Постанова

від 02.11.2020 по справі 914/209/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2020 р. Справа№ 914/209/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Мартюк А.І.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Кульчицької І.А.,

представників сторін:

не з`явилися,

розглянувши апеляційну скаргу

Міністерства юстиції України

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 (повний текст складений 02.07.2020)

у справі № 914/209/20 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів"

до Міністерства юстиції України,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Новосад Ольга Петрівна,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

Приватне підприємство "Світанковий лан",

про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі №914/209/20 позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 26.05.2017 №1731/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", стягнуто з Міністерства юстиції України на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" 2.102,00 грн судового збору.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що оскаржуваний наказ прийнятий на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, який ухвалений Комісією з грубим порушенням процедури розгляду скарг, оскільки позивачу не було належним чином повідомлено про розгляд скарги та своєчасно не вручено її копію.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Міністерство юстиції України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Мартюк А.І., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі № 914/209/20 залишено без руху, зобов`язано Міністерство юстиції України усунути недоліки апеляційної скарги шляхом подання доказів оплати судового збору за подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

Від Міністерства юстиції України надійшло клопотання, до якого додані докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Концерну "Військторгсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 у справі № 910/3166/20; розгляд справи призначено на 05.10.2020.

25.09.2020 від АТ АКБ "Львів" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання 05.10.2020 не з`явились.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 відкладено судове засідання на 02.11.2020.

Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що листом від 19.05.2017 №13464-0-33-17/19К позивач був повідомлений про майбутній розгляд скарги, йому було надіслано копії даної скарги з відповідними доповненнями до неї, а також зазначено, що відомості про дату та час розгляду скарги буде розміщено на сайті Міністерства юстиції України у відповідному розділі; на офіційному сайті Мін`юсту розміщене оголошення про засідання Комісії з розгляду скарг, де зазначалося, що розгляд скарги Виробничо-торгівельного підприємства СЕРМІШ відбудеться 26.05.2017 об 11 год. 30 хв.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права і просив залишити вказане рішення без змін.

Представники учасників справи в судове засідання 02.11.2020 не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином. Так, відповідно відміток на повідомленнях про вручення поштового відправлення ухвалу від 05.10.2020 про відкладення судового засідання на 02.11.2020 позивач отримав 12.10.2020, відповідач - 09.10.2020 приватний нотаріус - 13.10.2020. клопотань про відкладення судового засідання до апеляційного суду не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників.

Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, 25.05.2011, з метою забезпечення вимог позивача - Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" (банку) як іпотекодержателя, що випливають з умов генерального договору кредитної лінії № 38 від 24.05.2011 (далі - основне зобов`язання), укладеним між банком та Фермерським господарством "Серміш Агро" (позичальник), між банком та третьою особою-2 - Виробничо-торгівельним підприємством СЕРМІШ , правонаступником якого є Приватне підприємство Світанковий лан як іпотекодавцем укладений іпотечний договір, який 25.05.2011 посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В. за реєстровим номером №846.

Іпотекодавець з метою забезпечення виконання своїх зобов`язань перед іпотекодержателем, викладених у основному зобов`язанні, передав в іпотеку належне йому майно:

- кафе-бар загальною площею 539,5 кв. м, позначений за планом літерами від " 1" по " 26" та розташований у підвалі будинку №5 на майдані Незалежності (площа Перемоги) в місті Буську Львівської області.

Зазначений кафе-бар належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Буською міською радою 29.04.2011 на підставі рішення виконкому від 13.04.2011 № 41; право власності зареєстроване обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" (далі - ОКП ЛОР БТІ) 04.05.2011 (витяг про державну реєстрацію прав від 04.05.2011 № 29852457), реєстраційний номер 14731552;

- земельну ділянку площею 0,0935 га, що розташована за адресою: Львівська область, Буський район, с. Ожидів; земельна ділянка надана для обслуговування магазину; ця ділянка належить іпотекодавцю на підставі Державного акта серія ЯА № 206182 на право власності на земельну ділянку, виданого Буським районним відділом земельних ресурсів 18.11.2004 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Буською державною нотаріальною конторою 26.12.2002 за реєстровим номером №3390, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за №020444900008;

- об`єкт незавершеного будівництва - магазин, кафе, готовністю 64 %, за адресою: Львівська область, Буський район, с. Ожидів, вулиця Головна, 91-б, розташований на вищевказаній земельній ділянці, площею 0,0935 га, наданій для обслуговування магазину, кадастровий номер - 4620684400:23:006:0002; цей об`єкт незавершеного будівництва належить іпотекодавцю на підставі Державного акта серія ЯА № 206182 на право власності на земельну ділянку, виданого Буським районним відділом земельних ресурсів 18.11.2004, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 020444900008, та зареєстрованого ОКП ЛО БТІ в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 01.07.2009 (витяг про реєстрацію права власності № 23169621 від 01.07.2009), реєстраційний номер 27672522 (далі - Предмет іпотеки).

Розділом 6 цього договору передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовий спосіб у випадку залишення без задоволення іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя щодо порушень основного зобов`язання або умов цього договору згідно зі статтею 35 Закону України "Про іпотеку".

У зв`язку з невиконанням позичальником основного зобов`язання і невиконанням ним та іпотекодавцем вимог банку про погашення заборгованості за кредитним договором (лист-вимога від 23.01.2017 за вих. №№ 27/о-24 та 28/о-24) для захисту своїх прав та інтересів банк звернувся до нотаріуса із заявою про державну реєстрацію за ним права власності на предмет іпотеки.

10.03.2017 приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. здійснила реєстрацію права власності на предмет іпотеки за банком (рішення за №№ 34206567, 34207070, 34207345).

09.05.2017 третя особа-2 звернулася до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України (далі - Комісія) зі скаргою, у якій просило скасувати вказані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.03.2017 за №№ 34206567, 34207070, 34207345, прийняті приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. (далі - рішення про державну реєстрацію прав).

За результатами розгляду зазначеної скарги Міністерство юстиції України видало наказ від 26.05.2017 за № 1731/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким скаргу третьої особи-2 задовольнило та скасувало вказані рішення про державну реєстрацію прав.

Вважаючи, що наведений наказ прийнятий з порушенням вимог щодо процедури розгляду скарг на рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а його зміст не відповідає вимогам законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначаються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон №1952-IV), а також постановою Кабінету Міністрів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 25.12.2015 № 1128 (зі змінами та доповненнями).

Згідно із ч. 1 та 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 37 Закону №1952-IV (в редакції, чинній на час розгляду відповідачем скарги та прийняття спірного рішення) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Процедура розгляду скарги по суті визначена статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, якою затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок № 1128).

Пунктом 2 Порядку № 1128 (в редакції, що діяла на час подання скарги та її розгляду) встановлено, що для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

До повноважень Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У пункті 12 цього ж Порядку передбачено, що за результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законами, у формі наказу.

Відповідно до п. 9 Порядку № 1128 під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Використання прислівника "обов`язково" свідчить про істотність вимоги про запрошення скаржника, суб`єкта оскарження (тобто особи, чиї дії оскаржуються) та заінтересованих осіб для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.

З огляду на це, неповідомлення скаржника та / або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням.

Неприбуття осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Отже, неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи. Відтак, якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то це перешкоджає розгляду скарги. Ці обставини повинні з`ясовуватися до початку розгляду скарги секретарем комісії відповідно до п. 3 розділу ІІІ Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 № 37/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2016 за № 42/28172).

Способи повідомлення визначені у п. 10 Порядку № 1128, відповідно до якого суб`єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

- телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

- шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту;

- засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

Порядок не визначає вимог щодо змісту повідомлення. Водночас, враховуючи мету такого повідомлення, воно повинно містити інформацію щонайменше про скаржника, суб`єкта оскарження (державного реєстратора, дії якого оскаржуються), суть скарги, час та місце розгляду скарги. Зміст повідомлення повинен бути достатнім для того, щоб зацікавлені особи (зокрема державний реєстратор), могли зрозуміти, що скарга стосується реєстраційних дій, до яких вони мають стосунок, і суть цієї скарги.

Отже, заінтересована особа (в даному випадку - позивач), прав якого стосувались реєстраційні дії, мала право бути завчасно обізнаною щодо наявності скарги у сфері державної реєстрації, що стосуються її майнових прав і інтересів, мала право отримати необхідні матеріали з цього приводу не пізніше ніж за день до дня розгляду скарги і на підставі цих матеріалів мала право підготувати свої пояснення для виступу на засіданні Комісії.

Як зазначає позивач, про розгляд скарги та засідання Комісії, що відбулось 26.05.2017 (п`ятниця) о 10:30, йому стало відомо після отримання 29.05.2017 (понеділок) копії скарги із повідомленням, що позбавило його права на участь у розгляді скарги та права дати пояснення, подати докази і заперечення тощо, зокрема з приводу пріоритетного права банку на задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок спірного майна.

Однією із причин цього було те, що таке повідомлення/матеріали були надіслані позивачеві лише 23 (25) травня 2017 року, тобто із запізненням, без урахування часу для доставки поштового відправлення з міста Києва до міста Львова. Вказане підтверджується копією конверту Міністерства юстиції України, що міститься в матеріалах справи (т. 1 а. с. 27), в якому позивачеві був направлений лист Міністерства від 19.05.2017 № 2/13464-0-33.17/19К (т. 1 а. с. 23) з копією скарги, в якому зазначено, що повідомлення про дату, час і місце розгляду скарги буде опубліковане на сайті Мін`юсту у відповідному підрозділі.

Відповідно до строків, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Отже, апеляційний суд погоджується з доводами позивача, що він був фактично позбавлений можливості взяти 26.05.2017 участь у засіданні Комісії та надавати відповідні письмові пояснення, оскільки згідно з вхідним штампом №792 повідомлення про розгляд скарги разом з її копією надійшло до банку 29.05.2017. Крім того відповідно до поштового конверту лист було направлено позивачу 23 (25) травня 2017 року, а тому, враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень 23+3=26 (25+3=28), зазначені документи не могли бути отримані позивачем раніше ніж 26.05.2017, тобто в кращому випадку - в день розгляду скарги.

Відповідно до ч. 1 п. 11 Порядку №1128 копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.

З урахуванням вимог пунктів 10, 11 Порядку № 1128 надання копії скарги та доданих до неї документів заінтересованим особам, в т.ч. і позивачу, за допомогою засобів електрозв`язку, яким відправляється телефонограма, є технічно неможливим.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У п. 71 рішення ЄСПЛ "Рисовський проти України" (заява 29979/04) зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Отже, на Міністерство юстиції України покладено обов`язок забезпечення участі заінтересованих осіб у розгляді скарги шляхом належного повідомлення з метою реалізації їхнього права на захист, подання відповідних пояснень.

У контексті норми п. 11 Порядку №1128 апеляційний суд дійшов висновку, що належне повідомлення всіх осіб, яких стосується скарга, призначена до розгляду на засіданні відповідної комісії, сприяє належному виконанню відповідачем своїх функцій та має істотне значення для вирішення скарги.

З огляду на передбачені законом вимоги, встановивши, що скаржника, суб`єкта, дії якого оскаржуються, або інших заінтересованих осіб не повідомлено про час та місце розгляду скарги або йому не надіслано скарги, комісія не має законних підстав розглядати скаргу по суті.

Позбавлення заінтересованої особи, яка є власником майна, можливості взяти участь у розгляді скарги, яка стосується її безпосередньо, або належним чином підготувати відповідні пояснення є істотним порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення.

Висновки суду у цій справі відповідають правовим висновкам Верховного Суду, які наведено у постановах від 28.03.2018 у справі №826/19452/16, від 12.12.2018 у справі №826/8976/17, від 20.05.2019 у справі №826/9046/16, від 28.05.2020 у справі №822/1874/17.

З приводу доводів апелянта щодо того, що на офіційному сайті Мін`юсту розміщене оголошення про засідання комісії з розгляду скарг, де зазначалось, що розгляд скарги ПП ПП ВТП Серміш відбудеться 26.05.2017 о 10 год 30 хв, апеляційний суд зазначає, що вказаний вид повідомлення не є належним, враховуючи те, що позивачу не були своєчасно надані (надіслані) копії відповідних документів скарги. Крім того відповідач не надав доказів того, що таке повідомлення було завчасно розміщене на сайті відповідача. При цьому колегія суддів ще раз відзначає, що про надходження скарги Мін`юст повідомив позивачу листом від 19.05.2017 № 2/13464-0-33.17/19К з копією скарги, надісланим позивачеві лише 23 (25) травня 2017 року, тобто із запізненням, який позивач отримав 29.05.2017 і в якому було зазначено, що повідомлення про дату, час і місце розгляду скарги буде опубліковане на сайті Мін`юсту у відповідному підрозділі.

З огляду на викладене, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що спірний наказ від 26 травня 2017 року №1731/5 Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень підлягає скасуванню.

Переглядаючи спір по суті, колегія суддів також відзначає, що ухвалою Буського районного суду Львівської області від 09.03.2017 у справі № 440/256/17 були зареєстровані обтяження щодо спірних об`єктів нерухомого майна у вигляді накладення арешту на все належне Приватному підприємству Виробничо-торгівельне підприємво Серміш нерухоме, в тому числі спірне, майно та заборонено проведення у Державному реєстрі прав реєстраційних дій, наслідком яких є зміна власника майна, яке належить цьому підприємству.

Як зазначалось вище, 10.03.2017 приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. здійснила реєстрацію права власності на предмет іпотеки за банком (рішення за №№ 34206567, 34207070, 34207345).

В апеляційній скарзі заявник стверджує, що станом на 10.03.2017 банк був обізнаний про ухвалу Буського районного суду від 09.03.2017 у справі №440/256/17.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, про ухвалу Буського районного суду від 09.03.2017 у справі №440/256/17 банк дізнався з листа Міністерства юстиції України №3/13464-о-33-17/19К від 19.05.2017 про призначення розгляду скарги (із доданої до неї скарги Приватного підприємства Виробничо-торгівельне підприємство Серміш ). Однак вказаний лист, як встановлено вище, отриманий банком після розгляду скарги 26.05.2017.

Посилання у апеляційній скарзі Міністерства юстиції України на те, що зазначена ухвала була своєчасно розміщена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, не підтверджують того факту, що банк чи нотаріус знав чи міг знати про наявність цієї ухвали.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала була винесена 09.03.2017 і в той же день надіслана до реєстру; оприлюднено ухвалу 14.03.2017.

Статтею 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції, чинній на 10.03.2017, визначено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації.

Зокрема, п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Як зазначено вище, ухвала Буського районного суду Львівської області від 09.03.2017 у справі №440/256/17 у Єдиному державному реєстрі судових рішень станом на 10.03.2017 оприлюднена не була.

Водночас відповідно до абз. 5 її резолютивної частини ця ухвала про забезпечення позову була звернута судом до негайного виконання на користь фізичної особи ОСОБА_1 . Доказів того, що ОСОБА_1 (чи інша уповноважена особа) звернув її до негайного виконання, в т. ч. у визначеній законодавством (Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядком державної реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127) процедурі на підставі судового рішення здійснив державну реєстрацію відповідних обтяжень саме у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно матеріали справи не містять. Не вказано про встановлення обставин реєстрації обтяжень на підставі ухвала Буського районного суду Львівської області від 09.03.2017 у справі №440/256/17 саме у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно і у Висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 26.05.2017 , ухваленому за результатами розгляду скарги Приватного підприємства Виробничо-торгівельне підприємство Серміш (т. 1 а. с. 205-216).

Отже, зважаючи на викладене вище, на день реєстрації права власності за банком - 10.03.2017 у нотаріуса не було підстав для відмови у проведенні реєстраційної дії.

Щодо двох інших наявних обтяжень, зазначених у відзиві, №6200158 та №6543883, колегія суддів встановила, що вони внесені на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони та його відчуження від 16.06.2014 у виконавчому провадженні №43664758 на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони та його відчуження від 02.07.2014 у виконавчому провадженні №43784140.

Станом на 10.03.2017 виконавчі провадження №43664758 та №43784140 були завершені і були наявні постанови виконавчої служби про припинення чинності арешту на спірне майно.

Згідно з ч. 4 п. 5 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , в редакції, чинній на 10.03.2017, відмова у державній реєстрації прав з підстави наявності зареєстрованого обтяження речових прав на нерухоме майно, не застосовується у разі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за наявності згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна - у разі якщо обтяженням є заборона відчуження нерухомого майна, що виникла на підставі договору, або податкова застава.

Відповідно, постанови виконавчої служби про зняття арештів у даному випадку фактично є згодою контролюючого органу на відчуження, а тому у нотаріуса не було підстав для відмови у вчиненні реєстраційної дії.

Доказів того, що станом на 10.03.2017 були зареєстровані інші обтяження щодо спірного мана, матеріали справи не містять.

Апелянт також зазначає про незаконність реєстраційних дій з приводу іпотечного майна та вказує на наявність обтяжень за 2014 рік та 2017 рік на день реєстрації права власності за банком - 10.03.2017.

При цьому апелянт не враховує того, що спірне майно перебуває в іпотеці банку ще з 2011 року і у даному випадку мав би враховуватись пріоритет обтяжень.

Відповідно до частини четвертої статті 37 Закону України Про іпотеку в редакції, чинній на 10.03.2017, право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність.

Враховуючи те, що банк не брав участі у роботі Комісії, він не мав можливості заявити про пріоритетність своїх вимог щодо майна, у зв`язку з чим відповідач вказаних питань при розгляді скарги не вирішував, не надавав їм оцінки та не спростував вказані приписи законодавства.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що судове рішення місцевого суду прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для вирішення спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі №914/209/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі №914/209/20 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №914/209/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 10.11.2020.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді А.І. Мартюк

В.А. Корсак