Рішення

від 05.11.2020 по справі 469/1458/15-ц

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 469/1458/15-ц

Провадження № 2/483/70/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

26 жовтня 2020 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Казанлі Л.І.,

за участю секретаря Гречки С.Є.,

представника позивачки ОСОБА_1 ,

представників відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадженняцивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 та Анатоліївської сільської ради Березанського району Миколаївської області, третя особа - приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Георгієва Оксана Григорівна, про визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

01 грудня 2015 року ОСОБА_4 звернулася до Березанського районного суду Миколаївської області із позовною заявою до ОСОБА_5 . Свої вимоги обґрунтовувала тим, що після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і за життя склала на її ім`я заповіт, залишилася спадщина у вигляді земельної ділянки загальною площею 9,01 га в межах території Анатоліївської сільської ради Березанського району за цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Про смерть ОСОБА_6 вона дізналась лише наприкінці 2014 року, оскільки працювала в місті Києві, і про смерть спадкодавиці їй ніхто не повідомив, а відтак пропустила строк прийняття спадщини. Посилаючись на викладені обставини, просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_6 .

15 березня 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 та Анатоліївської сільської ради Березанського району Миколаївської області. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 18 лютого 2016 року дізнався про існування заповіту, складеного його сестрою ОСОБА_6 на ім`я позивачки. Спадкодавиця у 2003 році перебувала на лікуванні в зв`язку із крововиливом у мозок, згодом їй було проведено операцію на черепній коробці. Останні десять років ОСОБА_6 зловживала алкогольними напоями, вела асоціальний спосіб життя, що потягло її загибель у власному будинку внаслідок пожежі, крім того, померла взагалі не виїжджала зі свого місця проживання в селі Анатоліївка, хоча спірний заповіт було посвідчено у місті Миколаєві. Посилаючись на те, що стан здоров`я та спосіб життя перешкоджали ОСОБА_6 в повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними, просив визнати недійсним заповіт від 05 липня 2012 року, складений на користь позивачки та посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Георгієвою О.Г..

Ухвалою суду від 15 березня 2016 року вказані позови об`єднані в одне провадження.

27 лютого 2019 року справу передано до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області в порядку ст.ст. 31, 32 ЦПК України.

Представник позивачки в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала у повному обсязі, вимоги зустрічного позову не визнала.

Представники відповідача в судовому засіданні позов ОСОБА_4 не визнали, зустрічний позов підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача за зустрічним позовом - Анатоліївської сільської ради Березанського району Миколаївської області та третя особа - приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Георгієва О.Г. в судове засідання не з`явилися, надавши заяви про розгляд справи без їхньої участі. Представник відповідача, крім цього, зазначив, що просить вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства (т. 2 а. с. 124), третя особа вказала, що вимоги зустрічного позову ОСОБА_5 задоволенню не підлягають (т. 2 а. с. 80).

Вислухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, надані сторонами, суд дійшов такого.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 27 січня 2014 року (т. 1 а. с. 5).

За життя ОСОБА_6 було складено заповіт від 25 липня 2012 року, яким вона заповіла позивачці ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 9,01 га, розташовану в межах території Анатоліївської сільської ради Березанського району Миколаївської області за цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а. с. 6).

Як вбачається з роз`яснень приватного нотаріуса Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О.Б. від 27 листопада 2015 року (т. 1 а. с. 10), позивачка ОСОБА_4 пропустила встановлений законом шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, у зв`язку із чим їй було рекомендовано звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи. Отже, строк для прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_6 , закінчився 25 червня 2014 року, і позивачкою його пропущено.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 зазначила про те, що строк для звернення із заявою про прийняття спадщини нею було пропущено з поважних причин, оскільки їй не було відомо про смерть спадкодавиці.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Аналогічні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року № 756/2764/15-ц та від 17 квітня 2019 року № 161/9998/17.

Проаналізувавши викладене вище, суд дійшов переконання, що зазначені позивачкою причини пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини не є поважними, оскільки не пов`язані із об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цієї дії, а відтак відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_4 .

Вирішуючи вимоги зустрічного позову ОСОБА_5 , суд дійшов наступного.

Як вбачається зі спадкової справи, завірену копію якої долучено до матеріалів справи (т. 1 а. с. 23-33), 23 липня 2014 року за заявою ОСОБА_5 - рідного брата ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О.Б. було заведено спадкову справу № 65/2014.

В силу вимог ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Таким чином, однією із особливостей заповіту як правочину є те, що він водночас може бути віднесений і до нікчемних і до оспорюваних правочинів.

В силу вимог норм цивільного закону до нікчемних заповітів відноситься заповіт, який складений фізичною особою, яка не має повної цивільної дієздатності (ч. 1 ст. 1234 ЦК України).

З висновку посмертної судово-психіатричної експертизи № 70 від 09 лютого 2018 року, що її було призначено ухвалою суду від 19 травня 2016 року, вбачається, що ОСОБА_6 під час складання заповіту 25 липня 2012 року страждала хронічним стійким психічним розладом у вигляді органічного психічного розладу, психоорганічного синдрому змішаного ґенезу з вираженими когнітивними та емоційно-вольовими порушеннями, що абсолютно позбавляло її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (т. 1 а. с. 231-237).

Статтею 110 ЦПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу.

Згідно з наданою суду епікриз-випискою № 3058 (т. 1 а. с. 72) ОСОБА_6 з 12 березня по 07 квітня 2003 року знаходилась на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні 11 міської клінічної лікарні міста Одеси з діагнозом субарахноїдально-паренхиматозний крововилив внаслідок розриву аневризми ; 21 березня 2003 року було проведено хірургічне втручання.

Як вбачається з медичних карт стаціонарного хворого №№ 724, 290, 495, 794, 466, 1217, 836, 768, 892, 460 Березанської центральної районної лікарні (т. 1 а. с. 120-199), а також медико-експертної справи МСЕК № 324, витребуваної на запит суду, ОСОБА_6 у період з 2004 по 2013 роки неодноразово знаходилась на стаціонарному лікуванні. В описах неврологічного стану хворої лікарі вказували на порушення психічних функцій останньої, зокрема зниження критики до свого стану, зниження пам`яті на поточні події, ускладненість зосередження, емоційно-вегетативну лабільність, схильність до афективних спалахів. У 2007 році ОСОБА_6 перенесла повторне гостре порушення мозкового кровообігу. В подальшому у зв`язку із погіршенням стану неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні. У 2011 та 2012 роках стаціонарно не лікувалась, 10 листопада 2011 року була оглянута лікарем-невропатологом на дому. У вказаній медичній документації містяться записи лікарів, які свідчать про наявність у ОСОБА_6 психічних порушень внаслідок прогресуючого соматичного та неврологічного захворювання. Діагноз, що був поставлений хворій лікарями - дисциркуляторна енцефалопатія , а саме сукупність прогресуючих органічних змін мозкової тканини внаслідок судинного ураження головного мозку, що проявляється у вигляді емоційно-вольових розладів, значних порушень інтелектуально-мнестичної сфери, характерних порушень мислення, критичних функцій, парціальної деменції, що відповідає психоорганічному синдрому при органічному ураженні головного мозку.

Судом також були досліджені письмові пояснення допитаних в порядку, передбаченому ЦПК України, свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (т. 1 а. с. 115-116, 117-118).

Так, свідок ОСОБА_7 пояснила, що з 1985 року проживала в с. Анатоліївка Березанського району і була знайома з родиною померлої ОСОБА_6 .. Остання після смерті матері в 2010 році почала зловживати спиртними напоями. Отримуючи мінімальну пенсію, постійно брала гроші та спиртне у борг, в подальшому почала продавати килими з будинку, щоб розрахуватися із кредиторами. Останні роки вела асоціальний спосіб життя, коло її знайомих складали особи без постійного місця проживання. Влітку 2012 року поведінка ОСОБА_6 стала ще більш неадекватною: вона перестала впізнавати сусідів, голосно та нецензурно висловлювалась без жодних на те підстав.

Вказані пояснення узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_8 , яка спілкувалась з ОСОБА_6 з 2005 року, крім того, мала з нею родинні зв`язки. Свідок також підтвердила факт постійного зловживання померлою спиртними напоями та асоціального способу життя. Крім того, додала, що останні 2-3 роки перед смертю ОСОБА_6 не мала можливості в повному обсязі себе обслуговувати, самотужки пересувалася лише на відстань до 10 метрів - до огорожі власного будинку. За наявною у свідка інформацією ОСОБА_6 продала свою земельну ділянку, оскільки в неї не вистачало грошей.

Допитані судом в якості свідків у цій справі за клопотанням представника позивачки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 повідомили суду, що померла ОСОБА_6 була нормальною людиною, поводила себе адекватно, і вони ніколи не чули, що остання мала психічні захворювання.

Разом із тим, суд не може вважати ці показання належними доказами у справі, оскільки свідки не є спеціалістами в галузі психіатрії, а відтак, їх показання стосовно психічного стану померлої ОСОБА_6 є неспроможними.

Посилання представника позивачки на те, що ОСОБА_6 у період з 2007 по 2014 рік самостійно зверталась до відділення Пенсійного фонду щодо виплати їй пенсії, а також на те, що остання у 2011 році оформила кредит у Приватбанку та сплачувала платежі в рахунок його погашення, судом до уваги не беруться, оскільки, як вбачається з висновків лікарів, стан психічного здоров`я ОСОБА_6 погіршувався поступово, і дії, які вона вчиняла в певних ситуаціях, жодним чином не можуть підтверджувати її здатність на вільне волевиявлення саме під час складання спірного заповіту.

Проаналізувавши викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що представником позивачки не надано суду жодного доказу на підтвердження викладених нею заперечень щодо визнання заповіту недійсним, як і не доведено, що цей заповіт відповідав внутрішній волі померлої ОСОБА_6 ..

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у ній докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 ..

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні первісного позову відмовлено, судові витрати за ним відносяться на рахунок позивачки і відшкодуванню не підлягають. Натомість, з останньої слід стягнути на користь відповідача понесені ним та документально підтверджені витрати на сплату судового збору у розмірі 928 грн 19 коп. (т. 1 а. с. 59).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263- 265ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, що залишилася після ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок позивачки.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 та Анатоліївської сільської ради Березанського району Миколаївської області - задовольнити повністю.

Визнати недійсним заповіт, складений 25 липня 2012 року ОСОБА_6 та посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Георгієвою Оксаною Григорівною, зареєстрований в реєстрі за № 330.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 - 928 (дев`ятсот двадцять вісім) гривень 19 копійок - в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 листопада 2020 року.

Головуючий: