Ухвала

від 16.02.2021 по справі 914/209/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 914/209/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

третіх осіб - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 (судді: Євсіков О. О. - головуючий, Мартюк А. І., Корсак В. А.) і рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 (суддя Карабань Я. А.) у справі

за позовом Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів"

до Міністерства юстиції України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Новосад Ольга Петрівна

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Світанковий лан"

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

1. У березні 2020 року Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів" (далі - АТ АКБ "Львів") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Міністерства юстиції України за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П. і Приватного підприємства "Світанковий лан" (далі - ПП "Світанковий лан") про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 26.05.2017 № 1731/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень".

2. Позовні вимоги з посиланням на статтю 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пункти 9, 10 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок розгляду скарг) обґрунтовані неналежним повідомленням позивача про дату та час розгляду скарги, що позбавило його як заінтересовану особу можливості бути присутнім та надати пояснення під час засідання комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України (далі - Комісія) 26.05.2017, оскільки повідомлення про розгляд скарги було отримано позивачем 29.05.2017, що є порушенням прав позивача.

3. Згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.02.2020 справу № 914/209/20 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва, який ухвалою від 06.04.2020 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

4. Міністерство юстиції України у відзиві, заперечуючи проти її задоволення, зазначило, що листом від 19.05.2017 № 13464-0-33-17/19К позивача було повідомлено про розгляд скарги та скеровано копії скарги з доповненнями до неї, а також зазначено, що відомості про дату та час розгляду скарги буде розміщено на сайті Міністерства юстиції України у відповідному розділі.

Відповідач також зазначав про обізнаність позивача про ухвалу Буського районного суду від 09.03.2017 № 440/256/17, згідно з якою зареєстровані обтяження щодо спірних об`єктів нерухомого майна у виді накладення арешту та заборони проведення реєстраційних дій щодо цього майна.

5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020, задоволено позов АТ АКБ "Львів", визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства юстиції України від 26.05.2017 № 1731/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень".

Судові рішення аргументовано незаконністю оспорюваного наказу Міністерства юстиції України з огляду на встановлення обставин щодо порушення порядку повідомлення заінтересованих осіб у розгляді скарги з метою реалізації права на захист і подання відповідних пояснень. Позбавлення заінтересованої особи, яка є власником майна, можливості взяти участь у розгляді скарги, яка стосується її безпосередньо, або належним чином підготувати відповідні пояснення, є істотним порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що висновки суду у цій справі відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 28.03.2018 у справі № 826/19452/16, від 12.12.2018 у справі № 826/8976/17, від 20.05.2019 у справі № 826/9046/16, від 28.05.2020 у справі № 822/1874/17.

6. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 і рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2020, Міністерство юстиції України у касаційній скарзі просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову АТ АКБ "Львів", обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник акцентує увагу на тому, що суд апеляційної інстанції під час розгляду справи, застосовуючи пункти 9-11 Порядку розгляду скарг дійшов висновку, що лист повідомлення, який міститься в матеріалах справи, а також оголошення на веб-сайті Міністерства юстиції України не є належним доказом повідомлення про дату та час розгляду скарги, у той час як відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 06.06.2018 у справі № 804/2296/17 та від 31.05.2019 у справі № 810/328/18, направлення листа-повідомлення та розміщення оголошення на веб-сайті є належним повідомленням сторони про дату і час розгляду скарги. Проте суд апеляційної інстанції зазначених правових висновків не врахував.

У відзиві на касаційну скаргу АТ АКБ "Львів", заперечуючи проти її задоволення, просить залишити судові рішення без змін, наголошуючи на правильності висновків судів про порушення відповідачем Порядку розгляду скарг, оскільки банк як заінтересовану сторону не було своєчасно та належним чином повідомлено про дату та час розгляду скарги, не було своєчасно надіслано копію скарги та доданих до неї документів.

7. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання про застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

8. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, Верховний Суд відхиляє ці доводи, а обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у наведеному випадку не підтвердилися з огляду на таке.

9. Суди попередніх інстанцій установили, що 25.05.2011 з метою забезпечення вимог АТ АКБ "Львів" (банк) як іпотекодержателя, що випливають з умов генерального договору кредитної лінії від 24.05.2011 № 38 (далі - основне зобов`язання), укладеним між банком та Фермерським господарством "Серміш Агро" (далі - ФГ "Серміш Агро"; позичальник), між банком та Виробничо-торгівельним підприємством "Серміш" (правонаступником якого є ПП "Світанковий лан") як іпотекодавцем укладено іпотечний договір, який 25.05.2011 посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шапіро І. В. за реєстровим номером № 846.

За умовами цього договору іпотекодавець з метою забезпечення виконання своїх зобов`язань перед іпотекодержателем, викладених в основному зобов`язанні, передав в іпотеку належне йому майно, а саме:

- кафе-бар загальною площею 539,5 м 2 , позначений за планом літерами від " 1" до "26", розташований у підвалі будинку № 5 на майдані Незалежності (площа Перемоги) в місті Буську Львівської області, який належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Буською міською радою 29.04.2011 на підставі рішення виконкому від 13.04.2011 № 41; право власності зареєстроване обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" (далі - ОКП ЛОР БТІ) 04.05.2011 (витяг про державну реєстрацію прав від 04.05.2011 № 29852457), реєстраційний номер 14731552;

- земельну ділянку площею 0,0935 га, розташовану за адресою: Львівська область, Буський район, с. Ожидів, надану для обслуговування магазину, яка належить іпотекодавцеві на підставі державного акта серія ЯА № 206182 на право власності на земельну ділянку, виданого Буським районним відділом земельних ресурсів 18.11.2004 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Буською державною нотаріальною конторою 26.12.2002 за реєстровим номером № 3390, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 020444900008;

- об`єкт незавершеного будівництва - магазин, кафе, готовністю 64 % за адресою: Львівська область, Буський район, с. Ожидів, вулиця Головна, 91-Б, розташований на зазначеній земельній ділянці, площею 0,0935 га, наданій для обслуговування магазину, кадастровий номер 4620684400:23:006:0002, який належить іпотекодавцю на підставі державного акта серія ЯА № 206182 на право власності на земельну ділянку, виданого Буським районним відділом земельних ресурсів 18.11.2004, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 020444900008, та зареєстрованого ОКП ЛО БТІ в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 01.07.2009 (витяг про реєстрацію права власності № 23169621 від 01.07.2009), реєстраційний номер 27672522 (далі - предмет іпотеки).

У розділі 6 іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовий спосіб у випадку залишення без задоволення іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя щодо порушень основного зобов`язання або умов цього договору згідно зі статтею 35 Закону України "Про іпотеку".

Суди установили, що з огляду на невиконання позичальником основного зобов`язання і невиконанням ним та іпотекодавцем вимог банку про погашення заборгованості за кредитним договором (лист-вимога від 23.01.2017 за вих. № 27/о-24 та №28/о-24) для захисту своїх прав та інтересів банк звернувся до нотаріуса із заявою про державну реєстрацію за ним права власності на предмет іпотеки.

10.03.2017 приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П. здійснила реєстрацію права власності на предмет іпотеки за банком (рішення № 34206567, № 34207070, № 34207345).

Суди попередніх інстанцій також установили, що 09.05.2017 ПП "Світанковий лан" звернулося до Комісії зі скаргою, в якій просило скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.03.2017 № 34206567, № 34207070, № 34207345, прийняті приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П. (далі - рішення про державну реєстрацію прав).

За результатами розгляду зазначеної скарги Міністерство юстиції України видало наказ від 26.05.2017 за № 1731/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким скаргу ПП "Світанковий лан" задовольнило, скасувало оспорювані рішення про державну реєстрацію прав.

Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога АТ АКБ "Львів" про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 26.05.2017 № 1731/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" у зв`язку із прийняттям цього наказу з порушенням вимог процедури розгляду скарг на рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та невідповідністю його змісту вимогам законодавства.

10. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав передбачений статтею 37 цього Закону, за змістом частин 1, 2 якої (у редакції, яка діяла на час прийняття Міністерством юстиції України спірного наказу від 26.05.2017 № 1731/5) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.112.2015 № 1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, згідно з пунктом 2 якого (тут і далі у редакції, чинній на час розгляду скарги та прийняття спірного наказу Міністерства юстиції України) для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Комісія), положення та склад яких затверджуються Міністерством юстиції України або його відповідним територіальним органом.

Згідно з пунктом 8 Порядку розгляду скарг під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує: 1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження; 2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах; 3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора); 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

За результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законами, у формі наказу 9 (пункт 12 Порядку розгляду скарг).

Відповідно до пункту 9 Порядку розгляду скарг під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови, якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

За змістом пункту 10 Порядку розгляду скарг суб`єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); 2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту; 3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах що додаються до скарги).

11 . Суд апеляційної інстанції з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 28.03.2018 у справі № 826/19452/16, від 12.12.2018 у справі № 826/8976/17, від 20.05.2019 у справі № 826/9046/16, від 28.05.2020 у справі № 822/1874/17 дійшов висновку, що зазначення у пункті 9 Порядку розгляду скарг про обов`язковість запрошення скаржника та/або його представника (за умови, якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі або встановлених відповідно до відомостей реєстрів, свідчить про істотність вимоги про запрошення зазначених осіб для розгляду скарги по суті.

Таке запрошення має на меті не лише поінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.

Отже, неповідомлення скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням.

За змістом пункту 9 Порядку розгляду скарг неприбуття осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду. Отже, неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи.

При цьому зміст пункту 10 Порядку розгляду скарг не визначає вимог щодо змісту повідомлення. Разом з цим, ураховуючи мету такого повідомлення, воно повинно містити інформацію щонайменше про скаржника, суб`єкта оскарження (державного реєстратора, дії якого оскаржуються), суть скарги, час та місце розгляду скарги. Зміст повідомлення повинен бути достатнім для того, щоб зацікавлені особи (зокрема державний реєстратор), могли зрозуміти, що скарга стосується реєстраційних дій, до яких вони мають відношення, і суть цієї скарги.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначив, що заінтересована особа (у цьому випадку позивач), прав якого стосувались реєстраційні дії, мала право бути завчасно обізнаною щодо наявності скарги у сфері державної реєстрації, що стосуються її майнових прав і інтересів, мала право отримати необхідні матеріали з цього приводу не пізніше ніж за день до дня розгляду скарги і на підставі цих матеріалів мала право підготувати свої пояснення для виступу на засіданні Комісії.

12. Суди попередніх інстанцій установили, що розгляд скарги та засіданні Комісії відбулось 26.05.2017 о 10:30 годині, однак, як стверджував позивач, йому стало відомо про засідання Комісії 29.05.2017 після отримання копії скарги, що позбавило його права на участь у розгляді скарги та права дати пояснення, подати докази і заперечення тощо, зокрема з приводу пріоритетного права банку на задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок спірного майна.

Суд апеляційної інстанції установив, що повідомлення/матеріали позивачеві були надіслані лише 23 (25) травня 2017 року, тобто із запізненням, без урахування часу для доставки поштового відправлення з міста Києва до міста Львова. Зазначене підтверджується копією конверта Міністерства юстиції України, що міститься в матеріалах справи (том 1 а. с. 27), в якому позивачеві був направлений лист Міністерства юстиції України, датований 19.05.2017 № 2/13464-0-33.17/19К (том 1 а. с. 23) з копією скарги, в якому також зазначено, що повідомлення про дату, час і місце розгляду скарги буде опубліковане на веб-сайті Міністерства юстиції України у відповідному підрозділі.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про поштовий зв`язок", пункту 10 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, актів Всесвітнього поштового союзу, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та з метою забезпечення надання користувачам послуг поштового зв`язку, що відповідають встановленим нормативам якості, наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 затверджено Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, згідно з якими нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Згідно з пунктом 11 Порядку розгляду скарг копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що згідно з Порядком розгляду скарг на Міністерство юстиції України покладено обов`язок забезпечення участі заінтересованих осіб у розгляді скарги шляхом належного повідомлення з метою реалізації їхнього права на захист, подання відповідних пояснень. Належне повідомлення всіх осіб, яких стосується скарга, призначена до розгляду на засіданні відповідної комісії, сприяє належному виконанню відповідачем своїх функцій та має істотне значення для вирішення скарги. Встановивши, що скаржника, суб`єкта, дії якого оскаржуються, або інших заінтересованих осіб не повідомлено про час та місце розгляду скарги або йому не надіслано скарги, комісія не має законних підстав розглядати скаргу по суті. Позбавлення заінтересованої особи, яка є власником майна, можливості взяти участь у розгляді скарги, яка стосується її безпосередньо, або належним чином підготувати відповідні пояснення є істотним порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими доводи позивача стосовно того, що він був фактично позбавлений можливості взяти участь у засіданні Комісії 26.05.2017 та надавати відповідні письмові пояснення, оскільки згідно з вхідним штампом № 792 повідомлення про розгляд скарги разом з її копією надійшло до позивача 29.05.2017. Крім того, відповідно до поштового конверта лист було направлено позивачу 23 (25) травня 2017 року, а тому, враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень 23+3=26 (25+3=28), зазначені документи не могли бути отримані позивачем раніше ніж 26.05.2017, тобто в кращому випадку - в день розгляду скарги.

13. Стосовно посилань Міністерства юстиції України щодо розміщення на його офіційному веб-сайті оголошення про засідання комісії з розгляду скарг 26.05.201 о 10:30, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачеві не були своєчасно надані (надіслані) копії скарги та відповідних документів, а доказів про завчасне розміщення відповідного оголошення на сайті Міністерство юстиції України не надало. У той же час лист Міністерства юстиції України від 19.05.2017 № 2/13464-0-33.17/19К з копією скарги, в якому у тому числі зазначалося про розміщення оголошення на сайті міністерства у відповідному розділі, був надісланий позивачу лише 23 (25) травня 2017 року, тобто із запізненням, і отриманий позивачем 29.05.2017, тобто після засідання Комісії та розгляду скарги.

Ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені обставини щодо неналежного повідомлення позивача як заінтересовану особу про розгляд скарги у сфері державної реєстрації, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про скасування спірного наказу Міністерства юстиції України від 26.05.2017 № 1731/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень".

14. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики з вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

15. Як уже зазначалося, скаржник обґрунтував наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, і таке обґрунтування полягає у неврахуванні судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 06.06.2018 у справі № 804/2296/17 та від 31.05.2019 у справі № 810/328/18 стосовно того, що направлення листа-повідомлення та розміщення оголошення на веб-сайті Міністерства юстиції України про розгляд скарги є належним повідомленням сторони про дату і час розгляду такої скарги.

16. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі № 804/2296/17 (постанова Верховного Суду від 06.06.2018) залишено без змін постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо своєчасного повідомлення скаржника, суб`єктів оскарження та заінтересованих осіб, розміщення оголошення на веб-сайті Міністерства юстиції України до розгляду скарги, отже, дотримання вимог пунктів 9- 11 Порядку розгляду скарг щодо повідомлення скаржників, суб`єкта оскарження та заінтересованих осіб про час та місце розгляду скарги, направлення копій скарг.

Крім того, у справі № 804/2296/17 суд апеляційної інстанції установив, що під час розгляду скарги були присутні як скаржники, їх представник, представник Фермерського господарства "Подоляночка", так і представник позивача, що спростовує його твердження щодо допущених Міністерством юстиції України порушень процедурних питань, що передують розгляду скарги.

У справі № 810/328/18 (постанова Верховного Суду від 31.05.2019) судові рішення про відмову у задоволенні позовних вимог залишені без змін судом касаційної інстанції з огляду на встановлені на підставі наявних у матеріалах справи доказів щодо обставин належного та своєчасного повідомлення скаржника, суб`єкта оскарження та заінтересованих осіб про надходження скарги, дату та час її розгляду відповідними листами, а також розміщенням оголошення на веб-сайті міністерства. Крім того, по суті скарги суди установили, що отримані приватним нотаріусом під час оспорюваної реєстрації прав документи та відомості, наявні в Державному реєстрі прав, містили розбіжності між заявленими та вже зареєстрованими, що у тому числі було установлено Комісією під час розгляду скарги і стало підставою для прийняття Міністерством юстиції України оскаржуваного наказу.

Отже, у справах, наведених скаржником у касаційній скарзі (№ 804/2296/17 і № 810/328/18) як на підставу для касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі № 914/209/20, суди зробили висновки щодо наявності/відсутності підстав для скасування оспорюваних у цих справах наказів Міністерства юстиції України через дотримання/недотримання процедури розгляду скарг у сфері державної реєстрації та пунктів 9- 11 Порядку розгляду скарг, виходячи із конкретних обставин справи, встановлених судами на підставі оцінки всіх доказів у справі.

17. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі № 914/209/20

18. Щодо доводів касаційної скарги Міністерства юстиції України про неврахування доводів відповідача щодо законності проведених реєстраційних дій, колегія суддів зазначає таке.

Суди попередніх інстанцій, переглядаючи спір по суті, установили, що ухвалою Буського районного суду Львівської області від 09.03.2017 у справі № 440/256/17 були зареєстровані обтяження щодо спірних об`єктів нерухомого майна у виді накладення арешту на все належне Приватному підприємству "Виробничо-торгівельне підприємво Серміш" нерухоме майно, у тому числі спірне, та заборонено проведення у Державному реєстрі прав реєстраційних дій, наслідком яких є зміна власника майна, яке належить цьому підприємству.

Як свідчать матеріали справи, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П. 10.03.2017 здійснила реєстрацію права власності на предмет іпотеки за АТ АКБ "Львів" (рішення № 34206567, № 34207070, № 34207345).

Міністерство юстиції України наголошувало, що станом на 10.03.2017 АТ АКБ "Львів" був обізнаний про ухвалу Буського районного суду від 09.03.2017 у справі № 440/256/17.

Проте, як установив суд апеляційної інстанції, ухвала Буського районного суду від 09.03.2017 у справі № 440/256/17 опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень 14.03.2017; учасником провадження позивач не був; до негайного виконання зазначену ухвалу від 09.03.2017 не пред`явлено.

Про існування ухвали Буського районного суду від 09.03.2017 у справі № 440/256/17 АТ АКБ "Львів" було повідомлено у листі від 19.05.2017 № 3/13464-о-33-17/19К про призначення скарги у сфері державної реєстрації до розгляду, який відправлено АТ АКБ "Львів" 23 (25) травня 2017 року та отримано ним 29.05.2017, тобто після розгляду скарги.

Отже, суд апеляційної інстанції установив, що на день реєстрації права власності за АТ АКБ "Львів" (10.03.2017) у нотаріуса не було підстав, передбачених статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, для відмови у проведенні реєстраційної дії.

Суд апеляційної інстанції також установив, що стосовно двох інших наявних обтяжень, зазначених відповідачем (№ 6200158 і №6543883), то вони були внесені на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони та його відчуження від 16.06.2014 у виконавчому провадженні №43664758 на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони та його відчуження від 02.07.2014 у виконавчому провадженні № 43784140.

Водночас станом на 10.03.2017 (день реєстрації за позивачем права власності) виконавчі провадження № 43664758, № 43784140 були завершені та були наявні постанови виконавчої служби про припинення чинності арешту на спірне майно і доказів того, що станом на 10.03.2017 зареєстровані інші обтяження щодо спірного майна, матеріали справи не містять, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у нотаріуса не було підстав для відмови у вчиненні реєстраційної дії.

Стосовно доводів Міністерства юстиції України про незаконність реєстраційних дій з приводу іпотечного майна з огляду на наявність обтяжень за 2014 рік та 2017 рік на день реєстрації права власності за банком - 10.03.2017, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірне майно перебуває в іпотеці банку з 2011 року, отже, у цьому випадку мав би враховуватись пріоритет обтяжень, передбачений статтею 37 Закону України "Про іпотеку", за змістом якої (у редакції, чинній на час державної реєстрації прав на майно - 10.03.2017) право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність.

Разом з цим, як установив суд апеляційної інстанції, враховуючи, що АТ АКБ "Львів" не брав участі у засіданні Комісії, він не мав можливості заявити про пріоритетність своїх вимог щодо майна, а Міністерство юстиції України цих питань під час розгляду скарги не вирішував, оцінки їм не надавав, положення законодавства не врахував.

19. Ураховуючи наведене, касаційне провадження у справі № 914/209/20 за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підлягає закриттю.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі № 914/209/20, відкрите на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак