Ухвала

від 02.11.2020 по справі 914/1830/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.11.2020 Справа № 914/1830/19

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Полюхович Х.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м.Київ, від 30.09.2020р. вих. №39/3-2202-20 (вх. №2513/20 від 01.10.2020р.)

про:

- визнання неправомірними дій державного виконавця Сокальського районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Львів) щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП №62972412;

- зобов`язання начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець Сокальського районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Львів) усунути порушення, відновити порушене право Стягувача при здійсненні контролю скасувати своєю постановою постанову про зупинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП №62972412

у справі №914/1830/19 за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м.Київ;

до Відповідача: Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго» , Львівська область, Сокальський район, м.Сокаль;

про: стягнення пені, трьох відсотків річних, інфляційних нарахувань за неналежне виконання грошового зобов`язання;

ціна позову: 213487,73грн.

Орган оскарження: Сокальський районний відділ Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Львів), Львівська область, Сокальський район, м.Сокаль;

Представники:

Заявника (Стягувача, Позивача): Конопліцький І.В. - представник (довіреність від 09.08.2019р. №14-325);

Боржника (Відповідача): Варениця Т.В. - представник (довіреність від 18.06.2020р. №20);

Органу ДВС: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

30.09.2020р. Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у системі Електронний суд сформовано скаргу на дії державного виконавця Сокальського районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Львів) від 30.09.2020р. вих. №39/3-2202-20 (вх. №2513/20 від 01.10.2020р.) про визнання неправомірними дій державного виконавця Сокальського районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Львів) щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП №62972412; зобов`язання начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець Сокальського районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Львів) усунути порушення, відновити порушене право Стягувача при здійсненні контролю скасувати своєю постановою постанову про зупинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП №62972412 у справі №914/1830/19 за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго» про стягнення пені, трьох відсотків річних, інфляційних нарахувань за неналежне виконання грошового зобов`язання; ціна позову: 213487,73грн.; Орган оскарження: Сокальський районний відділ Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Львів).

Підставами заявлених вимог Скаржник зазначає неправомірне зупинення державним виконавцем виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП №62972412 із примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 28.05.2020р. про примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 10.12.2019р. у справі №914/1830/19 про стягнення з Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 42375,51грн. пені, 27075,44грн. трьох відсотків річних, 58039,14грн. інфляційних втрат та 2548,53грн. судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Листом від 02.10.2020р. вих. №914/1830/19/1/20 суд повідомив орган оскарження про надходження скарги до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.10.2020р. у даній справі судом постановлено cкаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 30.09.2020р. вих. №39/3-2202-20 (вх. №2513/20 від 01.10.2020р.) про визнання неправомірними дій державного виконавця Сокальського районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Львів) щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП №62972412 та зобов`язання начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець Сокальського районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Львів) усунути порушення, відновити порушене право Стягувача при здійсненні контролю скасувати своєю постановою постанову про зупинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП №62972412 у справі №914/1830/19 залишити без руху; надати Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» десятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення недоліків поданої Скарги, а саме: шляхом подання до суду скарги в порядку Розділу VІ Господарського процесуального кодексу України із додержанням вимог, передбачених ст.ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України; надати суду докази надіслання Відповідачу (Боржнику) та Сокальському районному відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Львів) копії Скарги від 30.09.2020р. вих. №39/3-2202-20 та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Вказану ухвалу 05.10.2020р. надіслано на адресу Заявника, що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції та одержано Заявником 09.10.2020р., що підтверджується інформацією з сайту АТ Укрпошта Трекінг щодо пересилання рекомендованого поштового відправлення №7901413477053.

16.10.2020р. Заявником за вх. №29949/20 надіслано на електрону адресу суду Клопотання від 30.09.2020р. вих. №39/3-2202-20, у якому просить суд долучити до матеріалів справи докази надіслання копії скарги із долученими до неї документами на адресу боржника та органу ДВС.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.10.2020р. у даній справі судом постановлено прийняти скаргу до розгляду; розгляд скарги в судовому засіданні призначити на 02.11.2020р.; Заявнику: надати оригінали доказів надіслання копії скарги із долученими до неї документами на адресу боржника та органу ДВС, які долучено до Клопотання від 30.09.2020р. вих. №39/3-2202-20 (вх. №29949/20 від 16.10.2020р.); Боржнику: надати пояснення (відзив) на скаргу і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти скарги; одночасно надіслати іншим Учасникам судового процесу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого надіслання (надання) надати суду; Сокальському районному відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Львів): в строк до 29.10.2020р. надати документально та нормативно обґрунтовані письмові пояснення на скаргу і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків та докази надіслання (надання) іншим Учасникам справи письмових пояснень; в строк до 29.10.2020р. надати матеріали виконавчого провадження ВП №62972412 (оригінали для огляду в судовому засіданні, належним чином завірені копії для долучення до матеріалів справи); визнати явку повноважних представників Учасників справи та Органу ДВС в судове засідання для надання пояснень по суті скарги на дії Органу ДВС обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи та Органу ДВС для надання пояснень по суті скарги на дії Органу ДВС.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд» .

Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили представники Учасників справи в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Заявника (Позивача, Стягувача) в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті скарги, просить суд скаргу задоволити.

22.10.2020р. за вх. №30633/20 Заявником засобами поштового зв`язку надіслано до суду Клопотання від 21.10.2020р. б/н, у якому просить суд поновити строк на усунення недоліків поданої скарги та долучити до матеріалів скарги докази надіслання копії скарги із долученими до неї документами на адресу Боржника та Органу ДВС. Вказане клопотання оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

З приводу поданого клопотання суд зазначає, що Заявником до надісланого 16.10.2020р. за вх. №29949/20 на електронну адресу суду Клопотання від 30.09.2020р. вих. №39/3-2202-20, серед іншого, долучено копії доказів надіслання копії скарги із долученими до неї документами на адресу Боржника та Органу ДВС.

Крім того, суд звертає увагу на те, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.10.2020р. у даній справі судом, серед іншого, постановлено Заявнику надати оригінали доказів надіслання копії скарги із долученими до неї документами на адресу боржника та органу ДВС, які долучено до Клопотання від 30.09.2020р. вих. №39/3-2202-20 (вх. №29949/20 від 16.10.2020р.).

Відповідно до ч.1 ст.80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно ч.8 ст.80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно ч.1 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч.ч.2 та 3 ст.119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду; якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (ч.4 ст.119 ГПК України).

З врахуванням наведеного, зокрема встановленого ухвалою суду від 05.10.2020р. у даній справі строку усунення недоліків поданої скарги, дати одержання Заявником копії вказаної ухвали суду, дати надіслання Заявником до суду клопотання від 30.09.2020р. вих. №39/3-2202-20, прийняття ухвалою від 21.10.2020р. у даній справі скарги до розгляду, а також зобов`язання вказаною ухвалою Заявника подати оригінали доказів надіслання копії скарги із долученими до неї документами на адресу боржника та органу ДВС, які долучено до Клопотання від 30.09.2020р. вих. №39/3-2202-20 (вх. №29949/20 від 16.10.2020р.) суд зазначає про відсутність правових підстав до поновлення строку усунення недоліків поданої скарги, оскільки таке клопотання подано після прийняття скарги до розгляду.

Щодо доданих до Клопотання доказів надіслання копії скарги із долученими до неї документами Боржнику та Органу ДВС суд зазначає, що такі підлягають прийняттю, оскільки подані на виконання вимог ухвали Господарського суду Львівської області від 21.10.2020р. у даній справі.

З врахуванням наведеного суд відхиляє клопотання Заявника від 21.10.2020р. б/н (вх. №30633/20 від 22.10.2020р.) в частині поновлення строку на усунення недоліків поданої скарги та задовільняє таке в частині долучення до матеріалів справи оригіналів доказів надіслання копії скарги Боржнику та Органу ДВС.

Представник Відповідача (Боржника) в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення.

30.10.2020р. за вх. №31402/20 Відповідачем засобами поштового зв`язку надіслано на адресу суду відзив на скаргу від 28.10.2020р. вих. №310, у якому зазначає про те, що 16.10.2020р. до Відповідача надійшла скарга Позивача, проте, при відкритті поштового конверта було встановлено відсутність додатків до неї, а саме копії довіреності №14-325, копії постанови про зупинення вчинення виконавчих дій, трекінг відслідковування конверту, опис вкладень (наявний опис на ім`я Сокальського РВ ДВС). З підстав наведеного Відповідач підсумовує про відсутність правових підстав до прийняття судом до розгляду вказаних доказів.

Також, Відповідач зазначає про сплату 29.09.2020р. платіжним дорученням №550 2548,53грн. присудженого рішенням Господарського суду Львівської області у даній справі до стягнення з Відповідача на користь Позивача судового збору.

З підстав наведеного, а також у зв`язку із запровадженням в м.Сокалі Львівської області червоного рівня карантинних заходів, спрямованих на запобігання поширенню коронавірусної інфекції просить суд продовжити термін на подання відзиву на скаргу та відмовити в задоволенні скарги у повному обсязі. Вказаний відзив оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник Заявника (Позивача) ознайомився із вказаним відзивом на скаргу.

Щодо доводів Відповідача про ненадіслання Позивачем копій долучених до скарги доказів суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно приписів ч.9 вказаної статті копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

З врахуванням наведеного суд зазначає, що довіреність представника Позивача №14-325 та опис вкладень до цінного листа не стосуються суті поданої скарги а лише підтверджує факт наявності повноважень конкретного представника на підписання та подання від імені Позивача скарги до господарського суду та надіслання такої іншим учасникам справи. Крім того, суд зазначає, що відповідні докази подано до суду в електронній формі.

Щодо відсутності у надісланому Позивачем Відповідачу поштовому відправленні копії постанови про зупинення вчинення виконавчих дій суд зазначає, що така постанова повинна була бути надісланою Відповідачу Органом ДВС в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження .

З врахуванням відсутності заперечень Відповідача щодо отримання копії вказаної постанови від Органу ДВС суд зазначає, що Відповідачем не доведено відсутності у нього копії такої постанови, а відтак, приходить до висновків про наявність у Відповідача копії постанови про зупинення вчинення виконавчих дій.

Підсумовуючи суд зазначає, що вказаним спростовуються доводи щодо відсутності правових підстав до прийняття судом до уваги вказаних додатків до скарги.

З приводу клопотання Відповідача про продовження строку подання відзиву на скаргу суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч.ч.2 та 3 ст.119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду; якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування необхідності продовження строку подання відзиву на скаргу Відповідач покликається на запровадження у м.Сокаль Львівської області червоного рівня карантинних заходів, спрямованих на запобігання поширенню коронавірусної інфекції, проте не вказує, яким саме чином вказані обставини зумовили необхідність такого продовження.

В той же час, суд звертає увагу на те, що пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду Львівської області від 21.10.2020р. у даній справі судом постановлено Боржнику (Відповідачу) в строк до 29.10.2020р. надати пояснення (відзив) на скаргу і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти скарги; одночасно надіслати іншим Учасникам судового процесу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого надіслання (надання) надати суду.

Як встановлено судом та вбачається із відмітки календарного штемпеля відділення поштового зв`язку на поштовому конверті №8000200081594, у якому до суду надійшов відзив Відповідача, вказаний Відзив Відповідачем передано до пересилки 28.10.2020р.

Відповідно до ч.7 ст.116 ГПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

З врахуванням наведеного суд зазначає про подання Відповідачем відзиву на скаргу у встановлений ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.10.2020р. у даній справі строк, а відтак, про відсутність правових підстав до продовження строку на подання такого.

З врахуванням наведеного суд відхиляє клопотання Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго» від 28.10.2020р. вих. №310 (вх. №31402/20 від 30.10.2020р.) про продовження терміну на подання відзиву на скаргу.

Представник Органу ДВС в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи та Органу ДВС в судове засідання визнавалась судом обов`язковою.

30.10.2020р. за вх. №31323/20 Органом ДВС надіслано на електронну адресу суду Відзив на скаргу від 28.10.2020р. б/н, у якому зазначає, що дії державного виконавця є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки виконавцем здійснювались всі передбачені Законом дії з примусового виконання судового рішення у даній справі, а Стягувач не звертався до Органу ДВС з приводу одержання інформації про хід виконавчого провадження, ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження, а одразу подав скаргу до суду.

Крім того, зазначає, що у виконавчому документі не зазначається період виникнення заборгованості, стягнення якої присуджено відповідним судовим рішенням, в матеріалах виконавчого провадження така інформація також відсутня, а Відповідач внесений до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії та підтверджено його участь у процедурі врегулювання вказаної заборгованості.

Орган ДВС зазначає, що на виконанні в Сокальському районному відділі Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Львів) перебуває зведене виконавче провадження ВП №50507827, зокрема щодо виконання наказу Господарського суду Львівської області від 28.05.2020р. у справі №914/1830/19. Останнє виконавче провадження ВП №62972412приєднано до зведеного виконавчого провадження 08.09.2020р.

Згідно п.10 ч.1 ст.34 Закону України Про виконавче провадження виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

Також, Орган ДВС зазначає про відсутність при розкритті конверта, надісланого від Заявника (Позивача), додатків до скарги, а саме копії довіреності №14-325, трекінг відслідковування конверту, копії постанови про зупинення вчинення виконавчих дій, про що складено відповідний Акт. Вказане, на думку Органу ДВС, має наслідком відсутність правових підстав до прийняття судом вказаних доказів до уваги.

При цьому, зазначає, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які дані про сплату Боржником на користь Стягувача заборгованості, проте, згідно платіжного доручення від 29.09.2020р. №550 Боржником сплачено 2548,53грн. судового збору.

З врахуванням наведеного Орган ДВС просить суд відмовити в задоволенні скарги.

Ідентичний за змістом документ 02.11.2020р. надійшов від Органу ДВС до суду та був зареєстрований за вх. №31529/20. До вказаного документа долучено копію матеріалів виконавчого провадження ВП №62972412.

Розглянувши і дослідивши матеріали поданої заяви та справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників Учасників справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.12.2019р. у справі №914/1830/19 за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго» про стягнення пені, трьох відсотків річних, інфляційних нарахувань за неналежне виконання грошового зобов`язання; ціна позову: 213487,73грн. позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено частково, ухвалено стягнути з Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 42375,51грн. пені, 27075,44грн. трьох відсотків річних, 58039,14грн. інфляційних втрат та 2548,53грн. судового збору. В решті позову відмовити.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2020р. рішення Господарського суду Львівської області від 10.12.2019р. у справі №914/1830/19 залишено без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за №14/4-250-20 від 13.01.2020р. (вх. №01-05/322/20 від 21.01.2020р.) без задоволення.

Таким чином, рішення Господарського суду Львівської області від 10.12.2019р. у справі №914/1830/19 набрало законної сили 27.04.2020р. в порядку, встановленому статтею 241 ГПК України, та, у відповідності до приписів ч.1 ст.129 -1 Конституції України і ч.1 ст.18 ГПК України, є обов`язковим до виконання на всій території України.

28.05.2020р. Господарським судом Львівської області видано наказ про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 10.12.2019р. у справі №914/1830/19 про стягнення з Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 42375,51грн. пені, 27075,44грн. трьох відсотків річних, 58039,14грн. інфляційних втрат та 2548,53грн. судового збору.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2020р. у даній справі судом постановлено відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Львівської області від 10.12.2019 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 у справі №914/1830/19.

Постановою Державного виконавця Сокальського районного Відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Костюк Т.А. від 08.09.2020р. зупинено виконавче провадження ВП №62972412 із примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 28.05.2020р. про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 10.12.2019р. у справі №914/1830/19.

Вказану постанову мотивовано тим, що згідно повідомлення про включення до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії боржника внесено до Реєстру та підтверджено участь у процедурі врегулювання вказаної заборгованості.

Подану скаргу Заявник (Позивач, Стягувач) обґрунтовує безпідставним зупиненням державним виконавцем виконавчого провадження із примусового виконання рішення Господарського суду Львівської області від 10.12.2019р. у даній справі на підставі п.10 ст.34 Закону України Про виконавче провадження

В обґрунтування заявлених доводів Заявник не заперечує проти участі Боржника у процедурі врегулювання заборгованості згідно Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , проте вважає, що включення Боржника до Реєстру не є тою єдиною обставиною, яка дає можливість не виконувати рішення суду, оскільки підприємства ПЕК, внесені до Реєстру, залишаються суб`єктами господарських, трудових та інших правовідносин, не пов`язаних із розрахунками за енергоносії.

В той же час, обов`язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу .

В доповнення до викладеного Заявник зазначає, що рішенням Господарського суду Львівської області від 10.12.2019р. у справі №914/1830/19 встановлено, що заборгованість виникла в період з жовтня 2017р. по квітень 2018р., за порушення строків і порядку якої Позивачем Відповідачу нараховано пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати, а відтак, стягнення такої не підпадає під дію Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

30.10.2020р. за вх. №31323/20 Органом ДВС надіслано на електронну адресу суду Відзив на скаргу від 28.10.2020р. б/н, у якому зазначає, що дії державного виконавця є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки виконавцем здійснювались всі передбачені Законом дії з примусового виконання судового рішення у даній справі, а Стягувач не звертався до Органу ДВС з приводу одержання інформації про хід виконавчого провадження, ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження, а одразу подав скаргу до суду.

Крім того, зазначає, що у виконавчому документі не зазначається період виникнення заборгованості, стягнення якої присуджено відповідним судовим рішенням, в матеріалах виконавчого провадження така інформація також відсутня, а Відповідач внесений до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії та підтверджено його участь у процедурі врегулювання вказаної заборгованості.

Орган ДВС зазначає, що на виконанні в Сокальському районному відділі Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Львів) перебуває зведене виконавче провадження ВП №50507827, зокрема щодо виконання наказу Господарського суду Львівської області від 28.05.2020р. у справі №914/1830/19. Останнє виконавче провадження ВП №62972412приєднано до зведеного виконавчого провадження 08.09.2020р.

Згідно п.10 ч.1 ст.34 Закону України Про виконавче провадження виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

Також, Орган ДС зазначає про відсутність при розкритті конверта, надісланого від Заявника (Позивача), додатків до скарги, а саме копії довіреності №14-325, трекінг відслідковування конверту, копії постанови про зупинення вчинення виконавчих дій, про що складено відповідний Акт.

При цьому, зазначає, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які дані про сплату Боржником на користь Стягувача заборгованості, проте, згідно платіжного доручення від 29.09.2020р. №550 Боржником сплачено 2548,53грн. судового збору.

З врахуванням наведеного Орган ДВС просить суд відмовити в задоволенні скарги.

Ідентичний за змістом документ 02.11.2020р. надійшов від Органу ДВС до суду та був зареєстрований за вх. №31529/20. До вказаного документа долучено копію матеріалів виконавчого провадження ВП №62972412.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 129 -1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Приписами ч.1 ст.326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною другою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ч.1 ст.339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно п.а) ч.1 ст.341 ГПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Нормою ч.1 ст.343 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Згідно ч.ч.2,3 ст.343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно статті 1 Закону України Про виконавче провадження (у чинній станом на момент винесення оскаржуваної постанови редакції) (надалі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.2 Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як встановлено судом та вбачається із поданої до суду скарги, постановою Державного виконавця Сокальського районного Відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Костюк Т.А. від 08.09.2020р. зупинено виконавче провадження ВП №62972412 із примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 28.05.2020р. про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 10.12.2019р. у справі №914/1830/19.

Вказану постанову мотивовано тим, що згідно повідомлення про включення до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії боржника внесено до Реєстру та підтверджено участь у процедурі врегулювання вказаної заборгованості.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.34 Закону виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

При цьому, відповідно до ч.4 ст.34 Закону виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

30.11.2016р. набув чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016р., яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» до заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість), відноситься, зокрема, кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, та також заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 1 січня 2016 року (далі - заборгованість з різниці в тарифах).

Відповідно до ст.2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Згідно ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію.

Теплогенеруюча установка - комплекс взаємопов`язаного обладнання, що виробляє теплову енергію, незалежно від місця його розташування.

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Цією ж статтею визначено, що виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору, а постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, відповідно до п.1.2. Договору про постачання природного газу від 12.09.2017р. № 6068/1718-ТЕ-21, газ, що передається за Договором, використовуються Покупцем (Відповідачем, Боржником) виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

В той же час, як встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 10.12.2019р. у даній справі, заборгованість Відповідача перед Позивачем виникла внаслідок порушення взятих на себе договірних зобов`язань з оплати поставленого Позивачем та прийнятого Відповідачем в період з жовтня 2017р. по квітень 2018р. природний газ.

В пункті 43 рішення Європейського Суду з прав людини від 20.07.2004р. у справі Шмалько проти України (заява №60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду .

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Глоба проти України від 05.07.2012р. №15729/07 пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах Півень проти України від 29.06.2004 заява № 56849/00, Горнсбі проти Греції від 19.03.1997). Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для законного сподівання на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній ст. 1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту ст. 1 Першого протоколу. Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі "Фуклев проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

У пілотному рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини встановив, що було порушено п.1 ст.6 Конвенції та ст.1 Протоколу №1 через невиконання або несвоєчасне виконання остаточних судових рішень. Суд зазначив, що затримки були спричинені комбінацією чинників, включаючи відсутність бюджетних коштів, бездіяльністю державної виконавчої служби та недоліками національного законодавства, внаслідок чого пан Іванов та інші заявники у подібній ситуації не змогли добитись примусового виконання судових рішень. Всі ці чинники належали до компетенції української влади, і, отже, Україна несе повну відповідальність за таке невиконання (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", від 15.10.2009, № 40450/04, п. 83-85). Суд також постановив, що зазначені вище порушення є наслідком несумісної з положеннями Конвенції практики, яка полягає в систематичному невиконанні державою-відповідачем рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність і у зв`язку з якими сторони, права яких порушені, не мають ефективних засобів юридичного захисту (п. 4 резолютивної частини рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України").

У п.3 резолютивної частини рішення від 12.10.2017 у справі "Бурмич та інші проти України", заява №46852/13, Велика палата Європейського суду з прав людини постановила, що п`ять заяв та 12143 заяв (всього 12148), перераховані в додатках I і II до цього рішення, а також ті, що можуть надійти вже після ухвалення цього рішення, повинні розглядатися відповідно до зобов`язань, які випливають із пілотного рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", в якому виявлено існування структурної проблеми, що спричиняє порушення параграфу 1 ст. 6 і 13 Конвенції та ст. 1 Протоколу №1. Отже, тривале невиконання або несвоєчасне виконання національних судових рішень, за виконання яких Україна несе відповідальність, є структурною та системною проблемою, яку визначено в пілотному рішенні Європейського суду з прав людини, і запровадження ефективних засобів юридичного захисту стосовно відповідних порушень є прямим обов`язком держави. Таким чином, виходячи з практики з Європейського суду з прав людини держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення параграфу 1 ст. 6 і 13 Конвенції та ст. 1 Протоколу № 1.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 15.03.2011р. №3135-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як зазначено Конституційним Судом України у рішенні від 13.12.2012р. №18-рп/2012, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Зупинення провадження виконавчих дій щодо примусового виконання судових рішень про стягнення з підприємств паливно-енергетичного комплексу у разі їх внесення до Реєстру відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» заборгованості, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії, є заходом, спрямованим на забезпечення життєво важливих суспільних інтересів.

З підстав наведеного Конституційним Судом України вирішено, що обов`язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» . Внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування паливно-енергетичного комплексу» .

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постанові Вищого господарського суду України від 08.02.2014р. у справі №905/2000/13.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновків про обґрунтованість доводів скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 30.09.2020р. вих. №39/3-2202-20 (вх. №2513/20 від 01.10.2020р.) в частині визнання неправомірними дій Державного виконавця Сокальського районного Відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Костюк Т.А. щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП №62972412.

Окрім того, як вбачається із Автоматизованої системи виконавчого провадження, яка розміщена на інтернет-порталі Міністерства юстиції України (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors), станом на час розгляду Скарги стан виконавчого провадження ВП №62972412 Зупинено .

При цьому, суд відхиляє доводи Органу ДВС щодо відсутності правових підстав до прийняття до уваги долучених до скарги доказів, а саме довіреності №14/325, трекінгу конверта та копії постанови про зупинення вчинення виконавчих дій з підстав того, що довіреність представника Позивача №14-325 та трекінг поштового конверта не стосуються суті поданої скарги а лише підтверджують факт наявності повноважень конкретного представника на підписання та подання від імені Позивача скарги до господарського суду та надіслання такої іншим учасникам справи. Крім того, суд зазначає, що відповідні докази подано до суду в електронній формі.

Щодо відсутності у надісланому Позивачем Органу ДВС поштовому відправленні копії постанови про зупинення вчинення виконавчих дій суд зазначає, що така постанова наявна в Органу ДВС, оскільки винесена ним при примусовому виконанні рішення у даній справі.

Щодо відсутності в матеріалах виконавчого провадження та виконавчому документів відомостей про період виникнення заборгованості суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

З врахуванням наведеного суд зазначає, що Державний виконавець при обґрунтуванні в постанові від 08.09.2020р. ВП №62972412 підстав до зупинення вчинення виконавчих дій не був позбавлений можливості перевірити інформацію щодо періоду виникнення заборгованості, примусове стягнення якої відбувається на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 28.05.2020р. про примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 10.12.2019р. у справі №914/1830/19 про стягнення з Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 42375,51грн. пені, 27075,44грн. трьох відсотків річних, 58039,14грн. інфляційних втрат та 2548,53грн. судового збору.

Щодо вимог скарги про зобов`язання начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець Сокальського районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Львів) усунути порушення, відновити порушене право Стягувача при здійсненні контролю скасувати своєю постановою постанову про зупинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП №62972412 суд зазначає наступне.

Згідно приписів ч.3 ст.74 Закону рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом..

При цьому суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України (із змінами та доповненнями), що господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

З підстав наведеного суд дійшов висновків про те, що вказані вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення, так як суперечать приписам статті 74 Закону та ч.2 ст.343 ГПК України, оскільки Заявником при зверненні до суду із скаргою обрано спосіб захисту саме шляхом скасування оскаржуваної постанови тоді, як вищевказаними нормами передбачено, що суд, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані дії неправомірними, тобто, способом захисту порушеного права Заявника при зверненні до суду із скаргою на рішення чи дії державного виконавця є визнання цих рішень неправомірними в той час, як правом скасування рішень (постанов) державного виконавця при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень наділений начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Окрім цього, Заявником не доведено належними, достатніми та достовірними доказами у справі факту звернення до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець зі скаргою із вимогами про скасування оскаржуваної постанови, а також ухилення начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець від вчинення дій, передбачених статтею 74 Закону.

В той же час, суд зазначає, що Заявник не позбавлений права на звернення до суду із скаргою на бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець у випадку доведення такої належними, достатніми та допустимими доказами у справі.

Таким чином, суд, визнавши дії державного виконавця протиправними в подальшому, у разі невиконання рішення суду зазначає, що Стягувач вправі звертатися до господарського суду з конкретними вимогами про зобов`язання державного виконавця до вчинення певних дій за умови ухилення його від таких (бездіяльність). А тому, в даному випадку суд відхиляє вимоги Заявника в цій частині.

Таким чином, з врахуванням наведених доводів щодо правомірності скарги та наявності правових підстав до її задоволення в частині визнання дій державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження неправомірними зазначає, що Заявник вправі звертатися до господарського суду з конкретними вимогами про зобов`язання державного виконавця чи начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець до вчинення певних дій за умови їх ухилення від таких дій (бездіяльність). З врахуванням наведеного, в даному випадку суд відхиляє вимоги Заявника в цій частині.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від13.03.2019р. у справі №911/1395/15

Вказаної правової позиції дотримується і Господарський суд Львівської області, зокрема в ухвалах від 16.02.2018р. у справі №914/156/16, від 16.02.2018р. у справі №914/161/16, від 25.04.2019р. у справі №5015/4934/11, від 14.05.2019р. у справі №914/2311/18 та від 03.12.2019р. у справі №914/669/19.

З врахуванням вищенаведеного суд дійшов висновків про те, що зобов`язання начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець Сокальського районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Львів) усунути порушення, відновити порушене право Стягувача при здійсненні контролю скасувати своєю постановою постанову про зупинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП №62972412 не призведе до ефективного відновлення порушеного права Стягувача на виконання рішення, ухваленого на користь Стягувача у цій справі впродовж розумного строку, а відтак, суд відхиляє викладені у скарзі вимоги Заявника про зобов`язання начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець Сокальського районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Львів) усунути порушення, відновити порушене право Стягувача при здійсненні контролю скасувати своєю постановою постанову про зупинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП №62972412.

Враховуючи вищенаведене, керуючись нормами ст.ст. 18, 42, 234, 235, 341-344 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 21.10.2020р. б/н (вх. №30633/20 від 22.10.2020р.) про поновлення строку на усунення недоліків поданої скарги відхилити.

2. Клопотання Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 21.10.2020р. б/н (вх. №30633/20 від 22.10.2020р.) про долучення до матеріалів скарги доказів надіслання копії скарги із долученими до неї документами на адресу Боржника та Органу ДВС задоволити.

3. Клопотання Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго» від 28.10.2020р. вих. №310 (вх. №31402/20 від 30.10.2020р.) про продовження терміну на подання відзиву на скаргу відхилити.

4. Визнати обґрунтованою скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 30.09.2020р. вих. №39/3-2202-20 (вх. №2513/20 від 01.10.2020р.) в частині доводів Заявника про визнання неправомірними дій державного виконавця Сокальського районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Львів) щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП №62972412.

5. Визнати неправомірними дії Державного виконавця Сокальського районного Відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Костюк Т.А. щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП №62972412.

6. В задоволенні решти вимог за скаргою відмовити.

7. Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України .

8. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Повний текст ухвали складено 09.11.2020р .

Головуючий суддя Т.Б. Фартушок