаткового правочину до цього договору, у випадку і в порядку, встановленому п.6.1.2. цього договору.

У пункті 6.1.2. кредитного договору сторони досягли згоди вважати факт настання наступних обставин істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при визначенні розміру процентної ставки при укладанні цього договору: зміна економічних умов та вартості ресурсів на ринку позикового капіталу; або не подання позичальником до банку у строки і в порядку, визначені п.п.5.1.8., 5.1.12. цього договору, документів, що підтверджують укладання у встановлений строк відповідного договору страхування. У даному пункті договору також зазначено, що при настанні однієї з зазначених вище обставин сторони досягли взаємної згоди без укладання будь-якої додаткової угоди (правочину) до цього договору встановити наступний порядок змін умов цього договору з відповідною зміною зобов`язань позивальника та прав банку за цим договором щодо розміру процентної ставки або строку виконання позичальником зобов`язань за цим договором.

У забезпечення виконання позичальником кредитних зобов`язань 08 червня 2007 року між АКБ ТАС-Комерцбанк і ОСОБА_1 укладений іпотечний договір, а з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 укладені договори поруки з кожним окремо.

Відповідно до частини третьої ст.554 ЦК України, яка діяла у такій редакції на час укладення договорів поруки, особи, які спільно дали поруку, відповідали перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Норми закону, які врегулювали поруку на час укладення договору поруки з ОСОБА_3 , не містили положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними (декількома) договорами, якщо договорами поруки не передбачалося іншого. У випадках укладення із поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того ж зобов`язання, між поручителями не виникало солідарної відповідальності.

За умовами договору поруки №0501/0607/71-163-Р-3 ОСОБА_3 зобов`язалася перед кредитором відповідати за виконання зобов`язань щодо повернення коштів, наданих кредитодавцем позичальнику у вигляді кредиту згідно з кредитним договором від 08 червня 2007 року у розмірі 22 000 дол. США, строком до 07 червня 2032 року, з процентною ставкою 13% річних за їх використання (а.с.19 т.1).

За умовами пункту 11 договору поруки сторони не мають права в односторонньому порядку відмовитися від прийнятих на себе зобов`язань за цим договором або змінити його умови. Сторони домовилися, що будь-які зміни до основного зобов`язання, крім змін, наслідком яких є збільшення обсягу відповідальності поручителя за цим договором, погоджуються між позичальником та банком самостійно без повідомлення поручителя про такі зміни.

Отже, у разі зміни основного зобов`язання, якщо такі зміни призводили до збільшення обсягу відповідальності поручителя, повідомлення ОСОБА_3 про такі зміни було обов`язковим, а самостійність погодження між позичальником та кредитодавцем виключалася.

У договорі від 28 вересня 2007 року про внесення змін до кредитного договору від 08 червня 2007 року №05010607/71-162, який укладений між Акціонерним комерційним банком ТАС-Комерцбанк та ОСОБА_1 , кредитодавець та позичальник домовилися про збільшення процентної ставки за користування кредитом до 15% річних за весь строк фактичного користування кредитом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2015 року в справі №523/3082/14-ц зазначається, що збільшення обсягу відповідальності поручителя може відбутися внаслідок зміни забезпеченого порукою зобов`язання, які безпосередньо спрямовані на підвищення суми кредиту, процентної ставки за користування кредитом , пені тощо або на включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення строку повернення кредиту.

Приймаючи до уваги приписи договору поруки та укладаючи 28 вересня 2007 року договір про внесення змін до основного зобов`язання, кредитодавець та позичальник зобов`язані були погодити збільшення процентної ставки за кредитним договором із ОСОБА_3 , оскільки збільшення процентної ставки з 13% до 15% річних має наслідком збільшення обсягу її відповідальності як поручителя.

За нормами частини першої ст.559 ЦК України, яка діяла у такій редакції на час укладення договору від 28 вересня 2007 року, яким внесені зміни до кредитного договору від 08 червня 2007 року щодо підвищення процентної ставки за користування кредитом, порука припинялася за наявності факту зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Чинне на той час законодавство не містило приписів про те, що поручитель має нести відповідальність за порушення боржником в обсязі, що існував до зміни зобов`язання. Таке застереження з`явилося у частині першій ст.559 ЦК України лише у зв`язку з прийняттям Верховною Радою України Закону №2478-VIII від 03 липня 2018 року. Даний Закон зворотної дії у часі не має.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частина третя ст.5 ЦК України). Цивільні відносини у даній справі виникли у 2007 році, а тому регулюються актами цивільного законодавства, що діяли на той час.

Отже, у матеріалах справи відсутні докази погодження кредитодавцем із поручителем ОСОБА_3 збільшення процентної ставки за кредитним договором, тобто зміни основного зобов`язання, хоча обсяг відповідальності ОСОБА_3 збільшився. За таких обставин, є підстави вважати, що порука за договором поруки від 08 червня 2007 року №0501/0607/71-162-Р-3, укладеним між АКБ ТАС-Комерцбанк та ОСОБА_3 , на час звернення кредитора із позовом припинилася.

Відповідні висновки висловлені у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року в справі №6-2662цс15 та постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі №522/9232/14-ц, від 20 червня 2018 року в справі №161/11866/15-ц, від 07 листопада 2018 року в справі №203/2907/16-ц. Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 05 червня 2019 року в справі №523/3082/14-ц (провадження №14-243цс19) від такої правової позиції не відступила. При виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин колегія суддів апеляційного суду згідно з частиною четвертою ст.263 ЦПК України враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, оскільки судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та відповідати завданню цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги про припинення поруки і з іншої підстави не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до частини другої ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних йому.

Так, зміст пункту 3.8 кредитного договору передбачає, що при порушенні позичальником строків платежів кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, що залишився та сплату процентів за користування коштами. При цьому кредитор має право надіслати позичальнику повідомлення про зміну умов цього договору. Строк виконання позичальником своїх зобов`язань (повернення кредиту, сплата процентів за користування ним) вважається таким, що настав, на десятий календарний день з дня направлення кредитором позичальнику повідомлення про зміну умов цього договору, у порядку, передбаченому цим пунктом договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище десятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається кредитору відділенням зв`язку при відправленні листа з повідомленням про вручення, або дата, зазначена в повідомленні, яке отримане позичальником особисто у кредитора.

Кредитор 02 вересня 2009 року направив позичальнику та поручителям повідомлення про зміну умов кредитного договору та визначив термін дострокового погашення зобов`язання за даним кредитним договором у межах 30-денного строку з дня отримання даного повідомлення (а.с.30 т.1). ОСОБА_3 отримала повідомлення кредитора 05 вересня 2009 року (а.с.29 т.1). Отже, строк виконання основного зобов`язання для ОСОБА_3 вважається таким, що настав 05 жовтня 2009 року (день встановлений кредитором для дострокового погашення кредиту), а банк звернувся до суду із позовом 27 листопада 2009 року (а.с.4).

Відповідно до частини четвертої ст.559 ЦК України, яка діяла у такій редакції на час отримання ОСОБА_3 повідомлення, порука припинялася, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Для припинення поруки мало настати декілька умов: настання строку, визначеного у договорі поруки, або настання строку виконання основного зобов`язання; непред`явлення вимог до поручителя протягом шести місяців з дня настання такого строку.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у справі №6-53цс14 від 17 вересня 2014 року, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно було бути пред`явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України .

Відтак, сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання припиняв поруку за умови, що кредитор не звернувся з позовом до поручителя.

Як убачається із вищевикладеного кредитор звернувся до суду із даним позовом (27 листопада 2009 року), тобто до спливу шести місяців із часу настання строку виконання основного зобов`язання (05 жовтня 2009 року + 6 місяців), а тому порука з підстав, передбачених частиною четвертою ст.559 ЦК України не припинилася.

Письмові пояснення кредитора не змінюють вищевикладеного, оскільки ґрунтуються на підміні понять. Так, колегія суддів погоджується із тезою про те, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Проте, не можна погодитися із тезою про те, що у даному випадку обсяг відповідальності поручителя не збільшився. У договорах йдеться апріорі про право кредитора на збільшення розміру процентної ставки, але таке право не може бути абсолютним з точки зору відповідальності поручителя при недодержання кредитором порядку реалізації своїх прав. Підвищення розміру процентної ставки змінило (збільшило) обсяг відповідальності поручителя, а тому потребувало її згоди, оскільки потягло зміну обсягу основного зобов`язання, що істотно вплинуло на права та обов`язки ОСОБА_3 як поручителя.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в оскарженій частині ухвалене з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає до скасування в частині стягнення з поручителя ОСОБА_3 заборгованості у солідарному порядку з ухваленням в цій частині нового судового рішення, яким у задоволенні вимог до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором у солідарному порядку слід відмовити у зв`язку з припинення поруки з підстав, зазначених вище.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 травня 2010 року в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором та судових витрат скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні даних вимог.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 05 листопада 2020 року.